До­бри­день, буль­вар Ме­о­ти­ди!

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Га­ли­на АЛЕКСАНДРОВА, Ма­рі­у­поль Фото Євгена СОСНОВСЬКОГО

На­ве­сні у ме­не змі­ни­лась адре­са. Ні, на­віть не ду­ма­ла ні­ку­ди пе­ре­їжджа­ти. Мій буль­вар пе­ре­йме­ну­ва­ли, «50 років Жов­тня» ка­ну­ли в ле­ту. І ось при­йшла й усмі­хну­ла­ся но­ва на­зва буль­ва­ру. До­бри­день, буль­вар Ме­о­ти­ди! До­бре, що на­зва ця не за­гу­би­лась у ла­бі­рин­ті без­лі­чі ва­рі­ан­тів, де, зда­ва­ло­ся, так і не зна­йти те одне-єди­не ім’я, яке тіль­ки й ли­чить са­ме цьо­му буль­ва­ру. А він у нас один із най­кра­си­ві­ших у Ма­рі­у­по­лі. Ши­ро­кий, при­віль­ний, ве­се­ло і бар­ви­сто кві­ту­чий ве­сною, гра­фі­чно ви­ра­зний узим­ку, роз­кі­шний у сво­їх зе­ле­них ша­тах влі­тку та ве­ли­ча­во зо­ло­тий во­се­ни. А от із на­зва­ми на­шо­му буль­ва­ру не та­ла­ни­ло. Спо­ча­тку це був про­спект 1 Трав­ня, по­тім ча­сти­ну про­спе­кту, пе­ре­тво­ре­но­го на буль­вар, пе­ре­йме­ну­ва­ли, змі­нив­ши одну іде­о­ло­гі­чну на­зву на ін­шу, ще більш не­згра­бну. Ко­ли «50 років Жов­тня» при­лі­пи­ли до стиль­но­го сло­ва «буль­вар» , абра­ка­да­бра та­кої на­зви спо­лу­ча­ла­ся з ши­кар­ним ви­гля­дом буль­ва­ру так са­мо, як до­ро­гий ви­шу­ка­ний по­да­ру­нок, під­не­се­ний обгор­ну­тим у на­жда­чний па­пір. Зняв­ши шер­ша­ву іде­о­ло­гі­чну обгор­тку, «юві­лей­ний по­да­ру­нок» ста­ли на­зи­ва­ти про­сто Буль­ва­ром. На крам­ни­цях з’яви­ли­ся ви­ві­ски: «Га­стро­ном­чик на Буль­ва­рі», «Ша­шли­чок на Буль­ва­рі». Ну, не до­да­ва­ти ж до ша­шли­ку та­ку пі­сну при­пра­ву, як «50 років Жов­тня», бо й апе­тит мо­жна зі­псу­ва­ти. На від­мі­ну від ра­йо­ну, який за­мість офі­цій­но­го Ор­джо­ні­кі­дзев­сько­го в на­ро­ді зав­жди на­зи­ва­ли Лі­в­обе­ре­жним, у на­шо­го Буль­ва­ру так і не скла­ла­ся не­о­фі­цій­на на­зва. Ко­ли в Укра­ї­ні ухва­ли­ли за­кон про де­ко­му­ні­за­ці­юй з’явив­ся ре­аль­ний шанс на­да­ти буль­ва­ру на­зву, що ли­чить йо­го кра­сі, ви­яви­ло­ся, що при­ду­ма­ти її не так вже й про­сто. А щоб ця на­зва спо­до­ба­ла­ся біль­шо­сті жи­те­лів буль­ва­ру, зна­йти її ще скла­дні­ше. Го­лов­ни­ми кри­те­рі­я­ми-орі­єн­ти­ра­ми у по­шу­ках но­вої на­зви ста­ли для ме­не змі­стов­ність, бла­го­зву­чність та ла­ко­ні­чність. За за­ду­мом, зміст на­зви мав від­обра­зи­ти цін­но­сті при­ро­ди, без па­фо­су, іде­о­ло­гії і без будь-яких прі­звищ. Адже буль­вар — це мі­сце для від­по­чин­ку, про­гу­ля­нок, спіл­ку­ва­н­ня, ду­ма­н­ня, спо­гля­да­н­ня за кра­є­ви­да­ми і пта­ха­ми, а не три­бу­на для по­лі­т­ін­фор­ма­ції й не плац для по­ка­зо­во­го ви­хо­ва­н­ня.

