Ди­ке «по­лю­ва­н­ня»

Вбив­ство тва­рин у Ки­є­ві — як три­во­жний сим­птом ста­ну су­спіль­ства

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

есять бі­лок роз­стрі­ля­ли в Го­ло­сі­їв­сько­му пар­ку! Ко­жен раз, як ба­чу бі­ло­чок у пар­ку, усмі­ха­ю­ся, ха­па­ю­ся за мо­біль­ний, щоб сфо­то­гра­фу­ва­ти... А ось уяви­ти лю­ди­ну, яка роз­стрі­лює цих смі­шних ри­жи­ків, ме­ні стра­шно. Ви­хо­дить, та­кі лю­ди по­руч, нав­ко­ло», — цей Facebook-до­пи­сме­шкан­ки столиці Асі Пра­цю­ко­вої вран­ці 1 ве­ре­сня ци­ту­ва­ли укра­їн­ські ін­фор­ма­цій­ні аген­ції. Свій пост Ася Пра­цю­ко­ва до­пов­ни­ла фо­то­гра­фі­єю одної з вби­тих бі­лок — на тру­пи­ку чі­тко ви­дні слі­ди по­стрі­лу. У ко­мен­та­рях ін­ша оче­ви­ди­ця по­дії обі­ця­ла опи­та­ти тих, хто пра­цює по­руч, і за­зна­чи­ла, що стрі­ля­ли вмі­ло, бо у багатьох тва­рин ку­лі влу­чи­ли в го­ло­ву.

По­кла­да­ти­ся на пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни у та­кій си­ту­а­ції важ­ко: зоо­за­хи­сни­ки ча­сто скар­жа­ться, що та­ки­ми ви­пад­ка­ми по­лі­ція за­йма­є­ться не­охо­че. А дав­но обі­ця­на еко­по­лі­ція, ко­тра ма­ла б сто­я­ти на за­хи­сті дов­кі­л­ля, так і не ство­ре­на...

«НА­СЛІ­ДОК БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОР­ГА­НІВ»

Роз­стріл бі­лок у Го­ло­сі­їв­сько­му пар­ку під­па­дає під ста­т­тю 299 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни «Жор­сто­ке по­во­дже­н­ня з тва­ри­на­ми » , за­ува­жує На­та­ля Ви­шнев­ська, ко­ор­ди­на­тор зоо­за­хи­сно­го на­пря­му На­ціо­наль­но­го еко­ло­гі­чно­го цен­тру Укра­ї­ни. Крім цьо­го, та­кі дії за­бо­ро­не­но За­ко­ном Укра­ї­ни «Про за­хист тва­рин від жор­сто­ко­го по­во­дже­н­ня».

«У місті за­бо­ро­не­но стрі­ля­ти по будь-яких тва­ри­нах, чи- то до­ма­шніх, чи- то ди­ких, — про­дов­жує На­та­ля Ви­шнев­ська. — Цей ви­па­док — пов­ні­стю у ком­пе­тен­ції На­ціо­наль­ної по­лі­ції. Во­на має ви­їха­ти на мі­сце, скла­сти про­то­кол і про­во­ди­ти подаль­ші слід­чі дії, шу­ка­ти тих, хто це вчи­нив».

За сло­ва­ми зоо­за­хи­сни­ці, в Україні та­кі ви­пад­ки з ди­ки­ми тва­ри­на­ми не ду­же по­ши­ре­ні, але ча­сті — сто­сов­но до­ма­шніх і без­при­туль­них тва­рин. « Це — на­слі­док бездіяльності правоохоронних ор­га­нів, бо по­над де­сять ро­ків в Україні діє зло­чин­не угру­по­ва­н­ня, до­гхан­те­ри. Во­ни вби­ва­ють не тіль­ки со­бак і ко­тів, а й пта­хів, і у да­но­му випадку при­пу­скаю, що це — їхні дії. Втім, та­ке вчи­ня­ють не тіль­ки до­гхан­те­ри, а й бра­ко­ньє­ри, ін­ші зло­чин­ці», — по­яснює На­та­ля Ви­шнев­ська.

В Україні по­ка­ра­н­ня за жор­сто­кість що­до тва­рин ду­же «гу­ман­не». «Лю­ди, які жор­сто­ко по­во­дя­ться з тва­ри­на­ми, в основ­но­му, отри­му­ють смі­шні тер­мі­ни, ти­пу три мі­ся­ці умов­но або штра­фу, — ви­знає На­та­ля Ви­шнев­ська. — Зо­о­за­хи­сна спіль­но­та має ви­су­ва­ти ви­мо­ги до вла­ди, на­сам­пе­ред до де­пу­та­тів Вер­хов­ної Ра­ди. Тре­ба вно­си­ти змі­ни у За­кон «Про за­хист тва­рин від жор­сто­ко­го по­во­дже­н­ня», але го­лов­не — змі­ню­ва­ти Адмі­ні­стра­тив­ний і Кри­мі­наль­ний ко­де­кси, по­си­лю­ва­ти від­по­від­аль­ність за та­кі дії. Деякі та­кі про­по­зи­ції вже за­ре­є­стро­ва­ні у парламенті, але це ду­же тяж­ко про­су­ва­є­ться».

