Ан­дрій СЕНЧЕНКО:

«При­чи­ною тра­ге­дії бу­ла не­аде­ква­тність рі­шень по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва кра­ї­ни. По­трі­бен від­кри­тий су­до­вий про­цес»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Пе­ред­свя­тко­ві фан­фа­ри, ре­пе­ти­ції па­ра­ду до Дня Не­за­ле­жно­сті, за­паль­ні про­мо­ви і вступ укра­їн­ських вій­сько­вих до Іло­вай­ську — та­ким був сер­пень 2014 року. У другій по­ло­ви­ні сер­пня 2014-го що­до­би офі­цій­ні дже­ре­ла по­ві­дом­ля­ли про по­сту­по­ве вхо­дже­н­ня укра­їн­ських військ в це не­ве­ли­ке, але стра­те­гі­чно ва­жли­ве з по­зи­ції транс­порт­ної розв’яз­ки мі­сте­чко. До іло­вай­ської ка­та­стро­фи вій­сько­ві вже ма­ли не­га­тив­ний до­свід, зокре­ма під Зе­ле­но­пі­л­лям, ко­ли ро­сій­ська ре­актив­на ар­ти­ле­рія з те­ри­то­рії РФ роз­бом­би­ла на­ші по­зи­ції, та зби­т­тя із ПЗРК укра­їн­сько­го Іл-76 при за­хо­ді до лу­ган­сько­го ае­ро­пор­ту. Якщо ата­ки з те­ри­то­рії РФ не очі­ку­вав майже ні­хто (хо­ча про на­яв­ність по­си­ле­них ча­стин ро­сій­ських військ біля кор­до­ну з Укра­ї­ною бу­ло відомо за­зда­ле­гідь), то тра­ге­дія Іл-76 про­де­мон­стру­ва­ла, що вій­сько­ве ке­рів­ни­цтво яв­но не­про­фе­сій­но від­но­си­ться до да­них роз­від­ки. На­ступ укра­їн­ських військ на до­сить укрі­пле­ний Іло­вайськ став чер­го­вим про­я­вом ігно­ру­ва­н­ня оче­ви­дних не­без­пек.

Ми­ну­ло два ро­ки, на сті­ні Ми­хай­лів­сько­го Зо­ло­то­вер­хо­го мо­на­сти­ря ви­сять порт­ре­ти загиблих укра­їн­ців зокре­ма під Іло­вай­ськом, після яко­го тра­пив­ся ще й Де­баль­ців­ський ко­тел, в су­спіль­стві до­сі то­ча­ться дис­ку­сії про до­ціль­ність про­ве­де­н­ня па­ра­дів, а вин­ні так і не бу­ли на­зва­ні. Основ­на апе­ля­ція вла­ди — як­би не Пу­тін, то бі­ди б не бу­ло. Вже майже як два ро­ки пра­цює но­вий склад Вер­хов­ної Ра­ди, але він так і не про­дов­жив ро­бо­ту пар­ла­мент­ської ко­мі­сії, очо­лю­ва­ну Ан­дрі­єм Сен­чен­ком, по роз­слі­ду­ван­ню іло­вай­ської тра­ге­дії. І це не див­ля­чись на те, що де­які ком­ба­ти, які ви­йшли із цьо­го «ко­тла», че­рез кіль­ка мі­ся­ців по­тра­пи­ли до пар­ла­мен­ту. Вчо­му про­бле­ма? Чо­му так за­тя­гу­ють із по­ка­ра­н­ням від­по­від­аль­них? Го­во­ри­мо із на­ро­дним де­пу­та­том V, VI, VII скли­кань, го­ло­вою СК з роз­слі­ду­ва­н­ня тра­ге­дії під Іло­вай­ськом, го­ло­вою гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Си­ла пра­ва» Ан­дрі­єм СЕН­ЧЕН­КОМ:

— На­ша ко­мі­сія по роз­слі­ду­ван­ню іло­вай­ської тра­ге­дії до­ве­ла, що мо­жна пра­цю­ва­ти ефе­ктив­но. По­нов­ле­н­ня ро­бо­ти ці­єї ко­мі­сії в но­во­му пар­ла­мен­ті — це мо­раль­ний борг де­пу­та­тів і в пер­шу чер­гу тих де­пу­та­тів, які са­мі бра­ли участь в тих по­ді­ях. Я ду­же до­бре пам’ятаю по­ве­дін­ку Те­те­ру­ка і Бе­ре­зи на за­сі­да­н­нях слід­чої ко­мі­сії, ку­ди ми їх за­про­шу­ва­ли і опи­ту­ва­ли. Осо­би­сто у ме­не скла­лось вра­же­н­ня, що й то­ді во­ни да­ле­ко не про все хо­ті­ли го­во­ри­ти.

