Смі­т­тя.net,

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» - Ал­ла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День» Остап СЕМЕРАК, міністр еко­ло­гії та при­ро­дних ре­сур­сів Укра­ї­ни

Дня­ми від­бу­лось чер­го­ве за­сі­да­н­ня ро­бо­чо­ї­гру­пи з роз­ро­бле­н­ня На­ціо­наль­но­їстра­те­гії по­во­дже­н­ня з від­хо­да­ми, на яко­му два про­філь­ні мі­ні­стер­ства — Мі­н­еко­ло­гі­ї­та Мі­нін­фра­стру­кту­ри — під­пи­са­ли ме­мо­ран­дум з ні­ме­цькою фе­де­раль­ною ком­па­ні­єю Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ), яка ре­а­лі­зує Про­гра­му підтримки зе­ле­но­ї­мо­дер­ні­за­ці­їукраї нсько­ї­еко­но­мі­ки, та Єв­ро­пей­ським Бан­ком Ре­кон­стру­кці­ї­та Роз­ви­тку (ЄБРР) що­до підтримки ін­ве­сти­цій у си­сте­му ста­ло­го управ­лі­н­ня твер­ди­ми по­бу­то­ви­ми від­хо­да­ми.

На­га­да­є­мо, до кін­ця ро­ку в Україні по­вин­на з’яви­ти­ся На­ціо­наль­на стра­те­гія по­во­дже­н­ня з від­хо­да­ми. На її осно­ві буде до­о­пра­цю­ва­но рам­ко­вий за­кон про від­хо­ди, який ста­не осно­вою для роз­роб­ки ре­гу­ля­тор­них до­ку­мен­тів для ко­жно­го з ти­пів вто­рин­ної си­ро­ви­ни. Ба біль­ше, згі­дно з чин­ним за­ко­но­дав­ством (за­ко­ну Укра­ї­ни про від­хо­ди) вже че­рез два ро­ки в Україні за­бо­ро­не­но буде про­сто ви­ки­да­ти смі­т­тя. Як тіль­ки проб’ють ку­ран­ти в опів­но­чі з 31 грудня на 2017 рік на 1 сі­чня 2018 усі від­хо­ди по­вин­ні бу­дуть обов’яз­ко­во під­да­ва­тись пе­ре­роб­ці. По­ки що для нас це зву­чить як каз­ка. Адже сьо­го­дні в Укра­ї­на не пе­ре­ро­бляє й де­ся­то­ї­ча­сти­ни того, що ви­ки­дає на зва­ли­ща. Для цьо­го ми не маємо ні від­по­від­но­їін­фра­стру­кту­ри — сміт­тє­пе­ре­ро­блю­ван­ні, сміт­тє­спа­лю­валь­ні, сміт­тє­сор­ту­валь­ні за­во­ди, то­що — ні су­спіль­но­ї­куль­ту­ри роз­діль­но­го збо­ру смі­т­тя. Щоб все це збу­ду­ва­ти, два ро­ки — за­над­то ко­ро­ткий тер­мін, ка­жуть екс­пер­ти.

Ми ж у «Дні» ви­рі­ши­ли спро­бу­ва­ти роз­кла­сти за­да­чу на ком­по­нен­ти. З низ­ки ма­те­рі­а­лів, які під­го­ту­ва­ла ре­да­кція газети, мо­жна скла­сти умов­ний опор­ний план «са­ні­тар­но­їп’яти­рі­чки», яку нам усім по­трі­бно ви­ко­на­ти за два ро­ки. Для по­ча­тку ра­зом з екс­пер­та­ми ми про­ве­ли ау­дит — що ми маємо: чи є в Україні мі­сто, в яко­му зі смі­т­тям все до­бре? (на жаль — ні); чи маємо ми бі­зне­сме­нів, які ба­чать ін­те­рес у ве­ли­ко­му при­би­ран­ні? (маємо, але...); чи справ­ді ми в пи­тан­ні роз­діль­но­го збо­ру смі­т­тя «ту­біль­ці» — це міф, а в нас на­справ­ді є з до­бра «ар­мія» лю­дей, які не ви­ки­да­ють ба­та­рей­ки з гни­ли­ми по­мі­до­ра­ми в одну кор­зи­ну? (тут си­ту­а­ція кра­ща, ніж ми ду­ма­ли, але гір­ша, ніж хо­ті­лось би). Ми та­кож спро­бу­ва­ли