Най­яскра­ві­ші вра­же­н­ня про буль­вар, що збе­ре­гли­ся з ди­тин­ства, — це мо­ре кві­ту­чо­го буз­ку на­ве­сні. «Буз­ко­вий буль­вар» — за­про­по­ну­ва­ла моя шкіль­на по­дру­га. Кра­є­вид із буз­ком був не єди­ним вті­ле­н­ням обра­зу буль­ва­ру. Ближ­че до мо­ря, де те­пер сто­ять ба­га­то­по­вер­хів­ки, ко­лись бу­ли су­ціль­ні ха­щі со­ня­шни­ків, і щоб роз­ди­ви­ти­ся со­ня­чно­ли­кі го­лів­ки, тре­ба бу­ло яко­мо­га ви­ще за­ди­ра­ти го­ло­ву. Со­ня­шний буль­вар від сло­ва «со­ня­шник» опи­нив­ся під во­гнем са­мо­кри­ти­ки. Для офі­цій­ної на­зви не го­ди­ться при­кме­тник, яко­го не­має в жо­дно­му слов­ни­ку. На по­ча­тку 1970-х років на буль­ва­рі впер­ше по­са­ди­ли ма­лень­кі ялин­ки, а те­пер во­ни — зе­ле­ні ве­ле­тні. Сме­ре­ко­вий буль­вар по­пов­нив мій спи­сок ва­рі­ан­тів. А у 1980-ті ро­ки буль­вар при­кра­ша­ли окса­ми­то­ві ки­ли­ми тро­янд. Яка то бу­ла кра­са! Пам’ятаю, як на­пи­са­ла то­ді ли­ста до мі­ськра­ди з про­по­зи­ці­є­ю­пе­рейме­ну­ва­ти 50 років Жов­тня на Тро­ян­до­вий буль­вар, але від­по­віді не одер­жа­ла. Збіль­ше­н­ня ко­ле­кції ва­рі­ан­тів до­по­мо­гло зро­би­ти ви­сно­вок, що най­кра­що­ю­по­ста­не та на­зва, яка спов­на роз­криє го­лов­не при­зна­че­н­ня буль­ва­ру. У Лі­в­обе­ре­жно­му ра­йо­ні наш буль­вар — це шлях до мо­ря, не­дов­гий, зру­чний, ма­льов­ни­чий. «Буль­вар, який ве­де до мо­ря» — ця фра­за ста­ла за­го­тов­ко­ю­для ство­ре­н­ня на­зви. Її тре­ба бу­ло обро­бля­ти, як бри­лу для скуль­пту­ри, від­сі­ка­ю­чи зай­ві ша­ри — сло­ва. На по­верх­ні ле­жа­ла на­зва Азов­ський буль­вар, але в Ма­рі­у­по­лі є п’ять Азов­ських ву­лиць, ко­жна зі своїм по­ряд­ко­вим но­ме­ром. При­мор­ський буль­вар теж є, а При­а­зов­ський буль­вар ви­кли­ка­ти­ме асо­ці­а­ці­юз на­зво­ю­міс- це­вої га­зе­ти «При­а­зов­ский ра­бо­чий » — і ви­йде щось на зра­зок ре­кла­ми. А тим ча­сом над буль­ва­ром про­лі­та­ли чай­ки. Мо­же, буль­вар Азов­ської чай­ки? Ні, за­ба­га­то слів. Ось Мор­ський буль­вар — про­сто й зі сма­ком. Так, на­зва гар­на, але не ви­ста­чає їй яко­їсь ро­дзин­ки. Бу­ло