Єв­ген ГРИЦЯК,

лі­дер Но­риль­сько­го пов­ста­н­ня в та­бо­рах ГУЛАГу1 953 ро­ку:

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

Нам вда­ло­ся ба­га­то. Пе­ре­дов­сім — вря­ту­ва­ти са­му кра­ї­ну, утри­ма­ти її не­за­ле­жність. І го­лов­не — ро­зі­рва­ти «бра­тер­ські лан­цю­ги» з Ро­сі­єю. Спо­ді­ва­юсь, на­зав­жди. Сьо­го­дні ко­жен укра­ї­нець — на схо­ді кра­ї­ни він ме­шкає чи на за­хо­ді — по­чу­ває се­бе єди­ним. Шко­да, що та­ке «про­зрі­н­ня» бу­ло здо­бу­те ве­ли­кою ці­ною

Лі­де­ра Но­риль­сько­го пов­ста­н­ня в та­бо­рах ГУЛАГу 1953 ро­ку, ін­те­ле­кту­а­ла, мо­раль­но­го ав­то­ри­те­та і дав­ньо­го дру­га «Дня» — Єв­ге­на Сте­па­но­ви­ча Гри­ця­ка — на­го­ро­ди­ли юві­лей­ною ме­да­л­лю «25 ро­ків Не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни». Це­ре­мо­нія на­го­ро­дже­н­ня від­бу­ла­ся під час уро­чи­сто­стей до Дня Не­за­ле­жно­сті в мі­сті Сня­тин Іва­но- Фран­ків­ської обла­сті. По­при хво­ро­бу та не­за­до­віль­ний стан здо­ров’я Єв­ген Сте­па­но­вич, за­ру­чив­шись під­трим­кою ону­ка Та­ра­са Ро­ма­ню­ка, від­ві­дав рай­центр, щоб «по­ба­чи­ти по­бра­ти­мів і взя­ти учать у спіль­но­му свя­тку­ван­ні юві­лею Не­за­ле­жно­сті».

« На­прав­ду по­чу­ваю се­бе зле. Але в ра­йон­ний центр їздив. Ду­же хо­тів до­лу­чи­ти­ся до свя­тку­ва­н­ня рі­чни­ці Не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни. Ві­две­зли на ма­ши­ні. По за­лу не­ба­га­то про­йшов і від­ра­зу сів на сті­лець. Ці­лу го­ди­ну ди­вив­ся свя­тко­вий ви­ступ. На­го­ро­ди вру­ча­ли на сце­ні, однак я не зміг під­ня­ти­ся. До ме­не го­ло­ва рай­держ­адмі­ні­стра­ції спу­стив­ся і на­го­ро­див на до­ли­ні, — від­по­вів на при­ві­та­н­ня від « Дня » Єв­ген Грицяк. — Я ду­же вдя­чний за цю від­зна­ку й за ува­гу дер­жа­ви до ме­не. Це ве­ли­ка честь. Мо­жли­во, я на неї і не за­слу­го­вую. У нас ли­ше дві на­го­ро­ди на ра­йон та­ко­го рів­ня. Пи­ша­юсь. І справ­ді, щи­ро вдя­чний за ува­гу».

— Єв­ге­не Сте­па­но­ви­чу, вас від­зна­чи­ли ме­да­л­лю «25 ро­ків Не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни » . Що кра­ї­ні вда­ло­ся за цей час, а щ о ні?

— Я пе­ре­ко­на­ний, що нам вда­ло­ся ба­га­то. Пе­ре­дов­сім — вря­ту­ва­ти са­му кра­ї­ну, утри­ма­ти її не­за­ле­жність. І го­лов­не — ро­зі­рва­ти « бра­тер­ські лан­цю­ги » з Ро­сі­єю. Спо­ді­ва­юсь, на­зав­жди. Сьо­го­дні ко­жен укра­ї­нець — на схо­ді кра­ї­ни він ме­шкає чи на за­хо­ді — по­чу­ває се­бе єди­ним. Го­ре об’ єд­на­ло, до­по­мо­гло укра­їн­цям кра­ще се­бе іден­ти­фі­ку­ва­ти. Лю­ди глиб­ше по­ча­ли се­бе ро­зу­мі­ти, пле­ка­ти куль­ту­ру, ви­вча­ти істо­рію. Це — ва­жли­ве до­ся­гне­н­ня. Шко­да, що та­ке « про­зрі­н­ня » бу­ло здо­бу­те ве­ли­кою ці­ною.

— Від­по­від­аль­ність у цьо­му на лю­дях, ко­трі всі ці ро­ки бу­ли при вла­ді?

— Пе­ре­дов­сім, так. Про­бле­ма на­шої вла­ди, яка всі 25 ро­ків ре­гу­ляр­но змі­ню­ва­ла­ся і змі­ню­ва­ла ве­ктор роз­ви­тку кра­ї­ни, в про­ма­хах що­до стра­те­гі­чних со­ю­зни­ків. На­ші пре­зи­ден­ти не ма­ли чі­тко­го ро­зу­мі­н­ня справ­жньо­го «фа­кто­ру Ро­сії», тоб­то то­го, що Ро­сія та­ки мо­же пі­ти вій­ною про­ти Укра­ї­ни. До цьо­го все йшло, й на­віть по­оди­но­кі го­ло­си по­пе­ре­джа­ли. Але слі­пе ба­жа­н­ня ко­ри­сної спів­пра­ці, уми­сна орі­єн­та­ція на так зва­но­го «стар­шо­го бра­та» — це був зло­чин. І за ньо­го кра­ї­на за­раз до­ро­го пла­тить. Ли­ше ни­ні по­чи­нає при­хо­ди­ти ро­зу­мі­н­ня ре­аль­но­го ста­ну за­гро­зи.

Я ду­же бо­ю­ся від­кри­тої вій­ни Ро­сії про­ти Укра­ї­ни. А во­на, маю на ува­зі пов­но­мас­шта­бне втор­гне­н­ня, ціл­ком ре­аль­на. Чув у но­ви­нах, що на Дон­ба­сі за­раз біль­ше ро­сій­ських тан­ків, ні­жу Ні­меч­чи­ні та Ан­глії ра­зом взя­тих. Ми «в ко­тлі » . Дон­бас за­ли­ша­є­ться оку­по­ва­ним, там іде під­си­ле­н­ня ро­сій­ських військ, бу­ду­ють ка­зар­ми. Крим — ане­ксо­ва­ний, і, за де­яки­ми да­ни­ми, там у ра­зи збіль­ши­ли при­су­тність ро­сій­ських військ; ка­жуть, що на­віть ба­зу­є­ться атом­на бом­ба. За­ли­ша­є­ться від­кри­тим фа­ктор При­дні­стров’ я та Мол­до­ви. Бі­ло­русь у Крем­лі та­ко­жро­з­гля­да­ють як плац­дарм для ата­ки на нас. Би­ти­муть з усіх « фрон­тів » . І ли­ше від му­дро­сті та ви­ва­же­но­сті на­шої вла­ди, пе­ре­дов­сім Пре­зи­ден­та Пе­тра По­ро­шен­ка, за­ле­жить успіх май­бу­тньо­го кра­ї­ни на де­ся­тки ро­ків.

ФОТО НАДАНО РОДИНОЮ ЄВ­ГЕ­НА ГРИ­ЦЯ­КА

ПІД ЧАС НА­ГО­РО­ДЖЕ­Н­НЯ РА­ЗОМ З ОНУКОМ ТАРАСОМ РОМАНЮКОМ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.