Не «на­ші»

Про ціль і за­со­би кам­па­нії з па­ци­фі­ка­цій укра­їн­ської жур­на­лі­сти­ки

Den (Ukrainian) - - Прес-Клуб «Дня» - На­та­ля ІЩЕНКО

Ні­но Ча­тич був бо­сній­ським жур­на­лі­стом. Влі­тку 1995 року він за до­по­мо­гою ама­тор­ської ра­діо­стан­ції ін­фор­му­вав гро­мад­ськість про по­дії в Сре­бре­ни­ці. Серб­ська ар­мія під ке­рів­ни­цтвом Ра­тко Мла­ди­ча на­сту­па­ла. Сер­бре­ни­ця, яку напередодні про­го­ло­си­ли «зо­ною без­пе­ки ООН» та пе­ре­тво­ри­ли на ве­ли­кий та­бір бо­сній­ських бі­жен­ців, по­тер­па­ла від об­стрі­лів. Чи­сло вби­тих та по­ра­не­них мир­них ме­шкан­ців зро­ста­ло з ко­жним днем.

В останній раз Ні­но ви­йшов в ефір 10 ли­пня 1995 року з від­чай­ду­шним про­ха­н­ням про до­по­мо­гу Сре­бре­ни­ці. Ні­хто не до­по­міг.

Че­рез два дні в най­біль­шої бій­ні після Дру­гої світовій вій­ни бу­ло вби­то понад 8000 без­зброй­них чо­ло­ві­ків-бо­сній­ців, вклю­чно з лі­тні­ми чо­ло­ві­ка­ми, хло­пчи­ка­ми та бо­сній­ца­ми-спів­ро­бі­тни­ка­ми ООН.

...Ма­ти Ні­но зга­дує, що востан­нє ба­чи­ла си­на 11 ли­пня. Він ска­зав їй: «Ма­мо, ти і баб­ця, йдіть на По­то­ча­рі, а я з дру­зя­ми че­рез ліс пі­ду до Ту­зли». Після цьо­го ні­хто йо­го не ба­чив.

Реш­тки жур­на­лі­ста до­сі не зна­йде­но.

На Youtube ви мо­же­те по­слу­ха­ти остан ній ре пор таж Ні но Ча ти ча http://youtu.be/gn1RMKjwheQ.

І без пе­ре­кла­ду лег­ко зро­зу­мі­ти: жур­на­ліст че­сно та до­сто­вір­но роз­по­від­ає про по­дії, які він ба­чить нав­ко­ло. На­віть пе­ре­бу­ва­ю­чи в епі­цен­трі жа­хли­вої тра­ге­дії, він збе­рі­гає спо­кій та на­ма­га­є­ться бу­ти ма­кси­маль­но ко­ре­ктним. Він на­зи­ває то­чні ци­фри: вби­тих — 17, по­ра­не­них, що вми­ра­ють без допомоги — 57. Ні «нав­ко­ло ме­не ба­га­то по­стра­жда­лих», ні «де­ся­тки жертв», на­віть ні «понад 20 та при­бли­зно 60», а рів­но 17 та 57. Це озна­чає, що він ді­знав­ся до­сто­вір­ну ін­фор­ма­цію, пе­ре­ві­рив її, і тіль­ки по­тім ви­дав по­ві­дом­ле­н­ня в ефір. Про­фе­сій­на жур­на­ліст­ська ро­бо­та...

Але за ти­ми «стан­дар­та­ми жур­на­лі­сти­ки під час вій­ни», які між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції про­су­ва­ють в Укра­ї­ні, Ні­но Ча­тич має бу­ти під­да­ний осу­ду. Він го­во­рить про по­ра­не­них в Сре­бре­ни­ці, але ні­чо­го не роз­по­від­ає про втра­ти се­ред бій­ців Ра­тко Мла­ди­ча — це не­при­пу­сти­мо. Він про­сить про до­по­мо­гу бо­сній­цям, але ні­чо­го не ка­же про не­об­хі­дність під­трим­ки на­сту­па­ю­чій серб­ській армії — це «по­ру­ше­н­ня ба­лан­су». Вза­га­лі йо­го про­ха­н­ня вря­ту­ва­ти Сре­бре­ни­цю, яке він зро­бив напередодні сво­єї за­ги­бе­лі, — це вклю­че­н­ня в ма­те­рі­ал сво­го осо­би­сто­го ба­че­н­ня та оцін­ки си­ту­а­ції, чо­го в жо­дно­му ра­зі до­пу­ска­ти не мо­жна.

Що мав би го­во­ри­ти жур­на­ліст в Сре­бре­ни­ці згі­дно зі «стан­дар­та­ми», що за­раз нав’язу­ють Укра­ї­ні?

На­пев­но, він би мав за­пи­та­ти у Ра­тко Мла­ди­ча (на­при­клад, те­ле­фо­ном): які ва­ші пла­ни? о, усіх вби­ти!.. а як, бу­де­те стрі­ля­ти, з гар­мат? ні, по­стрі­ла­ми впри­тул? дя­кую за від­по­відь!

По­тім він мав ді­зна­ти­ся у бо­сній­ських лі­де­рів, скіль­кох бо­сній­ців вже вда­ло­ся вби­ти сол­да­там Мла­ди­чаі, скіль­ки ще за­ли­ши­ло­ся. Так, чи­сто для фа­кта­жу — то­му що про­си­ти у світовій спіль­но­ти про до­по­мо­гу на­віть пе­ред ли­цем не­ми­ну­чої за­ги­бе­лі ти­сяч людей він би ні за що не став би. Не до­зво­ле­но.

