На­ші... у Forbes

Чо­му екс­пер­ти вва­жа­ють це до­ся­гне­н­ням

Den (Ukrainian) - - Економіка - Ві­та­лій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

Свій 25-рі­чний юві­лей Укра­ї­на зу­стрі­ла в об­ста­нов­ці ре­аль­ної і, на до­да­чу, гі­бри­дної вій­ни з агре­со­ром. Є дум­ка, що ця об­ста­ви­на зо­бов’ язує ні­би на­дяг­ти ро­же­ві оку­ля­ри і за­бу­ти про все те, що не зро­бле­но або зро­бле­но не так, як тре­ба. На ща­стя, так не вва­жа­ють і ма­лю­ють об’єктив­ну кар­ти­ну роз­ви­тку Укра­ї­ни за ро­ки не­за­ле­жно­сті не ли­ше в екс­пер­тно­му спів­то­ва­ри­стві, але й в уря­ді Укра­ї­ни. На­при­клад, прем’єр-мі­ністр Укра­ї­ни Во­ло­ди­мир Грой­сман ви­сту­пає за по­си­ле­н­ня ка­дро­во­го по­тен­ці­а­лу уряду. «Я вва­жаю, що один із най­біль­ших ви­кли­ків, які у нас є, — це ін­сти­ту­цій­на слаб­кість » , — ска­зав він у се­ре­ду на зустрічі з ке­рів­ни­ка­ми дип­пред­став­ництв Укра­ї­ни за кор­до­ном. «Нам не­об­хі­дно пов­ні­стю змі­ню­ва­ти ді­яль­ність де­яких вну­трі­шніх мі­ні­стерств, по­си­лю­ва­ти ка­дро­вий по­тен­ці­ал», — кон­кре­ти­зу­вав ска­за­не прем’єр.

■ Що­прав­да, екс­пер­ти ду­ма­ють не про мі­ні­стрів, а про якість жи­т­тя про­стих лю­дей. «За остан­ні 25 ро­ків Укра­ї­на за­зна­ла де­мо­гра­фі­чних втрат, — за­зна­чає за­ві­ду­вач від­ді­лу до­слі­джень де­мо­гра­фі­чних про­це­сів і де­мо­гра­фі­чної по­лі­ти­ки Ін­сти­ту­ту де­мо­гра­фії і со­ці­аль­них до­слі­джень Іри­на Ку­ри­ло, — але не всі ці про­це­си по­трі­бно оці­ню­ва­ти з алар­міст­ських (па­ні­чних) по­зи­цій. В Укра­ї­ні справ­ді впа­ла на­ро­джу­ва­ність, але та­ке са­ме па­ді­н­ня від­бу­ло­ся в біль­шо­сті єв­ро­пей­ських кра­їн. В Укра­ї­ні на ко­жні де­сять жі­нок на­ро­джу­є­ться 15 ді­тей, у Єв­ро­пі — 16. Так, у нас мен­ше, але це не ка­та­стро­фі­чно».

■ Про­те ситуація в тра­ди­цій­но­му сен­сі че­рез по­дії остан­ніх трьох ро­ків мо­же по­гір­ши­тись, кон­ста­тує екс­перт. Але й у Єв­ро­пі тренд спря­мо­ва­но у бік руй­ну­ва­н­ня тра­ди­цій­них ро­дин­них цін­но­стей — мо­же, й нам не вар­то за них чі­пля­ти­ся... Во­дно­час, за сло­ва­ми со­ціо­ло­га, алар­міст­ські на­строї спри­чи­ня­ють по­ка­зни­ки смер­тно­сті. На сьо­го­дні се­ре­дня три­ва­лість жи­т­тя у нас 71,4 ро­ку. Це ви­ще, ніж бу­ло 1990 ро­ку (близь­ко 69 ро­ків). Тоб­то за ро­ки не­за­ле­жно­сті ми отри­ма­ли при­ріст у 2,5 ро­ку.

