Тра­ге­дія в Ло­щи­нів­ці

«За­ку­пор­ка» си­сте­ми і від­су­тність зво­ро­тньо­го зв’яз­ку вла­ди і су­спіль­ства при­зво­дить до пра­во­во­го ні­гі­лі­зму

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ва­ле­рій ФУЙОР, пра­во­за­хи­сник

Пі­сля вбив­ства во­сьми­рі­чної дів­чин­ки в се­лі Ло­щи­нів­ка Ізма­ї­лів­сько­го ра­йо­ну Оде­ської обла­сті спа­ла­хну­ли ма­со­ві без­ла­д­дя. 27 сер­пня ме­шка­нець се­ла Ло­щи­нів­ка ви­явив у одно­му з по­ки­ну­тих бу­дин­ків ті­ло дів­чин­ки 2007 ро­ку на­ро­дже­н­ня з озна­ка­ми на­силь­ни­цької смер­ті. У Ізма­ї­лів­сько­му від­ді­лі по­лі­ції від­кри­ли кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за п. 2 ч. 2 ст. 115 (вбив­ство ма­ло­лі­тньої ди­ти­ни) Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни.

У по­лі­ції по­ві­до­ми­ли, що під час об­сте­же­н­ня се­ла пра­во­охо­рон­ці і кі­но­ло­ги ви­йшли на слід ймо­вір­но­го вбив­ці. Ним ви­явив­ся 20-рі­чний ме­шка­нець се­ла Ло­щи­нів­ка ром­ської на­ціо­наль­но­сті, що ра­ні­ше мав су­ди­мість. Він за­три­ма­ний і дає свід­че­н­ня. Одра­зу пі­сля за­три­ма­н­ня пі­до­зрю­ва­но­го в се­лі спа­ла­хну­ли ма­со­ві без­ла­д­дя. На­товп з трьох со­тень осіб по­чав гро­ми­ти бу­дин­ки об­щи­ни ро­мів, в якій жив за­три­ма­ний.

Ке­рів­ни­цтво ра­йон­ної дер­жав­ної адміністрації Ізма­ї­ла ви­рі­ши­ло під­три­ма­ти ме­шкан­ців се­ла Ло­щи­нів­ка в пи­тан­ні ви­се­ле­н­ня ро­мів. Бу­ло ска­за­но, що ро­мам «на­да­дуть мо­жли­вість мир­но за­бра­ти свої ре­чі і ви­їха­ти з се­ла». Та­ке рі­ше­н­ня дер­жав­но­го ор­га­ну ви­кли­кає низ­ку за­пи­тань. Пра­во­су­д­дя в Укра­ї­ні здій­сню­є­ться ви­клю­чно су­да­ми. Де­ле­гу­ва­н­ня фун­кцій су­дів, а та­кож при­вла­сне­н­ня цих фун­кцій ін­ши­ми ор­га­на­ми чи по­са­до­ви­ми осо­ба­ми не до­пу­ска­є­ться.

Ба­жа­н­ня швид­ко за­га­си­ти кон­флікт зро­зумі­ле, але не зав­жди швид­кі рі­ше­н­ня на ко­ристь, осо­бли­во ко­ли кон­флікт на­був етні­чно­го ха­ра­кте­ру. Чо­му че­рез одну лю­ди­ну ка­ра­є­ться вся об­щи­на? Ку­ди ви­їдуть і де ося­дуть ро­ми, які «до­бро­віль­но ви­їха­ли»? Я був у то­му се­лі 2012 ро­ку на го­сти­нах у чу­до­вої ро­ди­ни. Він — га­га­уз, во­на — бол­гар­ка. При­єм­ні і го­стин­ні лю­ди, про яких я зга­дую зав­жди з те­пло­тою. Укра­їн­ська Бес­са­ра­бія ні­ко­ли не бу­ла тон­ким мі­сцем у між­на­ціо­наль­них від­но­си­нах. Там мир­но ужи­ва­є­ться ба­га­то на­ро­дів з уні­каль­ною куль­ту­рою.