На­бір стан­дар­тних ви­мог до жур­на­ліст­ських ма­те­рі­а­лів під час вій­ни на­бу­ває жа­хли­вої аб­сур­дно­сті, то­му що ці рам­ки та по­ра­ди роз­ро­бле­но ТІЛЬ­КИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗМІ ТИХ КРАІН, ЩО НЕ Є СТО­РО­НОЮ КОН­ФЛІ­КТУ. Ні­хто при здо­ро­во­му глу­зді не мо­же ви­ма­га­ти від пред­став­ни­ків одні­єї з во­ю­ю­чій сто­рін (!), які пе­ре­бу­ва­ють в зо­ні кон­флі­кту (!) ши­зо­фре­ні­чної від­сто­ро­не­но­сті від по­дій. Але якщо ко­мусь це вда­є­ться, це про­сто озна­чає, що та­ка людина обра­ла ней­траль­ність — не тіль­ки на по­лі бою, але всю­ди у сво­є­му жит­ті.

У нас не ра­со­вий, не етні­чний і не ре­лі­гій­ний кон­флікт, то­му зро­би­ти це ду­же лег­ко — до­ста­тньо вла­сно­го мит­тє­во­го рі­ше­н­ня лю­ди­ни.

Оче­ви­дно, що для впро­ва­дже­н­ня стан­дар­тів ней­траль­но­сті укра­їн­ські жур­на­лі­сти ма­ють від­мо­ви­ти­ся від будь-якої іден­ти­фі­ка­ції се­бе як гро­ма­дя­ни­на Укра­ї­ни — не за па­спор­том, а по су­ті. Гро­ма­дян­ська ней­траль­ність — це та єди­на по­зи­ція, з якою мо­жна аб­стра­гу­ва­ти­ся від стра­ж­дань кра­ї­ни, на­ро­ду та людей нав­ко­ло і до­зво­ли­ти со­бі го­ту­ва­ти зба­лан­со­ва­ні ма­те­рі­а­ли в бу­дья­кій си­ту­а­ції.

Ві­дмо­ва від по­нять «сво­єї» кра­ї­ни, «сво­го» на­ро­ду та «сво­єї» армії — є ба­зо­вим по­ня­т­тям для впро­ва­дже­н­ня «жур­на­ліст­ських стан­дар­тів ней­траль­но­сті» в Укра­ї­ні.

При­чо­му — і це най­ва­жли­ві­ше — та­кі пра­ви­ла впро­ва­джу­ю­ться не тіль­ки для за­кор­дон­них ЗМІ, й для вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­н­ня.

За за­ду­мом, жур­на­лі­сти ма­ють від­мо­ви­ти­ся від сво­єї гро­ма­дян­ської при­на­ле­жно­сті і від­обра­зи­ти це у сво­їх ма­те­рі­а­лах. ЗМІ ма­ють при­пи­ни­ти фо­к­усу­ва­ти­ся на стра­ж­да­н­нях Укра­ї­ни від ро­сій­ські на­ва­ли та без­чин­ствах се­па­ра­ти­стів-те­ро­ри­стів. На­то­мість має біль­ше з’яв­ля­ти­ся по­ві­дом­лень про не­при­пу­сти­мі дії ВСУ. «Ге­рої АТО» ма­ють зни­кну­ти з екра­нів та сто­рі­нок. Жур­на­лі­стам тре­ба на­ре­шті по­збу­ти­ся «шкі­дли­вої зви­чки» на­зи­ва­ти укра­їн­ську ар­мію «на­шою», і во­ни по­вин­ні бу­дуть в ко­жен ма­те­рі­ал з фрон­ту до­да­ва­ти по­зи­цію «опол­чен­ців».

І ні в яко­му ра­зі не мо­жна допу­сти­ти по­яви жур­на­лі­стів ти­пу Ні­но Ча­ти­ча, які до кін­ця бу­ли б на бо­ці сво­го на­ро­ду.

Гро­ма­дян­ська ней­траль­ність за до­по­мо­гою ме­діа має, за пла­ном, по­ши­рю­ва­ти­ся в су­спіль­стві. Все біль­ше людей та­ким чи­ном пе­ре­ста­не іден­ти­фі­ку­ва­ти се­бе з Укра­ї­ною і пе­ре­йма­ти­ся ін­те­ре­са­ми дер­жа­ви, бу­де все слаб­ше спро­тив агре­сії, яку вза­га­лі при­пи­нять так на­зи­ва­ти... І так, по­сту­по­во, ні­яких мен­таль­них пе­ре­пон для ро­сій­ської ін­ва­зії не за­ли­ши­ться.

Це і є ці­л­лю кам­па­нії з па­ци­фі­ка­ції укра­їн­сько­го суспільства, одним з ета­пів яко­го є па­ци­фі­ка­ція укра­їн­ської жур­на­лі­сти­ки.

Ця кам­па­нія, без­умов­но, ви­гі­дна Ро­сії. Чо­му її під­три­мує ООН і ОБСЄ? То­му що прав­да в то­му, що для сві­ту, за ве­ли­ким ра­хун­ком, не­має зна­че­н­ня, хто на ко­го на­пав, хто прав, а хто ви­нен, хто про­грає, а хто пе­ре­мо­же. Го­лов­не — швид­ко при­пи­ни­ти вій­ну, за будь-яку ці­ну. Не­хай і ці­ною по­раз­ки більш слаб­шо­го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.