Про від­по­від­аль­ність ро­сій­ської елі­ти

Ген­на­дій БУРБУЛІС: Щоб оздо­ро­ви­ти по­ка­лі­че­ну сві­до­мість на­ро­ду, не­об­хі­дна дов­га й ко­пі­тка ро­бо­та

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ана­ста­сія РУДЕНКО, «День»

Ви­кли­кам епо­хи гло­баль­них транс­фор­ма­цій, які своє­рі­дно від­би­ва­ю­ться у сві­то­гля­ді жи­те­лів Ро­сії і є зна­чи­ми­ми для су­ча­сних «ма­со­вих су­спільств», не­об­хі­дна аде­ква­тна від­по­відь. У цьо­му пе­ре­ко­на­ний Ген­на­дій БУРБУЛІС — « сі­рий кар­ди­нал » Ро­сії пе­рі­о­ду пер­шої ка­ден­ції пре­зи­дент­ства Бо­ри­са Єль­ци­на й най­впли­во­ві­ша лю­ди­на з йо­го со­ра­тни­ків. Са­ме йо­му як іні­ці­а­то­ро­ві Бі­ло­везь­ких угод світ зав­дя­чує без­кров­ним роз­па­дом «ра­дян­ської то­та­лі­тар­ної ім­пе­рії » на то­му ета­пі. Бурбуліс став ав­то­ром клю­чо­вої фор­му­ли: «Со­юз СРСР як суб’єкт між­на­ро­дно­го пра­ва і гео­по­лі­ти­чна ре­аль­ність при­пи­няє своє існу­ва­н­ня » . За­раз він є пре­зи­ден­том гу­ма­ні­тар­но­го й по­лі­то­ло­гі­чно­го цен­тру « Стра­те­гии » , роз­ро­бляє ра­зом з ко­ле­га­ми но­ве уче­н­ня — по­лі­то­со­фію й ке­рує за­сно­ва­ною ним Шко­лою по­лі­то­со­фії « До­стоин­ство » . Бурбуліс ви­зна­чає про­фе­сій­ну по­лі­ти­ку як ви­щий вид твор­чої ді­яль­но­сті, а по­лі­то­со­фію як по­лі­ти­чну му­дрість, як «кон­сти­ту­цій­но-ме­ри­то­кра­ти­чний гу­ма­нізм ХХI сто­лі­т­тя » , в яко­му гі­дність лю­ди­ни є ба­зо­вою цін­ні­стю як в ети­чно- ду­хов­но­му, так і в по­лі­ти­ко-пра­во­во­му про­сто­рі.

«День» роз­по­чав роз­мо­ву з Ген­на­ді­єм Бур­бу­лі­сом з най­ва­жли­ві­шо­го й пе­ре­лом­но­го рі­ше­н­ня в ХХ сто­літ­ті — «роз­ва­лу СРСР».

«НЕМИНУЧИЙ РОЗПАД РА­ДЯН­СЬКОЇ СИ­СТЕ­МИ БУВ ВІД ПОЧАТКУ ЗАКЛАДЕНИЙ У ДОБУ ЇЇ ФОРМУВАННЯ»

