Стра­те­гія де­о­ку­па­ції чи «осво­ю­ва­н­ня ко­штів»?

Че­рез рік пі­сля тра­ге­дії бі­ля Вер­хов­ної Ра­ди, ко­ли за­ги­ну­ло чо­ти­ри нац­гвар­дій­ці, за­пи­тань біль­ше, ніж від­по­від­ей

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Рік то­му, 31 сер­пня, на за­сі­дан­ні Вер­хов­ної Ра­ди бу­ли про­го­ло­со­ва­ні в пер­шо­му чи­тан­ні змі­ни до Кон­сти­ту­ції що­до так зва­ної де­цен­тра­лі­за­ції. Те­ма будь- яких змін до Кон­сти­ту­ції під час вій­ни, і осо­бли­во що тор­ка­є­ться ка­пі­ту­ля­цій­них « осо­бли­вих ста­ту­сів » , в су­спіль­стві дав­но ви­кли­кає обу­ре­н­ня.

Про­те­сту­валь­ни­ки під Вер­хов­ною Ра­дою роз­по­ді­ля­лись на по­мір­ко­ва­них і ра­ди­каль­них. До остан­ніх від­но­си­лись зокре­ма пред­став­ни­ки пар­тії «Сво­бо­да», які ве­ли се­бе до­сить агре­сив­но не ли­ше по від­но­шен­ню до пра­во­охо­рон­ців, а й до ін­ших уча­сни­ків мі­тин­гу. Ко­ли ста­ли ві­до­мі ре­зуль­та­ти го­ло­су­ва­н­ня, під бу­дів­лею пар­ла­мен­ту ста­ла­ся су­ти­чка, яка ма­ла тра­гі­чні на­слід­ки, — за­ги­ну­ло че­тве­ро бій­ців Нац­гвар­дії. Це бу­ли пер­ші жер­тви в цен­трі Ки­є­ва пі­сля бу­рем­них і тра­гі­чних по­дій на Май­да­ні в лю­то­му 2014 ро­ку. Ва­жли­во зга­да­ти, що пі­сля роз­стрі­лів на Май­да­ні пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни опи­ни­ли­ся в пев­ній об­стру­кції. З мо­мен­ту ж 31 сер­пня пи­та­н­ня по­си­ле­н­ня вну­трі­шньої без­пе­ки вже не під­да­ва­лось сум­ні­ву, і жо­дна, на­віть мир­на хо­да не об­хо­ди­лась без осо­бли­вої при­су­тно­сті пра­во­охо­рон­ців, ко­ли кіль­кість по­лі­ції ін­ко­ли в ра­зи пе­ре­ви­щу­ва­ла кіль­кість уча­сни­ків за­хо­дів.

То­ді 31 сер­пня 2015 ро­ку пра­во­охо­рон­ці опе­ра­тив­но за­яви­ли, що іден­ти­фі­ку­ва­ли лю­ди­ну, яка ки­да­ла гра­на­ту. Нею ви­явив­ся бо­єць ба­таль­йо­ну « Січ » Ігор Гу­ме­нюк, тоб­то пред­став­ник пар­тії « Сво­бо­да » . Ра­зом з ним був за­а­ре­што­ва­ний і член ті­єї ж ор­га­ні­за­ції Сер­гій Край­ня­ка. Зго­дом ува­га су­спіль­ства до цих двох прі­звищ по­мі­тно вщу­хла, тим біль­ше — вра­хо­ву­ю­чи кіль­кість но­вих аре­штів і су­до­вих про­це­сів, що тор­ка­ю­ться як се­ре­дньої лан­ки до­бро­воль­ців, так і більш по­мі­тних фі­гур.

Шев­чен­ків­ський рай­суд Ки­є­ва по­вер­нув про­ку­ра­ту­рі обви­ну­валь­ний ви­сно­вок що­до фі­гу­ран­тів зі­ткнень під Вер­хов­ною Ра­дою 31 сер­пня 2015 ро­ку — Іго­ря Гу­ме­ню­ка та Сер­гія Край­ня­ка. Спра­ва, як то ка­жуть, три­ває — хло­пці ви­яви­лись пі­ша­ка­ми в чи­їйсь грі. Більш то­го, їхні осо­би ста­ли ще одним при­во­дом го­во­ри­ти про те, що се­ред до­бро­воль­ців до­ста­тня кіль­кість не­без­пе­чно­го еле­мен­ту, а от­же, пе­ре­слі­ду­ва­н­ня цих ру­хів ви­прав­да­но.

