Iн­стру­мент е-де­мо­кра­тії

Ми­нув рік від­то­ді як роз­по­чав­ся про­цес впро­ва­дже­н­ня еле­ктрон­них пе­ти­цій. Який ре­зуль­тат?

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Дми­тро ПЛАХТА, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Іва­на Фран­ка

— Щось у нас з дво­ру вже дру­гий ти­ждень смі­т­тя не ви­во­зять...

— Так на­пи­ши еле­ктрон­ну пе­ти­цію!

— До ме­ра чи кра­ще одра­зу до Пре­зи­ден­та?

Ось та­кий не ду­же смі­шний, про­те жит­тє­вий анек­дот за остан­ній рік з’явив­ся в укра­їн­ських ре­а­лі­ях пі­сля то­го, як 28 сер­пня 2015 ро­ку ві­тчи­зня­ні пар­ла­мен­та­рі вне­сли змі­ни до За­ко­ну Укра­ї­ни «Про звер­не­н­ня гро­ма­дян». Уже рік ми­нув від­то­ді, як роз­по­чав­ся про­цес впро­ва­дже­н­ня еле­ктрон­них пе­ти­цій — не­о­дмін­но­го атри­бу­ту су­ча­сної е-де­мо­кра­тії. На­став час під­би­ти про­мі­жні під­сум­ки та по­мір­ку­ва­ти над тим, що і як слід бу­ло б ре­фор­му­ва­ти в укра­їн­сько­му ва­рі­ан­ті ці­єї но­ва­ції.

УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ЧА­СТО ПОКАЗУЮТЬ ФОРМАЛЬНІСТЬ ПЕ­ТИ­ЦІЙ

Суть еле­ктрон­ної пе­ти­ції як осо­бли­вої фор­ми ко­ле­ктив­но­го звер­не­н­ня до ор­га­нів вла­ди зро­зумі­ла ко­жно­му, про­те да­ле­ко не ко­жен сти­кав­ся з нею на пра­кти­ці. Це за­ко­но­мір­но, адже цей ін­стру­мент еде­мо­кра­тії, як по­ка­зує до­свід, роз­ра­хо­ва­ний на актив­ну мен­шість гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. Ди­вує ін­ше: чо­му в зна­чній ча­сти­ні обла­стей до­сі по­ру­шу­ють пра­во гро­ма­дян на по­да­н­ня еле­ктрон­ної пе­ти­ції? Чи­ма­ло ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, осо­бли­во обла­сних рад, про­цес по­ки що галь­му­ють. Як і за­зви­чай, той чи ін­ший обов’яз­ко­вий до ви­ко­на­н­ня за­кон на мі­сцях пе­ре­дов­сім за­ле­жить від по­лі­ти­чної во­лі кон­кре­тно­го мо­жно­влад­ця. То­му де­які ра­йон­ні цен­три з про­гре­сив­ни­ми ме­ра­ми що­до е-пе­ти­цій по­пе­ре­ду тих обла­сних цен­трів, очіль­ни­кам яких та­ка но­ва­ція не до впо­до­би.