— «Ро­звал СРСР» — фор­му­ла по­ши­ре­на, але не аде­ква­тна. Так ду­ма­ють і го­во­рять лю­ди, які не во­ло­ді­ють куль­ту­рою пам’ яті й без­від­по­від­аль­но став­ля­ться до сьо­го­де­н­ня й май­бу­тньо­го. У гру­дні 1991 ро­ку ра­дян­ської ім­пе­рії де- фа­кто вже не існу­ва­ло. Ми­хай­ло Гор­ба­чов, но­мі­наль­но за­ли­ша­ю­чись пре­зи­ден­том, ре­аль­но вже ні­чим не управ­ляв, жо­ден ор­ган вла­ди ра­дян­ської си­сте­ми не фун­кціо­ну­вав. Бу­ла ска­со­ва­на Ра­да мі­ні­стрів СРСР, а 5 ве­ре­сня при­пи­нив своє існу­ва­н­ня З’ їзд на­ро­дних де­пу­та­тів СРСР. В умо­вах спу­сто­ше­ної й роз­оре­ної еко­но­мі­ки був сфор­мо­ва­ний Мі­жре­спу­блі­кан­ський еко­но­мі­чний ко­мі­тет, але цей та ін­ші за­хо­ди бу­ли не стіль­ки про­ду­ма­ним пла­ном транс­фор­ма­ції ім­пе­рії, що роз­па­да­є­ться, скіль­ки ви­му­ше­ни­ми яво­чни­ми ді­я­ми з не­зро­зумі­лою пер­спе­кти­вою й аб­со­лю­тно не від­ре­гу­льо­ва­ни­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми.

Якщо звер­ну­ти­ся до істо­ри­чних ви­то­ків, то неминучий розпад ра­дян­ської си­сте­ми був від початку закладений в ро­ки, дні й го­ди­ни її формування. П’ять ро­ків, з 1917 до 1922 ро­ку, Ро­сія пе­ре­жи­ва­ла най­стра­шні­ший «ре­фе­рен­дум» у сво­їй істо­рії у фор­мі бра­то­вбив­чої Гро­ма­дян­ської вій­ни, яка за­вер­ши­ла­ся кри­ва­вою пе­ре­мо­гою біль­шо­ви­ків і на цій осно­ві ство­ре­н­ням Со­ю­зу РСР чо­тир­ма ре­спу­блі­ка­ми.

Кра­ї­на де­ся­ти­лі­т­тя­ми зне­ма­га­ла від на­силь­ни­цько­го управ­лі­н­ня, вся си­сте­ма бу­ла про­ти­ле­жна ба­зо­вим цін­но­стям люд­сько­го жи­т­тя й спра­ве­дли­во­го сві­то­устрою. Ди­кта­ту­ра КПРС — «ор­де­на ме­чо­но­сців» — ре­а­лі­зо­ву­ва­ла­ся в рі­зних фор­мах пря­мо­го на­силь­ства й без­за­ко­н­ня. За ба­га­то ро­ків то­та­лі­тар­на дер­жа­ва бу­ла ви­сна­же­на гон­кою озбро­єнь, бо­роть­бою за вплив на сві­то­вій аре­ні, за по­ши­ре­н­ня за будь-яку ці­ну ко­му­ні­сти­чної уто­пії ( ква­зі- ре­лі­гії) на всій зем­ній ку­лі. В умо­вах ге­рон­то­кра­тії й фі­зи­чно­го ви­сна­же­н­ня ім­пе­рії « пе­ре­бу­до­ва » ста­ла жит­тє­во не­об­хі­дною. Во­на від­по­від­а­ла ко­рін­ним ін­те­ре­сам біль­шо­сті лю­дей ра­дян­сько­го со­ці­у­му. Істо­ри­чно по­тре­ба в пе­ре­бу­до­ві, ре­фор­мах і ра­ди­каль­но­му онов­лен­ні впро­довж де­ся­ти­літь фор­му­ва­ла­ся ба­га­тьма твор­чи­ми від­по­від­аль­ни­ми лю­дьми на мі­сцях, зокре­ма ди­си­ден­та­ми — бор­ця­ми з ре­жи­мом, Ан­дрі­єм Са­ха­ро­вим та ін­ши­ми гі­дни­ми лю­дьми. Але та­ка Пе­ре­бу­до­ва не вря­ту­ва­ла СРСР від роз­па­ду. Пе­ре­д­усім то­му, що во­на бу­ла не­по­слі­дов­ною, ком­про­мі­сною й не­рі­шу­чою. У Гор­ба­чо­ва і в ці­ло­му у ра­дян­сько­го ке­рів­ни­цтва не бу­ло ви­ра­зно­го ро­зу­мі­н­ня то­го, що со­ці­а­лі­сти­чний сві­то­гляд і пов’яза­на з ним си­сте­ма вла­ди й управ­лі­н­ня не­жит­тє­зда­тні, а вну­трі­шній зміст ра­дян­ської ім­пе­рії з її жор­сто­ки­ми зло­чи­на­ми пе­ред вла­сним на­ро­дом, з її при­мі­тив­ною й агре­сив­ною до­ктри­ною бо­роть­би двох си­стем був від по­чат- ку при­ре­че­ний. Зльо­ти й без­умов­ні на­у­ко­во-те­хні­чні та куль­тур­ні до­ся­гне­н­ня ра­дян­ської ім­пе­рії не від­мі­ня­ють тра­гі­чної су­ті на­шої істо­рії, яку по­лі­то­соф­ськи я ви­зна­чаю си­стем­ною ан­тро­по­ло­гі­чною ка­та­стро­фою.

