Ві­ктор ЮЩЕНКО: «Мін­ські до­мов­ле­но­сті – яв­но ро­сій­ський план...»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ана­ста­сія РУДЕНКО, «День»

На­бли­жа­є­ться ва­жли­ва да­та для під­би­т­тя про­мі­жних під­сум­ків — 25-та рі­чни­ця про­го­ло­ше­н­ня Не­за­ле­жно­сті. За цей час Укра­ї­на змо­гла ство­ри­ти вла­сні ін­сти­ту­ти — але, на жаль, зде­біль­шо­го хво­рі на ві­рус ку­чмі­зму. Йо­го пи­то­ми­ми ри­са­ми по­лі­то­ло­гі­чні слов­ни­ки на­зи­ва­ють: кла­но­во­о­лі­гар­хі­чну еко­но­мі­ку, де­ко­ра­тив­ну де­мо­кра­тію, ко­ли ви­бо­ри з ін­стру­мен­ту ро­та­ції вла­ди пе­ре­тво­ре­но на за­сіб її пе­рі­о­ди­чної са­мо­ле­гі­ти­мі­за­ції, су­ціль­ну ко­рум­по­ва­ність дер­жав­но­го апа­ра­ту. Де­таль­ні­ше про це — у стат­ті «Чи й справ­ді ку­чмізм — не­пе­ре­мо­жний» («День» №142 від 11 сер­пня 2016 р.).

Май­дан 2004 ро­ку, що став ва­жли­вою ві­хою до­би укра­їн­ської не­за­ле­жно­сті, пе­ре­рвав оста­то­чне вко­рі­не­н­ня ці­єї си­сте­ми, але ку­чмізм ви­жив і про­дов­жує «пра­ви­ти бал» за­раз. Тре­тьо­го пре­зи­ден­та — Ві­кто­ра Ющен­ка— одні хва­лять і з вдя­чні­стю зга­ду­ють йо­го ка­ден­цію, ін­ші сва­рять — в обох ви­пад­ках не­без­під­став­но. Із одно­го бо­ку, йо­го пре­зи­дент­ство на­зи­ва­ють ча­сом най­біль­шо­го ін­ве­сти­цій­но­го та спо­жив­чо­го бу­му, еко­но­мі­чно­го роз­кві­ту, зна­чної зов­ні­шньо­по­лі­ти­чної актив­но­сті й ру­ху у на­прям­ку до член­ства Укра­ї­ни в ЄС, про­ве­де­н­ня пар­ла­мент­ських ви­бо­рів 2006 ро­ку за де­мо­кра­ти­чни­ми стан­дар­та­ми. З дру­го­го — йо­му став­лять у про­ви­ну втра­ту мо­жли­во­стей для за­по­ча­тку­ва­н­ня си­стем­них ре­форм у най­ва­жли­ві­ших сфе­рах жи­т­тя, не­да­ле­ко­гля­дну та не­ефе­ктив­ну ка­дро­ву по­лі­ти­ку.

Про су­ча­сний стан еко­но­мі­ки, йо­го ба­че­н­ня уре­гу­лю­ва­н­ня вій­ни з Ро­сі­єю та ін­ше — в роз­мо­ві з «Днем» на кон­фе­рен­ції «25 ро­ків Бі­ло­везь­ким уго­дам: дер­жа­ви, на­ції, кор­до­ни» у Вар­ша­ві.

«УКРА­ЇН­СЬКА МЕ­ТА МАЄ БУ­ТИ ВІД 7% ПРИРОСТУ ВВП»

— Хо­дять чу­тки, про мо­жли­ве ва­ше по­вер­не­н­ня на по­са­ду го­ло­ви На­ціо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни. Які за­хо­ди зі ста­бі­лі­за­ції та зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки в су­ча­сних умо­вах ви б за­про­по­ну­ва­ли?