Ми­нув рік, на фа­са­ді пар­ла­мен­ту до­сі ле­жать порт­ре­ти вби­тих нац­гвар­дій­ців, на пло­щі Кон­сти­ту­ції від­бу­лась жа­ло­ба, а на за­сі­дан­ні Ка­бмі­ну, що ду­же сим­во­лі­чно, бу­ла пре­зен­то­ва­на «стра­те­гія де­о­ку­па­ції Дон­ба­су». До то­го за­сту­пник міністра з пи­тань оку­по­ва­них те­ри­то­рій Ге­ор­гій Ту­ка ствер­джу­вав, що вій­сько­вих ме­то­дів по­вер­не­н­ня цих те­ри­то­рій не­має. По­трі­бен комплекс по­лі­ти­ко­вій­сько­вих ме­то­дів. На за­сі­дан­ні Ка­бмі­ну у се­ре­ду він по­ві­до­мив, що про­гра­ма з де­о­ку­па­ції роз­ра­хо­ва­на на три ро­ки і пе­ред­ба­чає фі­нан­су­ва­н­ня в роз­мі­рі 1,52 млрд до­ла­рів. По­вер­не­н­ня Дон­ба­су пе­ре­дба­ча­є­ться за кіль­ко­ма на­прям­ка­ми: по­нов­ле­н­ня кри­ти­чної ін­фра­стру­кту­ри, со­ці­аль­них по­слуг, від­нов­ле­н­ня еко­но­мі­ки, від­нов­ле­н­ня кре­ди­ту­ва­н­ня ма­ло­го і се­ре­дньо­го бі­зне­су, ство­ре­н­ня са­мо­до­ста­тніх гро­мад, по­вер­не­н­ня до­ві­ри між лю­дьми, пси­хо­ло­гі­чної під­трим­ки на­се­ле­н­ня. Але де тут де­о­ку­па­ція?

Да­лі три­во­жне. Ге­ор­гій Ту­ка зно­ву за­го­во­рив про ви­бо­ри на Дон­ба­сі, про­ти яких він ви­сту­пав в бу­тність свою очіль­ни­ком Лу­ган­щи­ни. «Не ви­клю­чаю, зви­чай­но, що до вла­ди при­йдуть лю­ди з про­ро­сій­ськи­ми по­гля­да­ми або став­ле­ни­ки бо­йо­ви­ків, — го­во­рить Ту­ка те­пер. — Будь-який під­су­мок бу­де про­я­вою де­мо­кра­тії. Але, га­даю, що ме­шкан­ці «ре­спу­блік» вже си­ті по гор­ло по­лі­ти­кою Ро­сії » . На дум­ку Ту­ки, укра­їн­ський пра­пор бу­де під­ня­тий на цих те­ре­нах вже до 2020 ро­ку, і апе­лю­вав до ви­снов­ків кон­флі­кто­ло­гів.

На­справ­ді для усві­дом­ле­н­ня пла­нів Ки­є­ва що­до оку­по­ва­них те­ри­то­рій тре­ба за­гли­блю­ва­тись не стіль­ки в офі­цій­ні, ча­сто де­кла­ра­тив­ні до­ку­мен­ти, скіль­ки в кон­кре­тні дії цен­траль­ної вла­ди, по­чи­на­ю­чи з мо­мен­ту роз­па­ле­н­ня кон­флі­кту. Про­сте­жу­ю­чи істо­рію оку­па­ції Кри­му і Дон­ба­су в де­та­лях, скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що офі­цій­ний Ки­їв на пев­них ета­пах ста­вив со­бі на ме­ті за­крі­пи­тись на пев­них по­зи­ці­ях все­ре­ди­ні кра­ї­ни, а не по всій її те­ри­то­рії. Ви­хо­дя­чи з та­кої по­зи­ції, ясни­ми ста­ють і при­чи­ни «зли­тих » На­зар­ба­є­вим слів По­ро­шен­ка про « по­сту­пки що­до Дон­ба­су та ін­ших те­ри­то­рій», і ім­по­тен­тні, але не­без­пе­чні за сво­їм пре­це­ден­том, за­ко­ни про «осо­бли­вий ста­тус» ще ве­ре­сня 2014-го ро­ку одра­зу пі­сля «іло­вай­сько­го ко­тла», і фа­кти змін до Кон­сти­ту­ції під при­во­дом ре­форм у су­до­вій си­сте­мі. В та­ко­му ви­пад­ку анон­си «стра­те­гій з де­о­ку­па­ції» ви­гля­да­ють біль­ше як де­кла­ра­ція на­мі­рів, а не як на­мір. То­ді які на­справ­ді на­мі­ри пе­ре­слі­ду­ють та­кі стра­те­гії?