Та го­лов­не пи­та­н­ня по­ля­гає в ефе­ктив­но­сті цьо­го ін­стру­мен­ту де­мо­кра­тії. Чи ма­ють еле­ктрон­ні пе­ти­ції в Укра­ї­ні ді­є­вий вплив на гро­ма­ди? Чи йде­ться про ре­фор­му «для га­ло­чки», що пе­ре­тво­ри­ла­ся на ба­наль­ну імі­та­цію діа­ло­гу та спо­сіб ви­пу­ску лю­дьми па­ри? Пра­кти­ка до­во­дить, що еле­ктрон­ні пе­ти­ції да­ле­ко не зав­жди ефе­ктив­ні. Це сто­су­є­ться як на­шої кра­ї­ни, так і ін­ших дер­жав. Не зав­жди во­ля на­ро­ду під­три­му­є­ться вла­дою, і не зав­жди по­трі­бно, щоб во­ля ті­єї ча­сти­ни на­ро­ду, яка під­пи­са­ла пе­ти­цію, бу­ла під­три­ма­на вла­дою. Однак українські реалії ча­сто показують фор­маль­ний ха­ра­ктер пе­ти­цій, адже на­віть під­три­ма­ні пе­ти­ції за­ли­ша­ю­ться з «від­пи­ска­ми» і не ма­ють подаль­шо­го вті­ле­н­ня в жи­т­тя. Про­фа­на­ція ін­стру­мен­ту еде­мо­кра­тії ор­га­на­ми вла­ди, які ма­кси­маль­но за­ву­а­льо­ва­но ро­блять фор­маль­ні «від­пи­ски» по су­ті по­став­ле­них пи­тань у сти­лі «від­стань­те, це не­мо­жли­во», — те, на що най­біль­ше на­рі­кає гро­ма­да.

ІНОЗЕМНИЙ ДО­СВІД

Втім, у лю­дей ча­сто не­має усві­дом­ле­н­ня то­го, що в укра­їн­ських ре­а­лі­ях пе­ти­ції ма­ють ли­ше кон­суль­та­тив­ний, а не ім­пе­ра­тив­ний ха­ра­ктер. Слід звер­ну­ти ува­гу на до­свід де­яких єв­ро­пей­ських кра­їн, які пра­кти­ку­ють пе­ти­ції обов’яз­ко­во­го ха­ра­кте­ру для ор­га­нів вла­ди. На­при­клад, у Фін­лян­дії пе­ти­ції, що зі­бра­ли 50 ти­сяч під­пи­сів, ав­то­ма­ти­чно ста­ють за­ко­но­про­е­кта­ми, то­му пар­ла­мент зо­бов’яза­ний роз­гля­да­ти їх у прі­о­ри­те­тно­му по­ряд­ку. Про­те е-пе­ти­ції в Фін­лян­дії не ду­же по­ши­ре­ний ін­стру­мент де­мо­кра­тії. На­то­мість у Ла­твії пе­ред­ба­че­но, що будь-яка пе­ти­ція, яка отри­ма­ла під­трим­ку 10 ти­сяч гро­ма­дян, обов’яз­ко­во має бу­ти за­ра­хо­ва­на до по­віс­тки дня за­сі­да­н­ня Се­йму. Чи був би та­кий до­свід до­ре­чний для Укра­ї­ни? Пи­та­н­ня дис­ку­сій­не. Однак ни­ні­шній пра­во­вий ста­тус еле­ктрон­них пе­ти­цій, імо­вір­но, бу­де пе­ре­гля­ну­тий в май­бу­тньо­му. Цей ін­стру­мент на­справ­ді ко­ри­сний як за­сіб для ко­му­ні­ка­цій між гро­ма­дя­на­ми та вла­дою, про­те йо­го вплив на ре­аль­ні змі­ни в жит­ті су­спіль­ства вкрай низь­кий. По­я­сню­є­ться це тим, що під­пи­са­н­ня пе­ти­ції не має жо­дних пра­во­вих на­слід­ків. За та­ких умов це не більш ніж мас­шта­бне опи­ту­ва­н­ня гро­мад­ської дум­ки з при­во­ду акту­аль­них про­блем сьо­го­де­н­ня.

