Актов­ський кань­йон...

Den (Ukrainian) - - Репортаж - Іван АНТИПЕНКО, «День», Хер­сон, фото ав­то­ра

Ман­дру­ю­чи кі­ло­ме­тра­ми пів­ден­них шля­хів Укра­ї­ни, рід­ко мо­жна від­зна­чи­ти змі­ну дов­ко­ли­шньо­го ланд­ша­фту. Уздовж до­ріг про­стя­га­ю­ться ши­ро­кі по­ля, що рі­зни­ми бар­ва­ми впи­ра­ю­ться у са­мий го­ри­зонт. Втім, у Во­зне­сен­сько­му ра­йо­ні Ми­ко­ла­їв­щи­ни за­хо­вав­ся ди­во­ви­жний ви­твір при­ро­ди — Актов­ський кань­йон, який вхо­дить до На­цпар­ку « Бузь­кий Гард » . На пло­щі у 250 ге­кта­рів роз­ки­нув­ся унікальний ком­плекс гра­ні­тних скель, які на гли­би­ні до 50 ме­трів «роз­рі­зає» рі­чка Мер­тво­вод. Кра­є­ви­ди на вер­хів­ці скель і вни­зу кань­йо­ну вра­жа­ють. Ве­ли­че­зні бри­ли ство­рю­ють атмо­сфе­ру все­силь­но­сті при­ро­ди. « До­ли­на ди­я­во­ла » — ще одна на­зва кань­йо­ну, яка на­ві­ює мі­сти­чні мо­ти­ви і хо­ває в со­бі чи­слен­ні ле­ген­ди, пов’яза­ні із цим мі­сцем. На­при­клад, про те, що в Актов­сько­му кань­йо­ні ко­за­ки- ха­ра­ктер­ни­ки тре­ну­ва­ли свої на­длюд­ські зді­бно­сті пе­ре­вті­ле­н­ня у тва­рин...

Кань­йон ме­жує з не­ве­ли­ким се­лом Акто­ве, від яко­го й отри­мав свою на­зву. Що­ро­ку сю­ди при­їздить все біль­ше ту­ри­стів: від охо­чих по­ки­ну­ти мі­ську ме­ту­шню­до екс­тре­ма­лів­ске­ле­ла­зів. Утім, Актов­ський кань­йон по­ки не став пов­но­цін­ним ту­ри­сти­чним об’єктом че­рез сла­бо роз­ви­не­ну ін­фра­стру­кту­ру. Як пе­ре­тво­ри­ти унікальний при­ро­дний дар на точку роз­ви­тку со­ці­аль­но­го ту­ри­сти­чно­го бі­зне­су? Як збе­рег­ти своє­рі­дні еко­си­сте­ми кань­йо­ну та зро­би­ти йо­го від­ві­ди­ни не­шкі­дли­ви­ми для при­ро­ди? Що тре­ба по­бу­ду­ва­ти й за­про­по­ну­ва­ти, щоб ту­ри­сти з рі­зни­ми упо­до­ба­н­ня­ми при­їжджа­ли в Акто­ве? Яку ко­ристь від цьо­го ма­ти­муть мі­сце­ві гро­ма­ди? Ви­рі­ше­н­ням цих стра­те­гі­чних пи­тань актив­но зайня­ла­ся ГО «Фонд онов­ле­н­ня се­ла». По­бу­вав­ши в Акто­во­му за спри­я­н­ня хер­сон­сько­го пред­став­ни­цтва ком­па­нії Turkish Airlines та Цен­тру ту­ри­зму і роз­ваг Хер­сON, ми не мо­гли оми­ну­ти цю­те­му й по­спіл­ку­ва­ли­ся з го­ло­во­ю­ГО Оле­ксан­дром Ма­кси­мен­ком.

ПОСТАНОВКА ПРО­БЛЕ­МИ

«Впер­ше я відвідав Акто­ве три ро­ки то­му під час екс­кур­сії. До цьо­го, про­жив­ши все жи­т­тя в Ми­ко­ла­є­ві, я ні­чо­го не знав про та­ке ди­во­виж не міс це за сот ню кі ло мет рів від сво го міс та. На той час нас із дру зя ми зди ву ва ло, що та кий по - туж ний ту рис тич ний по тен ці ал жод ним чи ном не від об ра жа єть ся на доб ро бу ті міс це вої гро ма ди, — роз­по­від­ає Оле­ксандр. — Тут не­має цен­тра­лі­зо­ва­но­го га­зо- і во­до­по­ста­чан ня, по га ні до ро ги, ву лич не освіт лен ня, за кри тий бу ди нок куль ту ри... Як мож на змі­ни ти си­ту а цію? Ми по ча ли ду ма ти над цим. Адже це проб ле ма не ли ше Акто во го. В Укра ї ні чи ма ло ди во - ви­жних ку­то­чків, до яких тя­гнуть- ся ту­ри­сти, але ін­фра­стру­кту­ра там по­га­на. І тре­ба зна­йти ал­го­ритм по­бу до ви со ці аль но- ко рис но го біз не - су на ту­ри­змі. На­віть у Ми­ко­ла­їв­ській об лас ті та ких при кла дів кіль - ка: се­ло Мі­гея, ку­ди їдуть за­йма­ти­ся раф тин гом, або пре крас на при - ро да Кін бурнсь кої ко си і се ло По - кров­ка. Ці на­се­ле­ні пун­кти мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся зна­чно актив­ні­ше».