— По­чну з то­го, що Укра­ї­на сьо­го­дні має най­кра­щі мо­жли­во­сті за остан­ні 25 ро­ків на­ла­го­ди­ти еко­но­мі­ку й до­би­ти­ся зле­ту. Ка­жуть, що «ві­кно швид­ких ре­форм» уже за­кри­ло­ся, але від­кри­ти йо­го за­но­во мо­жли­во, й це в на­ших ру­ках. Ба­га­то хто зви­ну­ва­чує На­ціо­наль­ний банк у гли­бо­кій де­валь­ва­ції грив­ні за остан­ні два ро­ки — май­же у 350%, але не ро­зу­міє при­чин­но-на­слід­ко­во­го зв’яз­ку. Па­ді­н­ня укра­їн­ської ва­лю­ти в зна­чній мі­рі пов’яза­не з по­кри­т­тям три­ва­лий час емі­сій­ним шля­хом де­фі­ци­ту дер­жав­но­го бю­дже­ту. По­трі­бно пе­ре­ста­ти ро­би­ти з НБУ ца­па-від­бу­вай­ла, і да­ти старт но­вій еко­но­мі­чній по­лі­ти­ці — з мо­ти­ва­ці­я­ми у суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня і до­ві­рою до рин­ку. У та­ко­му ви­пад­ку я б по­ду­мав про по­вер­не­н­ня.

За­раз зав­да­н­ня приросту ста­ви­ться у1 — 2%, і це не­пра­виль­но. Та­ке збіль­ше­н­ня ВВП — в ме­жах по­хиб­ки. Укра­їн­ська ме­та має бу­ти від 7% приросту ва­ло­во­го вну­трі­шньо­го про­ду­кту. Так, це не­про­сто — по­трі­бні вли­ва­н­ня в роз­мі­рі мі­ні­мум 18 млрд до­ла­рів, а для цьо­го не­об­хі­дно мо­бі­лі­зу­ва­ти ре­сур­си й по­вер­ну­ти їх у про­ду­ктив­ну еко­но­мі­ку.

«УКРА­Ї­НА МАЄ ДЕФІЦИТ НЕ БЮ­ДЖЕ­ТУ, А ДОВІРИ ТА ДІАЛОГУ «ВЛА­ДА — БІЗНЕС»

— Звід­ки взя­ти ре­сур­си для вли­вань у дер­жав­ний бю­джет?

— Не­об­хі­дні ре­сур­си є. Не­що­дав­но у Мін­фі­ні бу­ло за­яв­ле­но, що рі­вень ті­ні­за­ції еко­но­мі­ки оці­ню­є­ться у 67%. За­раз ва­ло­вий вну­трі­шній про­дукт офі­цій­но скла­дає 2 трлн 219 млрд гри­вень. Осві­тле­н­ня хо­ча б 10% еко­но­мі­ки при­ве­дуть 220 млрд гри­вень, що є біль­шим за сьо­го­дні­шній дефіцит бю­дже­ту. А тре­ба ста­ви­ти біль­ші зав­да­н­ня — де­ті­ні­за­ція 20% і ви­ще. За мо­го очіль­ни­цтва НБУ рі­вень «сі­рої еко­но­мі­ки» 1999 ро­ку був 48% ,че­рез чо­ти­ри мі­ся­ці став 32%, тоб­то вда­ло­ся ско­ро­ти­ли на 16%, і це да­ло ве­ли­кі ко­шти.

Цим я хо­чу ска­за­ти, що на­справ­ді ми не ма­є­мо де­фі­ци­ту бю­дже­ту, ми ма­є­мо дефіцит довіри та еко­но­мі­чно­го діалогу «вла­да — бізнес».

В остан­ні ро­ки най­біль­ша ди­на­мі­ка ті­ні­за­ції — то­му що скла­дно спла­чу­ва­ти по­да­тки, ре­є­стру­ва­ти, ре­гу­лю­ва­ти, адмі­ні­стру­ва­ти пла­те­жі. По­трі­бні мо­ти­ва­ції для бі­зне­су — по­слу­хай- те со­тню під­при­єм­ців, і во­ни на­звуть 10 — 12 гло­баль­них при­чин, які ро­блять їхню ді­яль­ність скла­дною і спо­ну­ка­ють іти в тінь. Із 12 пун­ктів за кіль­ка мі­ся­ців ре­аль­но ви­ко­на­ти три-чо­ти­ри, й це за­без­пе­чить ті 20% де­ті­ні­за­ції.