ве­ли­ке ба­жа­н­ня зна­йти для сво­го буль­ва­ру уні­каль­ну на­зву, та­ку, якої не­має в жо­дно­му мі­сті Укра­ї­ни, на­віть у сві­ті. І бу­ло див­не від­чу­т­тя, що ця на­зва десь зов­сім по­руч, що я по­стій­но блу­ка­ю­нав­ко­ло неї й ні­як не мо­жу її по­ба­чи­ти. Схо­жа си­ту­а­ція тра­пи­ла­ся, ко­ли при­ду­му­ва­ла на­зву фо­то­гра­фії у ФБ, на якій над па­ру­ю­чою ча­шкою чаю кру­жля­ли пе­люс­тки яблу­не­во­го кві­ту. І на­зва сві­тли­ни зда­ва­ла­ся та­ко­ю­о­че­ви­дною , та одно­ча­сно бу­ла не­вло­ви­мою. Її обри­си осьось ма­ли зна­йти сво­ю­до­вер­ше­ність у єд­но­сті з чай­но­ю­ком­по­зи­ці­єю , але ви­па­ро­ву­ва­лись, усе не те, не те, не те. А по­тім ра­птом сяй­ну­ло — ось во­но: на­тюр­морт чай­но­го аро­ма­ту! Чи за­сяє ме­ні на­зва буль­ва­ру? А во­на ні­би ди­ви­ла­ся на ме­не з книж­ко­вої по­ли­ці й че­ка­ла, ко­ли мій ков­зний уздовж ше­рен­ги то­мів по­гляд зу­пи­ни­ться на фо­лі­ан­ті Ге­ро­до­та. О, ба­тько істо­рії, дя­ку­ю­за під­каз­ку! Не від­кри­ва­ю­чи «Істо­рію», пам’ятаю, що на її сто­рін­ках є ма­пи «Вид зем­лі за Ге­ро­до­том» і «Ге­ро­до­то­ва Скі­фія», де Азов­ське мо­ре по­зна­че­не як Ме­о­ти­да. Буль­вар Ме­о­ти­ди — зву­чить, як по­е­ма, як пі­сня! Буль­вар Ме­о­ти­ди — шлях до мо­ря і по­до­рож у ча­сі до йо­го ста­ро­дав­ньої на­зви. До­слі­дни­ки на­ра­ху­ва­ли 421 на­зву мо­ря, і Ме­о­ти­да — одна з най­дав­ні­ших. Во­на бу­ла ві­до­ма ще з VII ст. до н.е. — IV ст. н.е. і по­хо­дить від на­зви пле­мен ме­о­тів — ме­шкан­ців бо­літ. І не­хай го­во­рять, що Ме­о­ти­да у пе­ре­кла­ді з дав­ньо­гре­цької озна­чає бо­ло­то.

Сло­ва Азов (Азак) і Азов­ське мо­ре озна­ча­ють те ж са­ме — низь­ке бо­ло­ти­сте мі­сце. Дав­ні рим­ля­ни на­зи­ва­ли мо­ре Па­лус Ме­о­тіс — бо­ло­то ме­о­тів, а ге­ну­ез­ці й ве­не­ці­ан­ці — Ма­ре-Фа­не, тоб­то мо­ре-сльо­та. Усі ці на­зви ли­ше під­твер­джу­ють, що з дав­ніх ча­сів мо­ре бу­ло міл­ко­во­дим, а йо­го узбе­реж­жя — за­бо­ло­че­ним. Та хоч як би во­но на­зи­ва­ло­ся, це ма­лень­ке мо­ре є ча­сти­но­ю­ве­ли­ко­го Атлан­ти­чно­го оке­а­ну.

