Тут був Уряд

Про­гу­лян­ка ву­ли­ця­ми і бу­дин­ка­ми, де тво­ри­лась істо­рія Укра­їн­ської ре­во­лю­ції 1917 —1921 ро­ків

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

Уцен­трі сто­ли­ці май­же ко­жна бу­дів­ля, зве­де­на до 1917 ро­ку, має якусь істо­рію. На­віть так: у сті­нах цих бу­ді­вель тво­ри­лась «ве­ли­ка» істо­рія, яку сьо­го­дні ви­вча­ють у шко­лах. Зокре­ма, чи­ма­ло зви­чай­них ки­їв­ських бу­дин­ків ста­ва­ли мі­сця­ми дис­ло­ка­ції мі­ні­стерств Укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки. Біль­ше про це ми ді­зна­ли­ся на екс­кур­сії та­ким со­бі уря­до­вим цен­тром то­го пе­рі­о­ду, яку про­ве­ла Со­фія Гра­бо­ве­цька, мо­лод­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Му­зею Укра­їн­ської ре­во­лю­ції 1917 — 1921 ро­ків.

МІНІСТЕРСТВА У ГІМНАЗІЯХ

У бу­дин­ку, де сьо­го­дні роз­та­шо­ву­є­ться Ки­їв­ський на­ціо­наль­ний му­зей ро­сій­сько­го ми­сте­цтва, ко­лись пра­цю­ва­ло мі­ні­стер­ство за­кор­дон­них справ УНР, яке очо­лю­вав Оле­ксандр Шуль­гин. На той час ця бу­дів­ля бу­ла осо­бня­ком Фе­до­ра Те­ре­щен­ка. То­ді у цьо­му ра­йо­ні Ки­є­ва ме­шка­ли уні­вер­си­тет­ські про­фе­со­ри та про­ми­слов­ці, які ча­сто зда­ва­ли в найм ча­сти­ну сво­їх при­мі­щень. «Ціл­ком нор­маль­но, що в осо­бня­ку Те­ре­щен­ка вда­ло­ся зня­ти кіль­ка кім­нат під мі­ні­стер­ство, — за­зна­чає Со­фія Гра­бо­ве­цька. — Це не так, як за­раз, ко­ли в одно­му мі­ні­стер­стві пра­цю­ють со­тні лю­дей. То­ді та­кий ор­ган об­слу­го­ву­ва­ло з де­ся­ток осіб».

На буль­ва­рі Та­ра­са Шев­чен­ка сто­ять бу­дів­лі, де ко­лись бу­ли Пер­ша і Дру­га ки­їв­ські гім­на­зії. Сьо­го­дні ко­ли­шня Пер­ша гім­на­зія є Ін­сти­ту­том фі­ло­ло­гії Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка. У 1917 ро­ці, за сло­ва­ми Со­фії Гра­бо­ве­цької, де­кіль­ка при­мі­щень цьо­го за­кла­ду від­да­ли під мі­ні­стер­ство на­ро­дної осві­ти, яке по­тім пе­ре­тво­ри­ло­ся на мі­ні­стер­ство на­ро­дної осві­ти і куль­ту­ри.

Бу­дів­ля ко­ли­шньої Дру­гої гім­на­зії, що на буль­ва­рі Та­ра­са Шев­чен­ка, 18, ма­ло чим від­рі­зня­є­ться від пер­шої, во­на зве­де­на за ти­по­вим про­е­ктом на­вчаль­но­го за­кла­ду се­ре­ди­ни ХІХ сто­лі­т­тя. У 1917 ро­ці, за Цен­траль­ної Ра­ди, тут пра­цю­ва­ла Дру­га укра­їн­ська дер­жав­на гім­на­зія іме­ні Ки­ри­ло-Ме­фо­ді­їв­сько­го брат­ства, пер­ший за­клад та­ко­го ти­пу з укра­їн­ською мо­вою на­вча­н­ня. Пі­зні­ше, 1918 ро­ку, тут та­кож осі­ло мі­ні­стер­ство про­до­воль­ства.

ПАРЛАМЕНТ У МУЗЕЇ

«Міз­ки» УНР, Цен­траль­на Ра­да, пра­цю­ва­ла у ни­ні­шньо­му Бу­дин­ку вчи­те­ля, на ву­ли­ці Во­ло­ди­мир­ській, 57. Со­лі­дну бі­лу бу­дів­лю з ку­по­лом зве­ли 1912 ро­ку за про­е­ктом ві­до­мо­го ар­хі­те­кто­ра Пав­ла Альо­ши­на. Бу­ди­нок за­ду­му­вав­ся як на­ро­дна ау­ди­то­рія — мі­сце, ку­ди про­сті лю­ди мо­гли зби­ра­ти­ся на ле­кції, кон­цер­ти та ін­ші куль­тур­ні й про­сві­тни­цькі по­дії. Крім цьо­го, тут пра­цю­вав Пе­да­го­гі­чний му­зей.

