По­вер­ну­ти ле­ген­ди, по­збу­ти­ся мі­фів

Ро­бо­ти 58 ав­то­рів, ві­до­мих і за­бу­тих, пред­ста­ви­ли на ви­став­ці «Ін­ша істо­рія: ми­сте­цтво Ки­є­ва од від­ли­ги до пе­ре­бу­до­ви»

Den (Ukrainian) - - Культура - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, фо­то Ми­ко­ли ТИМЧЕНКА, «День»

За­дає ритм кар­ти­на Ве­ні­а­мі­на Ку­шні­ра «Scherzo», ба­га­то­фі­гур­на ком­по­зи­ція, де по­єд­на­ні енер­гія бо­роть­би, стрім­кий рух і са­краль­ність. Ку­ра­тор ви­став­ки Га­ли­на Скля­рен­ко при­пу­скає, що за­раз ця ро­бо­та ви­став­ля­є­ться впер­ше. «Scherzo» є одним зі сми­сло­вих цен­трів про­е­кту, пред­став­ле­но­го у На­ціо­наль­но­му ху­до­жньо­му му­зеї Укра­ї­ни та ор­га­ні­зо­ва­но­го ра­зом з ау­кціон­ним до­мом «Ду­кат». Сьо­го­дні, на дум­ку Га­ли­ни Скля­рен­ко, кар­ти­на на­пов­ню­є­ться не­спо­ді­ва­но акту­аль­ним змі­стом, ін­тер­пре­тує істо­рію Укра­ї­ни, її пра­гне­н­ня до сво­бо­ди і не­за­ле­жно­сті.

«Scherzo» зна­йшли у при­ва­тній збір­ці. Вза­га­лі, як за­ува­жує ку­ра­тор ви­став­ки, го­лов­ні тру­дно­щі під час під­го­тов­ки бу­ли пов’яза­ні з по­шу­ком ро­біт. Тво­ри для про­е­кту на­да­ва­ли ко­ле­кціо­не­ри та рі­зні за­кла­ди, зокре­ма Му­зей істо­рії Ки­є­ва і Му­зей ші­ст­де­ся­тни­цтва, їх від­шу­ку­ва­ли у май­стер­нях митців.

ГЕТЬ ІНАКШИЙ

Що ви зна­є­те про Ми­ко­лу Тре­гу­ба? З окре­мої екс­по­зи­ції йо­го ро­біт по­чи­на­є­ться ви­став­ка «Ін­ша істо­рія». Га­ли­на Скля­рен­ко на­зи­ває ху­до­жни­ка «див­ним яви­щем на­шо­го ча­су». Ро­дом із се­ла, без ви­щої ху­до­жньої осві­ти (за пле­чи­ма — учи­ли­ще та ху­до­жня сту­дія при за­во­ді «Біль­шо­вик»), пра­цю­вав в Ін­сти­ту­ті ар­хе­о­ло­гії і ма­лю­вав — на кар­то­ні, ор­га­лі­ті, на віть яки хось ган чір ках, ад же ді ста - ва­ти по­ло­тно і фар­би ми­тцю, який пе­ре­бу­вав по­за офі­цій­ним ми­сте­цьким про­сто­ром, бу­ло важ­ко.

Дядь­ко Фе­дір у сі­ро­му жа­ке­ті та ушан­ці вту­пив­ся ку­дись, змо­ре­ний, а на тлі, се­ред чер­во­них ви­хо­рів, — ка­но­ні­чний ко­зак Ма­май. Гля­дач пе­ре­хо­плює стри­во­же­ний і сер­йо­зний по­гляд Ва­лен­ти­ни, ви­ма­льо­ва­ної з си­ні, бла­ки­ті й зо­ло­та, по­за­ду — у та­ких са­мих ко­льо­рах — ма­ня­чить цер­ква. Від­чай­ду­шні й роз­гу­бле­ні лю­ди, а ще хра­ми як центр ком­по­зи­ції або тло — основ­ні сю­же­ти кар­тин Ми­ко­ли Тре­гу­ба. Га­ли­на Скля­рен­ко роз­по­від­ає, що ху­до­жник за­чи­ту­вав­ся кни­гою з істо­рії ні­дер­ланд­сько­го жи­во­пи­су XVII сто­лі­т­тя, на­віть пе­ре­кла­дав її між сто­рі­нок укра­їн­ською. «Зда­ва­ло­ся б, якщо це йо­го улю­бле­не ми­сте­цтво, він має якось ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти це у сво­їх ро­бо­тах. Але йо­го ро­бо­ти геть іна­кші», — за­ува­жує ку­ра­тор ви­став­ки «Ін­ша істо­рія».

