ЛЮ­ДИ I МОНСТРИ: за­ко­ни ево­лю­ції

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Все­сві­тній банк за­ці­ка­вив­ся пи­та­н­ням, звід­ки бе­ру­ться ди­кта­то­ри. Тоб­то як так ви­хо­дить, лю­ди­на на­чеб­то нор­маль­на і при­хо­дить до вла­ди не в результаті вій­сько­во­го пе­ре­во­ро­ту, а по­тім ра­птом по­чи­нає ка­ту­ва­ти, за­а­ре­што­ву­ва­ти і стра­чу­ва­ти. Результати до­слі­дже­н­ня, що про­во­ди­ло­ся під егі­дою Все­сві­тньо­го бан­ку, опу­блі­ко­ва­но на­при­кін­ці сер­пня на сай­ті цієї ор­га­ні­за­ції і ви­кла­де­но ро­сій­ською мо­вою на сай­ті РБК у пу­блі­ка­ції від 30.08.2016 під на­звою «Ево­лю­ція чу­до­виськ: що зму­шує ди­кта­то­рів змі­ню­ва­ти­ся». Пу­блі­ка­ція ціл­ком ви­прав­да­на, оскіль­ки в Ро­сії це пи­та­н­ня украй акту­аль­не остан­ні ти­ся­чу ро­ків, а упро­довж остан­ніх сім­над­ця­ти ро­ків йо­го акту­аль­ність за­го­стри­ла­ся над­зви­чай­но.

■ Ана­лі­ти­ки Все­сві­тньо­го бан­ку ді­йшли ви­снов­ку, що будь-який пра ви тель мо же пе ре тво ри ти ся на ди­кта­то­ра, але й будь-який ди­кта­тор має шанс ста­ти при­стой­ним лі­де­ром своєї країни. За­бі­га­ю­чи на­пе­ред, за ува жу, що в тек с ті до по ві ді Все­сві­тньо­го бан­ку не­має пе­ре­кон­ли­вих до­ка­зів дру­гої ча­сти­ни на­ве­де­но­го ви­ще ви­снов­ку.

Оскіль­ки Все­сві­тній банк — ор­га ні за ція фі нан со ва, то й мо дель, яку ці ана­лі­ти­ки по­бу­ду­ва­ли у сво­їх спро­бах по­ясни­ти, від чо­го за­ле­жить пе­ре­тво­ре­н­ня вла­ди на ди­кта­ту ру, має пе ре ду сім еко но міч ний ха­ра­ктер. Як при­клад пе­ре­тво­ре­н­ня «нор­маль­но­го» пра­ви­те­ля на мон­стра ди­кта­ту­ри на­ве­де­но пре­зи­ден та Зім баб ве Ро бер та Му га бе, який, на дум­ку ав­то­рів до­по­віді, коли при­йшов до вла­ди 1980 ро­ку, по­во­див­ся ціл­ком при­стой­но, що в до­по­віді до­ве­де­но ци­фра­ми зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки, а та­кож бур­хли­вим зро­ста­н­ням рів­ня гра­мо­тно­сті.

Мі­жна­ро­дна гро­мад­ськість бу­ла від Му­га­бе в та­ко­му за­хва­ті, що 1981 ро­ку йо­го но­мі­ну­ва­ли на Но­бе­лів­ську пре­мію ми­ру. До ре­чі, осо­би­сто ме­ні шко­да, що він то­ді її не отри­мав, оскіль­ки ідіо­тизм між­на­ро­дної гро­мад­сько­сті в цьому ра­зі був би де­що оче­ви­дні­ший, що, мо­жли­во, зро­би­ло б сьо­го­дні­шню по­ве­дін­ку цієї гро­мад­сько­сті тро­хи аде­ква­тні­шою.

■ На­справ­ді Му­га­бе був мон­стром зав ж ди, з пер шої ми ті сво го при­хо­ду до вла­ди, коли пер­ше, що він зро­бив, — уклав угоду з то­ді­шнім пре­зи­ден­том КНДР Кім Ір Се­ном про війсь ко ву спів пра цю, ре - зуль та том якої ста ла під го тов ка і фор му ван ня осо бис то го спец на зу Му­га­бе. Спи­ра­ю­чись на свою гвар­дію, Му­га­бе одра­зу ж по­чав ча­ви­ти опо­зи­цію і вби­ва­ти мир­них гро­ма­дян де­ся­тка­ми ти­сяч. 1987 ро­ку він змі­нив кон­сти­ту­цію і офор­мив свою ди­кта­ту­ру юри­ди­чно.

