Тре­нер і вчи­тель

Ва­лен­тин Стар­чак ви­хо­ву­вав не тіль­ки май­стрів рин­гу, а й гі­дних гро­ма­дян

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Для багатьох учнів Ва­лен­ти­на Єв­ге­но­ви­ча Стар­ча­ка, за­слу­же­но­го тре­не­ра Укра­ї­ни з бо­ксу, ва­жли­вою да­тою цьо­го ро­ку є 12 сер­пня. Са­ме в цей­день, сто ро­ків то­му, в місті Хар­ків, у сім’ї за­лі­зни­чни­ка- ма­ши­ні­ста і вчи­тель­ки, на­ро­див­ся наш улю­бле­ний­тре­нер, ви­хо­ва­тель і вчи­тель, який­до того ж був для нас ще йдру­гим ба­тьком. Ми, ви­хо­ван­ці Ва­лен­ти­на Єв­ге­но­ви­ча, са­мі те­пер уже си­во­го­ло­ві ве­те­ра­ни у сво­їх про­фе­сі­ях, про­дов­жу­є­мо не­сти в на­ших сер­цях сві­тло лю­бо­ві до нас на­шо­го до­ро­го­го Тре­не­ра.

■ До­ля по­да­ру­ва­ла Ва­лен­ти­ну Єв­ге­но­ви­чу ба­га­то та­лан­тів, з яких яскра­во ви­ді­ля­ли­ся та­лант Пе­да­го­га та Ар­ти­ста з ко­ло­саль­ним по­чу­т­тям гу­мо­ру. А ско­рі­ше це — про­сто та­лант Ве­ли­ко­го Пе­да­го­га, який­не­мо­жли­вий­без ар­ти­сти­чних зді­бно­стей. Який та­кож не­мо­жли­вий­без лю­бо­ві до сво­їх учнів.

■ Бе­зме­жна енер­гія молодого Стар­ча­ка зна­хо­ди­ла ви­плеск в екс­тре­маль­них ви­дах спор­ту — стриб­ках із трам­плі­на та па­ра­шу­тно­му спор­ті. Во­на ж, ця енер­гія, при­ве­ла юна­ка і в бо­ксер­ський­зал. Швид­ко опа­ну­вав­ши тон­ко­щі бо­ксер­ської май­стер­но­сті, Ва­лен­тин Стар­чак виступає на чем­піо­на­тах Укра­ї­ни та ін­ших зма­га­н­нях, зу­стрі­ча­є­ться на рин­гу з ле­ген­дар­ни­ми бо­ксе­ра­ми того ча­су — Ле­вом Си­га­ло­ви­чем, Ана­то­лі­єм Грей­не­ром, Єв­ге­ном Огу­рен­ко­вим. Водночас у молодого бо­ксе­ра ро­сло пра­гне­н­ня ді­ли­ти­ся сво­ї­ми зна­н­ня­ми з ін­ши­ми. Та­ким чи­ном В.Стар­чак за­кін­чив у Хар­ко­ві Ви­щу шко­лу тре­не­рів із бо­ксу.

■ Про­те лю­бов до не­ба не да­ва­ла спо­кою енер­гій­но­му юна­ко­ві. Він всту­пає до Ме­лі­то­поль­сько­го авіа­цій­но­го учи­ли­ща штур­ма­нів, яке успі­шно за­кін­чує в 1939 ро­ці. У 1940 ро­ці він во­ює в Фін­лян­дії як штур­ман- бом­бар­ду­валь­ник. Тяж­ке по­ра­не­н­ня спри­чи­ни­ло три­ва­ле лі­ку­ва­н­ня у го­спі­та­лях Мо­скви, Хар­ко­ва, Ро­сто­ва, ко­тре за­кін­чи­ло­ся у трав­ні 1942 ро­ку ви­зна­н­ням Ва­лен­ти­на Стар­ча­ка не­при­да­тним до вій­сько­вої слу­жби. Але над­зви­чай­на во­ля та на­по­ле­гли­ві тре­ну­ва­н­ня до­по­мо­гли йо­му зно­ву зле­ті­ти в не­бо. Свою вій­ну В.Стар­чак про­дов­жив під Ста­лін­гра­дом, а завершив ви­льо­та­ми на Бер­лін.

■ Пі­сля де­мо­бі­лі­за­ції Ва­лен­ти­на Стар­ча­ка при­зна­ча­ють на по­са­ду дер­жав­но­го тре­не­ра з бо­ксу в Кир­ги­зію. Са­мо­від­да­на пра­ця молодого тре­не­ра бу­ла від­зна­че­на при­сво­є­н­ням йо­му зва­н­ня « за­слу­же­но­го тре­не­ра Кир­ги­зії».

■ Ту­га за Укра­ї­ною по­вер­тає ав­то­ри­те­тно­го вже тре­не­ра в рі­дні краї. З 1950 ро­ку Ва­лен­тин Єв­ге­но­вич пра­цює тре­не­ром у Дні­про­пе­тров­сько­му то­ва­ри­стві «Ме­та­лург», а в 1952 ро­ці йо­го за­про­шу­ють на ро­бо­ту до Льво­ва. За три ро­ки тре­ну­вань в окру­жно­му Бу­дин­ку офі­це­рів Ва­лен­тин Стар­чак ство­рює одну з най­силь­ні­ших бо­ксер­ських ко­манд Укра­ї­ни.