Без­умов­но, во­єн­на про­ку­ра­ту­ра має за­йма­тись роз­слі­ду­ва­н­ням іло­вай­ської тра­ге­дії. Де­пу­та­ти не по­вин­ні ти­сну­ти на слід­ство, але во­ни й не ма­ють до­зво­ля­ти вла­ді за­мов­чу­ва­ти де­які ре­чі. Пер­ше, що ми окре­сли­ли в ро­бо­ті ко­мі­сії — це спро­ба ро­зі­бра­тись в пе­ред­умо­вах то­го, що тра­пи­лось. Ці пе­ред­умо­ви по­ля­га­ли в то­му що від­бу­ва­лось про­тя­гом мі­ся­ця в се­кто­рі D. Так-от, дії та без­ді­яль­ність вій­сько­во-по­лі­ти­чної вла­ди кра­ї­ни в пе­рі­од, який пе­ре­ду­вав іло­вай­ській тра­ге­дії — це те, що тре­ба пиль­но ви­вча­ти. 23 ли­пня 2014-го року ста­лась пе­ре­да­ча пов­но­ва­жень від одно­го ко­ман­ду­ю­чо­го сек- то­ру ін­шо­му і на цю да­ту чі­тко за­фі­ксо­ва­но стан ре­чей в се­кто­рі. Вди­на­мі­ці ми від­сте­жи­ли все що там від­бу­ва­лось до йо­го роз­фор­му­ва­н­ня 24 сер­пня. Да­лі тре­ба ви­вчи­ти пла­ну­ва­н­ня опе­ра­ції по на­сту­пу на Іло­вайськ. Тут так са­ме є ба­га­то пи­тань. Тре­тє — ко­ли ви­ник «ко­тел», то від­бу­лось дві спро­би де­бло­ку­ва­н­ня цьо­го «ко­тла». Це те про що вла­да мов­чить, то­му що людей дві­чі з ці­л­лю пі­а­ру від­прав­ля­ли на га­ран­то­ва­ну смерть. Пер­ший раз ба­таль­йон­ну та­кти­чну гру­пу 51-ї бри­га­ди і дру­гих раз зве­де­ну ба­таль­йон­ну та­кти­чну гру­пу 93-ї чу­гу­їв­ської бри­га­ди із Хар­ків­ської обла­сті. Під­кре­слюю, що про це вла­да мов­чить і не хо­че бра­ти до ува­ги ці втра­ти у зві­тах по Іло­вай­ську. На­сту­пне пи­та­н­ня по­ля­гає у всьо­му, що тор­ка­є­ться пе­ре­го­во­рів по від­кри­т­тю ко­ри­до­рів для ви­хо­ду з «ко­тла». Там ба­га­то бре­хні. Останній епі­зод — це про­рив з «іло­вай­сько­го ко­тла».

От­же, на пер­шо­му ета­пі вій­сько­ва про­ку­ра­ту­ра не роз­слі­ду­ва­ла дві спро­би де­бло­ку­ва­н­ня «ко­тла». То­ді я як го­ло­ва ко­мі­сії звер­нув­ся з ли­стом до ген­про­ку­ро­ра (то­ді ним був Яре­ма) і звер­нув йо­го ува­гу на ва­жли­вість цьо­го епі­зо­ду. Яре­ма ме­ні від­по­вів, що дій­сно я пра­вий і дав до­ру­че­н­ня, щоб слід­ча гру­па про­ку­ра­ту­ри ці два епі­зо­ди вклю­чи­ла до за­галь­но­го пла­ну роз­слі­ду­ва­н­ня. Але до­сі я чую ті ци­фри, які вла­да транс­лює су­спіль­ству, і во­ни збі­га­ю­ться з на­шим роз­слі­ду­ва­н­ням ли­ше то­го, що тор­ка­є­ться одно­го епі­зо­ду — це про­рив з «іло­вай­сько­го ко­тла». Від­по­від­но, нав­ко­ло цьо­го три­ває ма­ні­пу­ля­ція з чи­слом загиблих. На­справ­ді су­мар­но що­до всьо­го що там від­бу­ва­лось на­ші втра­ти на­ба­га­то ви­щі ніж це опри­лю­дню­є­ться офіційно.

