Отру­є­ні то­та­лі­та­ри­змом

Den (Ukrainian) - - Прес-Клуб «Дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

2007 року со­ціо­ло­гі­чна слу­жба Forsa на за­мов­ле­н­ня жур­на­лу Stern про­ве­ла се­ред нім­ців опи­ту­ва­н­ня, чи бу­ли в на­ціо­нал-со­ці­а­лі­зму по­зи­тив­ні сто­ро­ни, та­кі, як бу­дів­ни­цтво ав­то­ба­нів, лі­кві­да­ція без­ро­бі­т­тя, низь­ка зло­чин­ність, культ сім’ї. Чверть ре­спон­ден­тів від­по­ві­ли по­зи­тив­но. Че­рез 62 ро­ки після кін­ця Тре­тьо­го рей­ху. Після три­ва­лої і не­ймо­вір­но ре­тель­ної про­гра­ми де­на­ци­фі­ка­ції, під час якої су­спіль­ний ор­га­нізм бу­ло про­ми­то у всіх сво­їх за­ку­тках: звіль­не­но всіх вчи­те­лів, де­на­ци­фі­ко­ва­но всі на­вчаль­ні про­гра­ми, за­кри­то всі на­цист­ські ЗМІ, всіх нім­ців про­ве­ли че­рез ме­мо­рі­а­ли Го­ло­ко­сту, так, що жо­ден не міг ска­за­ти: «Я не знав». І все одно в го­ло­вах 25 від­со­тків си­дить оце: «Але ж бу­ло й хо­ро­ше!»

■ Напередодні 25-річ­чя ГКЧП, тоб­то тих трьох днів, про­тя­гом яких « зли­няв » СРСР, в 11 кра­ї­нах пост­ра­дян­сько­го про­сто­ру бу­ло про­ве­де­но опи­ту­ва­н­ня про те, ко­ли жи­т­тя бу­ло кра­щим, в СРСР чи після йо­го роз­па­ду. Опи­ту­ва­н­ня про­во­ди­ли со­ціо­ло­гі­чні служби ВЦВГД, M-Vector, Ipsos, Expert Fikriи Qafqaz. У кра­ї­нах Бал­тії і в Тур­кме­нії опи­ту­ва­н­ня не про­во­ди­ло­ся.

Ось ре­зуль­та­ти:

■ За­ли­шмо на со­ві­сті ор­га­ні­за­то­рів про­ве­де­н­ня опи­ту­ва­н­ня в Узбе­ки­ста­ні. З ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей мі­сце­во­го ре­жи­му за­пи­ту­ва­ти мі­сце­вих ме­шкан­ців про те, чи стало їм кра­ще жи­ти за пре­зи­ден­та Ісла­ма Ка­рі­мо­ва, це при­бли­зно так са­мо не­та­ктов­но, як за­пи­та­ти у гро­ма­дян КНДР, чи яскра­ві­ше стало сві­ти­ти сон­це після на­ро­дже­н­ня Кім Чен Ина. Те ж са­ме, не­хай і мен­шою мі­рою, сто­су­є­ться і до­ціль­но­сті та­ких опи­ту­вань у Та­джи­ки­ста­ні.

■ У ін­ших дев’яти кра­ї­нах мі­ра «ін­то­кси­ка­ції сов­ком» зро­стає під впли­вом двох чин­ни­ків: бі­дно­сті й ро­сій­ської про­па­ган­ди. До то­го ж ро­сій­ська про­па­ган­да, ма­буть, біль­шою мі­рою від­тво­рює ту­гу за СРСР, ніж бі­дність. Трій­ка кра­їн, в яких по­тяг до СРСР по­рів­ня­но не­ве­ли­кий — Гру­зія, Укра­ї­на і Кир­ги­зія, — ма­ють сьо­го­дні да­ле­ко не най­кра­щі по­ка­зни­ки за рів­нем жи­т­тя. Але в цих кра­ї­нах най­біль­шою мі­рою за­бло­ко­ва­но ро­сій­ські те­ле­ка­на­ли та ін­ші ви­ди пу­тін­ських ін­фор­ма­цій­них військ.

■ Дві кра­ї­ни, Вір­ме­нія і Мол­до­ва, де дві тре­ти­ни гро­ма­дян су­му­ють за СРСР, — це кра­ї­ни, в яких бі­дність і ро­сій­ська про­па­ган­да, ро­сій­ський вплив, по­єд­ну- ються і, ді­ю­чи пліч-о-пліч, до­ся­га­ють ма­кси­маль­но­го ефе­кту.

