Ки­ян­ка, яка не за­бу­ває про свою Ба­тьків­щи­ну

Опер­на спів­а­чка Іри­на Пе­трик (США) роз­ка­за­ла «Дню», як ста­ла зір­кою

Den (Ukrainian) - - Культура - Ка­те­ри­на МОРОЗОВА

Зди­ву­ва­ти сьо­го­дні пу­блі­ку те­а­траль­но-кон­цер­тни­ми за­хо­да­ми не так вже і про­сто. На­ціо­наль­на опе­ре­та озна­чи­ла в ми­сте­цько­му сві­ті вла­сний фор­мат по­дії, яку вже че­твер­тий рік з не­тер­пі­н­ням че­кає пу­блі­ка. Це — між­на­ро­дний­му­зи­чний­фе­сти­валь опе­ре­ти, опе­ри та мю­зи­клу «О-Фест». Одні­єю з го­стей­фо­ру­му бу­ла зна­на опер­на аме­ри­кан­ська спів­а­чка зукра­їн­ським ко­рі­н­ням Іри­на ПЕ­ТРИК.

— Я ба­га­то по­до­ро­жую Аме­ри­кою, бу­ваю в рі­зних кра­ї­нах, але «О-Фест» — одна із кра­щих су­ча­сних ми­сте­цьких акцій­при­свя­че­них жан­рам опе­ре­ти, опе­ри та мю­зи­клу. Та­кий­куль­тур­ний­про­ект не має ана­ло­гів. Я в за­хва­ті від ху­до­жньо­го ке­рів­ни­ка те­а­тру Бо­г­да­на Стру­тин­сько­го. В Ки­є­ві, в На­ціо­наль­ні­йо­пе­ре­ті Укра­ї­ни я впер­ше пе­ре­свід­чи­ла­ся, що та­ке куль­тур­на ди­пло­ма­тія у дії. Во­на над­зви­чай­но ефе­ктив­на, — від­зна­чи­ла І. ПЕ­ТРИК.

— Роз­ка­жіть про по­ста­нов­ку «За­по­рож­ця за Ду­на­єм» в Нью­Йор­ку.

— Ко­ли ми ста­ви­ли в США опе­ру «За­по­ро­жець за Ду­на­єм» С. Гу­ла­ка-Ар­те­мов­сько­го, для ме­не бу­ло пер­шо­чер­го­вим зав­да­н­ням по­ка­за­ти аме­ри­кан­цям, що ми, укра­їн­ці є на­ці­єю з ба­га­тою куль­ту­рою, із стій­ки­ми і кра­си­ви­ми тра­ди­ці­я­ми, на­ція та­ла­но­ви­та, ще­дра і го­стин­на. Укра­їн­ці пра­це­лю­бні, над­зви­чай­но від­кри­ті лю­ди, і в цьо­му у нас ба­га­то спіль­но­го з аме­ри­кан­ця­ми. 2014-го на те­ле­ба­чен­ні в Ол­ба­ні (сто­ли­ці шта­ту Нью-Йорк) ме­ні за­про­по­ну­ва­ли про­ко­мен­ту­ва­ти по­дії, що від­бу­ва­ли­ся в мо­є­му рі­дно­му Ки­є­ві на Май­да­ні... Я ви­рі­ши­ла здій­сни­ти про­ект, який­по­ка­зу­ва­ти­ме, ствер­джу­ва­ти­ме аме­ри­кан­цям, що Укра­ї­на — це го­стин­но, це — щи­ро­сер­дно. Опе­ру ми на­зва­ли «Ко­зак за Ду­на­єм» (щоб аме­ри­кан­ській­пу­блі­ці бу­ло лег­ше зро­зу­мі­ти, хто та­кі за­по­рож­ці).