Смі­т­тя бе­ре за гор­ло. На жаль, ця ідіо­ма най­кра­ще ха­ра­кте­ри­зує «сміт­тє­вий апо­ка­лі­псис», на ме­жі якого опи­ни­ла­ся Укра­ї­на. По­трі­бно бу­ло за­го­стри­ти си­ту­а­цію до тра­ге­ді­ї­на Гри­бо­ве­цько­му сміт­тє­зва­ли­щі, щоб на­ре­шті на дер­жав­но­му рів­ні ви­зна­ти: со­тні пе­ре­пов­не­них сміт­тє­вих по­лі­го­нів і ти­ся­чі не­ле­галь­них смі­тни­ків ста­нов­лять ре­аль­ну не­без­пе­ку для при­ро­ди й лю­дей.

Пе­ре­сі­чно­му гро­ма­дя­ни­ну скла­дно по­ясни­ти, що хо­ча від смі­т­тя най­біль­шо­ї­шко­ди за­знає дов­кі­л­ля, про­бле­ма ути­лі­за­ці­ї­та пе­ре­роб- мо­вою цифр і фа­ктів по­ясни­ти, що Укра­ї­на втра­чає не пе­ре­ро­бля­ю­чи смі­т­тя, і по­ка­за­ти на при­кла­ді ін­ших кра­їн — яким мо­же ста­ти жи­т­тя в на­шій, якщо ми при­пи­ни­мо смі­ти­ти... ки від­хо­дів ле­жить у ме­жах ком­пе­тен­ці­ї­кіль­кох мі­ні­стерств, зокрема, Мі­ні­стер­ства ре­гіо­наль­но­го роз­ви­тку, бу­дів­ни­цтва та жи­тло­во-ко­му­наль­но­го го­спо­дар­ства, і у пер­шу чер­гу від мі­сце­во­ї­вла­ди. На жаль, на мі­сцях до цьо­го ча­су не усві­дом­лю­ють всі­є­ї­скла­дно­сті про­бле­ми із смі­т­тям. Два ро­ки то­му у по­да­тко­во­му і бю­дже­тно­му за­ко­но­дав­стві ста­ли­ся сер­йо­зні змі­ни, які роз­ши­ри­ли мо­жли­во­сті мі­сце­вих гро­мад. Вна­слі­док роз­по­ча­то­ї­де­цен­тра­лі­за­ції 80% еко­ло­гі­чно­го по­да­тку йде на мі­сця. Тоб­то са­ме мі­сце­ва вла­да по­вин­на роз­ро­бля­ти про­е­кти з ре­куль­ти­ва­ці­ї­сміт­тє­зва­лищ, які по­тре­бу­ють за­кри­т­тя сьо­го­дні.

Тип лі­кві­да­ці­ї­смі­т­тя і якість при­би­ра­н­ня ви­зна­ча­ю­ться ба­жа­н­ня­ми і фі­нан­со­ви­ми мо­жли­во­стя­ми мі­сце­вих жи­те­лів, а при­би­ра­н­ня по­бу­то­вих від­хо­дів опла­чу­є­ться з мі­сце­во­го бю­дже­ту, який в свою чер­гу фор­му­є­ться з мі­сце­вих по­да­тків.