■ Але й пи­ша­ти­ся цим як до­ся­гне­н­ням не мо­жна, під­кре­слює со­ціо­лог. То­му що Укра­ї­на ще біль­ше, ніж ра­ні­ше, від­ста­ла від єв­ро­пей­ських кра­їн. І не ли­ше від про­від­них. Об’єктив­ний про­цес ста­рі­н­ня на­се­ле­н­ня в Укра­ї­ні про­гре­су­ва­ти­ме, го­во­рить Ку­ри­ло, і то­му нам ду­же ва­жли­во ско­ро­чу­ва­ти пе­ред­ча­сну смер­тність і, зокре­ма, чо­ло­ві­ків ві­ком від 25 до 60 ро­ків. Це ду­же ва­жли­во, по­вто­рює екс­перт, оскіль­ки, на­при­клад, від Шве­ції ми тут від­ста­є­мо на 15 ро­ків, а від Поль­щі — на сім. «Про­бле­му збе­ре­же­н­ня жи­т­тя, збе­ре­же­н­ня люд­сько­го по­тен­ці­а­лу має бу­ти ви­рі­ше­но бу­дьщо», — на­по­ля­гає со­ціо­лог.

■ Пре­зи­дент Укра­їн­сько­го ана­лі­ти­чно­го цен­тру Оле­ксандр Охрі­мен­ко го­во­рить про ВВП ко­ли­шньо­го Ра­дян­сько­го Со­ю­зу і за­зна­чає, що у ці­єї ве­ли­че­зної кра­ї­ни від­по­від­ний по­ка­зник на ду­шу на­се­ле­н­ня був — як у Пор­ту­га­лії. І в Укра­ї­ни на по­ча­тку дев’ яно­стих він був та­ким са­мим. Те­пер Пор­ту­га­лія нас обі­гна­ла. А Укра­ї­на з ко­ли­шніх ра- дян­ських ре­спу­блік обі­гна­ла ли­ше Мол­до­ву. Але еко­но­мі­ка Укра­ї­ни у скла­ді СРСР на 70% бу­ла вій­сько­вою. Ко­ли СРСР роз­ва­лив­ся, то за кіль­кі­стю танків ми по­сі­да­ли пер­ше мі­сце у сві­ті, обга­ня­ю­чи на­віть Ро­сію. « Танк на хліб не на­ма­жеш, — іро­ні­зує Охрі­мен­ко, — це не ма­сло. Що мен­ше танків у кра­ї­ні, то ви­щий рі­вень жи­т­тя на­се­ле­н­ня » . « Че­хія, Угор­щи­на, — на­во­дить він при­кла­ди за­ле­жно­сті до­хо­дів на­се­ле­н­ня від мі­лі­та­ри­за­ції еко­но­мі­ки, — ви­ще. Туреччина — ниж­че».

■ Охрі­мен­ко зна­хо­дить ще один сут­тє­вий ар­гу­мент на ко­ристь су­ча­сної Укра­ї­ни. 1991 ро­ку в рей­тин­гу Forbes не бу­ло жо­дно­го ба­га­то­го укра­їн­ця. 2013 ро­ку там бу­ло чо­ти­ри пред­став­ни­ки на­шої кра­ї­ни ( за­раз, що­прав­да, за­ли­шив­ся тільки один). «І все-та­ки я вва­жаю — це ко­ло­саль­ний успіх, — ви­гу­кує екс­перт і пе­ре­лі­чує кра­ї­ни, якнай­кра­ще пред­став­ле­ні в цьо­му спи­ску: США — це убо­га кра­ї­на? Ні. Ні­меч­чи­на? Теж ні. Ан­глія, Япо­нія, Ки­тай... Але там не­має, на­при­клад, Бур­кі­на-Фа­со, Ма­ла­ві, Ко­ста- Рі­ки. Якщо у кра­ї­ни не­має лю­дей у Форб­сі, во­на ні­чо­го не вар­та. А якщо є — це сер­йо­зна кра­ї­на».

■ «Ми зви­кли обра­жа­тись на олі­гар­хів, — до­дає еко­но­міст, — але осно­ва еко­но­мі­ки — це во­ни. Ра­дян­ський Со­юз ку­пу­вав зер­но. Сьо­го­дні Укра­ї­на по­сі­дає тре­тє мі­сце у сві­ті з екс­пор­ту ку­ку­ру­дзи. Мрія Хру­що­ва здій­сни­лась. Со­ня­шни­ко­ву олію ми й то­ді за кор­до­ном не ку­пу­ва­ли. Але сьо­го­дні Укра­ї­на — сві­то­вий ви­ро­бник і екс­пор­тер цьо­го про­ду­кту, не­д­ося­жний лі­дер. За до­по­мо­гою со­ня­шни­ко­вої олії ми впли­ва­є­мо на сві­то­ву еко­но­мі­ку. Во­дно­час ми де­що змен­ши­ли ви­ро­бни­цтво пше­ни­ці і цукру. І це ду­же пра­виль­но — це ди­кту­ють ці­ни сві­то­во­го рин­ку, а ми від­по­від­но ви­му­ше­ні стру­кту­ру­ва­ти еко­но­мі­ку сіль­сько­го го­спо­дар­ства».

