Ще­пле­н­ня гро­ма­дян­сько­сті

Де­нис ДЕНИЩЕНКО: «Са­ме мо­лодь Дон­ба­су зде­біль­шо­го на­ла­што­ва­на про­укра­їн­ськи, і при­чи­ною цьо­го є не ли­ше агре­сія Крем­ля, а й ото­то­жне­н­ня се­бе із за­хі­дним сві­том»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Агре­сія Крем­ля для ба­га­тьох укра­їн­ців ста­ла не про­сто шо­ком, але й шо­ко­вою те­ра­пі­єю, ко­ли ба­га­то прин­ци­по­вих ре­чей ста­ють в сві­до­мо­сті на свої на­ле­жні місця і по прин­ци­по­вим мо­мен­там чі­тко роз­став­ля­ю­ться кра­пки над «і». Са­ме то­му День Не­за­ле­жно­сті для укра­їн­ців — це прин­ци­по­вий ру­бі­кон у сві­до­мо­сті між усві­дом­ле­н­ням се­бе гро­ма­дя­ни­ном і нав­па­ки роз­ми­тим ми­сле­н­ням, де у три­ку­тни­ку — не­за­ле­жність, без­пе­ка і шлу­нок — прі­о­ри­тет за­ли­ша­є­ться за остан­нім. Для тих, хто че­кав «ве­жли­вых лю­дей», які ма­ли б при­не­сти із со­бою ма­я­чню про Ра­дян­ський со­юз, за­раз за­ли­ши­ли­ся мі­зер­ні зар­пла­ти в ру­блях з мо­сков­ськи­ми ці­на­ми. І все це при­пер­че­но крем­лів­ською ре­актив­ною ар­ти­ле­рі­єю. Ті, хто зда­тен був зро­би­ти від­по­від­ні ви­снов­ки, зро­би­ли їх ще до то­го, як за­пра­цю­ва­ли ро­сій­ські гра­ди. Роз­по­діл на гро­ма­дян і ко­ла­бо­ран­тів від­був­ся пі­сля ане­ксії Кри­му. Там став­ся прин­ци­по­вий роз­кол і про­я­ви­ла­ся су­тність — хто є хто. При­чо­му роз­кол пі­шов не ли­ше в су­спіль­стві, ай у ко­ле­кти­вах та на­віть сім’ях.

Зре­штою, ті, хто пе­ре­жив втра­ти і оку­па­цію та збе­ріг гро­ма­дян­ську по­зи­цію, вже ні­ко­ли не впу­стять в се­бе отру­ту ім­пер­ської бре­хні, що ма­ску­є­ться під «еди­ный на­род» та «мы же бра­тья». Але ва­жли­во й ін­ше ро­зу­мі­н­ня — усві­дом­ле­н­ня то­го, що у нас ду­же ма­ло ча­су для по­бу­до­ви ефе­ктив­ної дер­жа­ви. На жаль, досі су­спіль­ству по­да­ю­ться ев­та­на­зій­ні пре­па­ра­ти у ви­гля­ді за­спо­кій­ли­во­го та сно­дій­но­го роз­чи­ну, мов­ляв, нам ще жи­ти ра­зом з Ро­сі­єю, то­му не вар­то бра­ти на озбро­є­н­ня го­стру ри­то­ри­ку. Ін­шим (за сма­ком) під­со­ву­ють по­вер­хо­ві за­кли­ки до пов­стань і зав­зя­тої бо­роть­би з де­ре­вом, на яко­му са­мі ж і си­ди­мо. Як то ка­жуть, за­мість шко­ли, про­по­ну­ють лу­па­ти ске­лю го­ло­вою.