Водночас Мі­ні­стер­ство еко­ло­гії та при­ро­дних ре­сур­сів і я як міністр не ста­ли че­ка­ти, коли на мі­сцях ді­йде справа до смі­т­тя. Ми іні­ці­ю­ва­ли ін­вен­та­ри­за­цію всіх сміт­тє­зва­лищ, які є на те­ри­то­рі­ї­Украї ни. До­ру­че­н­ням Ка­бі­не­ту мі­ні­стрів пе-

Зви­чай­но, для по­стій­но­го чи­та­ча «Дня» те­ма ро­зум­но­го по­во­дже­н­ня зі смі­т­тям не є од­кро­ве­н­ням. Ін­те­рес до ці­є­ї­про­бле­ми ре­да­кція по­ка­зує дав­но і по­слі­дов­но. ре­вір­ки ста­ну усіх сміт­тє­зва­лищ ске­ро­ва­ні всім обла­сним дер­жав­ним адмі­ні­стра­ці­ям, ор­га­нам мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. У де­яких ви­пад­ках са­бо­таж та ігно­ру­ва­н­ня на мі­сцях при­зве­ли до галь­му­ва­н­ня про­це­су збо­ру цих да­них. Це в жо­дно­му ра­зі не за­ва­дить нам до­ве­сти роз­по­ча­ту спра­ву до ло­гі­чно­го завершення. Ін­фор­ма­ція, яку ми отри­ма­ли з ре­гіо­нів, за­раз пе­ре­ві­ря­є­ться у на­шо­му мі­ні­стер­стві та одра­зу за­но­си­ться на ін­те­р­актив­ну кар­ту, яка най­ближ­чим ча­сом ста­не до­сту­пна для всіх гро­ма­дян Укра­ї­ни.

На­сту­пним ета­пом ста­не ство­ре­н­ня мо­біль­но­го до­да­тку. Ко­жен гро­ма­дя­нин змо­же за­ван­та­жи­ти йо­го в те­ле­фон та ма­ти­ме мо­жли­вість сфо­то­гра­фу­ва­ти зва­ли­ще і про­ін­фор­му­ва­ти про ньо­го. Ін­фор­ма­ція мо­мен­таль­но по­тра­пля­ти­ме на пор­тал Мі­н­еко­ло­гії. Ми бу­де­мо ба­чи­ти, де за­фі­ксо­ва­но сміт­тє­зва­ли­ще, і ма­ти­ме­мо чі­ткий ме­ха­нізм ре­а­гу­ва­н­ня на про­бле­му.

Пе­ре­дба­чаю, що на­по­ле­гли­вість Мін­при­ро­ди у бо­роть­бі зі сміт­тє­зва­ли­ща­ми не ду­же спо­до­ба­є­ться ор­га­нам мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, які ча­сто ігно­ру­ють ви­ко­на­н­ня сво­їх обов’яз­ків. Але пе­ре­ко­на­ний: хтось має ста­ти іні­ці­а­то­ром цьо­го про­це­су. Ми ра-

Коли ми обго­во­рю­ва­ли спе­цте­му в ка­бі­не­ті го­лов­но­го ре­да­кто­ра, Ла­ри­са Ів­ши­на роз­по­ві­ла, як одно­го ра­зу до не­ї­при­йшла чи­та­чка, щоб по­дя­ку­ва­ти за ста­т­тю. Це був текст, який го- зом з на­ши­ми пар­тне­ра­ми, та­ки­ми як, на­при­клад, Мін­ре­гіон­буд, бу­де­мо про­во­ди­ти ро­бо­ту з мо­ні­то­рин­гу ко­жно­го об’єкта. Мі­ні­стер­ство еко­ло­гі­ї­бу­де при­йма­ти всі мо­жли­ві за­хо­ди для того, щоб зо­бов’яза­ти від­по­від­ні ор­га­ни при­бра­ти ці зва­ли­ща. І пі­сля ко­ро­тко­го пе­рі­о­ду ча­су пе­ре­ві­ри­ти якість цих ро­біт. На­при­клад, в Іва­но­Фран­ків­ській обла­сті близь­ко 50 не­ле­галь­них зва­лищ бу­ли при­бра­ні на ета­пі фор­му­ва­н­ня цьо­го ре­є­стру, і я ду­маю, що та­ка тен­ден­ція при­та­ман­на всій Україні.

