Му­зи­чна ака­де­мія уві­йшла до ТОР-100 кра­щих ми­сте­цьких ви­шів у сві­ті!

Ре­ктор Во­ло­ди­мир Ро­жок — про му­зи­ку, яка об’єд­нує лю­дей, і га­зе­ту «День», чи­та­чем якої є з пер­шо­го но­ме­ру

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на ПОЛІЩУК, «День»

Ро­жок — ав­тор ше­сти мо­но­гра­фій, по над 100 на уко вих праць з пи­тань істо­рії му­зи­чно- те ат раль но го мис тец т ва. Йо­го мо­но­гра­фію «Сте­фан Тур­чак» бу ло ви зна но « Кра щою книж кою 2014 ро­ку».

Во­ло­ди­мир Іва­но­вич — ре­ктор На­ціо­наль­ної му­зи­чної ака­де­мії Укра­ї­ни ім. П.Чай­ков­сько­го, до­ктор ми­сте­цтво­знав­ства, пе­да­гог, на­у­ко­вець, ди­пло­мат і му­зи­чно-гро­мад­ський ді­яч, 25 сер­пня від­свя­тку­вав юві­лей.

Ни­ні На­ціо­наль­на му­зи­чна ака­де­мія, якою ке­рує В. Ро­жок, є най­пре­сти­жні­шим твор­чим ви­щим на­вчаль­ним за­кла­дом (уві­йшла до «Топ-100» кра­щих у сві­ті се­ред ви­шів із ви­вче­н­ня «ви­ко­нав­ських ви­дів ми­сте­цтва»).

«У НАС Є ПРО­БЛЕ­МИ, АЛЕ МИ У СВО­ЇЙ РО­ДИ­НІ-КРА­Ї­НІ СА­МІ РОЗБЕРЕМОСЯ»

— Не­що­дав­но за­кін­чи­ла­ся всту­пна кам­па­нія. Ва­ші вра­же­н­ня від іспи­тів і про­слу­хо­ву­вань абі­ту­рі­єн­тів?

— У нас що­ро­ку ба­га­то абі­ту­рі­єн­тів на всіх спе­ці­аль­но­стях, а ни­ні най­біль­ше бу­ло на та­ких фа­куль­те­тах, як во­каль­ний (по п’ять чо­ло­вік на мі­сце), фор­те­пі­а­но, скри­пка, ду­хо­ві, на­ро­дні ін­стру­мен­ти, ба­ян, ди­ри­гент­сько-хо­ро­вий (упер­ше цьо­го річ бу ло ба га то хлоп ців, і ми ді - бра ли 17 абі ту рі єн тів) та ін ші. Ра­дує, що та ла но ви та мо лодь хо че вчи ти ся са ме в на шій Ака де мії. Роз­ши­рю­є­ться гео­гра­фія — всту­па­ють із усіх ре гі о нів на шої кра ї ни. Ре­но­ме на­ших пе­да­го­гів на­дзви­чай­но ви­со­ке. Чи­ма­ло мо­ло­ді за­хо­ті­ло на­вчи­ти­ся ком­по­зи­ції і ста­ти ком­по­зи­то­ра­ми. Від ра­дно, що ви­пу­скни­ки му­зи­чних за­кла­дів із Сє­ве­ро­до­не­цька та Ар­те­мів­ська про­де­мон­стру­ва­ли свою май­стер­ність. Ду­же по­ту­жно по­ка­за­ли се­бе абі­ту­рі­єн­ти з Кри­во­го Ро­гу, Льво­ва. Ми пи­ша­є­мо­ся, що всі хо­чуть вчи­ти­ся са­ме в на­шій На­ціо­наль­ній ака­де­мії.

— Не ли­ше ми­сте­цтво­знав­ство, а й ди­пло­ма­тія ста­ли ві­ха­ми ва­шо­го жи­т­тя. У 2001—2004 рр. ви пра­цю­ва­ли в Мо­скві ра­дни­ком По­соль­ства Укра­ї­ни в Росії. На ва­шу дум­ку, чо­му су­сі­дня дер­жа­ва, яка ба­га­то ро­ків се­бе на­зи­ва­ла бра­тньою, пі­шла вій­ною на на­шу кра­ї­ну (ане­ксо­ва­ний Крим, два ро­ки ллє­ться кров на схо­ді) і чи­ма­ло ді­я­чів куль­ту­ри та ми­сте­цтва під­три­му­ють за­гар­бни­цьку по­лі­ти­ку Крем­ля?