Прем’єра про­йшла пре­кра­сно! Це був ви­бух по­зи­тив­них емо­цій! При­йшли по­ди­ви­ти­ся ви­ста­ву представники ді­а­спо­ри, те­ле­ба­че­н­ня, аме­ри­кан­ські ЗМІ. Га­зе­та Ukrainian Weekly (най­біль­ше укра­ї­но­мов­не ви­да­н­ня Аме­ри­ки) то­ді пи­са­ла, що «за остан­ній­час по­ста­нов­ка «Ко­зак за Ду­на­єм» най­яскра­ві­ша по­дія ми­сте­цько­го жи­т­тя». Прем’єра від­бу­ла­ся в за­лі Нью-Йорк­сько­го уні­вер­си­те­ту, на за­мов­ле­н­ня ком­па­нії Ко­мо­ну­елз Лі­рик Опе­ра, ор­кестр зву­чав під ке­рів­ни­цтвом мо­ло­до­го ди­ри­ген­та Лі­дії Ян­ков­ської. Пар­тію Ан­дрія спів­ав со­ліст Ме­тро­по­лі­те­нОпе­ра Адам Кляйн, я — Одар­ку, а мій­чо­ло­вік Ке­він Кіс ви­сту­пив в ро­лі Ка­ра­ся. Всі діа­ло­ги опе­ри ми пе­ре­кла­ли на ан­глій­ську, ви­три­му­ю­чи, пев­ною мі­рою, «кан­трі стиль», який­до­бре знає і лю­бить аме­ри­кан­ська пу­блі­ка. Гля­да­чі щи­ро смі­я­ли­ся, ви­ста­ва ста­ла для них близь­кою і зро­зумі­лою, хо­ча ми і не від­хо- ди­ли від кла­си­чно­го про­чи­та­н­ня, а зро­би­ли ли­ше яскра­ві акцен­ти. Зав­дя­ки під­трим­ці на­шої по­ста­нов­ки Укра­їн­ським кон­гре­со­вим ко­мі­те­том Аме­ри­ки, Укра­їн­ською фе­де­раль­ною кре­ди­то­вою спіл­кою та Укра­їн­сько-аме­ри­кан­ським куль­тур­ним Цен­тром у мі­сті Во­тер­во­літ шта­ту Нью-Йорк, цей­про­ект мав зна­чний­ре­зо­нанс. Осо­бли­вої по­дя­ки за­слу­го­вує «ро­дзин­ка» на­шої по­ста­нов­ки — уні­каль­ний­ди­тя­чийан­самбль «Зо­ре­пад», Сто­ли­чної шко­ли укра­ї­но­знав­ства (я ви­кла­да­ла там во­кал). Юні ви­ко­нав­ці які тан­цю­ва­ли не­пе­ре­вер­ше­ний­го­пак і ко­ло­мий­ку на ціл­ком про­фе­сій­но­му рів- ні і ста­ли справ­жні­ми зір­ка­ми цьо­го шоу! Ке­рів­ни­ки ан­сам­блю, та­ла­но­ви­ті хо­ре­о­гра­фи чу­до­ве по­друж­жя — Пе­тро та Адрі­я­на Філь, пре­зи­дент ко­ле­кти­ву па­ні Лі­дія Куль­бі­да — всі во­ни спад­ко­єм­ці зір­ки укра­їн­сько­го ба­ле­ту в Нью­Йор­ку, Ро­ми При­ми-Бо­га­чев­ської.

— Ва­шу сі­мей­ну па­ру пов’яза­ла сце­на. Це ро­ман­ти­чна істо­рія двох успі­шних опер­них ар­ти­стів. Як ви по­зна­йо­ми­ли­ся?

