Рух до ав­то­ри­та­ри­зму

«Пу­тін­ське пра­во­слав’я» як но­ва ре­лі­гія для ро­сі­ян

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Во­ло­ди­мир МУЛЯРЧУК, сту­дент-по­лі­то­лог КНУ іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка

УРо­сії істо­ри­чно скла­лось так, що на­род зав­жди при­му­шу­ва­ли лю­би­ти сво­їх ца­рів. Ро­сі­я­ни ні­ко­ли не зна­ли, що та­ке де­мо­кра­тія, сво­бо­да сло­ва, рів­ні пра­ва. Свідомість лю­ди­ни-ра­ба, який кла­ня­є­ться сво­є­му ца­ре­ві, у ро­сі­я­нах фор­му­ва­ла­ся сто­лі­т­тя­ми. Ко­лись ле­ген­дар­ний опо­зи­цій­ний по­лі­тик Бо­рис Нєм­цов ду­же чі­тко оха­ра­кте­ри­зу­вав стан ро­сій­сько­го су­спіль­ства: «Про­бле­ма Росії — це ро­сі­я­ни... на­ше ба­га­то­ві­ко­ве раб­ство, ли­це­мір­ство та чи­но­ша­ну­ва­н­ня... Ро­сій­ський на­род за ве­ли­ким ра­хун­ком роз­ді­ле­ний на дві не­рів­ні гру­пи. Одна ча­сти­на — це на­щад­ки крі­по­сних, лю­ди з раб­ською сві­до­мі­стю. Їх ду­же ба­га­то і в них є лі­дер В. Пу­тін. Ін­ша ча­сти­на ро­сі­ян на­ро­дже­на віль­ни­ми, гор­ди­ми та не­за­ле­жни­ми. Лі­де­ра в них не­має, він їм і не по­трі­бен».

І дій­сно, са­ме крі­по­сна свідомість ра­бів за­ва­жає ро­сі­я­нам змі­ню­ва­ти погляд на світ та на по­лі­ти­ку в ці­ло­му. Са­ме че­рез це у ХХІ сто­літ­ті, ко­ли єв­ро­пей­ські дер­жа­ви роз­ви­ва­ю­ться нор­маль­ним де­мо­кра­ти­чним, пра­во­вим шля­хом, ро­сі­я­ни жи­вуть спо­га­да­ми про ца­рів-ім­пе­ра­то­рів, схиль­них до ти­ра­нії. Для них і за­раз пре­зи­дент — це цар і Бог, яко­му ні­хто не сміє су­пе­ре­чи­ти, а йо­го на­каз — за­кон, бо хі­ба на­каз ца­ря мо­жна оскар­жу­ва­ти?

Крім то­го, пу­тін­ська про­па­ган­да вже про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків на­ма­га­є­ться зро­би­ти із Пу­ті­на ледь не Бо­га, яко­му мо­ля­ться і по­кло­ня­ю­ться. В ро­сій­сько­му жур­на­лі «Са­ми­здат» ще 27 бе­ре­зня 2004 ро­ку бу­ло опу­блі­ко­ва­но ста­т­тю«Пу­ти­низм как но­вая ре­ли­гия», в якій бу­ло на­пи­са­но «Пу­тін одно­ча­сно не ли­ше хри­сти­я­нин, му­суль­ма­нин та іу­дей, він ще й кон­фу­ці­а­нець, ін­ду­їст, да­о­сист, пі­фа­го­рі­єць і до то­го ж у пев­ним чи­ном ра­ста­ман та ву­ду. Пу­тін пра­гне об’єд­на­н­ня гро­ма­дян РФ і ду­має, що го­лов­ним фа­кто­ром на да­ний мо­мент є не ков­ба­са та йо­гурт, а ре­лі­гія... Ко­го Пу­тін зби­ра­є­ться по­ста­ви­ти в ро­лі ре­лі­гій­но­го сим­во­ла, ідо­ла, ку­ми­ра? Мо­жли­во, са­мо­го се­бе...» За­раз, як ми ба­чи­мо, са­ме так і сталося.