Після за­вер­ше­н­ня за­хо­плю­ю­чо­го про­це­су ство­ре­н­ня на­зви роз­по­чав­ся най­скла­дні­ший етап її вті­ле­н­ня. Разом із го­ло­во­ю­гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Пі­клу­ва­н­ня» Еду­ар­дом Абдул­ка­ди­ро­вим згур­ту­ва­ли не­ве­ли­ку іні­ці­а­тив­ну гру­пу і 30 черв­ня 2015 року звер­ну­ли­ся до мі­сько­го го­ло­ви з про­по­зи­ці­є­ю­пе­рейме­ну­ва­ти буль­вар. Ко­пі­ю­звер­не­н­ня від­не­сли до ра­йон­ної адмі­ні­стра­ції. Про­те на гро­мад­ських слу­ха­н­нях 18 ве­ре­сня на­шої на­зви чо­мусь не бу­ло у по­ряд­ку ден­но­му. Го­ло­ва збо­рів ска­зав, що буль­вар Ме­о­ти­ди вже ви­бра­ли для се­бе жи­те­лі Ком­со­моль­сько­го буль­ва­ру (?!), а за­мість 50 років Жов­тня про­по­ну­є­ться на­зва Цен­траль­ний буль­вар. Мов­ляв, КСН про­во­див опи­ту­ва­н­ня і з’ясу­вав су­спіль­ну дум­ку. Ці­ка­во, що цей КСН має на­зву «Цен­траль­ний», хо­ча зна­хо­ди­ться да­ле­ко від цен­тру мі­ста, і, ма­буть, ви­рі­ши­ли кло­ну­ва­ти де­зо­рі­єн­ту­ю­чий «цен­трал» у на­зву буль­ва­ру. Ри­зи­ку­ва­ти Ме­о­ти­до­ю­не бу­ло сен­су, бо її про­ва­ли­ли б «цен­три­сти», то­му і від­бу­ло­ся без­аль­тер­на­тив­не го­ло­су­ва­н­ня за Цен­траль­ний буль­вар. Ко­ли жчер­га ді­йшла до Ком­со­моль­сько­го буль­ва­ру, то «ши­ро­кі ко­ла» ша­ну­валь­ни­ків Ге­ро­до­та на­віть не зга­да­ли про Ме­о­ти­ду. Одна жін­ка за­яви­ла, що во­на на­ро­ди­ла­ся

на Ком­со­моль­сько­му буль­ва­рі, жи­ве на Ком­со­моль­сько­му буль­ва­рі й хо­че по­мер­ти на Ком­со­моль­сько­му буль­ва­рі. Ін­ша уча­сни­ця збо­рів роз­по­ві­ла, що ко­лись на кіль­кох бу­дин­ках бу­ло по­зна­че­но Мор­ський буль­вар, і за­про­по­ну­ва­ла цю­на­зву. Мор­ський буль­вар на­брав ре­кор­дну кіль­кість го­ло­сів — 107 зі 185 при­су­тніх.

На гро­мад­ських слу­ха­н­нях до­лю ко­жної на­зви ви­рі­шу­ва­ли лю­ди з усьо­го ра­йо­ну. Во­ни го­ло­су­ва­ли зде­біль­шо­го не за свою, а за ту чи ін­шу ву­ли­цю, про яку ма­ли вель­ми по­вер­хо­ве уяв­ле­н­ня. Зов­сім ін­ше, ко­ли людина ду­має про на­зву для сво­єї ву­ли­ці так, ні­би оби­рає ім’я ди­ти­ні. То­му ми роз­по­ча­ли зби­ра­ти під­пи­си ме­шкан­ців буль­ва­ру, об­хо­ди­ли дво­ри і квар­ти­ри. Зу­стрі­ча­ли на­шу іні­ці­а­ти­ву по-рі­зно­му. Одні го­во­ри­ли: «Буль­вар Ме­о­ти­ди — яка гар­на на­зва!» — і одра­зу під­пи­су­ва­ли звер­не­н­ня. Ін­ші спо­ча­тку ва­га­ли­ся, а по­тім, ді­знав­шись про мор­ський ха­ра­ктер на­зви, ста­ви­ли свій під­пис. Хтось за­па­лю­вав­ся на дис­ку­сію, а хтось був бай­ду­жий до пе­ре­йме­ну­ва­н­ня. У тих, ко­му не по­до­ба­ла­ся Ме­о­ти­да, ми за­пи­ту­ва­ли, чи є у них свій ва­рі­ант. Обі­ця­ли зби­ра­ти під­пи­си за ту на­зву, яка ви­яви­ться кра­що­ю­за на­шу. Кон­кре­тних про­по­зи­цій бу­ло не­ба­га­то: Азов­ський буль­вар, Ма­рі­у­поль­ський, Пей­за­жний. Біль­ше уза­галь­не­них по­ба­жань: без іде­о­ло­гії, без прі­звищ, без по­лі­ти- ки. Ба­га­то хто чі­пляв­ся за ко­му­ні­сти­чну на­зву, як за ста­ру не­по­трі­бну річ, яку чо­мусь шко­да ви­ки­ну­ти, хоч і за­ха­ра­щує во­на чи­ма­ло мі­сця. А біль­шість людей хо­ті­ли, щоб кра­си­вий буль­вар мав кра­си­ву на­зву. Ко­ле­ктив­не звер­не­н­ня жи­те­лів буль­ва­ру бу­ло за­ре­є­стро­ва­но у ви­кон­ко­мі 2 ли­сто­па­да 2015 року. Во­но стало ва­го­мим ар­гу­мен­том за на­зву буль­вар Ме­о­ти­ди, при­кла­дом де­мо­кра­ти­чно­го про­це­су пе­ре­йме­ну­ва­н­ня «зни­зу» і зі­гра­ло ви­рі­шаль­ну роль в ухва­лен­ні рі­ше­н­ня де­пу­та­та­ми.

