«Зе­ле­на» мо­да у Він­ни­ці

Як ни­зо­ві іні­ці­а­ти­ви мі­стян до­по­ма­га­ють дов­кі­л­лю

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» - Оле­ся ШУТКЕВИЧ, Він­ни­ця

Май­же го­ди­на зна­до­би­ла­ся Ма­ри­ні За­ба­штан­ській, щоб ку­пи­ти яблу­ка у гі­пер­мар­ке­ті без по­лі­ети­ле­но­во­го па­ке­та. Дів­чи­на по­ясню­ва­ла, що не хо­че бра­ти шкі­дли­ви­йдля дов­кі­л­ля па­кет, про­дав­цю-кон­суль­тан­ту, по­тім — адмі­ні­стра­то­ру і зре­штою — ди­ре­кто­ру ма­га­зи­ну. Усі як один ди­ву­ва­ли­ся, чо­му по­ку­пець від­мов­ля­є­ться від без­ко­штов­ної, усі­ма лю­би­мої тор­бин­ки і для чо­го роз­по­від­ає вся­кі «ні­се­ні­тни­ці» про не­без­пе­ку по­лі­ети­ле­ну?

Та­ких, як Ма­ри­на, еко­сві­до­мих він­ни­чан стає де­да­лі біль­ше. У місті ство­рю­ю­ться еко­клу­би, спіль­но­ти та на­віть бі­знес-іні­ці­а­ти­ви, що актив­но пра­цю­ють в га­лу­зях здо­ро­во­го хар­чу­ва­н­ня, ор­га­ні­чно­го зем­ле­роб­ства, пе­ре­роб­ки смі­т­тя то­що. Та го­лов­не те, що під­ро­ста­ю­че по­ко­лі­н­ня по­чи­нає ро­зу­мі­ти, що еко­куль­ту­ра — це не оди­ни­чний­про­яв тур­бо­ти про дов­кі­л­ля. Це — стиль жи­т­тя і спо­сіб ми­сле­н­ня.

ДІ­ТЕЙ ВРА­ЖАЄ СОРТУВАЛЬНА СТАНЦІЯ

«Кіль­ка де­ся­тків ро­ків то­му мо­ло­ко но­си­ли у бі­дон­чи­ку, ков­ба­си збе­рі­га­ли у па­пе­рі, а фру­кти та ово­чі скла­да­ли у пле­те­ні тор­би­ни. І ні­хто не ду­мав, що пла­стик чи по­лі­ети­лен тон­на­ми увір­ву­ться у на­ші ро­ди­ни. Ми зви­кли, що у нас вдо­сталь ре­сур­сів, а то­му без­дум­но їх ви­ко­ри­сто­ву­є­мо. Та на­став час по­вер­ну­ти­ся до осно­ви. Тре­ба да­ти зе­ле­не сві­тло «зе­ле­ним» іде­ям. І роз­по­чи­на­ти на­вча­н­ня «азам» еко­куль­ту­ри слід з під­ро­ста­ю­чо­го по­ко­лі­н­ня, — на­го­ло­шує ко­ор­ди­на­тор про­е­кту «Жи­ти сві­до­мо» Ма­ри­на За­ба­штан­ська. — За да­ни­ми опи­ту­ва­н­ня, яке про­во­ди­ла гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція «Центр По­ді­л­ля-Со­ці­ум», у бе­ре­зні по­то­чно­го ро­ку се­ред під­лі­тків 13—16 ро­ків сор­ту­ють смі­т­тя тіль­ки 10% опи­та­них шко­ля­рів, і ли­ше 2% з чи­сла опи­та­ної мо­ло­ді ви­ко­ри­сто­ву­ють вжи­ва­ні ре­чі за но­вим при­зна­че­н­ням. Ми взя­ли це на озбро­є­н­ня і по­ча­ли вла­што­ву­ва­ти еко­у­ро­ки та еко-пі­кні­ки».

