«Від Ки­їв­ської Ру­сі – до єв­ро­пей­ської Укра­ї­ни!»

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

«МИ БА­ГА­ТО ЧОГО ВТРА­ТИ­ЛИ, ЗОКРЕ­МА В ЧА­СИ КУ­ЧМИ І В ЧА­СИ ЯНУ­КО­ВИ­ЧА»

Ан­дрій СЕНЧЕНКО, на­ро­дний де­пу­тат V, VI, VII скли­кань, го­ло­ва гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Си­ла пра­ва»:

— За 25 ро­ків не­за­ле­жно­сті нам вда­ло­ся на­ба­га­то мен­ше ніж бу­ло не­об­хі­дно зро­би­ти. Але сам факт то­го, що пу­тін­ська Ро­сія пі­шла вій­ною на на­шу кра­ї­ну го­во­рить про те, що нам вда­ло­ся біль­ше ніж роз­ра­хо­ву­вав агре­сор. Кремль роз­ра­хо­ву­вав, що ми за­ли­ши­мось йо­го са­те­лі­та­ми на­зав­жди. Та­ким чи­ном, пер­ше що нам вда­ло­ся — це змі­на у моз­ках гро­ма­дян у став­лен­ні до сво­єї кра­ї­ни. Те, що нам не вда­ло­ся, я б адре­су­вав до дій вла­ди і ре­зуль­та­тів цих дій. То­му ми на ко­жно­му ета­пі не ма­є­мо за­бу­ва­ти про на­ші успі­хи, які в пер­шу чер­гу оці­ни­ли в Крем­лі. Кремль цих успі­хів зля­кав­ся і то­му пі­шов на нас вій­ною. І ці успі­хи по­ля­га­ють, пер­шза все, у від­хо­ді від « сов­ко­во­го » мен­та­лі­те­ту. Що до не­у­спі­хів, то тут тре­ба пам’ята­ти, що ко­жен із гро­ма­дян до цьо­го так са­мо до­клав ру­ку. До­клав ру­ку, як ви­бо­рець, який оби­рав вла­ду в очі­ку­ван­ні ди­ва.

Що до втра­че­них шан­сів, то маю ска­за­ти, що не бу­ває сто­від­со­тко­вих вір­них рі­шень. Ба­жа­но, щоб від­со­ток вір­них рі­шень був біль­шим за не­вір­них. То­ді кра­ї­на бу­де ру­ха­тись впе­ред. Ми ба­га­то чого втра­ти­ти зокре­ма в ча­си Ку­чми і в ча­си Яну­ко­ви­ча. Це був тра­гі­чний пе­рі­од. Але хо­чу ска­за­ти, що на­ші втра­ти вна­слі­док двох ро­ків прав­лі­н­ня По­ро­шен­ка в ін­шо­му жан­рі ніж за ча­сів Яну­ко­ви­ча, але за на­слід­ка­ми не мен­ші.

У нас був і по­ки що збе­рі­га­є­ться ду­же по­ту­жний ін­те­ле­кту­аль­ний по­тен­ці­ал. Те, що у нас в свій час від­бу­лась бан­дит­ська при­ва­ти­за­ція, то на­віть цю про­бле­му мо­жна ви­рі­ши­ти. Я не­що­дав­но пи­сав ста­т­тю «Руй­нів­ник май­бу­тньо­го» і там ви­клав дум­ки що­до дій ни­ні­шньої вла­ди, яка на­ма­га­є­ться по­зба­ви­ти сту­ден­тів сти­пен­дії. Так ось не­га­тив­на ці­на та­ких рі­шень ви­ще, ніж ці­на ан­ти­на­ро­дних рі­шень при про­ве­ден­ні при­ва­ти­за­ції. То­му що під­при­єм­ства мо­жна по­бу­ду­ва­ти, ство­ри­ти, але якщо ми втра­ти­мо ін­те­ле­кту­аль­ний по­тен­ці­ал кра­ї­ни, то це бу­де ка­та­стро­фа. По­ки що ми йо­го не втра­ти­ли, але вже ба­га­то зро­бле­но щоб так ста­лось. То­му за­раз тре­ба про це за­ми­сли­тись і ско­ри­гу­ва­ти дії вла­ди.

