Ко­ле­кціо­нер ри­ту­а­лів

Сер­гій Гра­бар пред­ста­вив книж­ку про­зи

Den (Ukrainian) - - Українці – Читайте! -

Но­вин­ка від пи­сьмен­ни­ка Сер­гія Гра­ба­ря — книж­ка «Ри­ту­ал» (ви­дав­ни­цтво «Яро­сла­вів Вал»). Чи­ма­лий том мо­жна тра­кту­ва­ти як ви­бра­ну ма­лу про­зу ві­до­мо­го ав­то­ра.

Пер­ше, що впа­дає в око, ко­ли чи­та­єш опо­віда­н­ня, но­ве­ли Гра­ба­ря чи тво­ри, озна­че­ні упо­ря­дни­ка­ми як етю­ди, — це їхня спо­від­аль­ність. Пра­кти­чно все у «Ри­ту­а­лі » ска­за­но від пер­шої осо­би, ска­за­но в по­ряд­ку са­мо­пред­став­ле­н­ня. Та­кий спо­сіб пи­сьма на­справ­ді да­ле­ко не най­про­сті­ший, бо ви­ма­гає осо­бли­во­ї­ува­ги, стри­ма­но­сті, щоб не на­пи­са­ти чо­гось зай­во-не­о­бов’яз­ко­во­го (пер­ша осо­ба ж бо так і про­во­кує!), але Сер­гій Гра­бар ви­яв­ляє се­бе по­слі­дов­ним і на­по­ле­гли­вим при­хиль­ни­ком ла­пі­дар­но­сті, не­ба­га­то­слів’я.

Ге­ро­ї­йо­го текс­тів — ча­сто по­ста­ті, що ли­ши­ли по­мі­тний слід в істо­рі­ї­сві­то­во­ї­куль­ту­ри, ду­хов­но­сті, про­сто в істо­рії. Від кня­зя Оле­га до Іро­да чи зна­ме­ни­тих вол­хвів. А й там, де в цен­трі тво­ру опи­ня­ю­ться пер­со­на­жі «по­про­сті­ше», во­ни все одно так чи сяк за­чі­па­ють клю­чо­ві куль­тур­ні ву­зли ци­ві­лі­за­ції, зда­є­ться, без цьо­го не об­хо­ди­ться жо­дна річ із книж­ки «Ри­ту­ал». То­му Сер­гій Гра­бар по­стає тут та­ким со­бі ко­ле­кціо­не­ром, що зби­рає у сво­є­му при­ва­тно­му му­зей­чи­ку ва­жли­ві обра­зи, сло­ва і книж­ки.

Що ж від­бу­ва­є­ться в цьо­му ан­ти­квар­но­му про­сто­рі? На­справ­ді, ціл­ком жи­ві та по­збав­ле­ні сте­ре­о­ти­пно­ї­пи­лю­ки ре­чі. В одно­му опо­відан­ні три­ва­ють жит­тє­ві лю­бов­ні при­го­ди (хоч і при­го­ди — якесь не зов­сім до­ре­чне сло­во, там усе якось спо­кій­ні­ше) жін­ки, якій ви­па­ло опи­ни­ти­ся се­ред тра­гі­чних пе­ри­пе­тій укра­їн­ської істо­рії ХХ сто­лі­т­тя. В ін­шо­му — опо­від­ач ді­ли­ться сво­ї­ми пер­ши­ми яскра­ви­ми юна­цьки­ми еро­ти­чни­ми вра­же­н­ня­ми (як мо­жна зро­зу­мі­ти, еро­ти­чний аспект є ду­же ва­жли­вим для цьо­го пи­сьмен­ни­ка). Є чо­ло­вік, який пе­ре­жи­ває осо­бли­вий вну­трі­шній досвід під час ма­са­жу. І, зви­чай­но, є зга­да­ні вже істо­ри­чні чи ле­ген­дар­ні по­ста­ті з їхні­ми істо­ри­чни­ми чи ле­ген­дар­ни­ми вчин­ка­ми, які во­ни по­ясню­ють і обмір­ко­ву­ють для чи­та­чів «Ри­ту­а­лу». Але всю­ди і зав­жди ге­рої Гра­ба­ря пе­ре­жи­ва­ють по-справ­жньо­му ек­зи­стен­цій­ні, злам­ні, ви­зна­чні мо­мен­ти, їх усві­дом­лю­ю­чи та впи­су­ю­чи у сво­ї­ду­хов­ні по­шу­ки (в до­во­лі ши­ро­ко­му, ясна річ, ро­зу­мін­ні). Га­даю, са­ме це і ви­зна­чає гли­бин­ний сенс на­зви — «Ри­ту­ал».

Одним із най­ва­жли­ві­ших мо­ти­вів книж­ки є спів­пе­ре­жи­ва­н­ня. Це ав­тор­ська стра­те­гія: спро­бу­ва­ти від­чу­ти сво­го пер­со­на­жа, а по­тім на­ві­я­ти це від­чу­т­тя чи­та­че­ві. Звід­си пси­хо­ло­гізм книж­ки. Ма­буть, звід­си ж по­хо­дить і її ви­ра­зна, під­кре­сле­на лі­ри­чність. Аж до то­го, що де­ко­трі тво­ри на­бли­жа­ю­ться до жан­ру по­е­зі­їу про­зі. Так са­мо «Ри­ту­а­лу» при­та­ман­на па­те­ти­ка. Всі ці ри­си ра­зом ство­рю­ють своє­рі­дну емо­цій­ну атмо­сфе­ру, ха­ра­ктер­ну са­ме для твор­чо­сті Сер­гія Гра­ба­ря. На­пев­но, са­ме її сприйняття чи не­с­прийня­т­тя і ви­зна­чить при­хиль­не чи не­при­хиль­не став­ле­н­ня до книж­ки ко­жно­го окре­мо­го чи­та­ча.

Це мо­жна по­рів­ня­ти з му­зи­чною те­мою, яка в лі­че­ні се­кун­ди на­дає ха­ра­ктер і облич­чя му­зи­чно­му тво­ру. До ре­чі, му­зи­ка — теж ва­жли­вий мо­тив книж­ки «Ри­ту­ал», її у текс­тах Сер­гія Гра­ба­ря ви зу­стрі­не­те чи­ма­ло.

Оле­гКОЦАРЕВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.