ІНФОРМЦЕНТР І КЕМПІНГ

Одна з ідей, над якою пра­цює Оле­ксандр і йо­го ко­ле­ги, — ство­ре­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го цен­тру і роз­ви­ну­то­го кем­пін­гу. Опи­сав­ши ці­лі про­е­кту, йо­го ви­ста­ви­ли на кра­уд­фан­дин­го­ву пла­тфор­му. Зі­бра­ли тро­хи біль­ше 80 тисяч гри­вень. «Я був на­дзви­чай­но вра­же­ний, як не­зна­йо­мі лю­ди по­ві­ри­ли в наш про­ект і фон­ду­ва­ли свої ко­шти на наш ра­ху­нок, — ка­же Оле­ксандр Ма­кси­мен­ко. — Ми хо­ті­ли по­ка­за­ти, що на­віть із не­ве­ли­ки­ми ре­сур­са­ми мо­жна по­ча­ти ро­бо­ту. На­ра­зі ство­ри­ли ін­фор­ма­цій­ний центр на мі­сці, де бу­де роз­та­шо­ва- ний кемпінг. Це — май­дан­чик для ко­му­ні­ка­ції, зокре­ма й з мі­сце­ви­ми ме­шкан­ця­ми, які вже про­по­ну­ють свої ідеї: про­да­ва­ти про­ду­кти зі сво­їх го­спо­дарств (мо­ло­ко, мед), лі­ку­валь­ні тра­ви, роз­се­ля­ти ту­ри­стів. Ми ста­ра­є­мо­ся не шко­ду­ва­ти ча­су на за­лу­че­н­ня се­лян до цьо­го про­це­су, адже це ви­гі­дно для них».

На­сту­пний крок — вла­сне кемпінг. Май­дан­чик го­то­вий. Ви­рі­шу­ю­ться по­бу­то­ві пи­та­н­ня: во­да, сан­вуз ли, Ін­тер нет, хар чу ван ня. На те­ри­то­рії бу­дуть кіль­ка на­ме­тів для орен­ди та місця, де мо­жна по­се­ли­ти­ся зі сво­ї­ми. Кемпінг роз­та­шо­ва­ний у зру­чно­му мі­сці, в кіль­кох де­ся­тках ме­трів від кань йо­ну.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ

За сло­ва­ми Оле­ксан­дра, для них від­кри­ти­ми за­ли­ша­ю­ться ще кіль­ка пи­тань. Пе­ред­усім — ор­га­ні­за­ція ді яль нос ті в пра во во му по лі. « ГО за­йма­є­ться ко­мер­цій­ною ді­яль­ніс - тю. Як по­ясни­ти, що при­бу­ток ми не кла­де­мо со­бі в ки­ше­ню, а на­прав- ля­є­мо на по­тре­би се­ла? Мо­жна офор­ми­ти са­ди­бу зе­ле­но­го ту­ри­зму. Ду же зруч но бу ло б че рез сайт, де бу ло б вид но хто, скіль ки, за що пла тить і ку ди ми це ви тра ча є мо. Але ба­га­то лю­дей при­їжджа­ють і роз ра хо ву ють ся ли ше на міс ці. Це — най­скла­дні­ший етап на­шо­го про­е­кту со­ці­аль­но­го бі­зне­су, — го­во­рить Оле­ксандр. — Є ще ва­рі­ант офор ми ти скринь ку для бла го дій - них внес ків. У нас ду же ба га то про­блем у се­лі, на які мо­жна ви­тра­ча ти за роб ле не: до ро ги, бу ди нок куль­ту­ри, шко­ла, са­док, вдо­ско­на­ле­н­ня ту­ри­сти­чних по­слуг. Але ми лю би мо до ла ти труд но щі, то му і з ці­єї си­ту­а­ції зна­йде­мо ви­хід».

ЗБЕ­РЕ­ЖЕ­Н­НЯ ПРИ­РО­ДИ

Ще один важ ли вий мо мент у роз­ви­тку Актов­сько­го кань­йо­ну як ту рис тич ної точ ки — збе ре жен ня при ро ди. На те ри то рії кань йо ну рос туть уні каль ні рос ли ни, жи ве своя еко сис те ма з особ ли вос тя ми ске­ля­сто­го ланд­ша­фту, сте­пу і річ- ки. Від­так, від­ві­ду­ва­н­ня за­по­від­но­го місця не по­вин­но пе­ре­тво­ри­ти­ся в ха ос, ко ли лю ди мо жуть за шко - ди­ти при­ро­ді че­рез не­о­бі­зна­ність.

«По­тік ту­ри­стів збіль­шу­є­ться що­ро­ку. Я ча­сто ба­чу, що лю­ди гу­ля­ють там, де це за­бо­ро­не­но. Уже за­раз я ро­зу­мію, що тре­ба вкла­да­ти ко­шти в «еко­стеж­ку» — мар­шрут, за яким ту­рист змо­же на­со­ло­ди­ти­ся кра­сою кань­йо­ну з рі­зних то­чок, але не за­шко­дить йо­го еко­си­сте­мі. Тут мо­жна ор­га­ні­зу­ва­ти кін­ні про­гу­лян­ки, ве­ло­мар­шру­ти, екс­тре­маль­ні ви­ди роз­ваг, але — ци­ві­лі­зо­ва­но, — за­ува­жує Оле­ксандр. — Спів­ро­бі­тни­ків на­цпар­ку, які б ска­за­ли, де не мо­жна роз­во­ди­ти во­гонь чи ста­ви­ти на­мет, фі­зи­чно не ви­ста­чає. Вста­нов­ле­н­ня ба­ків для смі­т­тя, ін­фор­ма­цій­них та­бли­чок, ого­ро­ди для пе­ре­шко­джа­н­ня в’їзду ав­то — на все це по­трі­бні ко­шти. Щось ми мо­же­мо вже за­раз, але вті­ле­н­ня ам­бі­тних пла­нів ви­ма­гає ча­су».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.