За­раз тре­ба по­чи­на­ти з ви­хо­ду з гли­бо­кої по­лі­ти­чної кри­зи, яка є в кра­ї­ні. В цьо­му сен­сі ні­хто ні­чо­го кра­що­го не ви­га­дав окрім як про­ве­де­н­ня ви­бо­рів. Пе­ре­ви­бо­ри — це єди­ний ци­ві­лі­зо­ва­ний шлях ви­хо­ду з по­лі­ти­чної кри­зи. Ни­ні всі озна­ки та­кої кри­зи є. Тра­пи­лась пов­на де­ле­гі­мі­ти­за­ція вла­ди, ко­ли на­род не ві­рить жо­дній гіл­ці вла­ди, біль­што­го, в пар­ла­мен­ті не­має біль­шо­сті і тим са­мим дії гру­пи лю­дей, які та­кої біль­шо­сті не ма­ють, на­зи­ва­ю­ться узур­па­ці­єю вла­ди. Пре­зи­дент всу­пе­реч Кон­сти­ту­ції про­дов­жує роз­по­ді­ля­ти пов­но­ва­же­н­ня на свою ко­ристь і ро­бить це з ме­тою укрі­пле­н­ня вла­сно­го бі­зне­су. Йо­го ім­пе­рія роз­ро­ста­є­ться і до­ся­гла вій­сько- во- про­ми­сло­во­го ком­пле­ксу. Фа­кти­чно ситуація ді­йшла до то­го, що бі­знес- успі­хи Пре­зи­ден­та за­ле­жать від про­дов­же­н­ня вій­ни. То­му вва­жаю, що є всі пе­ред­умо­ви до пе­ре­ви­бо­рів ді­ю­чої вла­ди.

«У СФЕРІ ЕКО­НО­МІ­КИ І СОЦІАЛЬНОМУ СЕКТОРІ У НАС ДУ­ЖЕ НЕВЕЛИКІ ДОСЯГНЕННЯ»

Во­ло­ди­мир ЛАНОВИЙ, пре­зи­дент Цен­тру рин­ко­вих ре­форм:

— По-пер­ше, за ро­ки не­за­ле­жно­сті у нас на­ре­шті сфор­мо­ва­на по­лі­ти­чна на­ція, яка має свої істо­ри­чні осно­ви. Ця по­лі­ти­чна на­ція пра­гне роз­ви­тку в ру­слі прин­ци­пів, які спо­від­у­ють єв­ро­пей­ські кра­ї­ни. Укра­їн­ська по­лі­ти­чна на­ція про­де­мон­стру­ва­ла, що во­на не до­зво­лить се­бе скрив­ди­ти і зда­тна за­хи­ща­ти свою дер­жа­ву. Нас по­ва­жа­ють і на на­у­ко­во­му, і на по­бу­то­во­му, і на по­лі­ти­чно­му рів­ні. У нас у всіх га­лу­зях є свої ав­то­ри­те­ти. Якщо ра­ні­ше укра­їн­ців і ро­сі­ян ото­то­жню­ва­ли, то за­раз Ро­сія са­ма зро­би­ла все, щоб роз­ве­сти ці мо­сти.

Ми дій­сно по­бу­ду­ва­ли свою дер­жа­ву із сво­ї­ми нор­ма­ми, ін­сти­ту­та­ми. Фор­маль­но Укра­ї­на є не­за­ле­жною і ста­лою. Ми не уві­йшли в об’єд­на­н­ня пост­ра­дян­сько­го ти­пу і фа­кти­чно не є чле­на­ми СНД. Мо­жна ска­за­ти, що нам вда­ло­ся від­окре­ми­ти­ся від Ро­сії і в по­лі­ти­чно­му, і у вій­сько­во­му сен­сі. Час­тко­во ми від­окре­ми­лись від РФ і в ін­фор­ма­цій­но­му пла­ні. Але ли­ше час­тко­во.

Ва­жли­вим аспе­ктом є по­зи­ціо­ну­ва­н­ня сво­єї іден­ти­чно­сті че­рез на­шу куль­ту­ру і тра­ди­ції. Адже у нас є ба­га­то «ві­зи­ті­вок» за яки­ми нас спри­йма­ють у сві­ті.