Тоб­то з’ яв­ля­ться за­кон­ні під­ста­ви ви­ма­га­ти від вла­сни­ка чи ко­ри­сту­ва­ча зем­лі, щоб він при­брав смі­т­тя і на­го­ло­шую — це сфе­ра від­по­від­аль­но­сті ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

Дру­гий ва­жли­вий на­пря­мок ро­бо­ти Мін­при­ро­ди — ство­ре­н­ня стра­те­гі­ї­по­во­дже­н­ня з від­хо­да­ми. Не­зва­жа­ю­чи на про­ти­дію ті­ньо­вих уча­сни­ків, нам вда­сться впо­ряд­ку­ва­ти цей ри­нок і за­лу­чи­ти ін­ве­сто­рів. Спо­ді­ва­ю­ся, що на кі­нець цьо­го ро­ку в Україні буде дер­жав­на Стра­те­гія по­во­дже­н­ня з від­хо­да­ми, за підтримки на­ших між­на­ро­дних пар­тне­рів. За де­пу­та­та­ми пар­ла­мен­ту — цю стра­те­гію під­три­ма­ти і за­твер­ди­ти, лов­ний ре­да­ктор на­пи­са­ла пі­сля ві­зи­ту до Ні­меч­чи­ни. Жін­ку най­біль­ше вра­зи­ло в ньо­му мі­сце, де йшло­ся про те, як ні­ме­цькі го­спо­ди­ні роз­ді­ля­ють па­ке­тик з-під чаю на чо­ти­ри ча­сти­ни, щоб ви­ки­ну­ти йо­го у смі­т­тя: на ме­тал (скре­пку), па­пір, ни­тку та ор­га­ні­ку — вла­сне, чай. По­ки в нас не так, ска­за­ла то­ді чи­та­чка, не буде по­ряд­ку!

У 2007 ро­ці мі­ні­стер­ство за­кор­дон­них справ Япо­ні­ї­за­про­си­ло го­лов­но­го ре­да­кто­ра газети «День» Ла­ри­су Ів­ши­ну від­ві­да­ти Кра­ї­ну Вра­ні­шньо­го Сон­ця з озна­йом­чим ві­зи­том. Пра­ців­ни­ки слу­жби, від­по­від­аль­но­ї­за під­го­тов­ку ві­зи­ту, бу­ли над­зви­чай­но зди­во­ва­ні, коли го­лов­ний ре­да­ктор «Дня», озна­йо­мив­шись з про­гра­мою пе­ре­бу­ва­н­ня у Япо­нії, по­про­си­ла вклю­чи­ти ту­ди ще від­ві­ди­ни сміт­тє­пе­ре­ро­блю­валь­но­го заводу. По­тім у сво­їй ко­лон­ці «Іден­ти­чність та мо­дер­ні­за­ція» Ла­ри­са Ів­ши­на де­таль­но опи­са­ла по­ба­че­не на то­му заводі, на­звав­ши сміт­тє­спа­лю­валь­ний за­вод Арі­а­ке у То­кіо «мі­сцем для... ту­ри­сти­чних мар­шру­тів».