■ У Ка­зах­ста­ні і Бі­ло­ру­сі ав­то­ри­тар­ні ре­жи­ми На­зар­ба­є­ва і Лу­ка­шен­ка бу­ду­ю­ться не на за­пе­ре­чен­ні ра­дян­сько­го ми­ну­ло­го, а ба­га­то в чо­му з опо­рою на ньо­го. То­му до пла­нів мі­сце­вої вла­ди ви­чав­лю­ва­н­ня « сов­ка » абсолютно не вхо­дить. Він їм жо­дним чи­ном не за­ва­жає, рад­ше нав­па­ки.

■ В Укра­ї­ні не­має дер­жав­ної мо­но­по­лії на ін­фор­ма­цію. Узя­тий курс на вхо­дже­н­ня в Єв­ро­пу пе­ред­ба­чає де­ра­дя­ні­за­цію укра­їн­сько­го суспільства. Але цей про­цес не від­бу­ва­є­ться ав­то­ма­ти­чно. Рад­ше нав­про­ти, ре-ра­дя­ні­за­ція, від­нов­ле­н­ня «сов­ка» мо­же від­бу­ва­ти­ся ціл­ком сти­хій­но і не­ке­ро­ва­но. Оскіль­ки на­ро­ста­н­ня по­пу­ліст­ських і, зокре­ма, то­та­лі­тар­них на­стро­їв, по­шук «про­стих рі­шень» в ар­се­на­лі не­дав­ньо­го ми­ну­ло­го, про­цес ен­тро­пій­ний, що від­бу­ва­є­ться «при­ро­дним чи­ном». По­лі­ти­ка де­ко­му­ні­за­ції (за­бо­ро­на КПУ, ви­чав­лю­ва­н­ня «сов­ка» з гео­гра­фії і по­лі­ти­ки), що її до­сить по­слі­дов­но про­во­дить укра­їн­ська вла­да, ціл­ком мо­же су­про­во­джу­ва­ти­ся упо­віль­не­ною ре-ра­дя­ні­за­ці­єю, за якої «со­вок», ра­дян­ська пси­хо­ло­гія утри­ман­ства і па­тер­на­лі­зму ні­ку­ди не ді­ва­ю­ться, а ви­яв­ля­ю­ться в ін­шо­му ви­гля­ді. Ін­ши­ми сло­ва­ми, успі­хи де­ко­му­ні­за­ції в Укра­ї­ні абсолютно не обов’яз­ко­во при­ве­дуть до де­ра­дя­ні­за­ції суспільства. Для цьо­го бу­дуть по­трі­бні зу­си­л­ля ін­шо­го пла­ну.

■ Го­лов­ним дже­ре­лом від­тво­ре­н­ня «сов­ка» на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі ста­ла пу­тін­ська Ро­сія. Курс на по­до­ла­н­ня «най­біль­шої гео­по­лі­ти­чної ка­та­стро­фи » шля­хом від­тво­ре­н­ня ра­дян­ської ім­пе­рії в тій чи тій формі — це фа­кти­чно офі­цій­на зов­ні­шньо­по­лі­ти­чна до­ктри­на Пу­ті­на. У внут- рі­шній по­лі­ти­ці усі чо­ти­ри пар­ла­мент­ські пар­тії, « Еди­ная Рос­сия», КПРФ, ЛДПР і «Спра­ве­дли­вая Рос­сия» при сло­ві «Ра­дян­ський Со­юз» не­о­дмін­но уда­ють гли­бо­ко схви­льо­ва­ний ви­гляд, не­на­че зга­да­ли не­дав­но по­мер­ло­го близь­ко­го ро­ди­ча, по­чи­на­ють крадь­ко­ма ви­ти­ра­ти ску­пі сльо­зи і бель­ко­та­ти щось під­не­се­не. Ті пар­тії, які, як, на­при­клад «Ябло­ко» і ПАРНАС, ви­сту­па­ють за де­ста­лі­ні­за­цию кра­ї­ни ( нам по­ки що не до де­ра­дя­ні­за­ції, тут хо­ча б на рі­вень хру­щов­ської від­ли­ги ви­йти), — ці пар­тії від­чай­ду­шно бо­рю­ться за 5% го­ло­сів на двох.