За жи­т­тя ху­до­жни­ка йо­го ро­бо­ти мо­жна бу­ло по­ба­чи­ти хі­ба що на квар­тир­них та ін­ших не­фор­маль­них ви­став­ках. На по­ча­тку 1980-х Тре­губ на­клав на се­бе ру­ки — йо­му був 41 рік. Під час пе­ре­бу­до­ви ви­ник ін­те­рес до ми­тця, сьо­го­дні чи­ма­ло йо­го тво­рів збе­рі­га­є­ться у при­ва­тних ко­ле­кці­ях за кор­до­ном, во­ни є в Zimmerli Art Museum, що в аме­ри­кан­сько­му шта­ті Нью-Джер­сі.

КУРЯВА ДО­БИ

Ва­жли­вий ком­по­нент ви­став­ки — фо­то­гра­фія. На чор­но-бі­лих сві­тли­нах Іри­ни Пап, Оле­ксан­дра Ран­чу­ко­ва та Ві­кто­ра Ма­ру­щен­ка за фік со­ва ні ки їв­ські ре алії 1960— 1980 ро­ків. Жов­те­ня­та у Му­зеї Ле­ні­на по­ка­зу­ють свої зна­чки, а ось зні­мок з са­мо­го му­зею — з чи­слен­ни­ми фі­гур­ка­ми Іл­лі­ча. У лег­кій ку­ря­ві при­би­ра­ють уча­сни­ки су- бо­тни­ку, лю­ди сто­ять у чер­зі до ятки — ці знім­ки є і ми­сте­цьким екс­по­на­том, і до­ку­мен­том до­би.

«В Укра­ї­ні фо­то­гра­фія до­сі за­ли­ша­є­ться по­за ува­гою ми­сте­цтво­знав­ців, хо­ча є по­ту­жним пла­стом на­шої ві­зу­аль­ної куль­ту­ри, — пе­ре­ко­на­на Га­ли­на Скля­рен­ко. — Хо­че­ться, щоб пред­став­ле­ні сві­тли­ни роз­та­шо­ву­ва­ли­ся са­ме в му­зеї, по­ряд з жи­во­пи­сом, скуль­пту­рою, гра­фі­кою. До то­го ж вже ви­ро­сло по­ко­лі­н­ня, яке не ро­зу­міє по­бу­то­вих ознак ра­дян­сько­го ча­су. І на цих знім­ках — істо­ри­чний та со­ці­аль­ний кон­текст, що уна­о­чнює тло, на яко­му тво­ри­ло­ся на­ше ми­сте­цтво».

Це ми­сте­цтво ду­же рі­зне, але ча­сто — чи-то «Гнів­ний Та­рас» Ал­ли Гор­ської, чи-то лі­ри­чні «Зву­ки лі­тньої но­чі» Сер­гія Одай­ни­ка — про цін­ність осо­би­стих пе­ре­жи­вань, сво­бо­ди та ін­ди­ві­ду­аль­но­сті. «Ме­ні зда­є­ться, одні­єю з тен­ден­цій пе­рі­о­ду од від­ли­ги до пе­ре­бу­до­ви є та­ке со­бі по­вер­не­н­ня до ми­сте­цтва, — роз­мір­ко­вує Га­ли­на Скля­рен­ко. — У ста­лін­ські ча­си все ви­кре­сли­ли і за­бо­ро­ни­ли, пе­ре­фор­ма­ту­ва­ли уяв­ле­н­ня про те, що є ми­сте­цтвом, хто є ми­тцем. І час од від­ли­ги — час по­вер­не­н­ня до твор­чо­сті, до по­шу­ку су­ча­сної ху­до­жньої мо­ви».

ТРАГЕДІЇ Й НА­ДІЯ

Ав­то­ри ви­став­ки «Ін­ша істо­рія» пра­гнуть по-но­во­му по­ди­ви­ти­ся на скла­дно­сті й про­ти­річ­чя ми­сте­цтва дру­гої по­ло­ви­ни ХХ сто­лі­т­тя. «Схе­ма «офі­цій­не-не­о­фі­цій­не» вже не пра­цює. Ба­га­то ху­до­жни­ків, які пра­цю­ва­ли у так зва­но­му офі­цій­но­му по­лі, та­кож ро­би­ли зов­сім ін­ше ми­сте­цтво, — акцен­тує Га­ли­на Скля­рен­ко. — Те­тя­на Ни­лів­на Яблон­ська пі­сля «Хлі­ба» фа­кти­чно не на­пи­са­ла жо­дної со­цре­а­лі­сти­чної кар­ти­ни. А «Ре­лі­квії Бре­ста» Ві­кто­ра Ри­жи­ха — це ду­же гі­дна ро­бо­та, хо­ча і на­йо­фі­цій­ні­ше, що мо­же бу­ти. Все зв’яза­но!»

