Орі­єн­ту­ва­н­ня за... при­каз­ка­ми

«До­бре ді­ло тво­ри смі­ло»: ілю­стра­то­ри зро­би­ли се­рію пла­ка­тів з укра­їн­ськи­ми на­ро­дни­ми афо­ри­зма­ми

Den (Ukrainian) - - Репортаж «дня» - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, фото Артема СЛІПАЧУКА, «День»

Щой­но ба­чив — лю­ди зу­пи­ня­ю­ться бі­ля пла­ка­тів і фо­то­гра­фу­ю­ться!» — ра­ді­сно по­ві­дом­ляє Олег ГРИЩЕНКО, спів­ку­ра­тор клу­бу ілю­стра­то­рів Pictoric. До Дня Не­за­ле­жно­сті на зов­ні­шніх сті­нах На­ціо­наль­но­го цен­тру на­ро­дної куль­ту­ри «Му­зей Іва­на Гон­ча­ра», що у Ки­є­ві, з’яви­ло­ся 25 по­сте­рів від уча­сни­ків клу­бу. Ко­жен є ві­зу­а­лі­за­ці­єю пев­но­го при­слів’я чи при­каз­ки. Усі ро­бо­ти ви­ко­на­ні в одних ко­льо­рах: чор­ний, бі­лий, чер­во­ний і зе­ле­ний, але ду­же рі­зні за сти­лем. Та­кож у рам­ках про­е­кту, що на­зи­ва­є­ться «На­ро­дна му­дрість», під­го­ту­ва­ли ли­стів­ки.

СВІЖЕ СПРИЙНЯТТЯ ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬ­ТУ­РИ

Ідея на­ле­жить Му­зею Іва­на Гон­ча­ра, який за­про­по­ну­вав ілю­стра­то­рам зо­бра­зи­ти на­ро­дні афо­ри­зми. «Вко­тре при­йшло усві­дом­ле­н­ня, що є ре­чі ва­го­мі, уста­ле­ні, цін­ні­сні, до яких тре­ба час від ча­су звер­та­ти­ся і пе­ре­о­сми­слю­ва­ти їх, а це одна з форм, як це мо­жна зро­би­ти, — по­яснює Ми­ро­сла­ва ВЕРТЮК, за­сту­пник ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра Му­зею Іва­на Гон­ча­ра, іні­ці­а­тор і спів­ку­ра­тор про­е­кту. — Сьо­го­дні ми на­че ви­ко­ри­сто­ву­є­мо ба­га­то еле­мен­тів традиційної куль­ту­ри, але сві­жо­сті сприйняття бра­кує. А тра­ди­цій­на куль­ту­ра є і має бу­ти осно­вою на­ціо­наль­ної, й до­лу­ча­ти до неї мо­лодь мо­жна тільки так, су­ча­сни­ми за­со­ба­ми. Ве­ли­че­зний пласт традиційної куль­ту­ри — сло­во, пі­сня, вер­баль­ний ком­по­нент, який тре­ба по­стій­но акту­а­лі­зу­ва­ти. І ві­зу­а­лі­за­ція вер­баль­но­го мо­же до­по­мог­ти у цьо­му».

У при­слів’ях і при­каз­ках з пла­ка­тів йде­ться про ба­зо­ві цін­но­сті: ша­ну­ва­н­ня зем­лі і хлі­ба, по­ва­гу до ба­тьків, рі­зні че­сно­ти, як гі­дність, до­бро­та, пра­це­лю­бність. Якісь афо­ри­зми ми до­бре зна­є­мо і не­рід­ко вжи­ва­є­мо, якісь вже при­за­бу­ті. «Де­ре­во мі­цне ко­рі­н­ням, лю­ди­на — ро­ди­ною», «Стій за прав­ду го­рою, бу­дуть лю­ди з то­бою», «Без вір­но­го дру­га — ве­ли­ка ту­га», «Ма­те­ри­на лю­бов і з мо­ря ви­ймає», «До­бре ді­ло тво­ри смі­ло», «Віль­но­му во­ля, а спа­сен­но­му рай» — ось де­я­кі «ге­рої» ро­біт.

«При­каз­ки оби­рав Му­зей Іва­на Гон­ча­ра, — роз­по­від­ає Оле­на СТАРАНЧУК, спів­ку­ра­тор клу­бу Pictoric, яка ство­ри­ла ві­сім з 25 пла­ка­тів. — Вза­га­лі ві­ді­бра­них при­ка­зок бу­ло на­ба­га­то біль­ше, і ми у сво­є­му ілю­стра­тор­сько­му се­ре­до­ви­щі ви­зна­ча­лись, хто які хо­че ро­би­ти. Оби­ра­ли ко­ро­ткі та най­біль­шці­ка­ві ви­сло­ви. На­ма­га­ли­ся ро­би­ти пла­ка­ти ма­кси­маль­но чи­та­бель­ни­ми. Для нас це був екс­пе­ри­мент, бо ілю­стра­то­ри зі шри­фта­ми пра­цю­ють ма­ло. Де­я­ким до­ве­ло­ся тяж­ко, але впо­ра­ли­ся».