Зре­штою, Гор­ба­чов, ствер­джу­ю­чи, що ми «ство­ри­мо онов­ле­ний справ­жній со­ці­а­лізм» гли­бо­ко й тра­гі­чно по­ми­ляв­ся. Стан еко­но­мі­ки в кра­ї­ні був ка­та­стро­фі­чним, у со­ю­зних ре­спу­блі­ках за­ро­джу­ва­ли­ся кон­флі­кти на на­ціо­наль­но­му грун­ті. З’їзд на­ро­дних де­пу­та­тів СРСР, який ми спо­ча­тку спри­йма­ли як пер­шу в ра­дян­ській істо­рії мо­жли­вість для ми­сля­чих і від­по­від­аль­них лю­дей ре­аль­ної уча­сті в дер­жав­но­му управ­лін­ні, не при­ймав рі­шень, зво­лі­ка­ти з яки­ми бу­ло згу­бно для кра­ї­ни. І в усьо­му цьо­му я ба­чу істо­ри­чні пе­ред­умо­ви не­ми­ну­чо­го роз­па­ду Ра­дян­сько­го Со­ю­зу.

«ВІДБУВАЄТЬСЯ РЕСТАВРАЦІЯ ІМПЕРСЬКОСТІ В УМО­ВАХ ВІДСУТНОСТІ ІМ­ПЕ­РІЇ ЯК ТАКОЇ»

— За­раз ім­пер­ські ам­бі­ції за­стять очі по­лі­ти­чній елі­ті РФ. Що різ­ко кон­тра­стує з ва­шою по­лі­ти­кою — сво­го ча­су ви по­ста­ви­ли пра­во на­ро­дів на са­мо­ви­зна­че­н­ня і їхню те­ри­то­рі­аль­ну ці­ліс- ність в осно­ву. Як ви вва­жа­є­те, чи мо­же Ро­сія мо­дер­ні­зу­ва­ти­ся?

— Я вва­жаю то­чні­шим ви­зна­че­н­ням «ім­пер­ський син­дром», а не « ім­пер­ські ам­бі­ції » . Ам­бі­ції — це ко­ли ба­жа­н­ня за­твер­джу­ва­ти свій вплив і свої ін­те­ре­си спи­ра­є­ться на щось які­сне й змі­стов­не, а син­дром — це ді­а­гноз. Відбувається реставрація імперськості в умо­вах відсутності ім­пе­рії як такої. Ро­сія до­сі пе­ре­бу­ває у ста­ні гли­бо­кої й си­стем­ної транс­фор­ма­ції всіх сфер жит­тє­ді­яль­но­сті дер­жа­ви й су­спіль­ства. Най­ха­ра­ктер­ні­ша озна­ка су­ча­сної Ро­сії — во­на є кра­ї­ною се­ре­дньо­го рів­ня роз­ви­тку й за ба­га­тьма по­ка­зни­ка­ми де­гра­дує, але з не­здо­ро­вою по­ве­дін­кою у дер­жав­ній по­лі­ти­ці.