По­лі­то­лог Ві­кто­рія Подгорна, яка бу­ла оче­ви­ди­цею по­дій бі­ля пар­ла­мен­ту 31 сер­пня 2015 ро­ку, в ко­мен­та­рі «Дню» роз­по­ві­ла: «В но­вій, не змі­не­ній Кон­сти­ту­ції, яку ми про­по­ну­ва­ли, ма­ли б бу­ти за­фі­ксо­ва­ні ті ім­пе­ра­ти­ви, за які бо­ров­ся Май­дан. Це тор­ка­є­ться і адмі­ні­стра­тив­но-те­ри­то­рі­аль­но­го устрою. Але під­кре­слюю — кра­ї­на по­тре­бу­ва­ла но­вої Кон­сти­ту­ції, а не змін з імі­та­ці­єю ре­форм. За цей рік ні­яких які­сних до­ся­гнень в цьо­му не­має. За­мість по­тен­цій­но­го су­спіль­но­го ком­про­мі­су, який міг би бу­ти за­кла­де­ним в но­вій Кон­сти­ту­ції, ми не отри­ма­ли ні­чо­го. Нав­па­ки, зро­стає прір­ва між прав­ля­чим кла­сом і су­спіль­ством. Зви­чай­но, ні­хто з по­лі­ти­ків не хо­че прийня­т­тя « осо­бли­во­го ста­ту­су» оку­по­ва­них те­ри­то­рій, адже це озна­чає ве­ли­кі ри­зи­ки. І я мо­жу ли­ше ві­та­ти пла­ни з де­о­ку­па­ції Дон­ба­су. До­бре, що вза­га­лі про це го­во­рять і на­ма­га­ю­ться спро­бу­ва­ти про­пи­са­ти стра­те­гі­чні ре­чі на дер­жав­но­му рів­ні. Див­ним є те, що та­ких стра­те­гій ні­хто на та­ко­му рів­ні не роз­ро­бляв з са­мо­го по­ча­тку, а по­ча­ли про них чо­мусь го­во­ри­ти ли­ше те­пер, ко­ли си­ту­а­ція вкрай скла­дна. Я не ро­зу­мію, що за­ва­жа­ло вла­ді про­ве­сти дис­ку­сію зі схо­дом Укра­ї­ни, з тою ча­сти­ною, яка не є оку­по­ва­ною, і з ти­ми гро­ма­дя­на­ми, які ви­їха­ли на віль­ну те­ри­то­рію. В Укра­ї­ні два міль­йо­ни пе­ре­се­лен­ців — чи хто- не­будь про­во­див з ни­ми діа­лог що­до до­ціль­но­сті вза­га­лі роз­мов про якийсь «осо­бли­вий ста­тус»?» Су­спіль­но­го діа­ло­гу не­має. Від су­спіль­но­го діа­ло­гу за­ле­жить і ши­ро­ка кон­сти­ту­цій­на уго­да».

Під­су­мо­ву­ю­чи, мо­жна ствер­джу­ва­ти, що за рік пі­сля тра­ге­дії 31 сер­пня пред­став­ни­ки вла­ди так і не зро­би­ли гли­бин­них ви­снов­ків що­до об’єктив­них ре­а­лій. По-пер­ше, Пу­тін дій­сно не зби­ра­є­ться за­ли­ша­ти оку­по­ва­ні те­ри­то­рії, і змі­ни ( при чо­му будь- які, на­віть най­дрі­бні­ші) до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни йо­му по­трі­бні як при­від за­фі­ксу­ва­ти вла­сну «не­при­че­тність » до вій­ни на Дон­ба­сі, адже та­кі змі­ни ні­ве­лю­ють факт вій­ни, а от­же, агре­сії. По-дру­ге, між­на­ро­дна си­ту­а­ція ли­ше спри­яє Крем­лю в йо­го ім­пер­ських на­мі­рах. По- тре­тє, оче­ви­дні сим­пто­ми кле­пто­кра­тії у ни­ні­шній вла­ді, яка, на дум­ку екс­пер­тів, ма­ло чим від­рі­зня­є­ться від «па­пє­р­єд­ні­ков», ли­ше до­во­дять, що за будь-яки­ми но­ви­ми про­гра­ма­ми та стра­те­гі­я­ми про­сте­жу­ю­ться зов­сім не дер­жав­ни­цькі ці­лі. В да­но­му ви­пад­ку стра­те­гія «по­вер­не­н­ня те­ри­то­рій » ви­гля­дає як не­що­дав­ня де­ко­му­ні­за­ція міст і се­лищ, де вже як два ро­ки не­має вла­ди Ки­є­ва. Ро­змо­ви ве­ду­ться біль­ше про су­ми і про­гра­ми їх « осво­ю­ва­н­ня » , а не про те, як по­збу­тись ро­сій­ської при­су­тно­сті на те­ре­нах Укра­ї­ни. Та­ким чи­ном, екс­пер­ти при­пу­ска­ють, що про­сто зна­йде­на но­ва фор­ма « сва­та­н­ня » оку­по­ва­них зе­мель по­за змін до Кон­сти­ту­ції і прийня­т­тя за­ко­нів про « осо­бли­вий ста­тус » . А це зна­чить, що по фа­кту про де­о­ку­па­цію по­ки що зно­ву не йде­ться.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

31 СЕР­ПНЯ 2016 РО­КУ НА ПЛО­ЩІ КОН­СТИ­ТУ­ЦІЇ ВШАНУВАЛИ ПАМ'ЯТЬ НАЦ­ГВАР­ДІЙ­ЦІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ПІД ВЕР­ХОВ­НОЮ РА­ДОЮ РІК ТО­МУ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.