■ Аб­сурд по­ля­гає в то­му, що пу­тін­ська Ро­сія і СРСР — це кра­ї­ни ба­га­то в чо­му про­ти­ле­жно вла­што­ва­ні. Ра­дян­ський Со­юз був со­ці­аль­ною дер­жа­вою. Не та­ким, зви­чай­но, як кра­ї­ни сьо­го­дні­шньої Єв­ро­пи, але по­рів­ня­но з пу­тін­ською Ро­сі­єю це був ве­ли­кий крок до со­ці­аль­ної гар­мо­нії і со­ці­аль­ної спра­ве­дли­во­сті. Пу­тін­ська « елі­та » кра­де, ні­би востан­нє, гу­ляє, ні­би до кін­ця сві­ту за­ли­ши­ли­ся хви­ли­ни. За та­ко­го ко­смі­чно­го рів­ня пу­блі­чно де­мон­стро­ва­ної ко­ру­пції і за та­ко­го роз­ма­ху оспі­ву­ва­н­ня «сов­ка» у ЗМІ, за­ли­ша­є­ться ди­ву­ва­ти­ся, що всьо­го ли­ше 55% ро­сі­ян вва­жа­ють, що в СРСР жи­ло­ся кра­ще.

■ Не­зва­жа­ю­чи на всі пра­гне­н­ня Пу­ті­на і йо­го спіль­ни­ків ско­ро­ти­ти об­сяг прав і сво­бод, що їх гро­ма­дя­ни Ро­сії здо­бу­ли після роз­па­ду СРСР, це пов­ною мі­рою зро­би­ти не вда­ло­ся, і ро­сі­я­ни все ще жи­вуть на­ба­га­то віль­ні­ше, ніж ра­дян­ські лю­ди. Про­бле­ма в то­му, що біль­шо­сті ці пра­ва і сво­бо­ди не по­трі­бні. Ра­дян­ська людина не по­вин­на бу­ла ви­їжджа­ти за ме­жі Ба­тьків­щи­ни. В край­ньо­му ра­зі, до Бол­га­рії за ре­ко­мен­да- ці­єю «три­ку­тни­ка» і після три­ва­ло­го з’ясу­ва­н­ня най­дрі­бні­ших по­дро­биць ро­дин­но­го жи­т­тя до­пи­тли­ви­ми ста­ри­га­на­ми з пар­тко­мі­сії. А що, вла­сне, змі­ни­ло­ся для біль­шо­сті? За даними Ле­ва­ди­цен­тру, 2016 року 72% ро­сі­ян не ма­ють за­кор­дон­но­го па­спор­та. Біль­шість із них ні­ко­ли не ви­їжджа­ли за ме­жі ко­ли­шньо­го СРСР. І не ма­ють на­мі­ру це ро­би­ти.

■ Сво­бо­да сло­ва, по­да­ро­ва­на Гор­ба­чо­вим спо­ча­тку у ви­гля­ді по­лі­ти­ки « гла­сно­сті » , а по­тім оформ­ле­на у ви­гля­ді ра­дян­сько­го за­ко­ну «Про друк», ста­ла спо­ча­тку ігра­шкою осві­че­ної мен­шо­сті, яка цій мен­шо­сті швид­ко на­ску­чи­ла, і во­на ціл­ком бай­ду­же за­ли­ши­ла її ги­ну­ти на бру­ків­ці під гу­се­ни­ця­ми но­во­го то­та­лі­та­ри­зму.

■ Сво­бо­да під­при­єм­ни­цтва для біль­шо­сті гро­ма­дян Ро­сії за­ли­ша­є­ться пі­до­зрі­лою аб­стра­кці­єю. Аб­со­лю­тна біль­шість гро­ма­дян або пра­цює на дер­жа­ву, або отри­мує від дер­жа­ви пен­сію. Тоб­то еко­но­мі­чні сво­бо­ди ро­сі­я­нам теж не по­трі­бні.

■ А го­лов­на від­мін­ність пу­тін­ської Ро­сії від СРСР у то­му, що метою СРСР був ко­му­нізм, а метою пу­тін­ської Ро­сії — не­зро­зумі­ло що. Чи то Пор­ту­га­лію до­га­ня­є­мо, чи то до СРСР по­вер­та­є­мо­ся, чи то якийсь не­ви­ра­зний «рус­ский мир» бу­ду­є­мо, до то­го ж ви­яв­ля­є­мо йо­го то в Бал­тії, то в Кри­му, а то й аж у Си­рії. Ко­му­нізм, зви­чай­но, вже в 70-х ро­ках мав не­при­ва­бли­вий ви­гляд, і зно­ву став схо­жим на то­го са­мо­го при­ви­да, що бро­дить, але про ньо­го мо­жна бу­ло хоч у книж­ках про­чи­та­ти, а про пер­спе­кти­ви пу­тін­ської Ро­сії вза­га­лі ні­хто ні­чо­го на­віть на­фан­та­зу­ва­ти не мо­же. То­му й до­во­ди­ти­ся отру­ю­ва­ти на­се­ле­н­ня ста­рим пе­ре­ві­ре­ним ра­дян­ським нар­ко­ти­ком.

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.