— Я на­вчав­ся в Мо­скві й ду­же до­бре знаю ба­га­тьох пи­сьмен­ни­ків, ком­по­зи­то­рів, му­зи­кан­тів, ар­ти­стів, те­а­траль­них і гро­мад­ських ді­я­чів із РФ. Ко­ли був на ди­пло­ма­ти­чній ро­бо­ті, а це по­ча­ток 2000-х, на­віть то­ді відомі ро­сі­я­ни, пред­став­ни­ки ЗМІ, зверх­ньо ста­ви­ли­ся до нас — укра­їн­ців. А здо­бу­т­тя Не­за­ле­жно­сті на­шої дер­жа­ви спри­йма­ли як щось тим­ча­со­ве. При­га­дую, як ме­не (ра­дни­ка з гу­ма­ні­тар­них пи­тань По­соль­ства Укра­ї­ни в РФ), за­про­си­ли ви­сту­пи­ти на ра­діо «Эхо Мо­сквы», і з єхи­дні­стю жур­на­ліст за­пи­тує: «Ну как там у вас с ва­шей Не­за­ле­жно­стью?» А я від­ру­бав: «Пре­кра­сно! Ша­нов­ні, ви жи­ви­те у ве­ли­кій Ро­сій­ській ім­пе­рії, де є ба­га­то на­цій і на­ро­дно­стей, але ви по­вин­ні з ве­ли­кою по­ва­гою ста­ви­ти­ся до всіх, осо­бли­во — пред­став­ни­ків ма­лень­ких на­цій, до су­сі­дів, і то­ді вас по­ва­жа­ти­муть. Якщо бу­де­те ста­ви­ти­ся зверх­ньо­го, як до мен­шо­вар­ті­сних лю­дей, то че­рез де­який час (зга­да­є­те мої сло­ва) у вас від РФ за­ли­ши­ться Мо­сква і Туль­ська область!» Мої сло­ва то­ді ци­ту­ва­ли май­же всі ро­сій­ські ЗМІ і ди­ву­ва­ли­ся, що якійсь укра­ї­нець огри­за­є­ться...

Те, що по­над двох ро­ків фа­кти­чно три­ває вій­на, розв’яза­на най- ближ­чим су­сі­дом — слов’ян­ською, пра­во­слав­ною кра­ї­ною — про­ти слов’ян­ської Укра­ї­ни, — це гань­ба! Ро­сія, яка пре­тен­ду­ва­ла на те, щоб бу­ти кер­ма­ни­чем у сві­ті, ту­жи­ться, але не мо­же стри­бну­ти ви­ще сво­го но­са! Не тре­ба нам «до­по­ма­га­ти» й на­са­джу­ва­ти чу­жі іде­а­ли «рус­ско­го ми­ра». Ви у се­бе ке­руй­те, не лізь­те до нас! Ми са­мі по­бу­ду­є­мо силь­ну дер­жа­ву з єв­ро­пей­ськи­ми цін­но­стя­ми. Те, що Ро­сія ане­ксу­ва­ла Крим, ни­щить схід Укра­ї­ни, по­ли­ва­ю­чи на­шу зем­лю кров’ю, — це ве­ли­кий гріх кер­ма­ни­чів Крем­ля і тих, хто під­три­мує за­гар­бни­цьку по­лі­ти­ку. Те, що ни­ні від­бу­ва­є­ться, — не­при­пу­сти­ме яви­ще!