У цій же ко­лон­ці Ла­ри­са Ів­ши­на при­га­дує як не­за­дов­го до цьо­го ві­зи­ту, во­на бу­ла на за­сі­дан­ні клу­бу ме­рів у Ки­є­ві був при­су­тній за­сту­пник міністра жи­тло­во-ко­му­наль­но­го мі­ні­стер­ства. І оскіль­ки ра­ні­ше го­лов­но­му ре­да­кто­ру «Дня» у Єв­ро­пі, зокрема в Ні­меч­чи­ні, до­во­ди­ло­ся ба­чи­ти пра­кти­ку роз­по­ді­лу смі­т­тя у чо­ти­ри па­ке­ти, во­на за­хо­ті­ла в ньо­го уто­чни­ти, коли на­ше мі­ні­стер­ство пла­ну­ва­ти­ме про­сві­тян­ську ро­бо­ту, щоб при­вча­ти лю­дей роз­ді­ля­ти смі­т­тя на те, що го­рить, те, що не го­рить, на ор­га­ні­чні й не­ор­га­ні­чні ре­чо­ви­ни... «Пам’ятаю йо­го роз­дра­ту­ва­н­ня. «Ма­буть, у вас ду­же ве­ли­ка ку­хня, — ска­зав він. — Ви хо­че­те на­ших го­спо­динь на їхніх не­ве­ли­ких ку­хнях при­му­си­ти роз­би­ра­ти смі­т­тя на кіль­ка па­ке­тів...». У від­по­відь я ска­за­ла, що на­справ­ді пи­та­н­ня не в мо­їй ку­хні, а в то­му, що на­ша кра­ї­на «то­не у сміт­ті»», — роз­по­від­ає Ла­ри­са Ів­ши­на. Ця ре­а­кція бу­ла си­гна­лом, що в облич­чі дер­жа­ві да­рем­но бу­ло шу­ка­ти со­ю­зни­ка у бо­роть­бі за збе­ре­же­н­ня чи­сто­ти на­шо­го дов­кі­л­ля і яко­сті жи­т­тя. Сьо­го­дні си­ту­а­ція тро­хи кра­ща, міністр еко­ло­гі­ї­Остап Семерак по­зи­тив­но від­гу­кнув­ся на на­шу іні­ці­а­ти­ву зро­би­ти те­му пе­ре­роб­ки смі­т­тя — ТОП для на­ших ЗМІ, під­го­ту­вав­ши ав­тор­ську ко­лон­ку.

« День » ого­ло­шує « са­ні­тар­ну п’яти­рі­чку»! — чи­тай­те на сто­рін­ках на­шої газети уні­каль­ну під­бір­ку текс­тів про смі­т­тя і чи­сто­ту!

а да­лі справа за на­ціо­наль­ним пла­ном пра­вил з по­во­дже­н­ня зі смі­т­тям, ре­гіо­наль­ним пла­ном по­во­дже­н­ня з від­хо­да­ми.

На­дію все­ляє той факт, що ще ро­ків 20—30 то­му си­ту­а­ція зі смі­т­тям в більшості кра­їн бу­ла при­бли­зно та­кою са­мою, як сьо­го­дні в Україні: від­хо­ди в основ­но­му від­прав­ля­ли на смі­тни­ки, по­лі­го­ни для по­хо­ва­н­ня або спа­лю­ва­ли. Зго­дом в Єв­ро­пі ді­йшли ви­снов­ків, що по­трі­бно прин­ци­по­во змі­ню­ва­ти під­хід до по­бу­то­во­го смі­т­тя як та­ко­го, і ме­тод «як з очей, так і з дум­ки» про­бле­му не ви­рі­шує. Сьо­го­дні у сві­ті успі­шно пра­цю­ють кіль­ка стра­те­гій по­во­дже­н­ня з від­хо­да­ми, і ми ви­вча­є­мо мо­жли­во­сті ада­пта­ції най­кра­що­го.

Ще хо­чу на­го­ло­си­ти, що у бу­дья­кій еко­ло­гі­чній про­бле­мі, в то­му чи­слі і в по­во­джен­ні зі смі­т­тям, най­біль­ші опо­нен­ти — са­мі укра­їн­ці, чия еко­ло­гі­чна сві­до­мість і до­сі ура­же­на ме­та­ста­за­ми сов­ка. Лю­ди зви­кли, що все ні­чиє і на­ше — по­ві­тря, во­да, зем­ля, лі­си. То­му одні­єю ру­кою ру­ба­ють сто­лі­тній бук, ін­шою ви­ки­да­ють смі­т­тя на узбіч­чя, і всі при цьому роз­ка­зу­ють, як все по­га­но. Знаю, що це зав­да­н­ня не на один рік, але без змі­ни ко­жно­го з нас ні­яко­ї­ре­фор­ми в охо­ро­ні при­ро­ди не буде.

То­му мій під­хід — за­хист нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща має ста­ти при­змою, че­рез яку ми по­вин­ні ди­ви­ти­ся на дер­жав­ну по­лі­ти­ку в бу­дья­кій сфе­рі.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.