Адам МIХНIК: «Це – де­мон­стра­ція ду­ро­сті, шо­ві­ні­зму й під­ло­сті»

Екс­пер­ти «Дня» — про резонанс від стат­ті ре­да­кто­ра «Газети Ви­бор­чої» із за­су­дже­н­ням рі­ше­н­ня поль­сько­го се­йму та від­по­від­аль­ність ме­діа

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

Чи­ма­ло­го ре­зо­нан­су на­бу­ла ста­т­тя го­лов­но­го ре­да­кто­ра поль­ської «Газети Ви­бор­чої» Ада­ма Мі­хні­ка «Про­кля­т­тя Во­ли­ні. По­вер­не­н­ня при­мар ми­ну­ло­го», опу­блі­ко­ва­на укра­їн­ською мо­вою на сай­ті espreso.tv. Ві­до­мий поль­ський гро­мад­сько-по­лі­ти­чний ді­яч, жур­на­ліст, ви­да­вець, ди­си­дент і по­літв’язень від­кри­то ви­сту­пив проти по­пу­ляр­них у поль­сько­му суспільстві ан­ти­укра­їн­ських на­стро­їв, які пі­ді­грі­ли у Сей­мі го­ло­су­ва­н­ням за резолюцію «Про вста­нов­ле­н­ня 11 ли­пня Днем пам’яті по­ля­ків, жертв ге­но­ци­ду, вчи­не­но­го ОУН-УПА».

Акту­а­лі­зу­ва­ло за­го­стре­н­ня укра­їн­сько-поль­ських від­но­син цьо­го ти­жня та­кож звер­не­н­ня ві­до­мих пред­став­ни­ків укра­їн­ської гро­мад­сько­сті до Вер­хов­ної Ра­ди, у яко­му від де­пу­та­тів ви­ма­га­ють ухва­ли­ти по­ста­но­ву, ко­тра має да­ти оцінку ан­ти­укра­їн­ським по­ста­но­вам пар­ла­мен­ту Ре­спу­блі­ки Поль­ща та ви­зна­ти зло­чин­ни­ми дії поль­ської сто­ро­ни на укра­їн­ських етні­чних те­ри­то­рі­ях до, під ча­сі пі­сля Дру­гої Сві­то­вої вій­ни. По­при, зда­ва­ло­ся б вже дав­но обго­во­ре­ні про­бле­ми «ка­ме­ні спо­ти­ка­н­ня» в не­про­стій істо­рії між на­ши­ми на­ро­да­ми, роз­бра­ту і не­по­ро­зу­мінь до­да­ють не ли­ше по­лі­ти­кан­ські й по­пу­ліст­ські рі­ше­н­ня по­лі­ти­ків Се­йму, а й ЗМІ, де те­ма при­ми­ре­н­ня не зна­йшла гі­дно­го осми­сле­н­ня. Про це, вла­сне, й за­ува­жує Адам Мі­хнік.

«Ста­ло­ся щось ду­же не­до­бре: за­пе­кла ду­рість і при­го­лом­шли­ве бо­я­гуз­тво роз­ла­дна­ли до­ро­бок кіль­ка­де­ся­ти­рі­чної му­дрої політики му­дрих по­ля­ків та укра­їн­ців, — та­ки­ми сло­ва­ми роз­по­чи­на­є­ться ко­лон­ка Ада­ма Мі­хнік. — Про цих при­ви­дів кіль­ка­де­сят ро­ків то­му на сто­рін­ках па­ризь­кої «Куль­ту­ри» пи­сав Юзеф Ло­бо­дов­ський — пи­сьмен­ник із ці­ка­вою, не­пе­ре­сі­чною біо­гра­фі­єю, ве­ли­кий при­хиль­ник поль­сько-укра­їн­сько­го діа­ло­гу. Тор­ка­ю­чись цієї га­ря­чої те­ми, він за­зна­чав: «Те­ри­то­рія, на якій від­бу­ва­ю­ться не­чи­слен­ні укра­їн­сько-поль­ські зу­стрі­чі, на­стіль­ки на­їжа­че­на ко­лю­чи­ми за­сі­ка­ми, пе­ре­ко­па­на вов­чи­ми яма­ми, за­ха­ра­ще­на вза­єм­ни­ми упе­ре­дже­н­ня­ми та пі­до­зра­ми, про­ся­кну­та ту­хлою во­дою анар­хі­чних по­гля­дів, що її бо­дай час­тко­во слід очи­сти­ти й осу­ши­ти, бо іна­кше за­гу­би­мо­ся на ній без по­ря­тун­ку». Зві­сно, по оби­два бо­ки ба­ри­кад є лю­ди, яким вже ні­чо­го не до­по­мо­же. Одні зав­жди ствер­дять: «Ти со­бі го­во­ри, що хо­чеш, а я знаю, що укра­їн­ці — це ска­же­ні пси!» — а ін­ші у від­по­відь ска­жуть: «Лях, жид, со­ба­ка — все ві­ра одна­ка».