На жаль, в сфері еко­но­мі­ки і соціальному секторі у нас ду­же невеликі досягнення. Ми пе­ре­йшли на вла­сну гро­шо­ву оди­ни­цю че­рез п’ять ро­ків не­за­ле­жно­сті в той час як Есто­нія, Ла­твія зро­би­ли це на дру­гий рік. Один з на­ших ко­ли­шніх пре­зи­ден­тів ввів грив­ню, а по­тім зну­щав­ся над нею як хо­тів і фа­кти­чно зне­си­лив її, ки­нув­ши в про­ва­л­ля де­валь­ва­ції. При­ва­тна вла­сність у нас де­фор­мо­ва­на. Фа­кти­чно ми ма­є­мо до­мі­на­цію олі­гар­хі­чної вла­сно­сті, яка не є при­ва­тною, а є су­міш­шю дер­жав­ної і по­гра­бо­ва­ної вла­сно­сті. Олі­гар­хат є галь­мом для роз­ви­тку еко­но­мі­ки не­за­ле­жної дер­жа­ви.

Ко­ли ми отри­му­є­мо від уря­ду чи яко­їсь на­ціо­наль­ної ко­мі­сії та­ри­фи на жи­тло­во-ко­му­наль­ні по­слу­ги, то це озна­чає, що ці по­слу­ги на­да­ють не еле­ктро­стан­ції, не ТЕЦи, не ко­му­наль­ні під­при­єм­ства, а ці по­слу­ги на­ле­жать са­мо­му уря­ду. Тоб­то уряд вста­нов­лює ці­ну. Прин­ци­пи ж при­ва­тної вла­сно­сті по­ля­га­ють у віль­но­му вста- нов­лен­ні ці­ни вла­сни­ком. По­ку­пець ви­хо­дить так са­мо ре­а­лі­зує право на то­вар не то­ді, ко­ли це йо­му по­трі­бно. Він по­став­ле­ний в умо­ви без­аль­тер­на­тив­но­сті.

Нам тре­ба по­ди­ви­тись на се­бе і по­рів­ня­ти з ін­ши­ми кра­ї­на­ми — ко­ли­шні­ми ра­дян­ськи­ми ре­спу­блі­ка­ми і кра­ї­на­ми Ра­ди еко­но­мі­чної вза­є­мо­до­по­мо­ги, які в свій час прор­ва­ли­ся ду­же швид­ко і ни­ні по­ту­жно роз­ви­ва­ю­ться. Це тор­ка­є­ться Есто­нії, Ла­твії і Ли­тви. Якщо у нас при­ва­ти­за­ція роз­тя­гну­лась на де­сять ро­ків, то во­ни її про­ве­ли за кіль­ка ро­ків. У них не бу­ло стрім­кої де­валь­ва­ції гро­шей. Так са­мо тре­ба звер­ну­ти ува­гу на Поль­щу і Че­хію. Ні­чо­го осо­бли­во­го во­ни не зро­би­ли, адже все що во­ни зро­би­ли бу­ло на­пи­са­но на скри­жа­лях і на­ших ре­форм. Але во­ни змо­гли мо­бі­лі­зу­ва­ти по­лі­ти­чну елі­ту. У нас си­сте­ма про­су­ва­н­ня до вер­хів­ки кра­щих пред­став­ни­ків на­ції за­галь­мо­ва­на і під­по­ряд­ко­ва­на чи­ї­мось ін­те­ре­сам. Са­ме то­му ми ма­є­мо не­до­ско­на­лу і не­ви­хо­ва­ну по­лі­ти­чну елі­ту, яку й елі­тою на­зва­ти важ­ко. Це со­ром для кра­ї­ни. То­му з та­ки­ми пред­став­ни­ка­ми кра­ї­ни за­хі­дний світ не хо­че спіл­ку­ва­тись, що пев­ною мі­рою шту­чно ізо­лює Укра­ї­ну. У ме­не на­дія за­ли­ша­є­ться на на­шу по­лі­ти­чну на­цію, на її здо­ро­ве су­спіль­не ми­сле­н­ня, яке не спри­ймає нав’яза­ні умо­ви не­че­сної гри, та­ку вла­ду і та­кі «ре­фор­ми».