«У 1914 ро­ці, з по­ча­тком Пер­шої сві­то­вої вій­ни, му­зей ева­ку­ю­ва­ли до Ро­сії, а в бу­дин­ку ор­га­ні­зу­ва­лась шко­ла пра­пор­щи­ків, — за­ува­жує Со­фія Гра­бо­ве­цька. — У 1917 ро­ці, ко­ли гро­мад­сько-по­лі­ти­чні ор­га­ні­за­ції про­го­ло­си­ли ство­ре­н­ня Укра­їн­ської Цен­траль­ної Ра­ди, во­ни зна­йшли со­бі тут де­кіль­ка при­мі­щень — ще як по­лі­ти­чна ор­га­ні­за­ція, не як ор­ган вла­ди. По­тім шко­ла пра­пор­щи­ків десь по­ді­ла­ся і ЦР пра­цю­ва­ла у всьо­му бу­дин­ку».

Тож са­ме у Бу­дин­ку вчи­те­ля за­сі­да­ла Цен­траль­на Ра­да вже як ре­во­лю­цій­ний парламент Укра­ї­ни. Сьо­го­дні у бу­дів­лі роз­мі­сти­ло­ся чи­ма­ло стру­ктур, зокре­ма Му­зей Укра­їн­ської ре­во­лю­ції 1917 — 1921 ро­ків. А ще, як і ба­га­то ро­ків то­му, Пе­да­го­гі­чний му­зей.

ТЕАТР СТРАТЕГІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ

На по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя ни­ні­шня На­ціо­наль­на опе­ра Укра­ї­ни іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка, то­ді — Ки­їв­ський мі­ський опер­ний театр, не ли­ше при­тя­гу­ва­ла по­ці­но­ву­ва­чів ми­сте­цтва, а й ста­ва­ла сце­ною для ва­жли­вих по­лі­ти­чних по­дій. «При­мі­ще­н­ня те­а­тру ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли як зал для зі­брань. Адже у ча­си Укра­їн­ської ре­во­лю­ції не існу­ва­ло «Фейс­бу­ку», «Тві­те­ру», те­ле­ба­че­н­ня, і щоб до­не­сти до су­спіль­ства якісь но­ви­ни, по­лі­ти­чні лі­де­ри «га­стро­лю­ва­ли» по рі­зних за­лах, де мо­жна бу­ло зі­бра­ти лю­дей і роз­по­ві­сти їм пев­ну ін­фор­ма­цію», — по­яснює Со­фія Гра­бо­ве­цька.

У 1917 ро­ці в опе­рі від­був­ся ІІ Все­укра­їн­ський вій­сько­вий з’їзд, де роз­гля­ну­ли план фор­му­ва­н­ня укра­їн­сько­го вій­ська і про­го­ло­си- ли Пер­ший Уні­вер­сал Цен­траль­ної Ра­ди. А у ча­си Ди­ре­кто­рії УНР, 1919 ро­ку, тут зі­брав­ся Тру­до­вий кон­грес Укра­ї­ни, під час яко­го ра­ти­фі­ку­ва­ли Акт Злу­ки УНР і ЗУНР. «Акт Злу­ки про­го­ло­си­ли са­ме тут. А на­сту­пно­го дня від­бу­ло­ся по­втор­не про­го­ло­ше­н­ня і свя­тку­ва­н­ня на Со­фій­сько­му май­да­ні», — до­дає Со­фія Гра­бо­ве­цька.

СОФІЙСЬКА ПЛО­ЩА — «ТОЧКА ЗБИРАННЯ»

Ми­на­ю­чи бу­дів­лі, де жи­ли й пра­цю­ва­ли очіль­ни­ки УНР (на­при­клад, сьо­го­дні на Во­ло­ди­мир­ській, 36 хо­ва­є­ться під зе­ле­ною сі­ткою ко­ли­шній го­тель «Пра­га», де ме­шкав Си­мон Пе­тлю­ра), ді­ста­є­мо­ся істо­ри­чно­го цен­тру Укра­ї­ни — Со­фій­ської пло­щі.

Під му­ра­ми Со­фії, по­ряд із пам’ятни­ком Бо­г­да­ну Хмель­ни­цько­му, у 1917 — 1921 ро­ках роз­гор­та­ло­ся без­ліч ва­жли­вих по­дій. На­при­клад, 19 бе­ре­зня 1917 ро­ку тут відбулася ба­га­то­ти­ся­чна ма­ні­фе­ста­ція на під­трим­ку Укра­їн­ської ре­во­лю­ції.