ВИХОВАННЯ ТА СО­ЦІ­АЛЬ­НІ НОР­МИ

У випадку з роз­стрі­лом тва­рин ля­кає не тіль­ки жор­сто­кість, а й без­глу­здість зло­чи­ну — з яви­ща­ми, які мо­жеш по­ясни­ти, пра­цю­ва­ти лег­ше.

« В осно­ві люд­ської жор­сто­ко­сті ле­жить при­та­ман­на нам від на­ро­дже­н­ня агре­сія, яка є частиною за­галь­ної жит­тє­вої енер­гії, — за­зна­чає со­ці­аль­ний пси­хо­лог Ва­дим Ва­сю­тин­ський. — Щоб лю­ди­на мо­гла існу­ва­ти, во­на по­вин­на бути за­га­лом актив­ною, зокрема агре­сив­ною, бо має за­во­йо­ву­ва­ти се­ре­до­ви­ще для за­до­во­ле­н­ня сво­їх по­треб. Спри­ймай­мо як факт, що та­ка агре­сія є в ко­жно­му з нас. А вже про­цес виховання ди­ти­ни, так зва­на со­ці­а­лі­за­ція, ви­зна­чає те, як ми цю агре­сію, за­галь­ну енер­гію вті­лю­ва­ти­ме­мо».

У ча­сти­ни лю­дей фор­му­є­ться під­ви­ще­ний рі­вень агре­сії що­до ін­ших жи­вих істот. Та­ких, за сло­ва­ми Ва­ди­ма Ва­сю­тин­сько­го, не­ба­га­то, і не всі з них ско­ю­ють жор­сто­кі дії що­до ін­ших лю­дей або тва­рин. « На біль­шість лю­дей, схиль­них до та­кої агре­сії, обме­жу­ю­че ді­ють со­ці­аль­ні нор­ми. По-пер­ше, страх по­ка­ра­н­ня. Ще силь­ні­ший вплив має страх пе­ред мо­раль­ним осу­дом ото­че­н­ня, — ко­мен­тує со­ці­аль­ний пси­хо­лог. — Тоб­то со­ці­аль­ні нор­ми стри­му­ють цих лю­дей і спо­ну­ка­ють роз­ря­джа­ти агре­сію в прийня­тні­ших фор­мах: на­при­клад, у ми­слив­стві, ал­ко­го­лі­змі, тяж­кій фі­зи­чній актив­но­сті».

Ви­пад­ки нев­мо­ти­во­ва­ної агре­сії ча­сті­ша­ють, коли у суспільстві зро­стає на­пру­же­н­ня і по­ру­шу­ю­ться со­ці­аль­ні нор­ми, за­зна­чає Ва­дим Ва­сю­тин­ський. «За­раз в Україні маємо са­ме та­ку си­ту­а­цію: на Дон­ба­сі, де від­бу­ва­є­ться ре­аль­на вій­на, со­ці­аль­ні нор­ми по­ру­ши­ли­ся біль­ше, в ін­ших регіонах — мен­ше. Є за­галь­не на­пру­же­н­ня, від­чу­т­тя, що від­бу­ва­є­ться щось ва­жли­ве і стра­шне, чим лю­ди­на не мо­же ке­ру­ва­ти, і ці нор­ми ні­би стають дру­го­ря­дни­ми, — до­дає ек­сперт. — Лю­ди, більш схиль­ні до не­аде­ква­тно агре­сив­ної по­ве­дін­ки, під­да­ю­ться та­ким тен­ден­ці­ям. Це не озна­чає, що всі ви­яв­лять та­ку агре­сію, але від­со­ток та­ких ви­пад­ків зро­стає».