« Про зрін ня » між на род ної гро - мад­сько­сті що­до Му­га­бе по­ча­ло по­сту­по­во з’яв­ля­ти­ся ли­ше на­при­кін­ці дев’ янос тих, ко ли про яви ла ся ще одна без­не­вин­на осо­бли­вість Му­га­бе — йо­го чор­ний ра­сизм. Під час опе ра ції « чор ний пе ре діл » Му га бе ві­ді­брав зем­лю в 4 ти­сяч бі­лих фер­ме­рів, на яких фа­кти­чно три­ма­ла­ся еко­но­мі­ка Зім­ба­бве, і під стра­хом смер­ті ви­гнав їх з країни. Еко­но­мі­ка, при­ро­дно, впа­ла: без­ро­бі­т­тя до 2000 ро­ку ся­гну­ло 90%, ВІЛ — 20% на се лен ня, ін ф ля ція до се ре - ди­ни «ну­льо­вих» ста­ла 321 міль­йон від­со­тків, а коли 2008 ро­ку Му­га­бе ви пус тив ку пю ру вар тіс тю 200 мі­льяр­дів зім­ба­бвій­ських до­ла­рів, а в сі­чні 2009 бу­ло на­дру­ко­ва­но па­пі­рець вар­ті­стю 100 трлн мі­сце­вих до­ла­рів, деякі най­більш пе­ред­ба­чли­ві ана лі ти ки на За хо ді за пі доз ри ли, що ін­те­лі­ген­тний бо­рець за сво­бо­ду ро­бить щось не так. Утім, да­ле­ко не все. 2010 ро ку бу ло опуб лі ко ва но до по­відь уні вер си­те ту Сас­се к са, де «чор­ний пе­ре­діл», який у цій до­по­ві ді ви сту пає під псев до ні мом « зе - мель ної ре фор ми » , бу ло оці не но вель­ми по­зи­тив­но. Ди­ре­ктор цьо­го уні­вер­си­те­ту Ян Ску­унс того ж та­ки ро­ку ви­пу­стив книжку «Зе­мель­на ре фор ма в Зім баб ве: мі фи і ре - алії», в якій ви­клав до­кла­дно своє захоплення тим, як Ро­берт Му­га­бе слав но влаш ту вав еко но мі ку своєї країни.

■ Да руй те, ша но ва ні чи та чі, вам це ні­чо­го не на­га­дує? Я маю на ува­зі за­си­л­ля та­ких ось «ску­ун­сів» не у Ве­ли­ко­бри­та­нії, а в ін­ших краї нах За хо ду і Схо ду. За гля дан ня Бу ша- мо лод шо го в очі Пу ті ну в чер в ні 2001- го, під час яко го аме - ри­кан­ський пре­зи­дент «від­чув йо­го ду­шу» і по­ба­чив в ньо­му «від­вер­ту і гід ну до ві ри лю ди ну » . На га - даю, що істо­ри­чне за­гля­да­н­ня від­бу ло ся че рез кіль ка мі ся ців пі сля вбив ст ва « гід ною лю ди ною » те ле - ком па нії НТВ і май же рік пі сля тра гіч ної за ги бе лі під вод но го чов - на « Курськ » і фір мо вої пу­тінсь кої по­смі­ше­чки у від­по­відь на за­пи­та­н­ня Лар­рі Кін­га — «во­на по­то­ну­ла».