— Ми по­зна­йо­ми­лись в Бо­сто­ні, на по­ста­нов­ці «Сні­гу­ронь­ка» Ми­ко- ли Рим­сько­го-Кор­са­ко­ва у Гар­вард­сько­му уні­вер­си­те­ті, в Ло­у­ел Ха­ус Опе­ра. Я про­йшла про­слу­хо­ву­ва­н­ня і вва­жа­ла, що че­рез те, що віль­но во­ло­дію ро­сій­ською і маю со­пра­но, то роль Сні­гу­ронь­ки на­ле­жа­ти­ме ме­ні. Пі­зні­ше я ді­зна­ла­ся, що три­ва­ли п’ять днів... У по­ста­нов­ці бу­ло два скла­ди, я бу­ла ра­зом із Ке­ві­ном Кі­сом, ба­ри­то­ном, він спів­ав пар­тію Мі­зги­ря. Ко­ли ми зу­стрі­ли­ся, то оби­два ро­зумі­ли, що ар­ти­стам важ­ко бу­ти ра­зом, адже кон­тра­кти, га­стро­лі, все жи­т­тя на ко­ле­сах, у те­ле­фон­них роз­мо­вах... але між на­ми ні­би якась іскра про­май­ну­ла. Ко­ле­ги жар­ту­ва­ли, що опе­ра «Сні­гу­ронь- ка» до­сить ці­ка­ва, але щоб по­ди­ви­ти­ся справ­жнє шоу, вар­то при­йти на ре­пе­ти­ції і по­ба­чи­ти нас із Ке­ві­ном... Спо­ча­тку він дра­ту­вав ме­не ша­ле­но! І в той­же час смі­шив...

Ча­сто, як актор­ську па­ру, нас за­про­шу­ють ви­сту­па­ти у ба­га­тьох опер­них ви­ста­вах ра­зом. Окрім Сні­гу­ронь­ки і Мі­згі­ря, Одар­ки і Ка­ра­ся, ми за­спі­ва­ли Мар­чел­ло і Мю­зет­ту в Бо­ге­мі Дж. Пуч­чі­ні (де ми зі­гра­ли май­же са­мих се­бе!), у те­а­трі Хаб­бард Холл Опе­ра, Ліл­лі і Фре­да в «Ці­луйМе­не, Кейт!», в На­ціо­наль- но­му кон­цер­тно­му за­лі Хар­па в Рейк’яві­ку із Опе­ра Ска­га­ф­йор­дур. Ви­йшло так, що по­зна­йо­ми­ли­ся ми, спів­а­ю­чи в опе­рі про Сні­гу­ронь­ку, а за­ру­чи­ли­ся в Іслан­дії, кра­ї­ні сні­гів та льо­ду... Ми ра­зом вже п’ять ро­ків, а одру­жи­ли­ся ми­ну­ло­го ро­ку на озе­рі Лейк Джордж. Чо­ло­вік під­три­мує моє ба­жа­н­ня го­во­ри­ти і спів­а­ти укра­їн­ською, він за­хо­пле­но зна­йо­ми­ться з укра­їн­ською куль­ту­рою, ша­нує її і, не­зва­жа­ю­чи на свою ін­тен­сив­ну ар­ти­сти­чну ді­яль­ність, зна­хо­дить час, щоб до­по­ма­га­ти здій­сню­ва­ти укра­їн­ські про­е­кти, я йо­му ду­же вдя­чна.

— Ба­га­то ар­ти­стів пра­гнуть сьо­го­дні пе­ре­їха­ти за кор­дон. Ви на­вча­ли­ся в Аме­ри­ці, а те­пер при­ле­ті­ли спів­а­ти в Укра­ї­ні...

