«Укра­ї­на Incognita» – п’ять років по то­му,

Або Про прин­ци­по­ве не­на­силь­ни­цьке про­ти­сто­я­н­ня про­е­кта­ми «Дня» ан­ти­укра­їн­ським тен­ден­ці­ям в Укра­ї­ні

Den (Ukrainian) - - Прес-Клуб «Дня» - Во­ло­ди­мир БОЙ­КО, Чер­ні­гів

П’ять років то­му за­пра­цю­вав сайт «Укра­ї­на Incognita», а тро­хи зго­дом — одно­ймен­на сто­рін­ка у Facebook. На­зва про­зо­ро вка­зу­ва­ла на дже­ре­ло по­хо­дже­н­ня — пер­шу книж­ку з Бі­блі­о­те­ки «Дня». Але за­дум га­зе­ти ви­явив­ся зна­чно шир­шим від дру­ко­ва­но­го тез­ки. Це не ли­ше роз­мі­ще­н­ня у Все- сві­тній ме­ре­жі ві­до­мих та но­вих істо­ри­ко-куль­ту­ро­ло­гі­чних на­ри­сів із ми­ну­ло­го Укра­ї­ни, Єв­ро­пи, сві­ту, а низ­ка но­вих опцій, се­ред яких — «Сі­мей­ний аль­бом», «Му­зеї он-лайн» та ін­ші. Пер­ший — не що ін­ше, як по­гляд на ми­ну­ле че­рез до­лю ро­дин, зна­них та не ду­же, осо­би­сті­сний мо­мент, без яко­го істо­рія на­ро­ду не існує. Та­ка со­бі кар­ти­на у сти­лі ім­пре­сіо­ні­зму. На­прям ду­же по­пу­ляр­ний в су­ча­сно­му сві­ті. Другий — сво­го ро­ду вір­ту­аль­ний помічник ту­ри­сту. Ни­ні це ду­же по­ши­ре­ний спо­сі­бза­охо­че­н­ня по­тен­цій­них від­ві­ду­ва­чів до об’єктів, що ста­нов­лять осно­ву на­ціо­наль­ної пам’яті, та, во­дно­час, озна­йом­ле­н­ня з ни­ми на від­ста­ні. Ма­буть, йде­ться про сфе­ру, якою б по­стій­но ма­ла за­йма­ти­ся дер­жа­ва або ж упов­но­ва­же­ні нею юри­ди­чні осо­би — спіль­но з гро­мад­ські­стю та за­ці­кав­ле­ним бі­зне­сом. Але з цим в Укра­ї­ні традиційно скла­дно — крім, мо­жли­во, кіль­кох ві­до­мих ви­пад­ків, що ви­гля­да­ють як ви­ня­тки. На за­пи­та­н­ня, на­ві­що це все тре­ба, пе­рі­о­ди­чно­му ви­дан­ню сво­го ча­су від­по­ві­ла йо­го го­лов­ний ре­да­ктор Ла­ри­са Ів­ши­на: «На­ро­дом, як і го­ро­дом, тре­ба за­йма­ти­ся». Ма­буть, для то­го, що­бне втра­ти­ти кра­ї­ну, не пе­ре­тво­ри­ти­ся на вну­трі­шніх емі­гран­тів (в кра­що­му ви­пад­ку) у во­ро­жо­му ото­чен­ні. Та­ка ро­бо­та мі­стить зна­чну до­лю во­лон­тер­ства. Во­на не­мо­жли­ва без стій­ких пе­ре­ко­нань та са­мо­від­да­чі.

Но­вий ре­сурс по­ба­чив світ за до­во­лі гні­тю­чої по­лі­ти­чної атмо­сфе­ри в кра­ї­ні, ко­ли но­вим кер­ма­ни­чам дер­жа­ви ін­те­ле­кту­аль­на спад­щи­на спри­йма­ла­ся як не над­то зро­зумі­ле, от­же, по­тен­цій­но не­без­пе­чне яви­ще. Або при- найм­ні пі­до­зрі­ле. Тоб­то це був сво­го ро­ду ви­клик по­лі­ти­чно­му ре­жи­мо­ві, вчи­не­ний за до­по­мо­гою про­фе­сій­ної ді­яль­но­сті. Зов­ні він ви­гля­дав апо­лі­ти­чно, а на­справ­ді йшло­ся про ду­же прин­ци­по­ве не­на­силь­ни­цьке про­ти­сто­я­н­ня ан­ти­укра­їн­ським тен­ден­ці­ям в Укра­ї­ні. На­скіль­ки по­ді­бні пу­блі­ка­ції ва­жли­ві, ми мо­гли пе­ре­ко­на­ти­ся під час тра­гі­чних днів Єв­ро­май­да­ну і на по­ча­тку вій­ни — ко­ли на тлі па­ра­лі­чу вла­дних ін­сти­ту­цій, на­сам­пе­ред, гро­мад­ський під­йом вря­ту­вав дер­жа­ву Укра­ї­на від за­ги­бе­лі. На жаль, і че­рез два з по­ло­ви­ною року її існу­ва­н­ня — під по­стій­ною за­гро­зою. Ви­клю­чно вій­сько­ви­ми ме­то­да­ми чи між­на­ро­дною ди­пло­ма­ті­єю та­ко­го ро­ду ре­чі не розв’язу­ю­ться — не­об­хі­дна під­трим­ка та ро­зу­мі­н­ня пе­ре­ва­жної біль­шо­сті гро­ма­дян — на­ві­що, за­ра­ди чо­го ми йде­мо на жер­тви. Це без­кі­не­чна змагання за ро­зум та сер­ця гро­ма­дян. Без зна­н­ня істо­ри­ко-куль­ту­ро­ло­гі­чно­го під­ґрун­т­тя та від­по­від­но­го ви­хо­ва­н­ня во­но не­мо­жли­во.

Тут має зна­че­н­ня не ли­ше зміст, а й фор­ма — до­сту­пний для ро­зу­мі­н­ня текст, йо­го ві­зу­а­лі­за­ція. Чо­мусь в Укра­ї­ні до­сі не­має по­пу­ляр­но­го мо­ло­ді­жно­го істо­ри­чно­го жур­на­лу на кшталт Mowia Wieki («Мов­лять сто­лі­т­тя»), що ви­хо­дить у Поль­щі. Але кон­це­пту­аль­но під­хо­ди «Укра­ї­ни Incognita» ду­же схо­жі. Тож в Укра­ї­ні за­ці­кав­ле­но­му чи­та­че­ві все ж та­ки є ку­ди звер­ну­ти­ся за від­по­від­я­ми на скла­дні за­пи­та­н­ня з ми­ну­ло­го. І за істо­ри­чни­ми па­ра­ле­ля­ми та­кож.

За час що ми­нув, і на сай­ті, і на сто­рін­ці в со­ці­аль­ній ме­ре­жі на­ко­пи­чи­ло­ся чи­ма­ло ін­фор­ма­ції. Тоб­то на на­ших очах ство­рю­є­ться один із не­ба­га­тьох еле­ктрон­них ар­хів по­пу­ляр­них, але на­у­ко­во ви­ві­ре­них ма­те­рі­а­лів про ми­ну­ле Укра­ї­ни та її на­ро­ду. Він — не­об­хі­дна скла­до­ва ін­те­ле­кту­аль­но­го се­ре­до­ви­ща су­ча­сної на­ції та по­дра­зник для кри­ти­чно­го сприйня­т­тя дій­сно­сті.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.