«УКРА­Ї­НІ ЗА ЦІ РО­КИ ВДА­ЛО­СЯ СТА­ТИ СУБ’ЄКТОМ МІ­ЖНА­РО­ДНО­ГО ПРА­ВА»

Ві­ктор ШИШКIН, пер­ший Ген­про­ку­рор Укра­ї­ни (1991—1993 рр.), су­д­дя Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Укра­ї­ни (2006—2015 рр.):

— Укра­ї­ні за ці ро­ки вда­ло­ся ста­ти суб’єктом мі­жна­ро­дно­го пра­ва. Укра­їн­ці на­ро­ди­лись як по­лі­ти­чна на­ція. За­про­ва­дже­ні еле­мен­ти дер­жав­но­сті, хо­ча і не пов­ної са­мо­стій­но­сті на­шої дер­жа­ви. Але те на­скіль­ки бу­де під­твер­дже­на са­мо­стій­ність, це вже за­ле­жить від по­ве­дін­ки по­лі­ти­ків. Нам вда­лось ство­ри­ти свої пра­во­ву ба­зу. Хо­ча ця ба­за має ба­га­то де­фе­ктів, осо­бли­во пі­сля змін за остан­ні п’ять ро­ків.

Але, на жаль, за ці 25 ро­ків ми, ма­ю­чи до­сить по­ту­жний по­тен­ці­ал, біль­ше втра­ти­ли ніж отри­ма­ли. По-пер­ше, дій­сно ми ма­ли ду­же по­ту­жний еко­но­мі­чний по­тен­ці­ал. Ми ма­ли сер­йо­зний вій­сько­вий і вій­сько­во-про­ми­сло­вий по­тен­ці­ал, ве­ли­кий мор­ський по­тен­ці­ал. У нас бу­ло «Бла­ско», яка бу­ла шо­стою ком­па­ні­єю пла­не­ти і пер­ша у ко­ли­шньо­му Ра­дян­сько­му Со­ю­зі. От­же з то­чки зо­ру еко­но­мі­чно­го і про­ми­сло­во­го по­тен­ці­а­лу ми втра­ти­ли на­ба­га­то біль­ше ніж здо­бу­ли і то­му бу­ли свої при­чи­ни.

Єди­не, що мо­жна ви­окре­ми­ти в еко­но­мі­чно­му пла­ні, а то­чні­ше фі­нан­со­во­му — це те, що ми отри­ма­ли вла­сну гро­шо­ву оди­ни­цю. Але ми втра­ти­ли сер­йо­зний на­у­ко­во-те­хні­чний по­тен­ці­ал, адже він не роз­ви­вав­ся. Для то­го щоб ви­пу­скни­ки те­хні­чних ву­зів мо­гли зна­йти своє за­сто­су­ва­н­ня в Укра­ї­ни, для них тре­ба бу­ло ство­ри­ти свої ро­бо­чі місця. То­ді б во­ни ро­сли як про­фе­сіо­на­ли і не шу­ка­ли со­бі мі­сце в ін­ших кра­ї­нах. Ви­хо­дить так, що ли­ше вій­на зму­си­ла нас ре­а­ні­му­ва­ти обо­рон­но-про­ми­сло­вий ком­плекс і за­лу­чи­ти від­по­від­ні про­фе­сій­ні ка­дри. У нас був, окрім то­го, ве­ли­че­зний ра­ке­тно-ко­смі­чний по­тен­ці­ал, як ви­ро­бни­ча ба­за. Ми йо­го не втра­ти­ти, але ні­як не роз­ви­ну­ли. Тре­ба усві­дом­лю­ва­ти, що від­су­тність роз­ви­тку — це та­кож втра­та.