Хро­ні­ка подаль­ших по­дій. 29 ли­сто­па­да від­бу­ли­ся ви­бо­ри до мі­ської ра­ди, і не­вдов­зі го­ло­ва До­не­цької ОДА П.І.Же­брів­ський на­га­дав но­во­обра­ним де­пу­та­там про не­об­хі­дність ви­ко­на­н­ня за­ко­ну про де­ко­му­ні­за­цію. На ви­па­док, якщо мі­ськра­да не впо­ра­є­ться з пе­ре­йме­ну­ва­н­ня­ми, ми на­пра­ви­ли звер­не­н­ня на ім’я П.І. Же­брів­сько­го. 23 сі­чня 2016 року на сай­ті Ма­рі­у­поль­ської мі­ської ра­ди з’яви­лось опи­ту­ва­н­ня з ва­рі­ан­том від­по­віді: «За­ли­ши­ти ко­ли­шню­на­зву». А це су­пе­ре­чи­ло за­ко­ну про де­ко­му­ні­за­цію. Ко­ле­ктив­не звер­не­н­ня ме­шкан­ців буль­ва­ру про­і­гно­ру­ва­ли, за­ли­шив­ши ви­бір без ви­бо­ру між Цен­траль­ним буль­ва­ром і 50 років Жов­тня. Не бу­ло ча­су на емо­ції, тер­мі­но­во від­пра­ви­ли ли­ста з про­по­зи­ці­є­ю­ви­лу­чи­ти ко­му­ні­сти­чні на­зви, за­не­сти до спи­ску буль­вар Ме­о­ти­ди, збіль­ши­ти кіль­кість ва­рі­ан­тів. Опи­ту­ва­н­ня бу­ло тим­ча­со­во при­зу­пи­не­но. За офі­цій­но­ю­вер­сі­єю , від­бу­ло­ся «пе­ре­ви­ще­н­ня допу­сти­мо­го на­ван­та­же­н­ня на сер­вер сай­та.» 28 сі­чня на се­сії мі­ськра­ди де­пу­та­ти пе­ре­йме­ну­ва­ли 76 об’єктів то­по­ні­мі­ки, а 37 із су­пе­ре­чни­ми на­зва­ми від­кла­ли для су­спіль­но­го обго­во­ре­н­ня. 9 лю­то­го Ко­мі­сія з най­ме­ну­вань да­ла ре­ко­мен­да­ції з пе­ре­йме­ну­ва­н­ня 37 ву­лиць. Взяв­ши до ува­ги ко­ле­ктив­не звер­не­н­ня ме­шкан­ців буль­ва­ру і дум­ки фа­хів­ців із то­по­ні­мі­ки, Ко­мі­сія ре­ко­мен­ду­ва­ла на­зву — буль­вар Ме­о­ти­ди. 12 лю­то­го на сай­ті мі­ськра­ди зно­ву від­кри­ли опи­ту­ва­н­ня, вже без ко­му­ні­сти­чних назв. Для на­шо­го буль­ва­ру за­про­по­ну­ва­ли ва­рі­ан­ти: Укра­їн­ський, Цен­траль­ний, Ме­о­ти­ди, Са­єн­ка. (Ві­ктор Са­єн­ко — на­чаль­ник ДАІ Ма­рі­у­по­ля, який за­ги­нув, за­хи­ща­ю­чи бу­дів­лю УМВС від те­ро­ри­стів 9 трав­ня 2014 року. Ко­мі­сія ре­ко­мен­ду­ва­ла пе­ре­йме­ну­ва­ти вул. Пав­лен­ка на вул. Са­єн­ка, що й від­бу­ло­ся.) Спо­ча­тку п’ять днів по­спіль лі­ди­ру­вав буль­вар Ме­о­ти­ди. По­тім у со­цме­ре­жах з’яви­ли­ся од­кро­ве­н­ня акти­ві­стів про те, як тре­ба «па­трі­о­ти­чно» го­ло­су­ва­ти за Укра­їн­ський буль­вар. «В.