Пе­ти­ції вка­зу­ють на про­бле­му, про­те не ви­рі­шу­ють її. Та­кож на­рі­ка­ють на тру­до­міс­ткий, бю­ро­кра­ти­зо­ва­ний та за­тя­гну­тий про­цес роз­гля­ду еле­ктрон­них звер­нень. Пе­ти­цію на­пи­са­ли, вре­шті-решт під­три­ма­ли, а в ре­зуль­та­ті отри­ма­ли фор­маль­ну «від­пи­ску» від вла­ди. Ко­ло за­мкну­ло­ся. Звер­та­ю­чись до єв­ро­пей­сько­го до­сві­ду, слід на­го­ло­си­ти на пра­кти­ці так зва­них пе­ти­цій­них служб, які фун­кціо­ну­ють, до при­кла­ду, у Ні­меч­чи­ні, Шо­тлан­дії та Вель­сі. Зав­да­н­ня цьо­го ін­сти­ту­ту — за­йма­ти­ся ви­клю­чно роз­гля­дом еле­ктрон­них звер­нень, а от­же, гро­ма­да чі­тко знає кон­кре­тних осіб, від­по­від­аль­них за роз­гляд і ре­а­лі­за­цію сво­їх пе­ти­цій.

ПРО­ФА­НА­ЦІЯ НО­ВА­ЦІЇ МАЄ МІ­СЦЕ І З БО­КУ ГРО­МА­ДЯН

Для ча­сти­ни укра­їн­ців е-пе­ти­ції ста­ли про­сто мо­жли­ві­стю ви­пу­сти­ти па­ру, пу­блі­чно ви­сло­вив­ши своє «фе» вла­ді або пло­ско «по­тро­ли­ти» всіх і вся. Йде­ться про пе­ти­ції на кшталт звер­нень із про­ха­н­ням зро­би­ти Мік­кі Ма­у­са пре­зи­ден­том або хо­ча б Дар­та Вей­де­ра прем’єр-мі­ні­стром. Та­кож вар­то від­зна­чи­ти рі­зні тен­ден­ції актив­но­сті гро­ма­дян у ре­гіо­нах. Якщо у Льво­ві гро­мад­ський ін­те­рес до е-пе­ти­цій ви­со­кий, то в Кро­пив­ни­цько­му до но­во­го ін­стру­мен­ту е-де­мо­кра­тії гро­ма­да ста­ви­ться до­сить па­сив­но.

Пер­шо­про­хід­цем но­ва­ції ви­сту­пи­ло ін­тер­нет-пред­став­ни­цтво Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни. За­раз на цьо­му сай­ті біль­ше 20 ти­сяч пе­ти­цій. По су­ті, сайт з еле­ктрон­ни­ми пе­ти­ці­я­ми до Пре­зи­ден­та укра­їн­ці пе­ре­тво­ри­ли на май­дан­чик, ба на­віть ін­тер­нет-фо­рум, де мо­жна ви­сло­ви­ти свої дум­ки з будь-яко­го при­во­ду. За­йшов­ши на цей «фо­рум», вра­жає йо­го ха­о­ти­чність. Са­мі ко­ри­сту­ва­чі вже за­ре­є­стру­ва­ли не одну пе­ти­цію з про­по­зи­ці­я­ми змі­ни­ти ін­тер­фейс сер­ві­су, ввів­ши ру­бри­ка­цію та філь­тра­цію звер­нень. Які з цих про­по­зи­цій на­справ­ді до­ціль­ні? Які ве­дуть ро­бо­ти в на­прям­ку по­кра­ще­н­ня си­сте­ми? І які за­га­лом ви­снов­ки зро­бле­но пі­сля ро­ку ро­бо­ти но­ва­ції? З ци­ми пи­та­н­ня­ми «День» звер­нув­ся до Ан­дрія За­бло­цько­го, мо­де­ра­то­ра сай­та еле­ктрон­них пе­ти­цій до Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни.