Від­су­тність де­фі­ци­ту дер­жав­но­го бю­дже­ту ста­ла би пер­шим зе­ле­ним сві­тлом для вну­трі­шньо­го ін­ве­сто­ра, яким є укра­їн­ський вкла­дник. Із 2013-го що­ро­ку во­ни за­би­ра­ють із бан­ків­ської си­сте­ми при­бли­зно сім мі­льяр­дів до­ла­рів. Це відбувається че­рез фі­нан­со­ву де­ста­бі­лі­за­цію, не­ві­ру в еко­но­мі­чний курс кра­ї­ни або по­лі­ти­чні кри­зи. А ми че­ка­є­мо від МВФ за чо­ти­ри ро­ки 17,5 мі­льяр­да до­ла­рів. У на­ших ру­ках — по­вер­ну­ти ці ко­шти шля­хом ін­сти­ту­цій­но­го змі­цне­н­ня — і от вам дру­гий ре­сурс для під­йо­му на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки ви­ще 7%. Не по­да­тки на до­хо­ди з де­по­зи­тних ди­ві­ден­дів вво­ди­ти, як бу­ло зро­бле­но, а нав­па­ки, — вво­ди­ти но­ві мо­ти­ва­ції за­ли­ши­ти гро­ші в бан­ків­ській си­сте­мі.

Тре­тій шлях: що­ро­ку че­рез екс­порт­но-ім­порт­ні опе­ра­ції та офшо­ри­за­цію за кор­до­ном за­ли­ша­є­ться від 12 до 15 млрд до­ла­рів. До Укра­ї­ни по­вер­та­ють ви­ру­чку, яка дає при­бли­зно 2 — 3% рен­та­бель­но­сті ді­яль­но­сті, все ін­ше — за­ли­ша­ють за кор­до­ном. Тре­ба бо­ро­ти­ся за ці ко­шти, ство­ри­ти та­кі умо­ви, за яких під­при­єм­цям не хо­ті­ло­ся б хо­ва­ти гро­ші на ін­ших еко­но­мі­чних те­ри­то­рі­ях.

«НЕ В КОМПЕТЕНЦІЇ МВФ ДАВАТИ ВКАЗІВКИ. УРЯД САМ ОБИ­РАЄ, ЯКІ ЗА­ХО­ДИ ЖИВАТИ»

— За­раз ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви вва­жає іно­зем­ні кре­ди­ти кри­ти­чно сут­тє­вим чи­нов- ни­ком на­пов­не­н­ня бю­дже­ту, але до­но­ри, зокре­ма МВФ, став­лять свої умо­ви. Як, на ва­шу дум­ку, не зро­би­ти ре­зуль­та­ти ви­ко­на­н­ня цих умов фа­таль­ни­ми?

— Ма­є­мо ро­зу­мі­ти, що не в компетенції МВФ давати вказівки «під­ня­ти ці­ну на га­ря­чу во­ду, еле­ктро­енер­гію то­що». Во­ни лише ка­жуть: «Зро­біть зба­лан­со­ва­ний бю­джет кра­ї­ни, щоб до­хо­ди і ви­да­тки спів­від­но­си­ли­ся». І це ви­бір уря­ду, які са­ме за­хо­ди вжи­ва­ти. До­да­ти до­хо­дів скла­дно, і так фі­скаль­не навантаження велике. Зна­чить, ско­ро­ти­ти ви­да­тки — тоб­то під­ня­ти пла­ту за во­ду, газ і все ін­ше. На моє пе­ре­ко­на­н­ня, по­лі­ти­ка під­ви­ще­н­ня та­ри­фів є по­мил­ко­вою, з огля­ду на те, що ви ще не ви­рі­ши­ли обго­во­рю­ва­не ви­ще пи­та­н­ня — де­ті­ні­за­ція еко­но­мі­ки. «До­по­мо­га» — в нас са­мих, а не в іно­зем­них кре­ди­то­рах.

«БАН­КІВ­СЬКОЇ КРИ­ЗИ МО­ЖНА БУ­ЛО УНИКНУТИ»

— Укра­ї­на свя­ткує 25 ро­ків не­за­ле­жно­сті, ви п’ять ро­ків бу­ли пре­зи­ден­том, два ро­ки — прем’єром, ще ві­сім ро­ків очо­лю­ва­ли Нац­банк. Чи від­чу­ва­є­те від­по­від­аль­ність за си­ту­а­цію, яка за­раз скла­ла­ся в еко­но­мі­ці та по­лі­ти­ці?