Н.: у ме­не три бра­у­зе­ри і з усіх трьох, ви­яв­ля­є­ться, я мо­жу го­ло­су­ва­ти.)))) М.О.: Тре­ба про­сто про­грам­но на­кру­ти­ти го­ло­сів, і все. Г.А.: Про­грам­но на­кру­ти­ти го­ло­сів — це не го­ло­су­ва­н­ня, а фаль­си­фі­ка­ція. Чим та­ка де­ко­му­ні­за­ція від­рі­зня­є­ться від ко­му­ні­сти­чної ре­во­лю­цій­ної до­ціль­но­сті? — До­ве­ло­ся втру­ти­ти­ся, втім, це не за­ва­ди­ло їм і на­да­лі «ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня». «Г.М.: Го­ло­су­ва­ла по­за­вчо­ра. Сьо­го­дні за­йшла ре­зуль­та­ти пе­ре­ві­ри­ти. Зно­ву мій го­лос при­ймає... П.А., К.В., звер­ніть ува­гу... О.Х.: З рі­зних га­дже­тів при­ймає на­но­во. Отут ме­ні кар­та і по­ва­ли­ла». Ін­тер­нет-опи­ту­ва­н­ня за­вер­ши­ло­ся 19 лю­то­го. Ва­рі­ан­ти на­зви буль­ва­ру роз­та­шу­ва­лись у та­ко­му по­ряд­ку: 1. Укра­їн­ський; 2. Ме­о­ти­ди; 3. Цен­траль­ний; 4. Са­єн­ка. 2 бе­ре­зня, напередодні се­сії мі­ськра­ди, зі­бра­ла­ся Ко­ор­ди­на­цій­на ра­да. Де­пу­та­ти роз­гля­ну­ли про­ект рі­ше­н­ня з пе­ре­йме­ну­ва­н­ня 37 ву­лиць. Ві­део, роз­мі­ще­ні на мі­сце­вих сай­тах, на­да­ли мо­жли­вість по­ба­чи­ти, як ви­яви­ли су­пе­ре­чли­вий ха­ра­ктер про­е­кту, ав­то­ри яко­го за­про­по­ну­ва­ли одні ву­ли­ці пе­ре­йме­ну­ва­ти за ре­ко­мен­да­ці­єю Ко­мі­сії з най­ме­ну­вань, а ін­ші — за під­сум­ка­ми ін­тер­нет-опи­ту­ва­н­ня. На­при­клад, до­лю­на­зви на­шо­го буль­ва­ру ма­ли ви­зна­чи­ти май­стри на­кру­чу­ва­ти го­ло­си в ін­тер­нет-го­ло­су­ван­ні, а ву­ли­ці Артема — фа­хо­ва ре­ко­мен­да­ція Ко­мі­сії. Після обго­во­ре­н­ня Ко­ор­ди­на­цій­на ра­да ухва­ли­ла рі­ше­н­ня ви­не­сти на се­сі­ю­про­ект, в яко­му всі ву­ли­ці пе­ре­йме­но­ву­ю­ться за ре­ко­мен­да­ці­єю Ко­мі­сії.

3 бе­ре­зня 2016 року се­сія мі­ськра­ди пе­ре­йме­ну­ва­ла 37 об’єктів то­по­ні­мі­ки, і в цей день у Ма­рі­у­по­лі з’яви­лась уні­каль­на, єди­на у сві­ті на­зва — буль­вар Ме­о­ти­ди.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.