Пра­виль­ний орі­єн­тир

Den (Ukrainian) - - Культура -

Остан­ні дні «Фейс­бу­ком» гу­ляє та­ка за­ба­ва: на­зва­ти свої пер­ші 7 місць ро­бо­ти.

Я на­зву тро­хи біль­ше, аби на­да­ти опо­віді не­об­хі­дної струн­ко­сті. 1. Учень еле­ктри­ка на шва­цькій

фа­бри­ці

По­над 200 жі­нок, 4 чо­ло­ві­ків вклю­чно зі мною. Ту­а­лет один на всіх. Я мав на­вчи­ти­ся ла­го­ди­ти пра­ски — здо­ро­вен­ні ра­дян­ські за­лі­зя­ки, які ре­гу­ляр­но ви­хо­ди­ли з ла­ду. Не встиг: за­гре­бли в ар­мію.

2. Сто­рож у ре­сто­ра­ні «Сві­та­нок»

Злов­жи­ва­ю­чи слу­жбо­вим ста­но­ви­щем, їв ба­га­то кар­то­плі-фрі, яку то­ді ще вва­жа­ли де­лі­ка­те­сом. Про­чи­тав го­лов­ні ро­ма­ни До­сто­єв­сько­го, за ви­ня­тком «Бра­тів Ка­ра­ма­зо­вих». Склав со­ці­а­лі­сти­чно­го вір­ша про офі­ці­ан­ток. Офі­ці­ан­ткам спо­до­ба­лось, на на­ра­ді чи­та­ли вго­лос.

3. Сто­рож на взут­тє­вій фа­бри­ці

Силь­но па­хло шкір­за­мін­ни­ком і хі­мі­ка­лі­я­ми. Стан­ки в це­хах ски­да­ли­ся на ве­ли­че­зні ма­ши­ни тор­тур з фан­та­зій мар­кі­за До­на­тьє­на-Аль­фон­са-Фран­суа де Са­да. Вно­чі ком­па­нію ме­ні скла­да­ли троє бре­хли­вих псів у буд­ках на по­двір’ї фа­бри­ки. Ав­то­ма­ти­зо­ва­ні за­лі­зні во­ро­та в по­двір’я ре­гу­ляр­но за­їда­ли і одно­го ра­зу ледь не зне­сли ме­ні го­ло­ву. 4. Сто­рож збро­йо­вої кім­на­ти

ДОСААФ

У кім­на­ті збе­рі­га­ли справ­жню зброю. Це бу­ло ду­же до­ре­чно, я то­ді пе­ре­гля­нув пер­ший у мо­є­му жит­ті зом­бі-фільм «У пе­клі зло­ві­сних мер­ців» і ду­же бо­яв­ся на­па­ду хо­дя­чих тру­пів.

5. Сто­рож у лі­кар­ні ім. Ме­чни­ко­ва

Си­дів у ма­лень­кій бу­до­чці на ви­їзді з те­ри­то­рії. Не­по­да­лік, пра­во­руч, був ко­тло­ван, у яко­му я ла­зив усе ди­тин­ство, за ко­тло­ва­ном — морг. Мер­ці ли­ша­ли­ся на сво­їх мі­сцях.

6. Сто­рож фар­ма­цев­ти­чної фа­бри­ки

Охо­ро­ня­ли ви­ро­бни­цтво й за­па­си ін­тер­фе­ро­ну ра­зом з ша­ну­валь­ни­ком ле­нін­град­сько­го ро­ку — слу­ха­ли йо­го на ка­се­тно­му ма­гні­то­фо­ні. А ще «Пінк Флойд». Як же без ньо­го. 7. Сто­рож му­зею-квар­ти­ри

Дми­тра Явор­ни­цько­го

Весь час від ві­тру спра­цьо­ву­ва­ла си­гна­лі­за­ція на дру­го­му по­вер­сі. На­ма­гав­ся вла­шту­ва­ти свя­тку­ва­н­ня Но­во­го ро­ку про­сто на ро­бо­чо­му мі­сці, але на­чаль­ник, огря­дний чи­сто кон­кре­тний ма­йор, за­сту­кав і всіх ро­зі­гнав на хрін.

8. Сто­рож у рай­ко­мі пар­тії

Одні­єї но­чі до­ве­ло­ся га­ня­ти­ся дов­ги­ми по­ро­жні­ми ко­ри­до­ра­ми за ка­жа­ном. Пі­зні­ше втя­мив, що ця істо­та на­справ­ді яв­ля­ла со­бою при­мар­не вті­ле­н­ня то­ді­шньо­го пер­шо­го се­кре­та­ря рай­ко­му ВЛКСМ, рід­кі­сно­го муд...ре­ця.

9. Сто­рож у мі­ській ла­зні.

Взим­ку там до­пі­ка­ли ко­ма­рі, що пло­ди­ли­ся в си­рих під­ва­лах. Усі па­рил­ки бу­ли вно­чі за­мкне­ні на ключ. Якийсь під­лий бан­щик украв мій при­мір­ник ро­ма­ну Мел­віл­ла «Мо­бі Дік, або Бі­лий кит». Ви­гна­ли за роз­те­ле­пність.

А свій пер­ший жур­на­ліст­ський го­но­рар я отри­мав 1988-го у дні­пров­ській га­зе­ті «Пра­пор юно­сті» за ста­т­тю про мо­сков­ський рок-фе­сти­валь «Си­рок», де мене за­три­ма­ли за не­при­стой­ну по­ве­дін­ку і ви­кли­чний зов­ні­шній ви­гляд — за­смаль­цьо­ва­ну за­лі­зни­чну по­ма­ран­че­ву жи­ле­тку й но­ві мі­лі­цей­ські шта­ни.

Не­лег­ко від­ра­зу від­най­ти свій жит­тє­вий шлях.

Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.