— Вва­жаю, що на ко­жно­му ща­блі дер­жав­ної слу­жби я ро­бив те, що укрі­плю­ва­ло дер­жа­ву, по­чи­на­ю­чи з бан­ків­ни­цтва. Сьо­го­дні на­віть важ­ко при­га­да­ти, що 1993 ро­ку пред­став­ляв со­бою На­ціо­наль­ний банк Укра­ї­ни, який за­бло­ку­вав всі пла­те­жі. Бі­лий ар­куш па­пе­ру — не бу­ло кре­ди­тної по­лі­ти­ки, на­ціо­наль­них гро­шей, без­пе­ко­вих за­хо­дів бан­ків­ської си­сте­ми. Най­ва­жли­ві­ше до­сяг- не­н­ня — ми зро­би­ли на­ціо­наль­ну бан­ків­ську си­сте­му. На мою дум­ку, істо­рія по­ми­лок по­ча­ла­ся з по­ча­тком ро­сій­ської агре­сії. То­ді бан­ки втра­ти­ли де­ся­тки клю­чо­вих фі­лій в оку­по­ва­но­му Кри­му і на Дон­ба­сі. Йде­ться про со­тні втра­че­них мі­льяр­дів акти­вів і па­си­вів. Та­кий час по­тре­бу­вав спе­ці­аль­ної по­лі­ти­ки. До них не бу­ло під­клю­че­но ре­а­ні­ма­цій­ну до­по­мо­гу, як ро­би­ться в та­ких ви­пад­ках.

— Чи по­чи­нає за­раз бан­ків­ська си­сте­ма від­нов­лю­ва­ти­ся?

— Ко­мер­цій­ні бан­ки пра­цю­ють із на­ціо­наль­ни­ми грі­шми, і най­біль­ше їм шко­дить де­валь­ва­ція. Якщо ви хо­че­те, щоб при­хо­ди­ли ін­ве­сти­ції, бу­ла зро­ста­ю­ча еко­но­мі­ка, но­ві ро­бо­чі мі­сця і со­ці­аль­ні від­ра­ху­ва­н­ня до бю­дже­ту, по­чи­на­ти тре­ба зі здо­ро­вих фі­нан­сів. А те­пер зро­би­мо ана­ліз. В умо­вах Пер­шої сві­то­вої вій­ни які бу­ли фі­нан­си у ім­пе­ра­то­ра Миколи ІІ? Чо­му Ста­лін про­вів свою гро­шо­ву ре­фор­му тіль­ки 1947-го? Чо­му Ру­звельт, ого­ло­сив­ши вій­ну, по­чав пра­цю­ва­ти на «еко­но­мі­ку пе­ре­мо­ги»? То­му що най­ва­жли­ві­ше в кри­ти­чних умо­вах — збе­рег­ти ста­біль­ність гро­шей, не під­клю­ча­ти емі­сій­ний ста­нок. Аме­ри­кан­ці зда­ва­ли свої до­ро­го­цін­но­сті, Ста­лін зро­бив та­ку по­зи­ку, що «роз­дя­гну­ла» всіх, але во­ни не пра­цю­ва­ли з фі­ктив­ни­ми грі­шми. Здо­ро­ві гро­ші, ста­біль­ні ці­ни, пра­цю­ю­ча ефе­ктив­на еко­но­мі­ка — це є м’язи вій­ни, дру­гий фронт, який ні в яко­му ра­зі не мо­жна про­гра­ти. То­му гли­бо­ку де­валь­ва­цію та фаль­ши­во­мо­не­тни­цтво на рів­ні офі­цій­ної по­лі­ти­ки ні­хто не до­пу­скав. У нас си­ту­а­ція про­ти­ле­жна.

«У НАС ІДЕ ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА З РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТОМ...»

— Яким ви ба­чи­те шлях ви­рі­ше­н­ня кон­флі­кту на Дон­ба­сі та в Кри­му?