Гар­ний­ре­зуль­тат дає екс­кур­сія на сор­ту­валь­ну стан­цію. «Коли ді­ти ба­чать, що те­ри­то­рія сміт­тє­зва­ли­ща охай­на, там не смер­дить, а на стов­пі ле­ле­ка зви­ла гні­здо, во­ни розуміють, що смі­т­тя — це не не­по­тріб, а ма­те­рі­ал для вто­рин­ної пе­ре­роб­ки, — по­яснює Ма­ри­на За­ба­штан­ська. — Осо­бли­ві емо­ції ви­ни­ка­ють у ді­тей­пі­сля того, як во­ни по­спіл­ку­ю­ться з пра­ців­ни­ка­ми сор­ту­валь­ної лі­нії, які вру­чну пе­ре­би­ра­ють не­від­сор­то­ва­не він­ни­ча­на­ми смі­т­тя. Ко­мусь стає їх шко­да, а де­хто по­чи­нає ро- зу­мі­ти: якщо зав­тра він по­чне сор­ту­ва­ти смі­т­тя вдо­ма, то по­лег­шить ро­бо­ту тьо­ті Мі­ли чи дядь­ка Пе­тра, які від­би­ра­ють су­хі від­хо­ди для вто­рин­ної пе­ре­роб­ки».

Акти­віс­тка і са­ма зайня­ла­ся вто­рин­ним «підза­ро­бі­тком». «За мі­сяць ра­зом з чо­ло­ві­ком на­зби­ра­ли 100 кі­ло­гра­мів ма­ку­ла­ту­ри, за неї отри­ма­ли 250 гри­вень, за­ку­пи­ли енер­го­о­ща­дні лам­по­чки, — роз­по­від­ає Ма­ри­на За­ба­штан­ська. — Ба­тько­ві на день на­ро­дже­н­ня по­да­ру­ва­ли ае­ра­тор на кран. Те­пер і мої ба­тьки змен­ши­ли ви­ко­ри­ста­н­ня во­ди в се­ре­дньо­му на 30%. Вза­га­лі, якщо ви­ми­ка­ти сві­тло, еко­но­ми­ти во­ду, ку­пу­ва­ти при­ла­ди еко­ном-кла­су, зре­штою за­мі­ни­ти ста­рі лам­по­чки на енер­го­збе­рі­га­ю­чі — одра­зу від­чу­є­мо рі­зни­цю по опла­ті ко­му­наль­них по­слуг. І не тре­ба га­да­ти, що про вас по­ду­має су­сід­ка чи зна­йо­ма, коли по­ба­чить зі сто­са­ми ста­рих га­зет чи па­ке­та­ми пла­сти­ко­вих пля­шок. Ви — не бі­дна. Бо «зе­ле­ним» бути ни­ні в мо­ді».

ПЛАТІТЬ МЕН­ШЕ АБО НЕ ПЛАТІТЬ ЗОВСІМ

Знає, як за­оща­ди­ти во­ду, еле­ктри­ку, і, як на­слі­док, свої крев­ні го­спо­ди­ня еко­го­спо­дар­ства Іри­на Пу­щик. Жін­ка ствер­джує, що для цьо­го не тре­ба до­би­ва­ти­ся суб­си­дії чи ви­тра­ча­ти чи­ма­лі ко­шти на уте­пле­н­ня. Достатньо змі­ни­ти вла­сні зви­чки.

«Зу­би чи­сти­ти во­дою зі склян­ки, душ за­мість ван­ни, у ма­га­зин — з еко­сум­кою і спи­ском, еле­ктро­при­ла­ди ви­мкне­ні, смі­т­тя у два від­ра — це мої най­го­лов­ні­ші пра­ви­ла, — ка­же Іри­на. — У гро­шо­во­му екві­ва­лен­ті скла­дно ска­за­ти, скіль­ки вда­є­ться еко­но­ми­ти, бо та­ри­фи ро­стуть по­стій­но, але кіль­кість кі­ло­ват і ку­бо­ме­трів во­ди змен­ши­ли­ся. Сор­ту­ва­н­ня смі­т­тя теж має свої плю­си. Упро­довж ро­ку ми усі­єю ро­ди­ною зби­ра­ли па­пір, кар­тон, па­пе­ро­ві упа­ков­ки. Влі­тку обмі­ня­ли все на нові зо­ши­ти: за один кі­ло­грам — один зо­шит. При­дба­но­го си­ну ви­ста­чить на увесь на­вчаль­ний­рік».