ЩО ДУМАЮТЬ В АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕ­ЗИ­ДЕН­ТА

«Ін­стру­мент є ді­є­вим і ефе­ктив­ним. На жаль, бу­ли де­що за­ви­ще­ні очі­ку­ва­н­ня у пев­них верств на­се- ле­н­ня, які роз­ра­хо­ву­ва­ли на по­яву «пуль­та ке­ру­ва­н­ня кра­ї­ною з ди­ва­на». Їх спо­ді­ва­н­ня не бу­ли ви­прав­да­ні, — від­зна­чає Ан­дрій За­бло­цький. — Це пов’яза­но зі скла­дно­ща­ми ро­зу­мі­н­ня фун­кцій дер­жа­ви що­до су­спіль­ства і мі­сця Пре­зи­ден­та в стру­кту­рі вла­ди Укра­ї­ни. Пев­ні па­тер­на­ліст­ські тра­ди­ції при­зве­ли до до­во­лі ве­ли­ко­го об­ся­гу пе­ти­цій зі звер­не­н­ням до все­силь­но­го «ца­ря», а не до Пре­зи­ден­та, в яко­го пов­но­ва­же­н­ня та фун­кції обме­же­ні Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни. Чи­ма­ло пе­ти­цій від­но­ся­ться до ком­пе­тен­ції ін­ших гі­лок вла­ди: пар­ла­мен­ту, уря­ду і на­віть до ком­пе­тен­цій мі­ських рад та ме­рів (як, на­при­клад, про­бле­ми ре­мон­ту до­ріг чи во­до­по­ста­ча­н­ня). Ви­рі­ше­н­ня про­блем, за­зна­че­них в та­ких пе­ти­ці­ях, Пре­зи­дент до­ру­чав від­по­від­ним гіл­кам вла­ди. А у де­яких пред­став­ни­ків су­спіль­ства ви­ни­ка­ло вра­же­н­ня, що еле­ктрон­ні пе­ти­ції не пра­цю­ють. Однак це не є ва­да са­мих пе­ти­цій як ін­стру­мен­ту, а ва­да су­спіль­но­го сприйня­т­тя та ро­зу­мі­н­ня ро­лі й фун­кцій вла­дних ін­сти­ту­тів. На сьо­го­дні 38 пе­ти­цій на­бра­ли від­по­від­ну кіль­кість під­пи­сів і ма­ють від­по­віді Пре­зи­ден­та. Се­ред цих пе­ти­цій ли­ше чо­ти­ри сто­су­ва­ли­ся без­по­се­ре­дніх фун­кцій Пре­зи­ден­та, то­му бу­ли обро­бле­ні одра­зу. Ре­шта бу­ли пе­ре­прав­ле­ні до від­по­від­них ор­га­нів вла­ди: Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни, Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів і т.д. Ось, на­при­клад, пер­шою бу­ла пе­ти­ція що­до віль­но­го во­ло­ді­н­ня збро­єю. Пре­зи­дент за­зна­чив, що не під­три­мує ці­єї ідеї, але во­дно­час роз­по­ря­див­ся що­до ство­ре­н­ня ро­бо­чої ко­мі­сії з цьо­го пи­та­н­ня, яка пра­цює і до­сі. А в су­спіль­ства за­ли­ша­є­ться вра­же­н­ня, що «цар» не ви­ко­нав на­ка­зу на­ро­ду. Та все ж ми жи­ве­мо в кон­сти­ту­цій­ній дер­жа­ві, і згі­дно з Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни, все бу­ло зро­бле­но пра­виль­но. До ре­чі, у той час, ко­ли пе­ти­цій ще не бу­ло так ба­га­то, як за­раз, Пре­зи­дент осо­би­сто пе­ре­гля­дав сайт і на де­які яскра­ві пе­ти­ції, які ще не на­бра­ли від­по­від­ної кіль­ко­сті го­ло­сів, ре­а­гу­вав за­зда­ле­гідь.