Якщо бра­ти гео­по­лі­ти­чний фа­ктор, то ми ма­ли по­тен­цій­ні мо­жли­во­сті ста­ти сер­йо­зним грав­цем на між­на­ро­дній аре­ні. Якщо б одра­зу був взя­тий курс на на­ше член­ство у єв­ро­а­тлан­ти­чних, сві­то­вих стру­кту­рах, в то­му чи­слі СОТ і НАТО, та ство­ре­н­ня но­вих по­ту­жних еко­но­мі­чних бло­ків зі схі­дно­єв­ро­пей­ськи­ми кра­ї­на­ми, які на той час ви­йшли із со­ці­а­лі­сти­чно­го та­бо­ру, то за­раз ми ма­ли б ве­ли­кий про­стір для роз­ви­тку на прин­ци­по­во ін­ших за­са­дах. Ми ма­ли ви­зна­чи­тись одра­зу зі стра­те­гі­чни­ми пар­тне­ра­ми. При чо­му спи­ра­тись не на ко­ли­шні ра­дян­ські зв’яз­ки, а на кра­ї­ни за­хо­ду та ті кра­ї­ни, які обра­ли за­хі­дний ве­ктор. Там є ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чний і ін­те­ле­кту­аль­ний по­тен­ці­ал, який ру­хає кра­ї­ни по ін­тен­сив­но­му, а не екс­тен­сив­но­му шля­ху. В пер­ші ро­ки нам дій­сно бу­ло бо­ля­че з еко­но­мі­кою, бу­ла й так зва­на «шо­ко­ва те­ра­пія», але якщо б цю «хі­рур­гі­чну опе­ра­цію» про­ве­ли пра­виль­но, то за­раз би ми ма­ли зов­сім ін­ші ре­зуль­та­ти. При­клад то­му Поль­ща та кра­ї­ни Бал­тії, які зумі­ли вча­сно ви­зна­чи­тись з прі­о­ри­те­та­ми. Во­ни про­йшли че­рез не­га­ра­зди, але не за­стря­гли в них. Більш то­го во­ни чі­тко обра­ли єв­ро­пей­ські стан­дар­ти, які по­ля­га­ють перш за все у фор­му­ван­ні від­по­від­ної мен­таль­но­сті спів­існу­ва­н­ня. Це зов­сім ін­ший рі­вень від­но­син.

В пра­во­во­му сен­сі ми за­про­ва­ди­ли низ­ку які­сних по­зи­цій. На­при­клад, Ци­віль­ний ко­декс у нас ви­сту­пає ре­гу­ля­то­ром ви­ро­бни­чих, еко­но­мі­чних сто­сун­ків, і він від­по­від­ає єв­ро­пей­ським стан­дар­там. Але у нас не го­ту­ва­ли фа­хів­ців для ре­а­лі­за­ції са­ме та­ко­го рів­ня ци­віль­но­го пра­ва. Та­ким чи­ном, цей ко­декс за­ли­шив­ся мер­твим ван­та­жем, який пра­кти­чно не за­сто­со­ва­ний. Ті ж са­мі еко­но­мі­чні сто­сун­ки ре­гу­лю­ва­лись за прин­ци­па­ми уяви про ста­ре ра­дян­ське за­ко­но­дав­ство. Біль­што­го, фор­маль­но у нас і Кон­сти­ту­ція 1996-го ро­ку від­по­від­а­ла всім єв­ро­пей­ським стан­дар­там, але цю Кон­сти­ту­цію ігно­ру­ва­ли всі на­ші пре­зи­ден­ти з то­го мо­мен­ту як во­на бу­ла прийня­та.

Фа­кти­чно ми ма­є­мо пра­во­вий ні­гі­лізм, при­клад яко­го по­да­ють не про­сті гро­ма­дя­ни, а вла­да — Пре­зи­дент, мі­ні­стри і де­пу­та­ти. Са­ме вла­да де­мон­струє при­клад аб­со­лю­тно ви­крив­ле­но­го став­ле­н­ня до пра­ва і за­ко­нів, в то­му чи­слі до ви­що­го За­ко­ну — Кон­сти­ту­ції.

Що­до по­лі­ти­чно­го «ко­тла», то тут вар­то та­ки за­зна­чи­ти, що вин­на не ли­ше вла­да, але й ви­бо­рець, який та­ку вла­ду оби­рає. Все ж та­ки су­спіль­ство має на­вчи­тись бра­ти від­по­від­аль­ність і на се­бе, ко­ли ста­вить га­ло­чку у ви­бор­чо­му бю­ле­те­ні. Му­шу при­га­да­ти, що то­го ж са­мо­го Гі­тле­ра обрав ні­ме­цький на­род. Він при­йшов до вла­ди аб­со­лю­тно де­мо­кра­ти­чно в 1933-му ро­ці, так са­мо як і Ку­чма в 1994-му, який ство­рив кла­но­во-олі­гар­хі­чну си­сте­му в Укра­ї­ні. То ж і Гі­тле­ра, і Ку­чму обрав спер­шу на­род. Са­ме то­му на­ро­ду тре­ба ро­би­ти ви­снов­ки, ко­ли він до­зво­ляє са­мо­го се­бе за­га­ня­ти в па­ски, з яких по­тім при­хо­ди­ться ви­хо­ди­ти до­сить ра­ди­каль­ни­ми шля­ха­ми.

ФОТО БО­РИ­СА КОРПУСЕНКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.