Їдь­те у Мар­ків­ку, їдь­те до Ле­он­то­ви­ча

Den (Ukrainian) - - Наприкінці «дня» - Оле­ся ШУТКЕВИЧ, Він­ни­ця, фото ав­то­ра

Му­зей Ле­он­то­ви­ча у Мар­ків­ці від­кри­ли ще у 1977 ро­ці з на­го­ди 100-річ­чя від дня на­ро­дже­н­ня ком­по­зи­то­ра. Він роз­та­шо­ва­ний одра­зу при в’їзді в се­ло, але осо­бли­вою ува­гою з бо­ку вла­ди, мі­сце­вих жителів чи ту­ри­стів не ко­ри­сту­вав­ся. Три­ва­лий час був у за­не­дба­но­му ста­ні, дах про­ті­кав, сті­ни трі­ска­ли­ся, си­гна­лі­за­ці­ї­не бу­ло, че­рез це, на­пев­но, йо­го дві­чі гра­бу­ва­ли: пер­ший раз з ме­мо­рі­аль­но­ї­кім­на­ти Ле­он­то­ви­ча ви­не­сли срі­бні та брон­зо­ві сто­ло­ві при­бо­ри, по­тім — дві кар­ти­ни, які на­пи­са­ла се­стра Ле­он­то­ви­ча. У 2015 ро­ці му­зей став фі­лі­єю Він­ни­цько­го кра­є­знав­чо­го му­зею. А пі­сля ві­зи­ту обла­сно­го ке­рів­ни­цтва вза­га­лі від­ро­див­ся з ру­їн.

■ Ро­бо­ти з ре­кон­стру­кці­ї­му­зей­но­го при­мі­ще­н­ня та впо­ряд­ку­ва­н­ня мо­ги­ли ком­по­зи­то­ра, де вста­нов­ле­но пам’ ятний знак все­сві­тньо­ві­до­мо­му « Ще­дри­ку » , три­ва­ли три мі­ся­ці. З обла­сно­го бю­дже­ту на ре­монт ви­ді­ли­ли 1 млн 150 тисяч гри­вень. Тим ча­сом сіль­ська ра­да роз­ро­би­ла про­ект на ство­ре­н­ня пар­ку по­бли­зу мо­ги­ли ком­по­зи­то­ра. Де­ре­ва пла­ну­ють ви­са­ди­ти вже во­се­ни цьо­го ро­ку. Те­пер увесь му­зей­ний ком­плекс на­був не ли­ше но­во­го ви­гля­ду, а й кон­це­пту­аль­но­го на­пов­не­н­ня.

■ « Му­зей Ле­он­то­ви­ча не впі­зна­ти, — не стри­мує за­хо­пле­н­ня ди­ре­ктор Він­ни­цько­го обла­сно­го му­зею Ка­те­ри­на Ви­со­цька. — Му­зей­на екс­по­зи­ція роз­мі­ще­на у чо­ти­рьох за­лах, які обла­дна­ні спе­ці­аль­ни­ми муль­ти­ме­дій­ни­ми си­сте­ма­ми. Во­ни ство­рю­ють зву­ко­вий су­про­від для про­ве­де­н­ня те­ма­ти­чних чи огля­до­вих екс­кур­сій, а ще мі­стять ар­хів­ні ма­те­рі­а­ли, які не по­мі­сти­ли в екс­по­зи­ції, але є вкрай ва­жли­ві для то­го, щоб пі­зна­ти Ле­он­то­ви­ча і зро­зу­мі­ти йо­го осо­би­стість».

■ Му­зей скла­да­є­ться з чо­ти­рьох кім­нат. У пер­шій «Він­нич­чи­на — ба­тьків­щи­на Ле­он­то­ви­ча» роз­по­від­а­є­ться про жит­тє­вий і твор­чий шлях укра­їн­сько­го ком­по­зи­то­ра, йо­го зв’язок з Він­нич­чи­ною та По­ді­л­лям за­га­лом. У цен­трі за­ли — пі­а­ні­но, на яко­му вчив­ся гра­ти Ле­он­то­вич, а по­тім і йо­го ді­ти. Ін­стру­мент ро­бо­чий і, як ка­жуть му­зей­ни­ки, мо­же гар­но зди­ву­ва­ти від­ві­ду­ва­чів сво­їм зву­ча­н­ням.