Укра­ї­на — ве­ли­ка, єв­ро­пей­ська дер­жа­ва з 47 млн на­се­ле­н­ням, де про­жи­ває май­же 130 на­цій і на­ро­дно­стей, і по­ки не ліз Пу­тін на на­шу зем­лю, всі жи­ли в ми­рі, дру­жбі та зла­го­ді. Хо­ча у нас є про­бле­ми, але ми у сво­їй ро­ди­ні-кра­ї­ні са­мі розберемося, і не тре­ба нас вчи­ти, як жи­ти, так зва­но­му стар­шо­му бра­то­ві. Стіль­ки бре­хні за­раз ллє­ться з від ро­сій­ських ЗМІ, ко­ли на бі­ле го­во­рять чор­не, що жах бе­ре... Світ за­су­джує агре­сію Росії про­ти Укра­ї­ни. Я не ро­зу­мію по­зи­ції по­ва­жних лю­дей, які під­пи­су­ють ли­сти за під­трим­ку за­гар­бни­цьких дій Крем­ля. Впев­не­ний, ду­же ско­ро ці так зва­ні ді­я­чі про­зрі­ють, і їм бу­де ду­же со­ром­но! Я ди­ву­ю­ся, як укра­їн­ка Ва­лен­ти­на Ма­тві­єн­ко, що на­ро­ди­ла­ся в Ше­пе­тів­ці, за­кін­чи­ла ме­ду­чи­ли­ще в Чер­ка­сах, а вже по­тім — Ле­нін­град­ський фар­ма­цев­ти­чний ін­сти­тут, яка на­го­ро­дже­на ви­щим ор­де­ном на­шої кра­ї­ни — Кня­ги­ні Оль­ги, дає до­бро як го­ло­ва Ра­ди фе­де­ра­ції РФ на ввід військ в Укра­ї­ну. Це не­при­пу­сти­мо! У ме­не вра­же­н­ня, що агре­сив­на шо­ві­ні­сти­чна ро­сій­ська про­па­ган­да зом­бу­ва­ла лю­дей. Чо­му во­ни так бо­я­ться, що Укра­ї­на всту­пить в ЄС? Ми бу­ли і є ве­ли­кою дер­жа­вою, яка са­мо­стій­но оби­рає своє май­бу­тнє! На­ша кра­ї­на са­мо­бу­тня, зі сво­єю істо­рі­єю, куль­ту­рою, етно­сом, ін­то­на­цій­ним стро­єм, мо­вою, і ми — не Ро­сія!

«ПРО­ВО­ДИ­ТИ МІЖНАРОДНІ ФОРУМИ БЕЗ ДЕР­ЖАВ­НОЇ ПІД­ТРИМ­КИ, А ТІЛЬКИ ЗА СПОНСОРСЬКІ КО­ШТИ НЕРЕАЛЬНО»

— Ви є іні­ці­а­то­ром, за­снов­ни­ком і ор­га­ні­за­то­ром двох на­ціо­наль­них і двох між­на­ро­дних кон­кур­сів — ім. Сте­фа­на Тур­ча­ка та ім. Миколи Ли­сен­ка. По­лі­ти­чні та еко­но­мі­чні об­ста­ви­ни не да­ли змо­ги про­ве­сти ці твор­чі зма­га­н­ня 2014 ро­ку. За­раз ці про­е­кти «за­кон­сер­во­ва­но» чи за­кри­то?

— Два на­ціо­наль­ні кон­кур­си ім. С. Тур­ча­ка від­бу­ли­ся ду­же успі­шно (1994 і 1998 рр.), і два — з між­на­ро­дним ста­ту­сом 2006-го і 2010-го рр. Тре­тій мав від­бу­ти­ся 20014 ро­ку, але по­дії на Май­да­ні (на­га­даю, тра­ди­цій­но це твор­че зма­га­н­ня від­кри­ва­ло­ся 20 лю­то­го, в день на­ро­дже­н­ня ви­да­тно­го ди­ри­ген­та) і те, що бу­дів­ля на­шої Ака­де­мії бу­ла в епі­цен­трі по­лі­ти­чних по­дій, то про кон­курс то­ді не йшло­ся... Ни­ні я про­шу Мін­культ, уря­дов­ців Ка­бмі­ну, ке­рів­ни­цтво ме­рії щоб зна­йшли ко­шти і 18 жов­тня все ж від­кри­ти це пре­сти­жне між­на­ро­дне му­зи­чне зма­га­н­ня в На­ціо­наль­ній опе­рі.

Із Кон­кур­сом ім. М. Ли­сен­ка теж є про­бле­ми. На­га­даю, він має між­на­ро­дний ста­тус, і свою май­стер­ність де­мон­стру­ють кон­кур­сан­ти по чо­ти­рьох на­пря­мах: фор­те­пі­а­но, скри­пка, ві­о­лон­чель і во­кал (сьо­го­дні про- во­ди­ти міжнародні форуми без дер­жав­ної під­трим­ки, а тільки за спонсорські ко­шти нереально !). Фо­рум дав пу­тів­ку в жи­т­тя ці­лій пле­я­ді спів­а­ків і му­зи­кан­тів рі­зних по­ко­лінь, це ще обмін до­сві­дом, на­кре­сле­н­ня пер­спе­ктив подаль­шо­го роз­ви­тку ви­ко­нав­ської май­стер­но­сті. Ко­шти мо­жна і тре­ба зна­йти, бо Кон­курс ім. Миколи Ли­сен­ка є ві­зи­тною кар­ткою му­зи­чної куль­ту­ри Укра­ї­ни!