Слід ро­зу­мі­ти, що ре­а­гу­ва­ти на та­кі кон­флі­кти слід своє­ча­сно. Лю­дей не­по­ко­їть вій­на. Скру­тне еко­но­мі­чне ста­но­ви­ще, від­су­тність до­ріг. Рі­вень жи­т­тя ду­же не­за­до­віль­ний, а цен­траль­на влада, до якої на­ко­пи­чи­ло­ся ба­га­то пре­тен­зій (одна би­тва за до­ро­гу Оде­са— Ре­ні чо­го вар­та) да­ле­ко. Ось і мо­же ви­ни­кну­ти ба­жа­н­ня «зви­чно» ві­ді­гра­ти­ся на су­сі­до­ві. Сьо­го­дні це ро­ми, а зав­тра?..

Істо­рія СРСР — це не ли­ше бо­роть­ба смі­ли­вих, зне­ві­ре­них лю­дей, які зна­йшли в со­бі си­ли від­кри­то ви­сту­па­ти про­ти вла­ди. Це ще й не­на­висть до ін­ших, чу­жих, ко­ли всі за­бу­ва­ли про бра­тер­ство на­ро­дів, і будь-які кон­флі­кти лег­ко на­бу­ва­ли етні­чно­го ха­ра­кте­ру.

Каз­ки про ін­тер­на­ціо­на­лізм, рів­ність і бра­тер­ство в СРСР ми за­ли­ши­мо на­їв­ні­шій ау­ди­то­рії. До­сить зга­да­ти, що у спе­цпо­се­ле­н­нях бу­ло два з га­ком міль­йо­на осіб, з них пів­то­ра міль­йо­на — де­пор­то­ва­ні в ро­ки вій­ни че­чен­ці, ін­гу­ші, бал­кар­ці, кал­ми­ки, крим­ські та­та­ри, нім­ці.

Ни­ні­шня Ро­сія, яка так ста­ран­но ко­пі­ює СРСР, не­мов дві­є­чник, що на­ма­га­є­ться спи­са­ти кон­троль­ну ро­бо­ту у су­сі­да по пар­ті, теж не є гар­ним при­кла­дом. «Брат­ський» на­род дбає хі­ба що про те, аби бу­ло чим ці­ло­до­бо­во об­стрі­лю­ва­ти укра­їн­ців.

За яки­ми прин­ци­па­ми жи­ти нам в Укра­ї­ні? Як уни­кну­ти син­дро­му на­тов­пу, ко­ли спа­ла­хує не­на­висть та­кої си­ли, що б’ють, па­лять, вби­ва­ють? Від­су­тність ме­ха­ні­зму розв’яза­н­ня про­блем будь-якої ми­ті мо­же при­зве­сти до кри­зи з най­тяж­чи­ми на­слід­ка­ми. По­ки на­ша влада вжи­ває ді­є­сло­ва май­бу­тньо­го ча­су що­до ре­форм — ми всі на­ра­жа­є­мо­ся на ве­ли­ку не­без­пе­ку. Істо­тни­ми дже­ре­ла­ми на­пру­же­н­ня в ре­гіо­ні є не між­на­ціо­наль­ні від­но­си­ни, а ви­со­кий рі­вень ко­ру­пції, не­спра­ве­дли­вий роз­по­діл ре­сур­сів, рей­дер­ство і сва­ві­л­ля вла­ди.

«За­ку­пор­ка» си­сте­ми і від­су­тність зво­ро­тньо­го зв’яз­ку вла­ди і су­спіль­ства при­зво­дить до пра­во­во­го ні­гі­лі­зму, а спро­ба де­яких дер­жав­них ор­га­нів під­мі­ни­ти суд — дис­кре­ди­ту­ють вла­ду. По­трі­бна справ­жня де­цен­тра­лі­за­ція, де­ле­гу­ва­н­ня пов­но­ва­жень на мі­сця, щоб гро­ма­да ви­рі­шу­ва­ла, чи ви­ста­чить для без­пе­ки гро­ма­дян одно­го діль­ни­чно­го на три се­ла, як у ви­пад­ку з Ло­щи­нів­кою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.