Про­тя­гом багатьох ро­ків по­лі­ти­ка па­ризь­кої «Куль­ту­ри» Єжи Ге­дрой­ця фор­му­ва­ла спо­сіб ми­сле­н­ня поль­ської де­мо­кра­ти­чної опо­зи­ції, а по­тім, як ре­зуль­тат, і на­сту­пних уря­дів і пре­зи­ден­тів III Ре­чі По­спо­ли­тої. Ко­жен кон­флікт пе­ре­во­див­ся у діа­лог, а по­стій­на по­тре­ба в ком­про­мі­сі бу­ла ре­зуль­та­том сві­до­мої по­лі­ти­чної во­лі поль­ських і укра­їн­ських еліт.

...Не вхо­дя­чи в су­пе­ре­чку, чи був це ге­но­цид чи тіль­ки кри­ва­ва етні­чна чис­тка, з бо­ку поль­ських пар­ла­мен­та­рів прийня­т­тя ре­зо­лю­ції — це де­мон­стра­ція ду­ро­сті, шо­ві­ні­зму й під­ло­сті. Це бу­ло плюв­ком в облич­чя укра­їн­ської де­мо­кра­тії, укра­їн­ським, ча­сто про­поль­ським, па­трі­о­там.

У цій ре­зо­лю­ції не йшло­ся про істо­ри­чну прав­ду, бо че­рез 70 ро­ків її не зда­тний про­го­ло­си­ти жо­ден пар­ла­мент. Йшло­ся про псев­до­па­трі­о­ти­чні пе­ре­го­ни по­лі­ти­чних еліт: ко­го зви­ну­ва­тять в «па­трі­о­ти­чній не­до­ско­на­ло­сті», а ко­му вда­сться та­ко­го зви­ну­ва­че­н­ня уни­кну­ти...» (пов­ну вер­сію ма­те­рі­а­лу мо­жна прочитати на сай­ті «Ес­пре­со ТБ» та «Дня» — у ру­бри­ці TOP-NET).

По­ши­рив­ши текст Мі­хні­ка на свою сто­рін­ку у «Фейс­бу­ці» на­род- ний де­пу­тат, до­свід­че­ний ме­діа-ме­не­джер Ми­ко­ла Кня­жи­цький зауважив: «З Ада­мом Мі­хні­ком мо­жна не по­го­джу­ва­ти­ся, але йо­го по­трі­бно по­чу­ти. І в Поль­щі, і в Україні». А го­лов­ний ре­да­ктор газети «День» Ла­ри­са Ів­ши­на на ко­лон­ку ко­ле­ги з Поль­щі від­ре­а­гу­ва­ла на­сту­пни­ми сло­ва­ми: «У всіх про­бле­мах сьо­го­дні­шньої Єв­ро­пи не­ма­ла ви­на ме­діа, які ро­би­ли дур­них лю­дей ві­до­ми­ми, по­ту­ра­ли по­пу­лі­стам... Цін­но­сті та якість обмі­ню­ва­ли на, ні­би, за­ко­ни рин­ку. Отож і ба­чи­мо у впли­во­вих га­зе­тах, ча­сом, та­кі ма­те­рі­а­ли, що очам не мо­жеш по­ві­ри­ти... І зовсім ма­ло, про­сто оди­ни­ці, тих, хто зда­тний пли­сти проти те­чії... Спа­си­бі, Адам Мі­хнік!».

Яка роль і від­по­від­аль­ність ме­діа — як єв­ро­пей­ських, так і укра­їн­ських — у за­го­стрен­ні поль­сько-укра­їн­сько­го кон­флі­кту та чо­му лю­дей, го­то­вих «пли­сти проти те­чії» по оби­два бо­ки так ма­ло — з цим за­пи­та­н­ням «День» звер­нув­ся до екс­пер­тів.