«У СКЛАДНИЙ ЧАС ЛЮ­ДЕЙ РІ­ЗНИХ КОНФЕСІЙ, ВІРОСПОВІДАНЬ МИ ОБ’ЄД­НА­ЛИ »

— Хо­ро­ве ми­сте­цтво і те­атр мо­жна на­зва­ти ва­шим ве­ли­ким ко­ха­н­ням: що­рі­чно від­бу­ва­є­ться Мі­жна­ро­дна па­схаль­на асам­блея «Ду­хов­ність єд­нає Укра­ї­ну», а всі прем’єри Опер­ної сту­дії НМАУ ни­ні ви­кли­ка­ють ре­зо­нанс у кри­ти­ків і пу­блі­ки...

— Га­сло Па­схаль­ної асам­блеї — «Го­спо­ди, Го­спо­ди, си­лою Тво­єю...», і 2016 ро­ку во­на від­бу­ла­ся вже уво­сьме. У складний час ми лю­дей рі­зних конфесій, віросповідань об’єд­на­ли. Фе­сти­валь три­ває де­сять днів, і це зав­жди мас­шта­бні та ці­ка­ві твор­чі акції, до яких за­лу­ча­ю­ться рі­зні дер­жа­ви (цьо­го­річ ви­сту­па­ли ми­тці з ше­сти кра­їн). Зву­ча­ла ду­хов­на, кла­си­чна, на­ро­дна та су­ча­сна хо­ро­ва му­зи­ка. Про­гра­ми від­бу­ва­ли­ся в кон­цер­тних за­лах і хра­мах Ки­є­ва, своє ми­сте­цтво де­мон­стру­ва­ли кра­щі ко­ле­кти­ви (сим­фо­ні­чні та ка­мер­ні ор­ке­стри, ан­сам­блі, хо­ри, ка­пе­ли) і со­лі­сти. Мо­лодь має змо­гу ви­сту­пи­ти, зокре­ма на­ші ви­пу­скни­ки, сту­ден­ти, аспі­ран­ти... У нас ду­же те­пла атмо­сфе­ра на всіх кон­цер­тах.

Що­до Опер­ної сту­дії НМАУ: ко­ли я ви­су­нув свою кан­ди­да­ту­ру на по­са­ду ре­кто­ра 2004 ро­ку, то ви­ста­ви там не гра­ли, а щоб ви­жи­ти, ди­ре­кція Ака­де­мії зда­ва­ла при­мі­ще­н­ня під рі­зні яр­мар­ки або ре­лі­гій­ним гру­пам. Я по­ди­вив­ся на те й ска­зав, що цей «ба­зар» за­кін­чу­є­мо, і Опер­на сту­дія пра­цю­ва­ти­ме як сце­ні­чний май­дан­чик. Пи­ша­ю­ся, що за­раз це — центр му­зи­чно­го жи­т­тя не ли­ше на­шої сто­ли­ці, а й кра­ї­ни. У нас від­бу­ва­ю­ться ду­же ці­ка­ві кон­цер­ти, при­свя­че­ні ви­да­тним по­ста­тям (Г. Ве­рьов­ці, Б. Ля­то­шин­сько­му, Л. Ре­ву­цько­му, Й.-С. Ба­ху, Дж. Вер­ді, Р. Штра­у­су та інш.), про­хо­дять ре­зо­нан­сні фе­сти­ва­лі, на­при­клад, «Ві­ват, ро­яль», а ви­ста­ви — з ан­шла­га­ми. Ду­же ра­дий, що оста­н­ня прем’єра — опе­ра «Рі­го­лет­то» Дж.Вер­ді — ви­кли­ка­ла ве­ли­че­зний ін­те­рес у пу­блі­ки і му­зи­ко­знав­ців. По­ста­нов­ку здій­сни­ли: ди­ри­гент В. Ва­си­лен­ко (екс-го­лов­ний ди­ри­гент «Дон­бас Опе­ри», а ни­ні ви­кла­дач НМАУ, про­фе­сор), ре­жи­сер І. Даць. До нас при­їжджа­ють про­від­ні му­зи­кан­ти, спів­а­ки, пе­да­го­ги, про­во­дять май­стер-кла­си, і впев­не­ний, що 78-й се­зон, який роз­по­чне­ться у вересні, по­да­рує ме­ло­ма­нам ми­ті зустрічі з ви­со­ким ми­сте­цтвом. — Го­ту­є­ться під­пи­са­н­ня до­го­во­ру про на­у­ко­во-твор­чу спів­пра­цю між НМАУ ім. П.І. Чай­ков­сько­го та На­ціо­наль­ною ака­де­мі­єю Сан­та-Че­чі­лія в Ри­мі. Як це від­бу­ва­ти­ме­ться: май­стер-кла­си, обмін пе­да­го­га­ми і сту­ден­та­ми? — Ми під­три­му­є­мо твор­чу спів­пра­цюз біль­ше ніж двад­ця­тьма му­зи­чни­ми за­кла­да­ми сві­ту, зокре­ма Франції, Німеччини, Гру­зії, Вір­ме­нії, Ки­таю, Італії, Поль­щі, Бі­ло­ру­сі, Ка­зах­ста­ну то­що. На по­ча­тку ли­пня я як по­че­сний гість був на VII Мі­жна­ро­дно­му хо­ро­во­му фе­сти­ва­лі Musica Eterna Roma, який від­був­ся в Італії. По­тря­са­ю­чі вра­же­н­ня! У фе­сті взя­ли участь хо­ро­ві ко­ле­кти­ви із 16 кра­їн сві­ту, се­ред яких пред­став­ни­ки із США, Німеччини, Поль­щі, Італії, Шве­ції, Укра­ї­ни та ін. У трьох но­мі­на­ці­ях кон­кур­су Укра­ї­ну пред­став­ляв Ді­во­чий хор се­ре­дньої спе­ці­а­лі­зо­ва­ної му­зи­чної шко­ли-ін­тер­на­ту ім. Миколи Ли­сен­ка під ору­до­ю­до­цен­та ка­фе­дри хо­ро­во­го ди­ри­гу­ва­н­ня НМАУ Юлії Пу­чко.