На Со­фій­ській пло­щі про­го­ло­си­ли Тре­тій Уні­вер­сал Укра­їн­ської Цен­траль­ної Ра­ди, який ствер­джу­вав по­яву УНР. Не­за­ба­ром, 1918 ро­ку, тут про­го­ло­си­ли Укра­їн­ську Дер­жа­ву ге­тьма­на Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го, а 22 сі­чня 1919 ро­ку, ко­ли вла­да пе­ре­йшла до Ди­ре­кто­рії УНР, — Акт Злу­ки УНР і ЗУНР. Со­фія Гра­бо­ве­цька зма­льо­вує, як це від­бу­ва­ло­ся: «Акт ра­ти­фі­ку­ва­ли у се­ре­ду і на­сту­пний день ви­рі­ши­ли зро­би­ти ви­хі­дним. Для цьо­го всі ву­ли­ці пе­ре­кри­ли, по­ста­ви­ли уро­чи­сту в’їзну ар­ку до Со­фії. Ву­ли­ці при­кра­си­ли пра­по­ра­ми, на бал­ко­нах ви­ві­шу­ва­ли ки­ли­ми, які вва­жа­ли­ся озна­кою до­ста­тку».

Зві­сно, це ли­ше ма­ла час­тка уря­до­вих адрес ча­сів Укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки. Чи­ма­ло бу­дин­ків зни­щи­ли під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни, де­я­кі сьо­го­дні схо­ва­ні під ри­шту­ва­н­ням, де­я­кі роз­си­па­ю­ться від ча­су, а якісь у біль­шмен­ш­при­том­но­му ста­ні — і са­мі ді­ля­ться сво­єю істо­рію, за­кон­спе­кто­ва­ною на ме­мо­рі­аль­них та­бли­чках. Тож ін­ко­ли ко­ри­сно ози­ра­ти­ся по сто­ро­нах — і так від­кри­ва­ти для се­бе істо­рію Укра­ї­ни.

НА ПО­ЧА­ТКУ ХХ СТО­ЛІ­Т­ТЯ У НИ­НІ­ШНІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ОПЕ­РІ УКРА­Ї­НИ ВИСТУПАЛИ НЕ ЛИ­ШЕ СПІВАКИ. РІЗНІ ПО­ЛІ­ТИ­ЧНІ СИ­ЛИ ВИ­КО­РИ­СТО­ВУ­ВА­ЛИ ПРИ­МІ­ЩЕ­Н­НЯ ТЕ­А­ТРУ ЯК ЗАЛ ДЛЯ ЗІ­БРАНЬ, ЗОКРЕ­МА ТУТ ВІДБУВАЛИСЯ ІІ ВСЕ­УКРА­ЇН­СЬКИЙ ВІЙ­СЬКО­ВИЙ З’ЇЗД І ТРУ­ДО­ВИЙ КОН­ГРЕС УКРА­Ї­НИ

НА СО­ФІЙ­СЬКІЙ ПЛО­ЩІ, ПОРУЧ ІЗ ПАМ’ЯТНИ­КОМ БО­Г­ДА­НУ ХМЕЛЬ­НИ­ЦЬКО­МУ, У 1917 — 1921 РО­КАХ ВІД­БУ­ЛО­СЯ БЕЗ­ЛІЧ ІСТОРИЧНИХ ПО­ДІЙ. ІН­КО­ЛИ ЗДА­Є­ТЬСЯ, ЩО СЬО­ГО­ДНІ ДО ЦЬО­ГО МІСЦЯ СТАВЛЯТЬСЯ БЕЗ НАЛЕЖНОЇ ПОВАГИ: ТУТ РОЗГОРТАЮТЬСЯ КІТЧЕВІ СВЯ­ТКУ­ВА­Н­НЯ, ПАРКУЮТЬ МАШИНИ ДЕ ПРИЙДЕТЬСЯ — АЛЕ ТО ВЖЕ ІНША ІСТО­РІЯ...

ПАМ’ЯТНИК МИХАЙЛУ ГРУШЕВСЬКОМУ СКУЛЬПТОРА ВОЛОДИМИРА ЧЕПЕЛИКА ВІД­КРИ­ЛИ 1 ГРУДНЯ 1998 РО­КУ. ПОЗАДУ ВИДНО БУ­ДИ­НОК ВЧИ­ТЕ­ЛЯ, ДЕ ДІЯЛА УКРА­ЇН­СЬКА ЦЕН­ТРАЛЬ­НА РА­ДА, ГОЛОВОЮ ЯКОЇ БУВ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.