Крім Оле­ни Старанчук, пла­ка­ти ство­рю­ва­ли Юлія Тве­рі­ті­на, Ан­на Сар­ві­ра, Оле­на та Ва­ле­рій Ти­хо­ню­ки, Ма­рія та Во­ло­ди­мир Гав­ри­ши, Оль­га Те­ре­щен­ко, Юлія Кун­щі­ко­ва, Олег Грищенко та Іл­ля Угні­вен­ко. Де­я­кі ав­то­ри до­лу­ча­лись на­віть з ве­ли­кої від­ста­ні. На­при­клад, Юлія Тве­рі­ті­на, ко­тра зро­би­ла пла­кат «По­ро­жній ко­лос уго­ру пне­ться, пов­ний ко­лос до зем­лі гне­ться» з ори­гі­наль­ним на­ша­ру­ва­н­ням на­пи­сів, вже біль­ше ро­ку ме­шкає у Ки­таї.

ВІДКРИТІСТЬ ТА ІНТЕРАКТИВ

«Будь-яка дум­ка, ви­слов­ле­на у фор­мі по­е­зії або при­каз­ки, на­бу­ває істин­но­сті. Бу­ває, ми ци­ту­є­мо по­е­зію або якісь фі­ло­соф­ські по­сту­ла­ти, щоб під­твер­ди­ти свою пра­во­ту. При­каз­ки шлі­фу­ва­ли­ся ча­сом, люд­ським до­сві­дом і вже по­ста­ють як істи­на. А ми на­га­ду­є­мо про них лю­дям, — роз­мір­ко­вує Пе­тро ГОНЧАР, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор Му­зею Іва­на Гон­ча­ра. — Ми обра­ли са­ме та­кі при­каз­ки, пев­но, то­му що во­ни ба­зо­ві, вка­зу­ють на те, що ство­рює осно­ву люд­сько­го су­спіль­ства».

У де­я­кі пла­ка­ти тре­ба вчи­ту­ва­ти­ся, щоб зро­зу­мі­ти, який афо­ризм зо­бра­же­ний. «Це ду­же ці­ка­во! Спри­йма­є­шро­бо­ту як аб­стра­ктну кар­ти­ну», — за­ува­жує Пе­тро Гончар. А Ми­ро­сла­ва Вертюк до­дає, що скла­дність про­чи­та­н­ня втя­гує у спіл­ку­ва­н­ня, діа­лог.

Ви­став­ка пла­ка­тів є ли­ше одним з еле­мен­тів про­е­кту «На­ро­дна му­дрість». У Му­зеї Іва­на Гон­ча­ра хо­чуть про­ве­сти кіль­ка те­ма­ти­чних акцій із за­лу­че­н­ням сту­ден­тів, фі­ло­ло­гів, фоль­кло­ри­стів. «У спів­пра­ці з ни­ми хо­че­мо пе­ре­ві­ри­ти, на­скіль­ки акту­аль­ні ці дум­ки, чи зна­хо­дить на­ро­дна му­дрість від­гук у су­ча­сних укра­їн­ців, що во­ни пам’ята­ють про та­кі ре­чі від сво­їх ба­бусь і ма­те­рів, — за­зна­чає Ми­ро­сла­ва Вертюк. — На­справ­ді ве­ли­ку кіль­кість при­ка­зок ми ви­ко­ри­сто­ву­є­мо в су­ча­сній мо­ві, про­дов­жу­ють тво­ри­ти­ся но­ві ви­сло­ви. Ми не по­мі­ча­є­мо цьо­го, а ра­ні­ше до ко­жної дії, си­ту­а­ції, про­я­ву при­ро­ди був якийсь афо­ризм. Та­ка на­скрі­зна по­е­зія».

Про­ект уми­сно пред­ста­ви­ли у від­кри­то­му про­сто­рі — ча­сти­ну пла­ка­тів ви­дно, якщо про­сто йти ву­ли­цею Лавр­ською. У цен­трі на­ро­дної куль­ту­ри ду­же че­ка­ють зво­ро­тно­го зв’яз­ку. Ми­ро­сла­ва Вертюк ка­же: «У цих при­каз­ках мі­стя­ться на­ші цін­ні­сні орі­єн­ти­ри. Нам би хо­ті­ло­ся, щоб роз­бу­до­ва укра­їн­ської не­за­ле­жно­сті від­бу­ва­ла­ся на їх осно­ві». Тож про­хо­дя­чи повз Му­зей Іва­на Гон­ча­ра, мо­же­те зві­ри­ти свої жит­тє­ві орі­єн­ти­ри з му­дрі­стю, ви­га­дли­во пе­ре­да­ною на пла­ка­тах.

По­ба­чи­ти ці ро­бо­ти на сті­нах Цен­тру на­ро­дної куль­ту­ри мо­жна до 31 жов­тня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.