Не див­но, що в Росії ще в 2006 ро­ці бу­ло на­віть ство­ре­но ре­лі­гій­ну се­кту — так зва­ну Цер­кву свід­ків Пу­ті­на у Ни­жньо­го­род­ській обла­сті, де мо­ля­ться на порт­ре­ти пре­зи­ден­та, вва­жа­ють, що в ми­ну­ло­му жит­ті він був апо­сто­лом Пав­лом, Во­ло­ди­ми­ром Ве­ли­ким або ца­рем Ми­ко­ло­ю­ІІ. А в 2012 ро­ці спра­ва ді­йшла до то­го, що на­став­ни­ця се­кти, яка у 90-х бу­ла бі­зне­сме­ном та ма­ла су­ди­мість, за­яви­ла, що в хра­мі ми­ро­то­чить іко­на Пу­ті­на. А в гру­дні 2015 ро­ку акти­ві­сти так зва­но­го «на­ціо­наль­но­го ко­мі­те­ту» звер­ну­ли­ся до па­трі­ар­ха Ки­ри­ла з про­ха­н­ням за­твер­ди­ти мо­ли­тву Пу­ті­ну під час си­но­ду РПЦ, але цьо­го так і не сталося.

Зві­сно, це вже не має ні­чо­го спіль­но­го зі справ­жнім пра­во­слав’ям, це вже є ідо­ло­по­клон­ством та бо­го­хуль­ством і ні­чим ін­шим. Але від­да­них ра­бів Пу­ті­на це не тур­бує. Як ка­жуть ро­сій­ські опо­зи­ціо­не­ри: «Пу­тин есть — ума не на­до».

То­му не див­но, що ро­сі­ян зов­сім не тур­бу­ють без­чин­ства вла­ди та ко­ру­пція. Для них го­лов­не — це їхній вла­сний до­бро­бут. Як­би єв­ро­пей­ській лю­ди­ні ска­за­ли, що їхній пре­зи­дент — зло­дій, і на­да­ли до­ка­зи, це ви­кли­ка­ло б най­бур­хли­ві­шу ре­а­кцію, але про­сті ро­сі­я­ни у від­по­відь спо­кій­но го­во­рять, що він же має «ста­тус пре­зи­ден­та», то­му і кра­сти йо­му до­зво­ле­но, а їм до цьо­го не­має ді­ла.

На­ра­зі Ро­сія пе­ре­бу­ває на за­вер­шаль­них ста­ді­ях пе­ре­тво­ре­н­ня на ав­то­ри­тар­ну дер­жа­ву, де вла­да кон­тро­лює всі вер­стви су­спіль­ства. Зокре­ма мо­ва йде про так зва­ний за­кон про «ан­ти­гро­мад­ську по­ве­дін­ку» або за­кон «про осно­ви си­сте­ми про­фі­ла­кти­ки пра­во­по­ру­шень Росії», під­пи­са­ний 28 черв­ня 2016 ро­ку. За­кон дає пра­во МВС зби­ра­ти да­ні про гро­ма­дян, які не бу­ли за­су­дже­ні за пра­во­по­ру­ше­н­ня, але «ма­ють до цьо­го схиль­но­сті». Що са­ме вва­жа­ти­ме­ться «схиль­но­стя­ми до пра­во­по­ру­ше­н­ня», в за­ко­ні не вка­зу­є­ться. Ро­сій­ські опо­зи­ціо­не­ри по­ясню­ють, що згі­дно з за­ко­ном під вар­то­ю­мо­же опи­ни­ти­ся будь-яка лю­ди­на з ан­ти­вла­дною ри­то­ри­кою. Зокре­ма минулого ро­ку че­рез ан­ти­уря­до­ві по­сти в со­ці­аль­них ме­ре­жах бу­ло за­а­ре­што­ва­но орі­єн­тов­но 200 ро­сі­ян.

За­раз, ко­ли ци­ві­лі­зо­ва­ні кра­ї­ни жи­вуть за кон­сти­ту­цій­но-пра­во­ви­ми нор­ма­ми, Ро­сія ско­чу­є­ться до рів­ня ав­то­ри­тар­них ре­жи­мів по­ча­тку минулого сто­лі­т­тя. Пу­тін ду­же хо­че бу­ти схо­жим на Ста­лі­на та ін­ших во­ждів ра­дян­ської си­сте­ми. І хо­ча ре­пре­сії пу­тін­сько­го ре­жи­му про­ти не­зго­дних ро­сі­ян не та­кі мас­шта­бні, як ра­дян­ські, во­ни з ко­жним ро­ком ста­ють силь­ні­ши­ми й по­мі­тні­ши­ми, а Пу­тін по­віль­но, але не­у­хиль­но на­ді­ляє се­бе не­о­бме­же­ни­ми ди­кта­тор­ськи­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми, які до­по­ма­гає при­хо­ву­ва­ти пов­ні­стю­під­кон­троль­на йо­му Дер­жду­ма та за­галь­но­ро­сій­ські ви­бо­ри, ро­бля­чи ви­гляд, що в Росії все ж та­ки є якась «де­мо­кра­тія».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.