Кра­щий спо­сіб упе­ре­ди­ти жор­сто­кість — пра­виль­не виховання у ди­тин­стві. «Це скла­дна річ, суб’єктив­на та ін­ту­ї­тив­на, — на­го­ло­шує со­ці­аль­ний пси­хо­лог. — Якщо го­во­ри­ти про більш ке­ро­ва­ні ре­чі, то це — від­нов­ле­н­ня по­ряд­ку і спра­ве­дли­во­сті. На­ші дер­жа­ва, су­спіль­ство пі­шли скла­дним шля­хом роз­ви­тку. Фа­кти­чно сьо­го­дні у суспільстві не­має кри­те­рі­їв оцін­ки по­ряд­ку і спра­ве­дли­во­сті. Не­зро­зумі­ло, хто є ав­то­ри­те­том, но­сі­єм справ­жніх цін­но­стей. Це — і плюс, бо втра­ти­ли бла­го­го­ві­н­ня пе­ред вла­дою, і мі­нус у си­ту­а­ції, про яку го­во­ри­мо».

«ПИ­ТА­Н­НЯ НА­ЦІО­НАЛЬ­НОЇ БЕЗ­ПЕ­КИ»

На­та­ля Ви­шнев­ська кон­ста­тує, що сьо­го­дні укра­їн­ське су­спіль­ство не вва­жає жор­сто­ке по­во­дже­н­ня з тва­ри­на­ми сут­тє­вою про­бле­мою. «А, на­при­клад, у Спо­лу­че­них Шта­тах з 2016 ро­ку зло­чи­ни проти тва­рин від­не­се­но до най­тяж­чої ка­те­го­рії зло­чи­нів, як вбив­ства та ви­кра­де­н­ня лю­дей, — про­дов­жує зоо­за­хи­сни­ця. — Так дба­ють про те, щоб су­спіль­ство не пе­ре­тво­рю­ва­лось на спіль­но­ту вбивць. Адже ба­га­то пси­хо­ло­гів ба­чать зв’ язок у то­му, що осо­би, які ско­ю­ва­ли зло­чи­ни проти тва­рин, по­тім по­во­ди­ли­ся жор­сто­ко що­до лю­дей. Га­даю, в Україні це вже є пи­та­н­ням на­ціо­наль­ної без­пе­ки».

Акти­віс­тка по­го­джу­є­ться, що у країні до­ре­чно ство­ри­ти щось на кшталт зоо­по­лі­ції, де і мо­гли б за­йма­ти­ся зло­чи­на­ми на кшталт того, що від­був­ся у Го­ло­сі­їв­сько­му пар­ку. « По­лі­ція не роз­слі­дує зло­чи­ни проти тва­рин не тіль­ки то­му, що не вва­жає їх зло­чи­на­ми, а й че­рез те, що сьо­го­дні ду­же ба­га­то ін­ших кри­мі­наль­них по­дій, зло­чи­нів проти лю­дей. Але коли, на­ре­шті, пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни, міністр вну­трі­шніх справ звер­нуть ува­гу на си­ту­а­цію з жор­сто­кі­стю проти тва­рин? Адже це ду­же не­без­пе­чне для роз­ви­тку су­спіль­ства яви­ще » , — ре­зю­мує На­та­ля Ви­шнев­ська.

До ре­чі, одне з най­по­пу­ляр­ні­ших звер­нень на сай­ті пе­ти­цій до Ки­їв­ської мі­ської ра­ди — «Ство­ри­ти в Ки­є­ві спе­ці­а­лі­зо­ва­ну стру­кту­ру на зра­зок зоо­по­лі­ції » . Звер­не­н­ня з’ яви­лось на­при­кін­ці ли­пня, за мі­сяць йо­го під­пи­са­ли 4183 громадяни. Щоб пе­ти­цію роз­гля­ну­ла сто­ли­чна вла­да, тре­ба ще 5817 під­пи­сів. До кін­ця збо­ру під­пи­сів за­ли­ши­лось 55 днів ( ста­ном на 1 ве­ре­сня).

« Ме­та ство­ре­н­ня та­кої слу­жби — за­хи­сти­ти до­ма­шніх і без­при­туль­них тва­рин від жор­сто­ко­го по­во­дже­н­ня, за­по­біг­ти на­па­дам агре­сив­них тва­рин на лю­дей», — іде­ться у пе­ти­ції. Се­ред зав­дань слу­жби, що про­по­ну­ють ство­ри­ти, — кон­троль за кіль­кі­стю без­при­туль­них тва­рин, їхній ви­лов і сте­ри­лі­за­ція гу­ман­ни­ми ме­то­да­ми, а та­кож подаль­ше обла­шту­ва­н­ня, ре­а­гу­ва­н­ня на си­гна­ли про агре­сив­них тва­рин і на жор­сто­ке по­во­дже­н­ня з тва­ри­на­ми, ро­бо­та із за­ко­но­дав­ством. Яким буде ре­зуль­тат пе­ти­ції, ста­не зро­зумі­ло за кіль­ка мі­ся­ців. Але дав­но час ста­ви­ти­ся сер­йо­зно до зло­чи­нів проти тва­рин — адже без­кар­ність роз­бе­щує.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.