«ЧЕ­РЕЗ ПО­ПУ­ЛІЗМ ПОЛЬ­ЩА МО­ЖЕ ЛЕГ­КО СТА­ТИ ЗДОБИЧЧЮ РО­СІЙ­СЬКО­ГО АГРЕ­СО­РА» Ми­ко­ла КНЯ­ЖИ­ЦЬКИЙ,

на­ро­дний де­пу­тат Укра­ї­ни:

— Адам Мі­хнік сьо­го­дні не є по­лі­ти­чним лі­де­ром. Він — лі­дер гро­мад­ської дум­ки, ав­то­ри­тет для жур­на­лі­стів. На жаль, це той лі­дер, який у су­ча­сній Поль­щі пе­ре­бу­ває в мен­шо­сті. І це озна­чає, що Поль­ща пе­ре­жи­ває ду­же скла­дні ча­си. Та по­лі­ти­ка, яку сьо­го­дні про­во­дять деякі там­те­шні лі­де­ри, — до­во­лі не­без­пе­чна, адже мо­же по­ста­ви­ти під за­гро­зу існу­ва­н­ня са­му Поль­ську дер­жа­ву. Бо за по­пу­лі­змом ду­же лег­ко ста­ти здобиччю ро­сій­сько­го агре­со­ра. Поль­ські ін­те­ле­кту­а­ли ча­сів Ге­дрой­ця зав­жди го­во­ри­ли, що не­за­ле­жна Поль­ща і не­за­ле­жна Укра­ї­на по­вин­ні під­три­му­ва­ти одне одно­го. То­ді­шні мо­раль­ні ав­то­ри­те­ти ро­би­ли все для того, щоб зна­йти ком­про­мі­су по­гля­ді на на­ше скла­дне спіль­не ми­ну­ле. Та­ка одно­бі­чна позиція су­ча­сної поль­ської елі­ти на укра­їн­ське пи­та­н­ня ви­кли­кає обу­ре­н­ня Ада­ма Мі­хні­ка і до­бре, що в поль­сько­му суспільстві є лю­ди, які не бо­я­ться так го­во­ри­ти в го­лос.

Вза­га­лі Єв­ро­па сьо­го­дні пе­ре­жи­ває скла­дні ча­си. І ми вже ста­ли до­ро­слою лю­ди­ною — як кра­ї­на. Ми не по­вин­ні із ве­ли­че­зним за­хо­пле­н­ням ди­ви­ти­ся на єв­ро­пей­ських по­лі­ти­ків, на єв­ро­пей­ську жур­на­лі­сти­ку, як ми це ро­би­ли ра­ні­ше. Ми не по­вин­ні не­до­оці­ню­ва­ти вла­сні си­ли. Укра­ї­на пе­ре­жи­ла скла­дні ча­си в но­ві­тній істо­рії, і до­ве­ла свою спро- мо­жність бути силь­ним на­ро­дом. Від­по­від­но, ба­га­то хто по­ви­нен в нас вчи­ти­ся. Ін­ше пи­та­н­ня, що це спіль­не на­вча­н­ня, — має від­бу­ва­ти­ся в єди­ній єв­ро­пей­ській сім’ї. Хоч які у нас­бу­ли б за­ува­же­н­ня до єв­ро­пей­ських лі­де­рів, чи роз­ча­ру­ва­н­ня в їхніх ме­діа (з ро­зу­мі­н­ням впли­ву на су­спіль­ство), ми по­вин­ні ро­зу­мі­ти, що му­си­мо ра­зом роз­ді­ля­ти спіль­ні цін­но­сті. Аль­тер­на­ти­ви не­має. Між Укра­ї­ною і кра­ї­ною-агре­со­ром — Ро­сі­єю — прір­ва на­ба­га­то біль­ша. Тре­ба по­кла­да­ти­ся ли­ше на се­бе, але вчи­ти­ся гі­дно ви­бо­рю­ва­ти свої по­зи­ції із су­сі­да­ми. І в цьому на­прям­ку якраз ва­жли­ва роль прин­ци­по­во­сті та про­фе­сіо­на­лі­зму ме­діа, які по­вин­ні не роз­па­лю­ва­ти при­стра­сті, а ви­сту­па­ти пла­тфор­мою по­ро­зу­мі­н­ня.

«ПОЗИЦІЯ АДА­МА МІ­ХНІ­КА СЬО­ГО­ДНІ НЕ Є ТИПОВОЮ ДЛЯ ПОЛЬ­СЬКИХ ЕЛІТ» Ми­хай­ло БАСАРАБ,

по­лі­то­лог:

— Пра­кти­чно в усіх про­від­них укра­їн­ських та поль­ських ЗМІ на­пи­са­ли про звер­не­н­ня гро­мад­сько­сті до Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни з ви­мо­гою вста­но­ви­ти пам’ятні дні вша­ну­ва­н­ня жертв поль­ських зло­чи­нів проти укра­їн­ців. На­зва­ли це від­по­від­дю укра­їн­ської сто­ро­ни. Це свід­чить, що те­ма від­но­син між кра­ї­на­ми у ме­діа ви­сві­тлю­є­ться достатньо. Мо­жли­во, хо­ті­ло­ся б біль­ше які­сних дис­ку­сій, зокрема на ТБ. Але всі, хто ці­ка­ви­ться ці­єю те­ма­ти­кою, ма­ють хо­ро­ші май­дан­чи­ки для обго­во­ре­н­ня та отримання ін­фор­ма­ції. В то­му чи­слі тут хо­ро­ший при­клад — га­зе­та «День» з її ува­гою до цієї те­ми та за­га­лом істо­рії. До­не­дав­на від­бу­ва­ли­ся ре­гу­ляр­ні зу­стрі­чі на­у­ков­ців з Укра­ї­ни та Поль­щі. Бу­ли офі­цій­ні за­яви. Ди­скурс що­до спіль­но­го істо­ри­чно­го ми­ну­ло­го від­був­ся, до того ж — він був на­пов­не­ний ве­ли­кою фа­кто­ло­гі­чною ба­зою. Однак, коли поль­ські пар­ла­мен­та­рі ухва­лю­ва­ли своє ві­до­ме рі­ше­н­ня, во­ни, во­че­видь, ке­ру­ва­ли­ся не на­пра­цю­ва­н­ня­ми на­ших еліт. Во­ни зне­ва­жи­ли дум­ку ві­до­мих гро­мад­ських ді­я­чів в обох кра­ї­нах і ухва­ли­ли не по­лі­ти­чне, а по­лі­ти­кан­ське рі­ше­н­ня. По­лі­ти­чне рі­ше­н­ня пе­ред­ба­чає від­по­від­аль­ність і об’єктив­ність. А в цьому випадку бу­ла від­вер­та спе­ку­ля­ція. Поль­ські політики у такий по­пу­ліст­ський крок спро­бу­ва­ли спра­цю­ва­ти на під­ня­т­тя сво­го ав­то­ри­те­ту. Са­ме політики на­пе­ре­до­дні сво­ї­ми за­ява­ми на­кру­ти­ли у ЗМІ на­стрій, ра­ди­ка­лі­зу­ва­ли су­спіль­ство. А по­тім ста­ли за­ру­чни­ка­ми вла­сної про­па­ган­дист­ської ді­яль­но­сті і від­по­від­но від­ре­а­гу­ва­ли на ті на­строї су­спіль­ства.

Адам Мі­хнік — дав­ній уча­сник укра­їн­сько-поль­сько­го діа­ло­гу. Це ін­те­ле­кту­ал, який від­зна­ча­є­ться ви­ва­же­ною по­зи­ці­єю. Бе­зу­мов­но, йо­го ни­ні­шня позиція не є типовою для сьо­го­дні­шніх на­стро­їв у се­ре­до­ви­щі поль­ських еліт і на­строю за­га­лом у поль­сько­му суспільстві, де від­зна­ча­є­ться ра­ди­ка­лі­за­ція. Мі­хнік — по­за трен­дом, але вір­ний со­бі. До­бре, що ці лю­ди про­яв­ля­ють по­лі­ти­чну від­по­від­аль­ність і ви­слов­лю­ють свою по­зи­цію, не зва­жа­ю­чи на те, що во­на не буде сприйня­та біль­ші­стю поль­сько­го су­спіль­ства.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

СВІЙ ВНЕСОК У РОЗВ’ЯЗА­Н­НЯ СКЛА­ДНИХ ПОЛЬ­СЬКО-УКРА­ЇН­СЬКИХ ВІД­НО­СИН ГА­ЗЕ­ТА «День» ЗРОБИЛА ЩЕ 2004 р., ВИПУСТИВШИ КНИЖКУ «ВІЙ­НИ І МИР, АБО «УКРА­ЇН­ЦІ — ПОЛЯКИ: БРА­ТИ/ВОРОГИ, СУ­СІ­ДИ...». ЯК­БИ УСІ КРА­ЩЕ І СВОЄЧАСНО ЧИТАЛИ ПРАВИЛЬНІ КНИЖ­КИ, ОСО­БЛИ­ВО ПОЛЬ­СЬКІ ПОЛІТИКИ, ЯКІ ПРАГНУТЬ ПЕРЕГЛЯНУТИ ІСТО­РИ­ЧНІ СТО­РІН­КИ, НАВРЯД ЧИ ВО­НИ СВО­Ї­МИ ДІЯМИ ВНОСИЛИ РОЗБРАТ У ВІД­НО­СИ­НИ ДВОХ КРА­ЇН, ЯКІ ДАВ­НО ВЖЕ ПОПРОСИЛИ ПРОЩЕННЯ ОДИН В ОДНО­ГО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.