■ Дру­га кім­на­та — ме­мо­рі­аль­на, це ка­бі­нет ба­тька, який був сіль­ським свя­ще­ни­ком. Тут збе­рі­га­ють ав­тен­ти­чні ре­чі ро­ди­ни Ле­он­то­ви­ча, зокре­ма ме­блі з ба­тьків­сько­го ка­бі­не­ту, йо­го кни­ги та одяг. На­про­ти ро­дин­на їдаль­ня, з ме­бля­ми, по­су­дом, сі­мей­ни­ми фо­то­гра­фі­я­ми, а на сті­ні роз­мі­ще­ний ки­лим з ба­тьків­сько­го бу­дин­ку, який спе­ці­аль­но ре­став­ру­ва­ли для му­зею. Спе­ці­аль­но онов­лю­ва­ли і ка­на­пу, на якій на­чеб­то за­стрі­ли­ли укра­їн­сько­го Шо­пе­на. Че­твер­та за­ла при­свя­че­на вша­ну­ван­ню твор­чі­стю Ле­он­то­ви­ча в Укра­ї­ні та за кор­до­ном.

■ За­га­лом у за­кла­ді збе­ре­гло­ся по­над 500 екс­по­на­тів, 70% з них бу­ли пе­ре­не­се­ні з ко­ли­шньо­ї­екс­по­зи­ці­ї­му­зею, яка бу­ла сфор­мо­ва­на у 70-х ро­ках минулого сто­лі­т­тя до­слі­дни­ком твор­чо­сті Миколи Ле­он­то­ви­ча Во­ло­ди­ми­ром За­валь­ню­ком. Цьо­го ра­зу з на­го­ди від­кри­т­тя му­зею до­слі­дник по­да­ру­вав му­зей­ни­кам ли­сти Ле­он­то­ви­ча до дру­жи­ни Клав­дії, кіль­ка сі­мей­них фото та ві­зи­тів­ку укра­їн­сько­го ком­по­зи­то­ра.

■ «Пе­ре­дав сво­ї­най­до­рож­чі екс­по­на­ти — ру­ко­пи­си і ли­сти Ле­он­то­ви­ча, тоб­то те, що на­пи­са­не йо­го ру­кою і ство­ре­не ним осо­би­сто, — ка­же Во­ло­ди­мир За­валь­нюк. — Від­кри­т­тя му­зею і ме­мо­рі­а­лу — це ви­зна­чна подія не ли­ше для на­шої обла­сті, але й Укра­ї­ни, бо Ле­он­то­вич — це ге­ні­аль­ний ком­по­зи­тор, який спо­ча­тку був більш ві­до­мим за кор­до­ном, аніж в Укра­ї­ні. По­при це він за­ли­шав­ся на­дзви­чай­но скром­ною лю­ди­ною. І ко­ли йо­го «Ще­дрик» лу­нав по всьо­му сві­ті, він ска­зав сво­їх дру­жи­ні: «Кла­ва, не жу­ри­ся, ко­ли я ста­ну ком­по­зи­то­ром, ми жи­ти­ме­мо кра­ще»... На­ре­шті на­став час, ко­ли Ле­он­то­вич по­вер­тає со­бі сла­ву. І гор­дість пе­ре­пов­нює гру­ди. Цей му­зей на йо­го честь має ста­ти осе­ред­ком хо­ро­во­ї­му­зи­ки. На­ро­дна пі­сня в обрам­лен­ні Ле­он­то­ви­ча му­сить ле­ті­ти по всьо­му сві­ті і про­слав­ля­ти Укра­ї­ну, бо в ній за­кла­де­ний ге­не­ти­чний код на­шо­ї­на­ції , істо­рія ви­жи­ва­н­ня і від­ро­дже­н­ня».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.