День Не­за­ле­жно­сті свя­тку­ва­ли і у звіль­не­них мі­стах Укра­ї­ни. Що й ка­за­ти, на­віть в оку­по­ва­но­му До­не­цьку мі­сце­ві па­трі­о­ти вла­шту­ва­ли ау­діо­а­та­ку Укра­їн­ським Гім­ном, а в Лу­ган­ську та ін­ших мі­стах ано­ні­ми опри­лю­дню­ва­ли фото з Укра­їн­ським Пра­по­ром на тлі до бо­лі ві­до­мих мі­сцин. За день до то­го вже зна­ме­ни­та лу­ган­ська баб­ця Ган­на Іва­нів­на Гру­ша, яка й досі ви­хо­дить на свя­та в центр Лу­ган­ська з ма­ле­сень­ким укра­їн­ським пра­пор­цем і чи­тає на пам’ять Та­ра­са Шев­чен­ка, бу­ла за­три­ма­на оку­па­цій­ни­ми по­лі­ца­я­ми. Ста­ру від­пу­сти­ли та схо­же не­ско­ре­ність Ган­ни Іва­нів­ни ще дов­го не бу­де да­ва­ти спо­кою ни­цим ко­ла­бо­ран­там. Адже во­на — по­хи­ло­го ві­ку, з пра­пор­цем і пря­мим по­гля­дом — є жа­лом в за­ли­шки їхньої со­ві­сті зра­дни­ків.

Укра­їн­ський Пра­пор вза­га­лі для укра­їн­ців з оку­по­ва­ної те­ри­то­рії є осо­бли­вим яви­щем. Під­кре­сли­мо — не про­сто сим­во­лом, а са­ме яви­щем. Ли­ше той, хто жив в оку­па­ції, знає цей фе­но­мен спра­ги за укра­їн­ською сим­во­лі­кою, за ци­ми дво­ма ор­га­ні­чно по­єд­на­ни­ми си­ньо-жов­ти­ми сму­га­ми, які для во­ро­га є озна­кою не ли­ше на­шої Не­за­ле­жно­сті. Тут біль­ше. Не­за­ле­жність Укра­ї­ни для Мо­скви є озна­кою одві­чної за­ле­жно­сті Ім­пе­рії від Ру­си-Укра­ї­ни, без якої Мо­ско­вія не мо­же пре­тен­ду­ва­ти на на­ві­я­ну про­па­ган­дою ве­лич. То­му по­ки існує укра­їн­ська дер­жа­ва і укра­їн­ський на­род як суб’єкт, крем­лів­ський упир бу­де кор­чи­ти­ся в су­до­мах.

«НЕ МО­ЖНА ПОЛИШАТИ БОРОТЬБУ ЗА ДУШІ Й СВІДОМІСТЬ МЕ­ШКАН­ЦІВ ДОН­БА­СУ» Єв­ген СОСНОВСЬКИЙ,

фо­то­граф, мі­сто Ма­рі­у­поль:

— Об­стрі­ли і ви­бу­хи в Ма­рі­у­по­лі є вже зви­чай­ною спра­вою. Май­же всі до них зви­кли. Але на свя­тку­ван­ні Дня Не­за­ле­жно­сті це ні­як не від­би­лось, адже бу­ла до­сить по­ту­жна куль­тур­на про­гра­ма. Ще 23 сер­пня на День пра­по­ра в Ма­рі­у­по­лі від­був­ся спе­ктакль Ади Ро­гов­це­вої і у Дра­ма­ти­чно­му те­а­трі був ан­шлаг. Пі­сля то­го як спе­ктакль скін­чив­ся, весь зал ра­зом з ви­ко­нав­ця­ми го­лов­них ро­лей за­спі­вав Гімн Укра­ї­ни. Це бу­ло ду­же зво­ру­шли­во. Мою ко­ле­гу це дій­ство до­ве­ло до сліз. Цей День Пра­по­ра за­дав тон свя­тку­ван­ню і Дня Не­за­ле­жно­сті, ко­ли ба­га­то лю­дей ви­йшли в мі­сто і одя­гну­ли ви­ши­ван­ки. Це по­ка­зник, адже лі­нія фрон­ту зов­сім близь­ко і смерть зов­сім по­руч. При­кме­тним є та­кож те, що вве­че­рі перед ма­рі­у­поль­ця­ми ви­сту­пав не «шан­сон», як це бу­ло ко­лись з орі­єн­та­ці­єю на пев­ний про­ша­рок, а на­ші укра­їн­ські ви­ко­нав­ці — гру­па «Скай» і Гай­та­на. Ко­ли го­ло­ва Ма­рі­у­по­ля Ва­дим Бой­чен­ко ви­йшов на сце­ну для при­ві­та­н­ня, то роз­по­ча­лась ша­ле­на зли­ва, але на ди­во во­на не за­ва­ди­ла свя- ту — лю­ди жа­да­ли свя­тку­ва­ти і зде­біль­шо­го не ро­зі­йшли­ся. Зви­чай­но, в Ма­рі­у­по­лі ба­га­то про­блем і ре­зуль­та­ти впли­ву ро­сій­ської про­па­ган­ди ще за­ли­ша­ю­ться, але ні в яко­му ра­зі не мо­жна полишати боротьбу за душі і свідомість ме­шкан­ців Дон­ба­су.