■ В 1955 ро­ці та­ла­но­ви­то­го 39-рі­чно­го тре­не­ра за­про­шу­ють на ро­бо­ту до Львів­сько­го ін­сти­ту­ту фі­зи­чної куль­ту­ри. Са­ме тут на пов­ну си­лу роз­крив­ся та­лант Ве­ли­ко­го Тре­не­ра з бо­ксу та лю­бля­чо­го ви­хо­ва­те­ля мо­ло­ді Ва­лен­ти­на Єв­ге­но­ви­ча Стар­ча­ка. Одно­ра­зо­во зі сту­ден­та­ми в спор­тив­но­му за­лі Ін­фі­зу на Лер­мон­то­ва Ва­лен­тин Єв­ге­но­вич тре­нує ді­тей, се­ред яких бу­ли йав­то­ри цієї роз­від­ки. Це бу­ло над­зви­чай­но вда­ле по­єд­на­н­ня: по­ча­тків­ці ма­ли змо­гу ба­чи­ти тре­ну­ва­н­ня ві­до­мих бо­ксе­рів і без­по­се­ре­дньо всо­ту­ва­ти май­стер­ність стар­ших то­ва­ри­шів.

■ Се­ред ви­хо­ван­ців Ва­лен­ти­на Стар­ча­ка — ба­га­то ви­да­тних бо­ксе­рів. Це ба­га­то­кра­тні чем­піо­ни Укра­ї­ни, при­зе­ри чем­піо­на­тів ко­ли­шньо­го СРСР: Ігор Дег­тя­рьов, Оле­ксандр Ма­чи­кін, Бо­рис Му­хли­нін, Ми­рон Сав­чин, Ве­ні­а­мін Шар­го­род­ський. Пе­ре­лік учнів В.Є.Стар­ча­ка мо­жна про­дов­жи­ти та­ки­ми ви­зна­чни­ми май­стра­ми спор­ту, як Оле­ксандр Чме­льов, Оле­ксандр Стра­ті­ла­тов, Ана­то­лій Ни­ки­тен­ко, Ана­то­лійШуль­га, Во­ло­ди­мир Ла­бик, Оле­ксандр Бо­дня. Але що ду­же ва­жли­во — ба­га­то учнів Ва­лен­ти­на Єв­ге­но­ви­ча ста­ва­ли не тіль­ки ви­да­тни­ми бо­ксе­ра­ми, але йви­зна­чни­ми тре­не­ра­ми, на­у­ков­ця­ми, лі­ка­ря­ми, ін­же­не­ра­ми.

■ Наш Тре­нер ча­сто по­вто­рю­вав де­що див­ні, як для тре­не­ра з бо­ксу, сло­ва: «Я пра­гну ба­чи­ти вас не ви­да­тни­ми май­стра­ми рин­гу, а ща­сли­ви­ми, здо­ро­ви­ми лю­дьми, гі­дни­ми гро­ма­дя­на­ми своєї країни».

■ Ви­да­тні за­слу­ги Стар­ча­ка від­зна­че­ні по­че­сни­ми зва­н­ня­ми — «за­слу­же­ний­тре­нер Кир­ги­зії» та «за­слу­же­ний­тре­нер Укра­ї­ни».

■ Ва­лен­тин Єв­ге­но­вич пра­цю­вав до остан­ніх сво­їх днів, му­жньо по­бо­рю­ю­чи не­ду­ги — тяж­ке по­ра­не­н­ня по­стій­но про се­бе на­га­ду­ва­ло. 3 грудня 1999 ро­ку пе­ре­ста­ло би­ти­ся лю­бля­че сер­це на­шо­го до­ро­го вчи­те­ля, але Ва­лен­тин Єв­ге­но­вич про­дов­жує жи­ти в на­шійв­дя­чній­пам’яті. З 2001 ро­ку Во­ло­ди­мир Ла­бик, май­стер спор­ту, тре­нер, су­д­дя, один із най­та­ла­но­ви­ті­ших учнів В.Є. Стар­ча­ка, що­рі­чно спіль­но з Львів­ською фе­де­ра­ці­єю бо­ксу на гро­мад­ських за­са­дах про­во­дить у Льво­ві між­на­ро­дний­тур­нір бо­ксе­рів-юні­о­рів, при­свя­че­ний­пам’яті ви­да­тно­го тре­не­ра-ме­то­ди­ста Ва­лен­ти­на Стар­ча­ка. Під час тур­ні­рів зав­жди зби­ра­ю­ться учні Ва­лен­ти­на Єв­ге­но­ви­ча, учні йо­го учнів, до­брим сло­вом зга­ду­ю­чи сво­го до­ро­го­го Вчи­те­ля.

Ми­рон САВ­ЧИН, чем­піон Укра­ї­ни, про­фе­сор; Бо­г­дан МАКСИМОВИЧ, фі­на­ліст мо­ло­ді­жної пер­шо­сті Укра­ї­ни, член-ко­ре­спон­дент Укра­їн­ської на­фто­га­зо­вої ака­де­мії

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.