Ря­ту­ва­ли, ри­зи­ку­ю­чи жи­т­тям

Про во­ли­нян, які вар­ті то­го, щоб їх за­не­сли до по­че­сно­го спи­ску «пра­ве­дни­ків Укра­ї­ни»

Den (Ukrainian) - - Пошта «Дня» - Ва­силь ФЕДЧУК, член НСЖУ, Во­линь

Для во­лин­ських єв­ре­їв рік 1941 був важ­ким, а 1942-й став тра­гі­чним. На­ци­сти, щой­но за­хо­пив­ши но­ві те­ри­то­рії, не­гай­но бра­ли­ся розв’язу­ва­ти «єв­рей­ське пи­та­н­ня».

...Ми, ді­ти вій­ни, від ба­тьків зна­ли про єв­ре­їв пе­ре­ва­жно як про тор­гов­ців. Хо­ча се­ред них бу­ли й є лі­ка­рі, му­зи­кан­ти, пи­сьмен­ни­ки, ін­же­не­ри, ар­хі­те­кто­ри, вій­сько­ві, юве­лі­ри... Та якої ква­лі­фі­ка­ції!

У на­шо­му ба­га­то­на­ціо­наль­но­му се­лі До­ро­си­ні Ро­жи­щен­сько­го ра­йо­ну (а тут ме­шка­ли понад 450 укра­їн­ських сі­мей, 23 ні­ме­цьких, 32 поль­ських, 7 че­ських) бу­ло ли­ше п’ять єв­рей­ських ро­дин, які за­йма­ли­ся пе­ре­ва­жно дрі­бно­ю­тор­гів­лею , роз­по­від­ав мій та­то Во­ло­ди­мир. ре­бу­ти стра­шний час. Шу­ка­ли при­хов­ку по хлі­вах, са­рай­чи­ках, клу­нях, дро­ві­тнях, а то й про­сто у стіж­ках со­ло­ми. Шу­ка­ли при­тул­ку по се­лян­ських до­мів­ках. Як не для се­бе, то хоч би для сво­їх ді­ток. Шу­ка­ли у се­лян ро­зу­мі­н­ня, спів­чу­т­тя — шу­ка­ли їхньої до­бро­ти... І зна­хо­ди­ли. На­ве­ду де­кіль­ка вра­жа­ю­чих при­кла­дів цьо­го хри­сти­ян­сько­го ми­ло­сер­дя і люд­сько­го по­дви­гу.

32-РІЧНИЙ МОТЬО

Моя дво­ю­рі­дна се­стра На­та - лія Хмі­льов­ська (по чо­ло­ві­ко­ві

Там із не щас ним гос по да рі та кож ді ли ли ся їжею і де який час да­ва­ли йо­му при­хи­сток. За­хар зго дом із се ла при ніс тра - гі­чну звіс­тку: по­лі­цаї вби­ли йо­го ма тір, дру жи ну і донь ку за те, що не ви­да­ли чо­ло­ві­ка. Зго­дом міс це ві під піль ни ки пе ре - пра­ви­ли вті­ка­ча на Ка­мінь-Ка­шир щи ну в пар ти зансь кий за - гін «Кру­ка» — Ко­ні­щу ка.

МОЙШЕ БОРУХ ІЗ РОДИНОЮ

Го ту ю чи з вчи те лем Сте па - ном Шван сом ху дож ньо- до ку - мен­таль­ну кни­гу «У ви­хо­рі вій- на го див ся чо ло вік Іван. Він вмо­лив За­до­ро­жно­го не за­би­ра­ти не­ща­сних. По­обі­цяв пе­ре­ве­сти їх в ін ше се ло, щоб йо му не бу­ло не­при­єм­но­стей за не­ви­ко­на­н­ня на­ка­зу.

Пе­ре­хо­ву­ва­ли­ся де­який час єв­реї й по ін­ших го­спо­дах се­ла. Бу­ли во­ни в Дем’яна Се­ме­ню­ка, Фель­ка Кра­шев­сько­го та Іва­на Шин­ка­ру­ка з Ки­я­жа.

ЕСТЕРКА

Про жер тов ний вчи нок Па - на­сі­ни Не­чи­по­рук мій вчи­те­льлі те ра тор у на зва ній книж ці вміс тив окре мий грун тов ний нею, а за гор­ба­чов­ської пе­ре­бу - до­ви впер­ше від­ві­да­ла се­ло ди­тин ст ва Баб’ є — Квіт не ве. На жаль, жи вою вже не за ста ла сво­єї дру гої ма ми Па на сі ни. Її при­ві­тно зу­стрі­ли син Мар­ко із бра­том. Про цю хви­лю­ю­чу істо­рію од на з із ра їль сь ких га зет роз по ві ла чи та чам у лю то му 1990 року.

До сло ва, ві ді звав ся лис том вдяч нос ті за хру щовсь кої від - ли ги з Ізра ї лю до Іва на Хмі - льов­сько­го та За­ха­ра Вой­тю­ка і Мотьо. Він на­віть при­си­лав гар­ні по да рун ки мо їм ро ди чам. Я то­ді вже був у 9 кла­сі, то в За­ха­ра Гор­ді­йо­ви­ча ба­чив йо­го лис - тів ку-при ві тан ня з Но вим ро - ком. На ній ( пам’ ятаю) бу ла світлина бу­дів­лі кне­се­ту — пар­ла­мен­ту ці­єї кра­ї­ни. І до­сі шко­дую, що не за пи сав пріз ви ща сво го да ле ко го од но сель ця. А всьо го во ли ня ни в ро ки оку па - ції збе­ре­гли жи­т­тя одній ти­ся­чі єв­ре­їв, не зва­жа­ю­чи на за­гро­зу роз­стрі­лу.

ЕСТЕРКА ІЗ БАБЙОГО (КВІТНЕВЕ)

АГАФІЯ СТАДНИК

АФАНАСІЯ (ПАНАСІНА) НЕ­ЧИ­ПО­РУК. С. КВІТНЕВЕ (БАБ’Є)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.