— По­чну з то­го, як ко­лись ска­зав Ари­сто­тель: пра­виль­но сфор­мо­ва­на де­фі­ні­ція — це в зна­чній мі­рі вже від­по­відь на про­бле­му. Як­би ми від­штов­хну­ли­ся сьо­го­дні від офі­цій­но­го ви­зна­че­н­ня на рів­ні пар­ла­мен­ту то­го, що в нас іде вітчизняна війна з російським пу­тін­ським окупантом, це по-ін­шо­му б ар­ти­ку­лю­ва­ло­ся у сві­ті. За­хід спе­ку­лює ви­зна­че­н­ням «ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції» і вми­ває ру­ки від ви­ко­на­н­ня обов’яз­ків, що взяв на се­бе. Нам ко­жен день го­во­рять, що ма­є­мо ви­ко­на­ти якісь до­мов­ле­но­сті із За­хар­чен­ком, Пло­тни­цьким, але ми не апе­лю­є­мо до то­го, що дер­жа­ви, які 22 ро­ки то­му під­пи­са­ли га­ран­тії те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті й по­лі­ти­чно­го су­ве­ре­ні­те­ту для Укра­ї­ни, по­вин­ні їх ви­ко­ну­ва­ти. Ма­ти ди­пло­ма­ти­чний ком­по­нент і рі­зні фор­ма­ти пе­ре­го­во­рів ва­жли­во, але в умо­вах роз­кві­ту агре­сії во­на зав­жди пра­цює сла­бо. По­трі­бно від­кри­то го­во­ри­ти про мі­лі­тар­ний ком­по­нент на­шої обо­ро­ни, який би зміг хо­ча б за­мо­ро­зи­ти «га­ря­чу фа­зу», яка за­раз на фрон­ті. А це озна­чає, що на ко­жну ата­ку по­вин­на да­ва­ти­ся ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чна від­по­відь — так стри­му­є­ться агре­сія на ізра­їль­сько-па­ле­стин­сько­му кор­до­ні. І я пе­ре­ко­на­ний, що кра­ї­ни, які ви­пи­су­ва­ли нам га­ран­тії, зо­бов’яза­ні зна­чною ча­сти­ною від­по­від­аль­но­сті взя­ти їх на се­бе за­раз. Не пра­цює жо­дний еко­но­мі­чний план, по­ді­бний до «пла­ну Мар­шал­ла», хо­ча Укра­ї­на за­раз ви­ко­нує па­нєв­ро­пей­ську мі­сію, бо­ро­ня­чи схі­дний фланг Єв­ро­пи від се­ре­дньо­ві­чної ро­сій­ської по­лі­ти­ки.

Во­дно­час від нас по­трі­бна чі­тко ар­ти­ку­льо­ва­на по­зи­ція — що­до еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях, тран­зи­ту еле­ктро­енер­гії, екс­пор­ту то­ва­рів.

— Ви ка­же­те про на­да­н­ня ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чно­го озбро­є­н­ня Укра­ї­ні, але Брюс­сель і Ва­шинг­тон бо­я­ться це ро­би­ти, адже фа­кти­чно це б озна­ча­ло пря­ме втру­ча­н­ня в кон­флікт.

— У цьо­му й по­ля­гає проблема де­фі­ні­цій — якщо у нас не війна, то втру­ча­тись у вну­трі­шній кон­флікт справ­ді ні­хто не бу­де. А якщо війна — зов­сім ін­ша роз­мо­ва, тим па­че, що га­ран­тія не­д­опу­ще­н­ня втра­ти на­шої те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті та по­лі­ти­чно­го су­ве­ре­ні­те­ту ви­пи­са­на на най­ви­що­му рів­ні.

Мін­ські до­мов­ле­но­сті, на мою дум­ку, — яв­но ро­сій­ський план, за яким сто­їть зна­чна ди­пло­ма­ти­чна ро­бо­та, зокре­ма, Ні­меч­чи­ни, Фран­ції. Це — спо­сіб уникнути сер­йо­зної від­по­віді на еска­ла­цію за ра­ху­нок Укра­ї­ни. І від­су­тність США в цьо­му ди­пло­ма­ти­чно­му фор­ма­ті є зру­чною — для них це як ру­ки уми­ти, хо­ро­ша на­го­да не ви­ко­ну­ва­ти свої га­ран­тії. Не­має лі­ній­ної від­по­віді — бі­ле або чор­не, але си­сте­ма ком­по­нен­тів під­ка­зує нам, що не­об­хі­дно мо­дер­ні­зу­ва­ти всі про­це­си уре­гу­лю­ва­н­ня, по­ба­чи­ти, що кон­флікт на­ба­га­то глиб­ший, ніж зда­є­ться.

ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.