■ «У Ра­дян­сько­му Со­ю­зі був ка­та­стро­фі­чний брак м’ яса, мо­ло­ка, — зга­дує Охрі­мен­ко. — Що­прав­да, Держ­стат ду­же ці­ка­во все ра­ху­вав: м’ясом на­зи­ва­ли­ся на­віть суб­про­ду­кти і про­ду­кти з них. За­раз ми зав­дя­ки на­шим олі­гар­хам не ли­ше ви­ро­бля­є­мо м’ ясо пти­ці і яй­ця, але на­віть екс­пор­ту­є­мо їх, зокре­ма й до Єв­ро­пи. Це — не­ймо­вір­но! У це ні­хто ні­ко­ли б ра­ні­ше не по­ві­рив». Чи до­по­мо­гла в цьо­му Уго­да про асо­ці­а­цію з ЄС? Екс­перт на­зи­ває її по­трі­бним до­ку­мен­том, який дає мо­жли­вість пра­цю­ва­ти. Та­ких угод у ЄС ба­га­то. Від­по­від­но до неї Укра­ї­на мо­же про­да­ва­ти у Єв­ро­пу свої то­ва­ри, але це не озна­чає, що ЄС зо­бов’яза­ний їх ку­пу­ва­ти — кон­ку­рен­ції ні­хто не ска­со­ву­вав. Про­те Охрі­мен­ко кон­ста­тує: « Ми збіль­ши­ли по­ста­ча­н­ня до Єв­ро­со­ю­зу лі­су- кру­гля­ка, за­лі­зня­ка, ку­ку­ру­дзи, але змен­ши­ли екс­порт ча­ву­ну і фе­ро­спла­вів. Біль­ше по­ча­ли екс­пор­ту­ва­ти під­ши­пни­ків, дро­тів, одя­гу».

■ На за­хист «при­гно­бле­них» укра­їн­ських олі­гар­хів ви­сту­пив та­кож ке­рів­ник цен­тру «Тре­тій се­ктор» Ан­дрій Зо­ло­та­рьов. «Олі­гар­хи у нас ста­ли яки­мось жу­пе­лом. Їх зви­ну­ва­чу­ють у всіх смер­тних грі­хах, але при цьо­му во­ни ста­ли остан­нім опло­том су­ве­ре­ні­те­ту кра­ї­ни, щоб во­на не ско­ти­лась до від­вер­то­го про­те­кто­ра­ту». «У сві­ті не­має ні­чо­го ви­клю­чно білого і чор­но­го, — про­дов­жує екс- перт, — хо­ча про­па­ган­дист­ські штам­пи нав’язу­ють нам чор­но-бі­лу мо­дель». Пе­ре­хо­дя­чи від еко­но­мі­ки до по­лі­ти­ки, він на­во­дить та­кий не­о­дно­зна­чний при­клад: «У Росії вла­ду оби­ра­ють для то­го, щоб їй по­кло­ня­ти­ся, а у нас — щоб ла­я­ти і на­смі­ха­ти­ся».

■ « На « Пів­ден­ма­ші » 1991 ро­ку пра­цю­ва­ло 49 тисяч осіб, — при­га­дує Зо­ло­то­рьов. — Мо­жли­во, Укра­ї­ні та­ка кіль­кість пра­ців­ни­ків на цьо­му під­при­єм­стві бу­ла й не під си­лу. Але по­трі­бно бу­ло збе­рег­ти хо­ча б 10— 15 тисяч... Два ро­ки то­му там бу­ло, га­даю, дев’ять тисяч, а за­раз і то­го мен­ше. І най­стра­шні­ше, що се­ре­дній вік пра­ців­ни­ків — 59 ро­ків. Зна­чить, мо­ло­ді не­має, а якщо во­на й при­йде, то зв’ язок по­ко­лінь ви­яви­ться втра­че­ним, то це все. Ко­ли по­трі­бно бу­ло ви­ко­ну­ва­ти та­ї­ланд­ське тан­ко­ве за­мов­ле­н­ня, то ви­ни­кла про­бле­ма: як го­стри­ти кіль­це під ба­шту. Ви­я­ви­лось, що то­ка­рів-ка­ру­сель­ни­ків, яки­ми сла­вив­ся За­вод ім. Ма­ли­ше­ва, вже не­має. Хто по­мер, хто пі­шов на ри­нок Бар­ба­ше­ва... Я бо­юсь, що і з ко­смо­сом у нас бу­де при­бли­зно та­ка са­ма про­бле­ма, на­віть ко­ли гро­ші на ньо­го зна­йду­ться».