Та­кож Іри­на збе­рі­гає гро­ші в га­ман­ці і від­мо­ви­лась від до­ро­гих та шкі­дли­вих ми­ю­чих за­со­бів — за­мі­ни­ла їх на со­ду та гір­чи­цю, які де­шев­ші та не за­бру­дню­ють во­ду, пов­ні­стю зми­ва­ю­ться з та­рі­лок, тож не шко­ди­ти­муть здо­ров’ю. Го­спо­ди­ня до­дає: «А щоб лег­ше від­ми­ти по­суд, ми­є­мо йо­го одра­зу пі­сля їжі. Це — пра­ви­ло для си­на».

НЕСТАЧА ВО­ДИ — ПРО­БЛЕ­МА КО­ЖНО­ГО

Ма­ри­на Си­до­рі­на, ди­ре­ктор під­при­єм­ства «Еко-Драйв», пе­ре­ко­на­на, що ви­клю­чно на еко­но­мії на ко­му­наль­них по­слу­гах да­ле­ко не по­їдеш. Во­на кіль­ка ро­ків про­жи­ла в Єв­ро­пі і не зі слів знає, що та­ке еко­го­спо­дар­ство. Ка­же, що го­лов­не — на­вчи­ти­ся ра­ціо­наль­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти те, що ми маємо, бо коли го­во­рять про еко­но­мію, ма­ють на ува­зі обме­же­н­ня вла­сних по­треб.

«Май­же два ро­ки спіль­но з ко­му­наль­ним під­при­єм­ством «Еко­Він» і Бла­го­дій­ним фон­дом «По­діль­ська гро­ма­да» ми пра­цю­є­мо над про­гра­мою «Еко­ло­гі­чне мі­сто», яка пе­ред­ба­чає за­про­ва­дже­н­ня роз­діль­но­го збо­ру від­хо­дів. А у черв­ні 2015 ро­ку він­ни­ча­ни по­ча­ли сор­ту­ва­ти смі­т­тя. Па­ра­лель­но ми про­во­ди­мо на­вчаль­но-про­сві­тни­цькі за­хо­ди: вла­што­ву­є­мо еко­кве­сти, ігри для ді­тей, вчи­мо їх сор­ту­ва­ти смі­т­тя, — пе­ре­ра­хо­вує Ма­ри­на Си­до­рі­на. — На­віть влі­тку під час ка­ні­кул ми про­во­ди­мо за­ня­т­тя у дво­рах ба­га­то­по­вер­хі­вок. І якщо у ді­тей­іні­ці­а­тив­ність та ідей­ність ви­кли­ка­ти не скла­дно, то їхні ба­тьки про­яв­ля­ють за­лі­зну бай­ду­жість. Во­ни не розуміють, чо­му тре­ба сор­ту­ва­ти смі­т­тя, у чо­му ко­ристь від вто­рин­ної пе­ре­роб­ки. Го­лов­ні ар­гу­мен­ти — «не­має мі­сця ще для одно­го від­ра» або «хто ме­ні за це пла­ти­ти­ме?». Хо­ча, щоб по­ча­ти сор­ту­ва­ти смі­т­тя, по­трі­бен один крок — по­ста­ви­ти два від­ра».

Єв­ро­па до роз­діль­но­го сор­ту­ва­н­ня йшла 30 ро­ків, але в Укра­ї­ни стіль­ки ча­су не­має, за­зна­чає Ма­ри­на Си­до­рі­на. «Ко­жен му­сить усві­до­ми­ти, що, на­при­клад, нестача во­ди на пла­не­ті — це і йо­го осо­би­ста про­бле­ма. То­ді лю­ди­на по­чи­нає за­оща­джу­ва­ти во­ду не ли­ше то­му, що за неї тре­ба пла­ти­ти, а то­му, що це ва­жли­во для країни і всі­єї пла­не­ти, — про­дов­жує під­при­є­ми­ця. — Ба­га­то лю­дей­по­чи­на­ють ро­зу­мі­ти, чо­му бути «зе­ле­ним» — це мо­дно і, в пер­шу чер­гу, па­трі­о­ти­чно. Бо не­за­ле­жність від ре­сур­сів ко­жно­го з нас під­си­лює не­за­ле­жність на­шої дер­жа­ви».

ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.