«СВІДОМІСТЬ ЖИТЕЛІВ ДОН­БА­СУ ЗМІНЮЄТЬСЯ» Де­нис ДЕНИЩЕНКО,

гро­мад­ський ді­яч, мі­сто Сє­ве­ро­до­нецьк:

— Ще­пле­н­ня гро­ма­дян­сько­сті від­бу­ло­ся до­сить сер­йо­зне, але, на жаль, по­ді­я­ло во­но не на всіх. Я знаю як це, ко­ли ди­ви­шся на Укра­їн­ський Пра­пор і від­чу­ва­єш, що по що­ках ко­тя­ться сльо­зи. І це не па­фос. Це ви­стра­ж­да­не. Ра­ні­ше та­ко­го со­бі уяви­ти бу­ло не­мо­жли­во. Для тих, хто пе­ре­жив оку­па­цію, укра­їн­ські сим­во­ли ма­ють осо­бли­ве і ча­сто зов­сім ін­ше зна­че­н­ня, ніж для ре­шти гро­ма­дян. На жаль, що ма­є­мо, то не бе­ре­же­мо, а ко­ли втра­ча­є­мо — пла­че­мо. Для нас — це втра­та осе­лі, Ба­тьків­щи­ни, ле­во­вої ча­сти­ни жи­т­тя і вза­га­лі злам у до­лі.

На День Не­за­ле­жно­сті в Сє­ве­ро­до­не­цьку від­був­ся Ав­то­про­біг, де бра­ли участь 178 ав­то­мо­бі­лів. В мі­сті 120 тисяч на­се­ле­н­ня. Для при­кла­ду, в Лу­ган­ську, який був у чо­ти­ри ра­зи біль­шим за Сє­ве­ро­до­нецьк, при та­ких за­хо­дах у най­пі­ко­ві­ших мо­мен­тах зби­ра­лось 30 ма­шин. Це по­ка­зник. Осо­бли­вим мо­мен­том є ро­бо­та з мо­лод­дю. Са­ме мо­лодь зде­біль­шо­го на­ла­што­ва­на про­укра­їн­ськи і тут при­чи­ною є не ли­ше агре­сія Крем­ля, але й ото­то­жне­н­ня се­бе із за­хі­дним сві­том. Без­умов­но, про­бле­ми є, і во­ни сер­йо­зні. То­му й тре­ба ро­би­ти акцент на цю жи­ву, актив­ну ау­ди­то­рію мо­ло­ді, якій тре­ба роз­кри­ва­ти пер­спе­кти­ви. Юнак має ба­чи­ти се­бе в май­бу­тньо­му, і своє май­бу­тнє ба­чи­ти у віль­ній Укра­ї­ні, яка дасть йо­му мо­жли­во­сті для ре­а­лі­за­ції на від­мі­ну від атро­фо­ва­но­го «сов­ка».

А це вже за­ле­жить ще й від по­зи­ції вла­ди. Му­шу ска­за­ти, що в тих мі­стах Лу­ган­щи­ни, де на­віть на віль­ній те­ри­то­рії за­ли­ши­ли­ся про­ро­сій­ські кер­ма­ни­чі, там свя­тку­ва­н­ня Дня Не­за­ле­жно­сті в кра­що­му ра­зі про­йшло фор­маль­но. Тре­ба зро­зу­мі­ти, що все одно 10% актив­них лю­дей ве­дуть за со­бою ре­шту. І ось ці 10% ма­ють бу­ти на на­шо­му бо­ці.

ФОТО З «ФЕЙСБУК»-СТОРІНКИ ЄВГЕНА СОСНОВСЬКОГО

МА­РІ­У­ПОЛЬ, 24 СЕР­ПНЯ 2016 РО­КУ. ТВОРЧА ЗУСТРІЧ АДИ РО­ГОВ­ЦЕ­ВОЇ В HALABUDA — ВІЛЬНИЙ ПРОСТІР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.