Чи мо­же Ро­сія мо­дер­ні­зу­ва­ти­ся? Бе­зу­мов­но —і в цьо­му по­ля­гає моя кон­сти­ту­цій­но-ме­ри­то­кра­ти­чна ві­ра. Клю­чо­ва від­по­від­аль­ність сьо­го­дні ле­жить на ін­те­ле­кту­аль­ній і по­лі­ти­чній так зва­ній елі­ті. Так зва­ній то­му, що справ­жня елі­та — це про­від­ний шар су­спіль­ства і дер­жа­ви, що чі­тко й від­по­від­аль­но ви­зна­чає стра­те­гію роз­ви­тку кра­ї­ни. А ми за­раз ма­є­мо спра­ву з «яво­чною» елі­тою, яка за ба­га­тьма па­ра­ме­тра­ми не сфор­му­ва­ла обра­зу най­ближ­чо­го май­бу­тньо­го й по­стій­но при­ймає рі­ше­н­ня, не­аде­ква­тні сьо­го­дні­шній по­лі­ти­чній куль­ту­рі та гли­бин­ним ін­те­ре­сам кра­ї­ни. Як так ста­ло­ся? Це пи­та­н­ня ті­єї са­мої ре­став­ра­цій­ної тенденції й ви­му­ше­ної ло­яль­но­сті біль­шо­сті на­се­ле­н­ня. У ве­ли­ко­го Ге­ге­ля є та­ке ви­зна­че­н­ня, ду­же ко­ри­сне для ро­зу­мі­н­ня на­шої си­ту­а­ції: «За­што­па­на пан­чо­ха кра­ща за ро­зір­ва­ну, але не так зі сві­до­мі­стю». Сві­до­мість за­што­па­на — це хво­ро­ба й ве­ли­ка бі­да. Щоб оздо­ро­ви­ти по­ка­лі­че­ну сві­до­мість на­ро­ду, осо­бли­во «яво­чної» елі­ти, не­об­хі­дна дов­га й ко­пі­тка ро­бо­та.

І цю не­об­хі­дну ці­лю­щу ді­яль­ність 25 ро­ків то­му ми по­ча­ли. Я пе­ре­ко­на­ний, що і в Ро­сії, і в Укра­ї­ни є гі­дне май­бу­тнє. Сфор­му­ва­ли­ся но­ві по­ко­лі­н­ня, зда­тні до які­сно но­вих пе­ре­тво­рень. І не­хай нас на­ди­хає за­вер­шаль­на ма­кси­ма з вір­ша Бу­ла­та Оку­джа­ви про від­чу­т­тя вла­сної гі­дно­сті: «Что б там тьма и зло ни про­ро­чи­ли, кро­ме это­го ни­че­го не при­ду­ма­ло че­ло­ве­че­ство для спа­се­ния сво­е­го».

ФОТО АНАСТАСІЇ РУДЕНКО

БУРБУЛІС ПРО «УКРА­Ї­НА INCOGNITA» З БІБЛІОТЕКИ «Дня»: «ЦЯ КНИГА ДЛЯ МЕНЕ — ВІДКРИТТЯ, ДУ­ЖЕ КО­РИ­СНЕ ДЛЯ СВІТОГЛЯДУ. У НІЙ Є ДУХ, ЦІЛІСНІСТЬ, І ВО­НА НЕСЕ ВЕЛИКЕ СМИСЛОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ ПРО УНІКАЛЬНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ШЛЯХ УКРА­Ї­НИ. ПЕ­РЕ­КО­НА­НИЙ, ЩО ВО­НА ОБОВ’ЯЗКОВА ДО ПРОЧИТАННЯ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ, А Й ДЛЯ РОСІЯН — У ПЕР­ШУ ЧЕР­ГУ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.