Пі­сні пра­щу­рів

У Льво­ві з успі­хом від­був­ся кон­церт твор­чо­го лем­ків­сько­го ду­е­ту Юлії До­шни й Ан­то­нія Піль­ха (Поль­ща)

Den (Ukrainian) - - Культура -

До­мі­ні­кан­ський со­бор у Льво­ві був ущент на­пов­не­ний лю­дьми, які вслу­ха­ти­му­ться в ко­жен звук. У цей ве­чір спів­а­ла Юлія До­шна — лем­ків­ська спів­а­чка з Поль­щі у ду­е­ті зі сво­їм му­зи­чним по­бра­ти­мом — Ан­то­ні­єм Піль­хом, лю­тня яко­го так тен­ді­тно й ту­жли­во бри­ні­ла, а чо­ло­ві­чий во­кал до­дав емо­цій.

Про­бле­ми зі зву­ком (ма­буть, вар­то бу­ло зов­сім від­мо­ви­тись від мі­кро­фо­нів і до­ві­ри­тись аку­сти­ці при­мі­ще­н­ня та си­лі го­ло­сів та ін­стру­мен­ту) в цьо­му ви­пад­ку зі­гра­ли на ру­ку, адже зму­шу­ва­ли при­су­тніх вслу­ха­тись і ста­ва­ти одним ве­ли­ким ву­хом, вслу­ха­ю­чись усім ті­лом і сер­цем в цю ме­ди­та­тив­ну пі­сню-мо­ли­тву. Цей ефект від­чу­ли на со­бі на­віть го­сті мі­ста з да­ле­ких кра­їв, які не ро­зумі­ли слів, але від­чу­ва­ли осо­бли­ву енер­ге­ти­ку кон­цер­ту, ко­ли зда­ва­лось, що ко­жен ше­лест бу­де ди­со­ну­ва­ти.

Кон­церт Юлії До­шни став зна­ко­вою по­ді­єю для лем­ків­ської гро­ма­ди Льво­ва. Бу­ло ба­га­то кві­тів та те­плих слів. Облич­чя спів­а­чки сві­ти­лось вну­трі­шнім сві­тлом, для яко­го не по­трі­бно бу­ло й на­две­чір­ніх про­ме­нів сон­ця, які гра­ли на сті­нах і під­ло­зі хра­му, від­би­ва­ю­чись із ві­тра­жів.

Во­на, уро­джен­ка Ни­жніх Бе­ски­дів, при­не­сла в пе­ре­пов­не­ний ту­ри­ста­ми, га­мір­ли­вий й ро­зім­лі­лий від спе­ки Львів — спо­кій ма­те­рі. Щось гли­бин­но- ар­ха­ї­чне в най­кра­що­му ро­зу­мін­ні й, справ­жнє. Її пар­тнер Ан­то­ній Пільх ста­рав­ся обра­ми­ти ко­жне сло­во лем­ків­ської мо­ли­тви, пі­сні- освід­че­н­ня, пі­сні-ту­ги, ме­ло­дії па­сту­хів — тон­кою по­зо­ло­тою го­ло­су лю­тні. Десь все­ре­ди­ні кон­цер­ту за­зву­чав і йо­го вла­сний го­лос — впев­не­ний і гли­бо­кий.

Слу­ха­чі по­чу­ли вір­ту­о­зно­го му­зи­кан­та, ви­пу­скни­ка Ко­ро­лів­сько­го му­зи­чно­го ко­ле­джу в Лон­до­ні, про­фе­со­ра Кра­ків­ської му­зи­чної ака­де­мії, ке­рів­ни­ка то­ва­ри­ства лю­тні­стів « LutniaStaropolska » , ав­то­ра істо­ри­чно­го про­е­кту « Bractwo Lutniz Dworuna Wysokiej», ор­га­ні­за­то­ра між­на­ро­дно­го фе­сти­ва­лю ста­ро­дав­ньої му­зи­ки « Lutnia њwiata » і, не­ймо­вір­ної скром­но­сті лю­ди­ну.

Ці двоє — та­кі сві­тлі, бу­ти одним ве­ли­ким сер­цем, яке сти­ска­є­ться, на­че во­но одне у нас усіх, ко­ли Юлія До­шна за­тя­гну­ла « Пли­ве ка­ча по Ти­си­ні » , «Ой, як ж ме­ні, син­ку, не жаль?».

Ан­то­ній Пільх — му­зи­кант, який ман­дру­вав по сві­ту в по­шу­ках лю­тні, а по­тім ви­рі­шив при­свя­ти­ти своє жи­т­тя пі­знан­ню її су­ті. Спів­а­чка Ю. До­шна, яка з на­ро­дже­н­ня уві­бра­ла в се­бе ме­ло­ди­ку рі­дної Лем­ків­щи­ни, ча­сти­ну жи­т­тя від­да­ла етно- ко­ле­кти­ву « Лем­ко­ви­на», а за­раз пе­ре­дає пі­сню ді­тям у спів­о­чо­му ко­ле­кти­ві «Ве­ре­те­но». Па­ні Юлія про­жи­ває у се­лі Ло­сє не­по­да­лік Гор­лиць (Поль­ща). Ана­ста­сія КАНАРСЬКА, Львів Фото з сайта lemko.org

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.