На жаль, ми ма­є­мо не­ве­ли­ку пра­во­ву обі­зна­ність у су­спіль­стві, ча­сти­на яко­го вва­жає, що є єди­на лю­ди­на в кра­ї­ні, якій до сна­ги ви­рі­ши­ти будь-яку про­бле­му, — про­дов­жує За­бло­цький. — Ми жи­ве­мо у пра­во­вій кра­ї­ні з до­во­лі скла­дним юри­ди­чним по­лем. Ко­жна про­бле­ма, яку пі­ді­йма­ють на сай­ті пе­ти­цій, пов’яза­на з ве­ли­кою кіль­кі­стю фа­кто­рів і від­по­від­аль­них ві­домств. Яскра­вим при­кла­дом бу­ла пе­ти­ція що­до ска­су­ва­н­ня акци­зу на ав­то­мо­бі­лі. В адміністрації про це пи­та­н­ня, по су­ті, ні­хто не ду­мав ра­ні­ше, оскіль­ки во­но не вхо­дить в чи­сло фун­кцій Пре­зи­ден­та. Та до­ру­чив­ши це пи­та­н­ня від­по­від­ним де­пар­та­мен­там, пі­сля їх ви­снов­ків зро­зумі­ли, що та­ка пе­ти­ція є на ча­сі та змо­же по­кра­щи­ти жи­т­тя укра­їн­цям. Бу­ли зро­бле­ні від­по­від­ні до­ру­че­н­ня, і ось не­що­дав­но бу­ло ухва­ле­но за­кон що­до зни­же­н­ня акци­зу. Так, мо­жли­во, цей за­кон не зов­сім та­кий, як хо­ті­ло­ся біль­шо­сті, про­те ва­жли­во, що са­ме рі­ше­н­ня бу­ло прийня­то. Хо­ча на­справ­ді цю пе­ти­цію слід бу­ло пер­шо­чер­го­во адре­су­ва­ти Вер­хов­ній Ра­ді або Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів».

«На сай­ті пе­ти­ції пла­ну­ють те­хні­чні змі­ни, зокре­ма що­до ру­бри­ка­ції звер­нень, — ін­фор­мує да­лі За­бло­цький. — Про­ха­н­ня ко­ри­сту­ва­чів що­до ру­бри­ка­ції ми взя­ли до ві­до­ма, адже во­но бу­ло справ­ді слу­шним. Тут слід за­ува­жи­ти, що пе­ти­ції, на­пи­са­ні до онов­ле­н­ня си­сте­ми, ми вже не змо­же­мо ру­бри­ку­ва­ти, адже ру­бри­ка звер­не­н­ня — це вже ви­бір са­мо­го автора пе­ти­ції. Та­кож ду­же ба­га­то пи­тань що­до ду­блю­ва­н­ня пе­ти­цій — тут на­ша по­зи­ція пе­ре­бу­ває ви­клю­чно в за­ко­но­дав­чо­му по­лі, оскіль­ки ми не мо­же­мо обме­жу­ва­ти гро­ма­дян у ство­рен­ні пе­ти­цій. Якщо лю­ди­на вва­жає, що пев­не пи­та­н­ня тре­ба ще раз і ще раз пі­ді­йма­ти у пе­ти­ції, ми не мо­же­мо йо­го в цьо­му обме­жи­ти. Лю­ди спі­шать зі зви­ну­ва­че­н­ня­ми, та не спі­шать про­чи­та­ти нор­ми са­мо­го За­ко­ну Укра­ї­ни «Про звер­не­н­ня гро­ма­дян», ста­т­тя 23-1 яко­го ре­гла­мен­тує ро­бо­ту з еле­ктрон­ни­ми пе­ти­ці­я­ми. Зокре­ма, там за­зна­че­но, що роз­гляд пе­ти­ції пе­ред пу­блі­ка­ці­єю від­бу­ва­є­ться про­тя­гом двох ро­бо­чих днів, і якщо за цей пе­рі­од ство­ри­ти дві або біль­ше одна­ко­ві пе­ти­цій, і якщо во­ни всі від­по­від­а­ють за­ко­ну, то всі во­ни і бу­дуть опу­блі­ко­ва­ні. Та­кож вар­то від­зна­чи­ти, які пе­ти­ції від­хи­ля­ють за за­ко­ном. Еле­ктрон­на пе­ти­ція не мо­же мі­сти­ти за­кли­ки до по­ва­ле­н­ня кон­сти­ту­цій­но­го ла­ду, по­ру­ше­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни, про­па­ган­ду вій­ни, на­силь­ства, жор­сто­ко­сті, роз­па­лю­ва­н­ня між­е­тні­чної, ра­со­вої, ре­лі­гій­ної во­ро­жне­чі, за­кли­ки до вчи­не­н­ня те­ро­ри­сти­чних актів, по­ся­га­н­ня на пра­ва і сво­бо­ди лю­ди­ни».