Ми як гро­ма­дя­ни змо­же­мо зро­зу­мі­ти те, на­скіль­ки ефе­ктив­ним є офі­цій­не слід­ство ли­ше то­ді, ко­ли від­бу­де­ться від­кри­тий су­до­вий про­цес над ти­ми хто вин­ний в іло­вай­ській тра­ге­дії. Від­по­відь, що вин­ний Пу­тін і йо­го клі­ка — ду­же оче­ви­дна, але не пов­на. Пу­тін, без­умов­но, за це має від­по­від­а­ти в Га­азь­ко­му три­бу­на­лі. Укра­їн­ське су­спіль­ство має та­кож ці­ка­ви­ти те, на­скіль­ки аде­ква­тни­ми бу­ли рі­ше­н­ня на­шо­го вій­сько­во­го і по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва. Від се­бе мо­жу до­да­ти, що не­об­хі­дно за­раз звер­ну­ти ува­гу на суд над ге­не­ра­лом На­за­ро­вим. Йо­го за­раз су­дять в Пав­ло­гра­ді за, на мій по­гляд, зло­чин­ну ко­ман­ду про від­прав­ле­н­ня трьох бор­тів Іл-76 в лу­ган­ський ае­ро­порт. Цей ге­не­рал, який то­ді був на­чаль­ни­ком шта­бу АТО, за ви­снов­ка­ми на­шої ко­мі­сії в зна­чній мі­рі був вин­ний в то­му, що тра­пи­лось в Іло­вай­ську. Вва­жаю, що якщо б він своє­ча­сно по­ніс від­по­від­аль­ність за зби­тий Іл76 під Лу­ган­ськом, то мо­жли­во й не бу­ло б іло­вай­ської тра­ге­дії. То­ді він так са­ме ігно­ру­вав да­ні роз­від­ки, ко­ли від­да­вав ко­ман­ду по взя­т­тю Іло­вай­ська, як ігно­ру­вав да­ні роз­від­ки про на­яв­ність у оку­пан­тів ПЗРК з яких був зби­тий Іл76. Аб­со­лю­тна не­аде­ква­тність цьо­го пер­со­на­жу зна­чною мі­рою ста­ла при­чи­ною тра­ге­дії.

Крім то­го, при­чи­ною тра­ге­дії бу­ла не­аде­ква­тність рі­шень по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва кра­ї­ни — Пре­зи­ден­та як Вер­хов­но­го го­лов- но­ко­ман­ду­ю­чо­го та во­єн­но­го ке­рів­ни­цтва, яке ви­слу­го­ву­ва­лось пе­ред Пре­зи­ден­том і «чи­сти­ло чо­бо­ти» до па­ра­ду в той час, ко­ли роз­по­чав­ся ма­со­вий вхід в Укра­ї­ну військ агре­со­ра. За­раз пре­сі тре­ба ува­жно при­ди­ви­тись до про­це­су в Пав­ло­гра­ді і ро­зі­бра­тись в по­зи­ції за до­по­мо­гою якої на­ма­га­є­ться за­хи­сти­тись На­за­ров. Ця по­зи­ція за­хи­сту ілю­струє під­хо­ди вій­сько­во­го і по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва до то­го, що від­бу­лось. На­за­ров був та­кож пер­шим за­сту­пни­ком на­чаль­ни­ка Ген­шта­бу і за­раз в су­ді ствер­джує, що влі­тку 2014 року у нас не бу­ло агре­сії зов­ні, не бу­ло зов­ні­шньо­го су­про­тив­ни­ка, а бу­ли де­які гру­пи не­за­до­во­ле­них ша­хта­рів, від яких він не очі­ку­вав, що во­ни мо­жуть бу­ти озбро­є­ні ПЗРК з яких зби­ли Іл-76. Ко­ли йо­го бу­дуть су­ди­ти за Іло­вайськ, то га­даю, що він зно­ву обе­ре та­ку стра­те­гію за­хи­сту. Більш то­го, йо­му в цьо­му до­по­ма­гає тра­кту­ва­н­ня вій­ни як АТО, де не­має кон­кре­тної від­по­від­аль­но­сті.

Ре­зю­му­ю­чи, тре­ба ска­за­ти, що в осно­ві іло­вай­ської тра­ге­дії бу­ло не вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну в кра­ї­ні. І від­по­від­аль­ність за це ле­жить на Вер­хов­но­му го­лов­но­ко­ман­ду­ю­чо­му.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.