Біль­шість ро­сій­ських лі­бе­ра­лів вва­жа­ли, що Пу­тін все ро­бить правильно до 25.10.2003 ро­ку, тоб­то до аре­шту Михайла Хо­дор­ков­сько­го. До цьо­го ча­су вже бу­ло пов­ні­стю за­чи­ще­но ме­дій­не і по­лі­ти­чне по­ля, в країні ви­мкне­но сві­тло і звук, лі­кві­до­ва­но са­мо­стій­ність ре­гіо­нів. Ра­ду Фе­де­ра­ції, а услід за нею і Дер­жду­му, пе­ре­тво­ре­но в ма­шин­ку для штам­пу­ва­н­ня за­ко­нів, на­пи­са­них у ви ко нав чій вла ді, а осві че на ро - сій­ська і за­хі­дна гро­мад­ськість про­дов­жу­ва­ла за­хо­плю­ва­ти­ся пла­скою шка лою опо дат ку ван ня і « лі бе ра - лом» Ку­дрі­ним в уря­ді. І ли­ше коли наш віт чиз ня ний Му га бе за че - пив на шо го віт чиз ня но го « бі ло го фер ме ра » Хо дор ковсь ко го, у де - яких пред­став­ни­ків гро­мад­сько­сті по­ча­ли ви­ни­ка­ти пев­ні сум­ні­ви.

■ По вер ні­мо ся до до по­ві ді Все - сві­тньо­го бан­ку. Як при­клад зво­ро­тної ево­лю­ції — з мон­стрів у при­стой­ні пра­ви­те­лі — колишній пре­зи­дент Га­ни Дже­рі Ро­лінгс. Тут, на дум­ку ана­лі­ти­ків Все­сві­тньо­го бан­ку, все бу­ло нав­па­ки: спо­ча­тку він по­во­див­ся жа­хли­во — ка­ту­вав, ду­шив сво­бо­ду сло­ва і на­віть вби­вав сво­їх су­про­тив­ни­ків — але по­тім ра­птом став на шлях ви­прав­ле­н­ня, відкрив для се­бе цін­но­сті де­мо­кра­тії, здо­був під­трим­ку МВФ і Все­сві­тньо­го бан­ку і, на­ре­шті, 2000 ро­ку став пер­шим ке­рів­ни­ком не­за­ле­жної Га­ни, який від­дав вла­ду мир­ним шля­хом.

Як і у ви пад ку з Му га бе, опис по лі тич ної тра єк то рії Ро лін г са, м’ яко ка жу чи, де що спро ще ний. Для ана­лі­ти­ків Усе­сві­тньо­го бан­ку з тяж­кою фор­мою еко­но­мі­чно­го де­тер мі ніз му не іс нує ні чо го, окрім фі­нан­сів і управ­лі­н­ня за допомогою фі­нан­сів. А втім, ні! Во­ни ще за­про­ва­ди­ли тер­мін «лі­нія Мо­га­ді­шо» за на­звою столиці Со­ма­лі, де у 1992— 1995 рр. бу­ло про ве­де­но ми­ро­твор­чу опе ра цію ООН. « Лі нія Мо га ді - шо » — це мо мент, за яко го ми ро - твор­ча мі­сія іно­зем­них сил в чу­жій дер жа ві пе ре хо дить на етап бой о - вих дій з ме­тою змі­ни ре­жи­му. Тоб­то два спосо­би управ­лі­н­ня: гро­ші і ар­мія. По­вер­та­ю­чись до по­рів­ня­н­ня ево­лю­цій Му­га­бе і Ро­лінг­са, за­зна чи мо, що до по відь вза га лі не вра­хо­вує кар­ди­наль­них від­мін­но­стей по­лі­ти­чно­го і со­ці­аль­но­го ланд­ша­фту цих кра­їн, не бе­ре до ува­ги ді­а­ме­траль­но про­ти­ле­жну люд­ську істо­рію і су­тність цих двох лю­дей. Му­га­бе — пар­ти­зан-ма­о­їст, з го­ло­вою, на би тою край ньо лі ви ми по - гля да ми і цін нос тя ми. Ро лінгс — офі цер, війсь ко вий льот чик, син фар­ма­цев­та і вла­сни­ці го­те­лю, по­пер вах на лаш то ва ний на по до лан - ня со ці аль ної не спра вед ли вос ті. Три­чі вчи­няв вій­сько­ві пе­ре­во­ро­ти, зокрема два успі­шних. Але що­ра­зу, ма ю чи мож ли вість ста ти дик та то - ром до­ві­чно, по­вер­тав кра­ї­ну у бік де мо кра тії і ста ло го еко но міч но го роз­ви­тку, зокрема й за рахунок за­хи­сту при­ва­тної вла­сно­сті.