Ви­став­ка «Ін­ша істо­рія» вко­тре уна­о­чнює не­об­хі­дність ство­ре­н­ня му зею су­час но­го укра їн­сько­го мис - те­цтва, де б зібрали ро­бо­ти від пі­сля­во­єн­но­го пе­рі­о­ду і до сьо­го­дні — по­ки во­ни оста­то­чно не роз­по­ро­ши­лись по сві­ту. «Що ста­є­ться з ро­бо­та­ми ху­до­жни­ка пі­сля смер­ті — скла­дна і тра­гі­чна істо­рія, — ви­знає Га­ли­на Скля­рен­ко. — На­при­клад, Тре­губ. Ро­ди­на збе­рі­гає ча­сти­ну ро­біт, ча­сти­ну від пра ви ли до Zimmerli Art Museum. А ху­до­жник Хом­ков, який вже по­мер, не мав ро­ди­ни. Зна­ла йо­го осо­би­сто, ба­чи­ла йо­го ро­бо­ти, а ку­ди во­ни те­пер по­ді­ли­ся — не знаю, тре­ба шу­ка­ти їх у яки­хось йо­го дру­зів. Му­зей має за­йма­ти­ся та­кою ро­бо­тою: ар­хі­ву­ва­ти, зби­ра­ти тво­ри».

Но­вий про­ект в НХМУ та­кож за­кли­кає до дис­ку­сії про ху­до­жні про­це­си дру­гої по­ло­ви­ни ХХ сто­лі­т­тя. Ор­га­ні­за­то­ри анон­су­ють кру­глий стіл з ми­сте­цтво­знав­ця­ми, зу­стрі­чі з ми­тця­ми. Крім цьо­го, «Ін­шій істо­рії» при­свя­че­ний но­вий ви­пуск жур­на­лу «Ан­ти­квар», не­за­ба­ром пред­став­ля­ти­муть ка­та­лог ви­став­ки. Га­ли­на Скля­рен­ко ре­зю­мує: «Сьо­го­дні тре­ба по­ка­зу­ва­ти яко­мо­га біль­ше, ма­кси­маль­но пов­но ре­кон­стру­ю­ва­ти ми­сте­цький про­цес і ні­ве­лю­ва­ти чи­слен­ні мі­фи».

Тож від­кри­вай­те, впер­ше чи на но во, ле ген дар ні по ста ті ук ра - їнсь кої куль ту ри на ви став ці «Ін­ша істо­рія: ми­сте­цтво Ки­є­ва од від ли ги до пе ре бу до ви » , що три - ває в На­ціо­наль­но­му ху­до­жньо­му му­зеї Укра­ї­ни до 30 жов­тня.

«ЗИМА В СТА­РО­МУ КИ­Є­ВІ» ТЕТЯНИ ЯБЛОНСЬКОЇ, СТВОРЕНА 1976 РО­КУ. ГА­ЛИ­НА СКЛЯ­РЕН­КО ЗА­ЗНА­ЧАЄ, ЩО ПІ­СЛЯ «ХЛІ­БА» (1949 РІК) ХУДОЖНИЦЯ ФА­КТИ­ЧНО НЕ НА­ПИ­СА­ЛА ЖО­ДНОЇ СО­ЦРЕ­А­ЛІ­СТИ­ЧНОЇ КАР­ТИ­НИ

НІЧ, СВІ­ТЛО, ТА­ЄМ­НИ­ЦЯ. КАР­ТИ­НА СЕР­ГІЯ ОДАЙ­НИ­КА «ЗВУ­КИ ЛІ­ТНЬОЇ НО­ЧІ»

ДЛЯ БА­ГА­ТЬОХ СТА­НУТЬ ВІДКРИТТЯМ РО­БО­ТИ МИ­КО­ЛИ ТРЕ­ГУ­БА, ХУ­ДО­ЖНИ­КА МАЛОВІДОМОГО, ДУ­ЖЕ САМОБУТНЬОГО І З ТРАГІЧНОЮ ДОЛЕЮ. У РАМ­КАХ ПРО­Е­КТУ «ІН­ША ІСТО­РІЯ» ВО­НИ ПРЕД­СТАВ­ЛЕ­НІ В ОКРЕМОМУ ЗА­ЛІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.