Під час ві­зи­ту до Ри­ма я зу­стрів­ся з На­дзви­чай­ним і Пов­но­ва­жним По­слом Укра­ї­ни у Ва­ти­ка­ні — Т. Іжев­сько­ю­та пра­ців­ни­ка­ми По­соль­ства Укра­ї­ни в Іта­лій­ській Ре­спу­блі­ці, і то­ді ми обго­во­рю­ва­ли пи­та­н­ня, щоб на по­ча­тку но­во­го на­вчаль­но­го ро­ку обмі­ня­ти­ся де­ле­га­ці­я­ми й під­пи­са­ти до­го­вір про на­у­ко­во-творч имі (це один із най­ві­до­мі­ших му­зи­чних на­вчаль­них за­кла­дів Італії). Пла­ну­є­ться, що ми змо­же­мо обмі­ню­ва­ти­ся й по­ста­нов­ка­ми. До ре­чі, впер­ше в Укра­ї­ні по­ста­ви­мо опе­ру «Про­бний ка­мінь» Рос­сі­ні (вже зро­бле­но но­ву ре­да­кці­юу двох актах). Хо­че­мо, щоб аспі­ран­ти Ака­де­мії (ре­жи­се­ри і ди­ри­ген­ти) по­пра­цю­ва­ли, і ця ви­ста­ва йти­ме на сце­ні на­шої Опер­ної сту­дії.

«ЛЮБЛЮ ГА­ЗЕ­ТУ «День» ЗА ВІДКРИТУ, ВІДВЕРТУ І ЧЕСНУ ПО­ЗИ­ЦІЮ»

— Цьо­го­річ на­ша га­зе­та від­зна­ча­ти­ме своє 20-річ­чя. Ви по­стій­ний чи­тач і не про­пу­ска­є­те жо­дної фо­то­ви­став­ки «Дня». Що по­до­ба­є­ться, а що за­про­по­ну­ва­ли б нам змі­ни­ти?

— Я ша­ную, ці­ную і люблю га­зе­ту «День» за відкриту, відверту і чесну по­зи­цію. За­раз, у час су­спіль­но-по­лі­ти­чно­го роз­ма­ї­т­тя ду­мок, ду­же важ­ко йти сво­їм шля­хом. А «День» має свою до­ро­гу. Ко­жен но­мер га­зе­ти ці­ка­вий. Ма­те­рі­а­ли не про­сто опи­су­ють по­дії, а ма­ють внутрішню на­пов­не­ність і ви­кли­ка­ють ре­зо­нанс у чи­та­чів. Хо­чу по­ба­жа­ти ко­ле­кти­ву ре­да­кції три­ма­ти­ся, не по­вер­та­ти­ся ні влі­во, ні впра­во, а йти сво­їм чі­тким кур­сом!

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.