Я не на­зи­ваю тут імен трьох ав­то­рів до­по­віді Все­сві­тньо­го бан­ку. Во­ни не ма­ють зна­че­н­ня. Їх всіх звуть — Все­сві­тній банк. І ще МВФ, ООН і ін­ко­ли Ра­да Єв­ро­пи. Во­ни май­же всі так га­да­ють. Що «ди­кта­тор біль­ше схиль­ний до ре­пре­сій за ви­со­ких до­хо­дів, тоб­то за біль­ших мо­жли­во­стей отримання рен­ти». (Ци­та­та.) Про жор­сто­кі ди­кта­ту­ри в та­ких бі­дних кра­ї­нах, як КНДР і Ку­ба, ана­лі­ти­ки Все­сві­тньо­го бан­ку за­бу­ва­ють, оскіль­ки ме­то­да­ми фі­нан­со­вої дії ці та по­ді­бні до них ди­кта­ту­ри не лі­ку­ю­ться, а ін­ших ме­то­дів дії, а го­лов­не, ін­ших ме­то­дів аналізу їхня кар­ти­на сві­ту не вмі­щує.

■ Го­лов­ний ви­сно­вок до­по­віді — то­вар­ні сан­кції вря­ту­ють кра­ї­ну від ди­кта­ту­ри — спи­ра­є­ться на кон­це­пцію «еко­но­мі­чної лю­ди­ни» Ада­ма Смі­та, від­по­від­но до якої всі лю­ди зав­жди ке­ру­ю­ться ли­ше еко­но­мі­чною ви­го­дою. Що­прав­да, сам видатний бри­тан­ський еко­но­міст чу­до­во ро­зу­мів, що це аб­стра­кція, за­про­ва­дже­на, як і будь-яка на­у­ко­ва аб­стра­кція, для зру­чно­сті мо­де­лю­ва­н­ня ре­аль­но­сті. І на­справ­ді, від справ­жніх ди­кта­то­рів, від та­ких мон­стрів, яки­ми є Му­га­бе чи Пу­тін, жо­дні сан­кції не вря­ту­ють. Ні той, ні той сан­кцій не бо­ї­ться і під їх ти­ском не пі­де, оскіль­ки втра­та вла­ди для них рів­но­силь­на смер­ті.

Му­га­бе 92 ро­ки, і звільнення Зім­ба­бве від цьо­го чу­до­ви­ська від­бу­де­ться, на­пев­не, у такий са­мий спо­сіб, яким Узбе­ки­стан на­ра­зі по­збув­ся Ка­рі­мо­ва. Що ж до Пу­ті­на — а са­ме спро­ба при­мі­ря­ти на Ро­сію ви­снов­ки цьо­го до­слі­дже­н­ня спо­ну­ка­ли ме­не звер­ну­ти ува­гу на до­по­відь Все­сві­тньо­го бан­ку — то, оскіль­ки він у пів­то­ра ра­зи мо­лод­ший від Му­га­бе, при­ро­дне звільнення Ро­сії від цьо­го ди­кта­то­ра най­ближ­чим ча­сом нам не за­гро­жує. Су­дя­чи з до­по­віді, осо­би, що ухва­лю­ють рі­ше­н­ня на За­хо­ді, вза­га­лі ма­ло ро­зу­мі­ю­ться на та­ких кра­ї­нах, як Ро­сія і Зім­ба­бве. То­му до­по­мо­ги від них че­ка­ти не вар­то. Сан­кції теж до­по­мо­га, але яв­но не­до­ста­тня. Ва­жли­ві­шою бу­ла б ціл­ко­ви­та мо­раль­на ізо­ля­ція Пу­ті­на і йо­го ото­че­н­ня, на яку, з огля­ду на все, За­хід не го­то­вий. А отже, го­лов­ним ре­сур­сом змін за­ли­ша­є­ться те, пра­кти­чно ні­ким не про­гно­зо­ва­не сьо­го­дні зро­ста­н­ня гро­ма­дян­ської актив­но­сті, яке дасть змо­гу роз­по­ча­ти про­цес змі­ни вла­ди. Утім, гро­ма­дян­ська актив­ність в Ро­сії зав­жди при­хо­дить, не сту­ка­ю­чи, не по­пе­ре­джа­ю­чи про свій ві­зит.

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.