Під за­гро­зою за­бу­т­тя

Уні­каль­на ко­за­цька пам’ятка в Оде­сі ви­гля­дає на «слаб­ку трій­ку». Тим ча­сом мі­сце­ва вла­да роз­гля­дає мо­жли­вість взя­т­тя її на облік

Den (Ukrainian) - - Суспільство - На­та­лія БЕЗВОЗЮК, Оде­са Фото ав­то­ра

Хре­сти хо­ва­ю­ться у ха­щах зав­ви­шки у метр. На­ве­сні тут про­во­ди­ли то­ло­ку-при­би­ра­н­ня, але ря­сні до­щі зро­би­ли сво­ю­спра­ву: цвин­тар по­то­нув у ро­слин­но­сті. Про­ди­ра­є­мо­ся вго­ру по схи­лу крізь ко­лю­чий бур’ян, аби по­ди­ви­ти­ся на дав­ні по­хо­ва­н­ня. Ба­чи­мо пер­ші на­д­гроб­ки — на кам’яних хре­стах майже не ви­дно на­пи­сів, вга­ду­ю­ться ли­ше сло­ва «здесь по­чи­ває раб Бо­жій». Пам’ятни­ки вкри­ті ша­ром мо­ху. Не­спо­ді­ва­но до нас ді­ста­ю­ться ще двоє людей — хло­пець та дів­чи­на, оби­два в мо­то­ци­кліст­сько­му одя­зі й із шо­ло­ма­ми в ру­ках. По­рів­ня­ли­ся. «Як ви тут опи­ни­ли­ся?» — за­пи­ту­є­мо. «Ді­зна­ли­ся про кла­до­ви­ще з оде­ської пе­ре­да­чі «Где идём», ось і ви­рі­ши­ли на­ві­да­ти­ся», — від­по­від­а­ють, роз­див­ля­ю­чись нав­кру­ги...

■ Та­ким ми по­ба­чи­ли най­ста­рі­ше ко­за­цьке кла­до­ви­ще пів­дня Укра­ї­ни — Ку­яль­ни­цький або, як ще йо­го на­зи­ва­ють, Со­тни­ків­ський цвин­тар. Він роз­та­шо­ва­ний у ме­жах Оде­си, а най­дав­ні­ша мо­ги­ла тут да­то­ва­на 1791 ро­ком, тоб­то за три ро­ки до офі­цій­но­го за­сну­ва­н­ня мі­ста.

■ Але хто тут по­хо­ва­ний? Існує дві вер­сії. «Пер­ша при­пу­скає, що на цьо­му кла­до­ви­щі спо­чи­ва­ють за­по­рож­ці, які після зруй­ну­ва­н­ня Сі­чі 1775 року ті­ка­ли до тур­ків з га­слом «На Ті­лі­гул!». То­ді в Ті­лі­гуль­ських ли­ма­нах Оде­ської обла­сті бу­ли ве­ли­кі за­па­си ри­би. Ко­за­ки про­си­ли у тур­ків зем­лі, що під­твер­дже­но до­ку­мен­та­ми. Дру­га вер­сія го­во­рить про те, що це бу­ли за­по­рож­ці, які за­ли­ши­ли­ся в під­дан­стві Ро­сій­ської ім­пе­рії. Для них Гри­го­рій По­тьом­кін ство­рив ко­за­цьке Чор­но­мор­ське вій­сько, а по­тім по­да­ру­вав зем­лю­від Дні­стра до Пів­ден­но­го Бу­гу», — роз­по­від­ає істо­рик Та­рас ГОНЧАРУК.

■ Так чи іна­кше, ко­ли­шні за­по­рож­ці в ХIX сто­літ­ті до­бу­ва­ли ка­мі­н­ня для роз­бу­до­ви Оде­си. Пра­цю­ва­ли під зем­лею, в ка­та­ком­бах. Се­ред вла­сни­ків оде­ських ка­ме­но­ло­мень зу­стрі­ча­ю­ться за­по­різь­кі прі­зви­ща, на­при­клад Шми­го­ра або Ге­тьма­нен­ко. І са­ме мо­ги­ли їхніх ро­дин і роз­та­шо­ва­ні на Со­тни­ків­сько­му кла­до­ви­щі.

■ На ко­за­цьких мо­ги­лах вста­нов­ле­ні уні­каль­ні кам’яні хре­сти — гре­цькі, маль­тій­ські, роз­ши­ре­ні. Ота­ман Чор­но­мор­сько­го Гай­да­ма­цько­го з’єднання Сер­гій ГУЦАЛЮК роз­по­від­ає, що тра­ди­ці­ю­ста­ви­ти кам’яні хре­сти при­не­сли на південь Укра­ї­ни са­ме за­по­розь­кі ко­за­ки: «Де­ре­ва тут не бу­ло, а за­лі­зні хре­сти по­ча­ли ро­би­ти ли­ше у другій по­ло­ви­ні ХХ сто­лі­т­тя. Ка­мінь був єди­ним до­сту­пним при­ро­дним ма­те­рі­а­лом».