— Я на­вча­ла­ся в кон­сер­ва­то­рії Сан-Фран­ци­ско (спа­си­бі мо­є­му пе­да­го­гу Па­ме­лі Фрай, за­ве­ду­ю­чій во­каль­ною ка­фе­дрою, і ще за­ві­ду­ва­чці опер­ним від­ді­ле­н­ням До­ріс Ярі­кКросс в Єль­сько­му уні­вер­си­те­ті), але свою пер­шу осві­ту я отри­ма­ла в Укра­ї­ні. Ме­не по­мі­ти­ла, під­три­ма­ла Та­ма­ра Ко­валь, ви­кла­дач во­ка­лу в Ки­їв­сько­му ін­сти­ту­ті му­зи­ки ім. Р. Глі­є­ра, якійя бу­ду дя­ку­ва­ти все своє жи­т­тя. — А ви ви­кла­да­є­те? — Так, не­що­дав­но отри­ма­ла сту­пінь про­фе­со­ра по во­ка­лу і ви­кла­даю у Ко­ле­джі Сейнт-Ро­уз в Нью­Йор­ку. Та­кож я пра­цюю ре­жи­се­ром в ди­тя­чо­му те­а­трі в мі­сті Са­ра­то­га Спрін­гз, маю вла­сну при­ва­тну сту­дію, там вчу во­ка­лу і грі на фор­те­пі­а­но ді­тей.

— Роз­ка­жіть про зна­йом­ство з укра­їн­ською ді­а­спо­рою в Аме­ри­ці.

— Ко­ли я тіль­ки пе­ре­їха­ла до Нью-Йор­ку з Ка­лі­фор­нії, по­ча­ла пра­цю­ва­ти в Сто­ли­чній­шко­лі укра­ї­но­знав­ства, ство­ре­ній­за іні­ці­а­ти­вою укра­їн­ської ді­а­спо­ри, де ви­кла­да­ла му­зи­ку і го­ту­ва­ла ді­тей­до рі­здвя­них і ве­сня­них кон­цер­тів. З мо­мен­ту мо­го зна­йом­ства з ді­а­спо­рою, в ме­не ви­ни­кло стій­ке ба­жа­н­ня спіл­ку­ва­тись укра­їн­ською мо­вою. Ме­не на­ди­хну­ли ці лю­ди, які збе­рі­га­ють і ша­ну­ють мо­ву, тра­ди­ції та куль­тур­ну спад­щи­ну на­шо­го на­ро­ду. Пе­ре­бу­ва­ю­чи за ти­ся­чі кі­ло­ме­трів від Укра­ї­ни, аме­ри­кан­ці укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня пра­гнуть по­зи­тив­них змін у на­шій­дер­жа­ві, во­ни жи­вуть сві­тлою іде­єю пре­кра­сно­го май­бу­тньо­го для Укра­ї­ни. Я ду­же пи­ша­ю­ся тим, що я є час­ткою ці­єї уні­каль­ної гро­ма­ди.

— Яким бу­де ваш ар­ти­сти­чний се­зон?

— В Аме­ри­ці роз­клад ар­ти­стів пла­ну­є­ться на се­зон впе­ред, і я вже маю ка­лен­дар сво­їх ви­сту­пів. Спер­шу, я спів­а­ти­му із Нью-Йорк­ським ор­ке­стром у ви­ста­ві «Сон у Лі­тню Ніч». По­тім го­тую пар­тію Гра­фи­ні у «Ве­сіл­лі Фі­га­ро» в Атлан­ті, да­лі за­спі­ваю впер­ше для се­бе Те­тя­ну, в по­ста­нов­ці «Єв­ге­нійОнє­гін» в Сі­ра­куз Опе­ра. Ще маю де­кіль­ка кон­тра­ктів у США, які зна­хо­дя­ться на ста­дії за­твер­дже­н­ня. Ду­же спо­ді­ва­юсь, що бу­ду ма­ти на­го­ду ще раз при­їха­ти в Укра­ї­ну спів­а­ти на Ба­тьків­щи­ні.

ФОТО АНАТОЛІЯ ФЕДОРЦІВА

ГЛЯДАЧАМ НА «О-ФЕСТІ-2016» ДУ­ЖЕ СПОДОБАВСЯ ВИ­СТУП ІРИНИ ПЕ­ТРИК І СО­ЛІ­СТА НАЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕ­РЕ­ТИ ОЛЕ­КСАН­ДРА ЧУВПИЛА (ДЕБЮТ ЦЬО­ГО ТВОРЧОГО ДУЕТУ)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.