При­бор­ку­ва­чі гли­ни

ро­ку Чим зди­ву­вав цьо­го фе­сти­валь су­ча­сної ху­до­жньої ке­ра­мі­ки, який від­бу­ва­є­ться у Ки­є­ві вже вче­твер­те

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

«Без ке­ра­мі­ки ха­та хо­ло­дна», — за­ува­жує мис­тки­ня зі Льво­ва Ган­на Друль, уча­сни­ця фе­сти­ва­лю «Це­Гли­на-2016». На по­дії Ган­на пред­ста­ви­ла «Пей­заж» і «Ме­те­о­ри­ти», ро­бо­ти, що від­си­ла­ють до чо­гось ко­смі­чно­го, не­зем­но­го. Вза­га­лі на фе­сти­ва­лі «Це­Гли­на» цьо­го ро­ку ба­га­то не­зви­чно­го. На­при­клад, див­ні ство­рі­н­ня Іва­на Фі­зе­ра: «Хи­мер­на», «Чу­жо­зем­ний», «Пі­ща­ний». Рі­зні «Го­ло­ви» Оле­ксан­дра Мі­ро­шни­чен­ка роз­па­да­ю­ться на фра­гмен­ти, з яких про­сту­па­ють облич­чя.

За­га­лом на фе­сти­ва­лі пред­ста­ви­ли по­над 70 ро­біт 33 ав­то­рів з Укра­ї­ни, Польщі, Ли­тви та Япо­нії — по­дія впер­ше на­бу­ла ста­ту­су між­на­ро­дної. Захід про­во­дять на но­вій ло­ка­ції — у ке­ра­мі­чно­му арт-про­сто­рі «Це­Гли­на­Арт», від­кри­то­му якраз до по­ча­тку фе­сту. Ідея про­е­кту на­ле­жить ке­ра­міс­тці Оле­сі Дво­рак-Га­лік. Во­на та Юлія Остров­ська ста­ли ку­ра­то­ра­ми «Це­Гли­ни-2016». Про­ект ре­а­лі­зу­є­ться за під­трим­ки бла­го­дій­но­го фон­ду Sky Art Foundation.

Ор­га­ні­за­то­ри пра­гнуть по­зна­йо­ми­ти з ми­сте­цтвом ке­ра­мі­ки яко­мо­га біль­ше лю­дей. То­му чо­ти­ри ро­бо­ти, пред­став­ле­ні на «Це­Гли­ні», є та­ктиль­ни­ми — лю­ди зі слаб­ким зо­ром мо­жуть від­чу­ти їх на до­тик. Одна з та­ких — «Кор­пу­ску­ла» ми­тця з Ки­є­ва Гії Мі­мі­но­шві­лі. Ро­бо­та яв­ляє со­бою дві сфе­ри, що зли­ва­ю­ться. Або ось-ось роз’єд­на­ю­ться — мо­жна тра­кту­ва­ти по-рі­зно­му. Сфе­ри ма­ють за­гли­бле­н­ня, де схо­ва­ні ко­ну­со­по­ді­бні фор­ми, — якщо їх по­во­ру­ши­ти, роз­да­сться гур­кіт, бо все­ре­ди­ні цих форм теж мі­стя­ться пев­ні еле­мен­ти. Ав­тор зу­ми­сно не фар­бу­вав свою ро­бо­ту, щоб не­зря­ча лю­ди­на від­чу­ла ша­мо­тний ма­те­рі­ал. «Я по­єд­ную ди­на­мі­ку, ри­тмі­ку, звук. Ро­бо­та має ста­ти пев­ним ла­бі­рин­том», — по­яснює Гія Мі­мі­но­шві­лі. Ми­тець пе­ре­ко­на­ний, що лю­ди зі слаб­ким зо­ром від­чу­ва­ють скуль­пту­ру кра­ще за тих, у ко­го зір хо­ро­ший, бо ма­ють за­го­стре­не від­чу­т­тя фор­ми.

Уча­сни­ків фе­сти­ва­лю за­охо­чу­ють екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти, але основ­ні скла­дни­ки ро­бо­ти ке­ра­мі­ста не змі­ню­ю­ться сто­лі­т­тя­ми. «Гли­на, ви­пал, по­ли­ви і дум­ка ху­до­жни­ка — ось го­лов­не», — пе­ре­ра­хо­вує Оле­ся Дво­рак-Га­лік. А Ган­на Друль зі­зна­є­ться: «Ке­ра­мі­сти — стра­шні тру­до­го­лі­ки! Во­ни ду­же прив’яза­ні до пе­чі і ма­ло хо­дять по рі­зних зі­бра­н­нях. На­сам­пе­ред — май­стер­ня і піч, ке­ра­мі­ка — це тру­до­міс­тка тяж­ка ро­бо­та». Ін­ша львів­ська ке­ра­міс­тка Іри­на Мар­ко до­дає, що ін­ко­ли ро­бо­ту до­во­ди­ться пе­ре­фар­бо­ву­ва­ти п’ять ра­зів — хо­че­ться її вдо­ско­на­лю­ва­ти.

«Ке­ра­мі­сти — ху­до­жни­ки, які пра­цю­ють з об’ємом. І ми бо­ре­мо­ся за те, щоб ке­ра­мі­ка ма­ла ста­тус ви­со­ко­го ми­сте­цтва», — на­го­ло­шує Оле­ся Дво­рак-Га­лік. Те­пер це ми­сте­цтво мо­жна від­кри­ва­ти про­тя­гом усьо­го ро­ку: Оле­ся обі­цяє, що у про­сто­рі «Це­Гли­на­Арт» ре­гу­ляр­но про­во­ди­ти­муть по­дії, пов’яза­ні з ке­ра­мі­кою.

Сам фе­сти­валь «Це­Гли­на-2016» цьо­го ро­ку три­ває до 24 сер­пня. Ор­га­ні­за­то­ри під­го­ту­ва­ли ве­ли­ку про­гра­му з дис­ку­сі­я­ми, твор­чи­ми ве­чо­ра­ми, пре­зен­та­ці­я­ми пер­со­наль­них про­е­ктів, ле­кці­я­ми то­що. Тож за­ві­тай­те на по­дію, що від­бу­ва­є­ться на сто­ли­чно­му По­до­лі, у про­сто­рі «Це­Гли­на­Арт».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.