Го­ло­ва прав­лі­н­ня Ін­сти­ту­ту со­ці­аль­них до­слі­джень, за­ві­ду­вач від­ді­лу Ін­сти­ту­ту еко­но­мі­ки і про­гно­зу­ва­н­ня НАН Укра­ї­ни Оль­га Ба­ла­кі­рє­ва роз­по­ві­ла про свіже, сер­пне­ве до­слі­дже­н­ня, при­свя­че­не став­лен­ню укра­їн­ців до ре­форм. За її сло­ва­ми, жо­дна із сфер, у яких про­во­дя­ться ре­фор­ми, не на­бра­ла на­віть 5 ба­лів за де­ся­ти­баль­ною шка­лою. Най­ви­щі оцін­ки — 4,15—4,16 — отри­ма­ли: ре­фор­ма пра­во­охо­рон­ної си­сте­ми і Зброй­них сил. Що­до всіх ін­ших ре­форм оцін­ки ниж­чі трьох. Най­гір­ші в тих ре­форм, які впли­ва­ють на якість жи­т­тя, — в си­сте­мі охо­ро­ни здо­ров’я, осві­ти, ЖКГ, енер­ге­ти­ки. Ре­фор­ма фі­нан­со­во­го се­кто­ру отри­ма­ла най­ниж­чу оцін­ку — 2,13. «На­віть та­кі ре­чі, як онов­ле­н­ня вла­ди, де­цен­тра­лі­за­ція, отри­ма­ли оцін­ки, ниж­чі трьох ба­лів. Із тих, хто отри­мує суб­си­дії на опла­ту ЖКГ, мен­ше 30% вва­жа­ють, що це їм до­по­ма­гає » , — кон­ста­тує Ба­ла­кі­рє­ва і ро­бить ви­сно­вок про то­таль­не не­за­до­во­ле­н­ня ре­фор­ма­ми.

■ Але, зві­сно, да­ле­ко не все так по­га­но в на­шо­му до­мі. Є і до­ся­гне­н­ня, і пе­ре­мо­ги. Охрі­мен­ко на­га­дав, що на по­ча­тку 90- х се­ре­дня зар­пла­та бу­ла $20, а за­раз $200. Ав­то­мо­бі­лів у кра­ї­ні бу­ло 17 на 100 сі­мей. За­раз — 24. « Укра­їн­ці за ра­дян­ських ча­сів їзди­ли від­по­чи­ва­ти за кор­дон? — за­пи­тує екс­перт. — Не­ба­га­то, кіль­ка со­тень на рік. А то­рік ли­ше Ту­реч­чи­ну від­ві­да­ло при­бли­зно 700 тисяч осіб», — го­во­рить він. « А роз­ви­ток де­мо­кра­тії, сво­бо­да сло­ва?! Ду­же під­ви­щив­ся за­галь­ний рі­вень ви­щої осві­ти, — до­пов­нює Ба­ла­кі­рє­ва, — зро­сла тру­до­ва мо­біль­ність як усе­ре­ди­ні кра­ї­ни, так і по­за нею, мо­біль­ність осві­тня. Тих, хто пи­ша­є­ться тим, що на­ро­див­ся в на­шій кра­ї­ні, те­пер не­зрів­нян­но біль­ше, ніж ра­ні­ше. Мо­ло­де по­ко­лі­н­ня ду­же збли­же­не за сво­ї­ми по­гля­да­ми і став­ле­н­ням до Укра­ї­ни з роз­ви­не­ни­ми єв­ро­пей­ськи­ми дер­жа­ва­ми».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.