«Став­ле­н­ня до еле­ктрон­них пе­ти­цій як до ін­стру­мен­ту де­мо­кра­тії ро­бить пев­ний зріз зрі­ло­сті гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, — під­су­мо­вує За­бло­цький. — Над­то ба­га­то за­раз пе­ти­цій не на­галь­но­го та жар­тів­ли­во­го ха­ра­кте­ру, які дис­кре­ди­ту­ють сам ін­стру­мент у очах лю­дей. Що біль­ше без­глу­здя чи­та­ти­ме лю­ди­на, то більш зне­ва­жли­ве став­ле­н­ня в неї бу­де до са­мої но­ва­ції. Як ін­стру­мент ко­му­ні­ка­ції між гро­ма­дою та ор­га­на­ми вла­ди еле­ктрон­ні пе­ти­ції ефе­ктив­ні. Дум­ки лю­дей цим ка­на­лом справ­но до­но­ся­ться до вла­ди. Однак по­ки що не­має на­ле­жної пов­но­цін­ної го­тов­но­сті су­спіль­ства спри­йма­ти пе­ти­ції не як жар­тів­ли­вий за­сіб, а як ін­стру­мент де­мо­кра­тії та за­про­ва­дже­н­ня змін у дер­жа­ві. По­ки цей ін­стру­мент для

лю­дей но­вий, то­му спо­ді­ва­ти­ме­мо­ся, що в став­лен­ні до ньо­го з пли­ном ча­су су­спіль­ство ста­не більш зрі­лим».

ЯК ВДОСКОНАЛИТИ ПЕ­ТИ­ЦІЇ З ТЕХНІЧНОГО БО­КУ

Та­кож вар­то на­го­ло­си­ти, що го­стро сто­їть пи­та­н­ня з бо­та­ми, на­кру­че­н­ням під­пи­сів під пе­ти­ці­я­ми, тоб­то одві­чни­ми про­бле­ма­ми ін­тер­нет-сер­ві­сів. Біль­ше то­го, ми­ну­ло­го мі­ся­ця Слу­жба без­пе­ки Укра­ї­ни ви­кри­ла ме­ха­нізм шту­чно­го на­кру­че­н­ня го­ло­сів при по­дан­ні пе­ти­цій Пре­зи­ден­ту, який ство­ре­но ро­сій­ськи­ми спец­слу­жба­ми для де­ста­бі­лі­за­ції су­спіль­но-по­лі­ти­чної си­ту­а­ції в кра­ї­ні. Ува­гу опе­ра­тив­ни­ків спец­слу­жби при­вер­ну­ла пе­ти­ція що­до за­про­ва­дже­н­ня на те­ри­то­рії Хар­ків­щи­ни «осо­бли­во­го ре­гіо­ну роз­ви­тку «Сло­бо­жан­щи­на», по­да­на одним із чле­нів ко­ли­шньої Ком­пар­тії Укра­ї­ни. З’ясу­ва­ло­ся, що «за­кру­тка» го­ло­сів від­бу­ва­ла­ся з ІР-адрес, роз­та­шо­ва­них у Ти­ра­спо­лі, Лу­ган­ську, Мо­скві, Кра­сно­до­ні і т.д. Та­кож бу­ло ви­яв­ле­но фа­кти на­да­н­ня по­слуг «го­ло­су­ва­н­ня» з бо­ку SMM-та SEO-ком­па­ній, які ви­ко­ри­сто­ву­ють вла­сний ре­сурс фей­ко­вих ака­ун­тів у со­ці­аль­них ме­ре­жах та по­што­вих скри­ньок.