■ Ще на по­ча­тку 1990-х бу­ли спро­би вклю­чи­ти кла­до­ви­ще до пам’ яток істо­рії та куль­ту­ри що­най­мен­ше мі­сце­во­го зна­че­н­ня, однак на облік йо­го не взя­ли. У від­по­відь на наш за­пит Управ­лі­н­ня з пи­тань охо­ро­ни об’єктів куль­тур­ної спад­щи­ни Оде­ської мі­ської ра­ди від­по­ві­ло, що мо­жли­вість вклю­че­н­ня роз­гля­да­є­ться. Для цьо­го, за сло­ва­ми по­са­дов­ців, не­об­хі­дно роз­ро­би­ти облі­ко­ву до­ку­мен­та­цію.

■ В той са­мий час, до­ки чи­нов­ни­ки ли­ше роз­гля­да­ють та­ку мо­жли­вість, стан хре­стів по­гір­шу­є­ться. «Стан тя­гне на «слаб­ку трій­ку». Ди­на­мі­ка по­гір­ше­н­ня швид­ка. Ва­пня­ко­ві ви­ро­би в ме­жах мі­ста за­зна­ють дії ан­тро­по­ген­них фа­кто­рів, на­при­клад, ки­сло­тних опа­дів. По­ді­бні хре­сти в се­лі Гли­бо­ко­му Та­тар­бу­нар­сько­го ра­йо­ну збе­ре­гли­ся на­ба­га­то кра­ще, — роз­по­від­ає хі­мік Вла­ди­слав БАЛИНСЬКИЙ. — Мо­жна про­дов­жи­ти «жи­т­тя» пам’ятни­ків, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи акри­ло­ву ґрун­тов­ку та по­біл­ку. Але го­лов­на про­бле­ма в то­му, що пер­шо­чер­го­ве очи­ще­н­ня цих ви­ро­бів (від мо­ху, ли­шай­ни­ка, са­жі то­що) не­се пев­ні ри­зи­ки і має ви­ко­ну­ва­ти­ся ре­став­ра­то­ра­ми. Ме­то­ди­ка та­кої ре­став­ра­ції не над­то скла­дна, тож не­ю­мо­жуть зайня­ти­ся і во­лон­те­ри, але обов’яз­ко­во під на­гля­дом спе­ці­а­лі­стів».

■ Тре­ба усві­дом­лю­ва­ти, що по­гір­шу­є­ться стан не про­сто хре­стів, а на­шої ци­ві­лі­за­цій­ної спад­щи­ни. По­хо­ва­н­ня на Ку­яль­ни­цько­му цвин­та­рі ма­ють істо­ри­чне зна­че­н­ня. Во­ни є ма­те­рі­аль­ним сві­до­цтвом при­су­тно­сті укра- їн­сько­го на­се­ле­н­ня, а са­ме ко­за­цтва, в Оде­ській обла­сті з дру­гої по­ло­ви­ни XVIII сто­лі­т­тя. Нам є чо­го по­вчи­ти­ся у на­ро­ду ба­сків, які з по­ша­но­ю­став­ля­ться до істо­ри­чної спад­щи­ни, зокре­ма до кла­до­вищ. Во­ни ре­тель­но охо­ро­ня­ють і збе­рі­га­ють мо­ги­ли дав­ніх пред­ків, бо то — одна з основ їхньої іден­ти­чно­сті. Во­ни вмі­ють обе­рі­га­ти се­бе, сво­ю­куль­ту­ру, мо­ву і тра­ди­ції в не зав­жди дру­жньо­му ото­чен­ні.

■ «Я при­хиль­ник то­го, аби ді­ти, по­чи­на­ю­чи з се­ре­дніх кла­сів, зна­ли по­дії на­шої за­галь­но­укра­їн­ської та мі­сце­вої істо­рії що­най­мен­ше 500 — 600-рі­чної дав­ни­ни. Не­мов для них бо­роть­ба за ви­хід до Чор­но­го мо­ря ні­би від­бу­ла­ся ще вчо­ра. Це ста­не на­дій­ним за­по­бі­жни­ком се­па­ра­тист­ським на­ма­га­н­ням. Ко­ли лю­ди зна­ти­муть і ша­ну­ва­ти­муть і ми­ну­ле, і су­ча­сне»,— го­во­рить Сер­гій Гуцалюк.

■ Не­по­да­лік кла­до­ви­ща є за­ли­шки скель­них жи­тел, в яких жи­ли ка­ме­ня­рі, а та­кож Ха­джи­бей­ський парк. Тут мо­жна бу­ло б ство­ри­ти ре­кре­а­цій­ну зо­ну, яка ста­ла б чу­до­вим мі­сцем для від­по­чин­ку. Але по­ки що це не вхо­дить у пла­ни мі­сце­вої вла­ди. Со­тни­ків­ський цвин­тар роз­та­шо­ва­ний біля Шко­до­вої го­ри, де ко­лись про­хо­див Чу­ма­цький шлях. По­до­ро­жнім бу­ло не­зру­чно йти, во­ни бід­ка­ли­ся й по­го­во­рю­ва­ли: « Шко­да, а не шлях » . До­ро­га до кла­до­ви­ща і до­сі не пе­ре­стає бу­ти шко­дою, бо про­ля­гає че­рез оче­рет та роз­би­те до­ро­жнє по­ло­тно. До­їха­ти сю­ди мо­жна « оче­ре­тним трам­ва­єм » , який рід­ко, але про­їжджає по ко­лії.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.