У кон­текс­ті про­зо­ро­сті та без­пе­ки про­це­су ро­бо­ти ін­стру­мен­ту е-пе­ти­цій ва­жли­вий етап ре­є­стра­ції ко­ри­сту­ва­чів си­сте­ми. При ре­є­стра­ції на сай­ті ін­тер­нет-пред­став­ни­цтва Пре­зи­ден­та за­для ве­ри­фі­ка­ції ака­ун­ту не­об­хі­дно вве­сти або ін­ди­ві­ду­аль­ний по­да­тко­вий но­мер, або еле­ктрон­ний ци­фро­вий під­пис, або Bank ID. А ось на сай­ті Єди­ної си­сте­ми мі­сце­вих пе­ти­цій, яку ви­ко­ри­сто­ву­ють де­ся­тки укра­їн­ських міст, ре­є­стра­ція ака­ун­ту пе­ред­ба­чає ве­ри­фі­ка­цію ли­ше за до­по­мо­гою мо­біль­но­го но­ме­ра. Вза­га­лі про­по­зи­цій що­до вдо­ско­на­ле­н­ня пе­ти­цій з технічного бо­ку — де­ся­тки, якщо не со­тні. Ось, для при­кла­ду, низ­ка кон­кре­тних про­по­зи­цій, які лу­на­ють у сті­нах Львів­ської мі­ської ра­ди що­до веб-сай­та Єди­ної си­сте­ми мі­сце­вих пе­ти­цій: • по­да­ва­ти та го­ло­су­ва­ти за пе­ти­ції ли­ше за до­по­мо­гою BankID (як ва­рі­ант — та­кож еле­ктрон­но-ци­фро­вий під­пис); • до­да­ти мо­жли­вість ав­то­рам пе­ти­цій вка­зу­ва­ти кон­та­ктний те­ле­фон або про­філь у со­цме­ре­жах; • ре­да­гу­ва­ти текст пе­ти­ції з

від­кри­тою істо­рі­єю змін; • до­да­ти мо­жли­вість обго­во­ре­н­ня пе­ти­цій ав­то­ри­зо­ва­ним ко­ри­сту­ва­чам; • зро­би­ти обов’яз­ко­ви­ми пун­кти «об­ґрун­ту­ва­н­ня пе­ти­ції» та «про­по­но­ва­но­го ви­рі­ше­н­ня» під час по­да­н­ня то­що.

Що ж, еле­ктрон­ні пе­ти­ції — по­тен­цій­но ді­є­вий ме­ха­нізм впли­ву на жи­т­тя та роз­ви­ток кра­ї­ни. Однак по­ки що цей ін­стру­мент е-де­мо­кра­тії ли­ше ви­но­сить на по­верх­ню пласт ва­жли­вих пи­тань, які тур­бу­ють су­спіль­ство. Це но­ва фор­ма ве­де­н­ня діа­ло­гу між дер­жа­вою і гро­ма­дя­ни­ном, ін­стру­мент ви­яв­ле­н­ня су­спіль­но­го ре­зо­нан­су, про­те не біль­ше. Рік пра­кти­ки еле­ктрон­них пе­ти­цій до­вів, що в ни­ні­шньо­му фор­ма­ті во­ни не є ефе­ктив­ні у ви­рі­шен­ні про­блем гро­ма­ди. Фі­дбек від гро­ма­дян є, про­те да­лі спра­ва не за­хо­дить. То­му в май­бу­тньо­му є сенс че­ка­ти на то­чко­ві змі­ни в ре­фор­мі пе­ти­цій, аби на­да­ти но­во­го ди­ха­н­ня цьо­му ін­стру­мен­ту е-де­мо­кра­тії.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.