За­без­пе­че­н­ня май­бу­тньо­го ООН

П’ять кро­ків, які мо­жуть від­ро­ди­ти між­на­ро­дну ор­га­ні­за­цію

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ке­він РАДД

То­ді як чин­ний мі­жна­ро­дний по­ря­док стає все більш фра­гмен­то­ва­ним, силь­ні ін­сти­ту­ти гло­баль­но­го управ­лі­н­ня є ви­рі­шаль­ни­ми для розв’яза­н­ня стра­те­гі­чних, еко­но­мі­чних, стій­кі­сних ви­кли­ків сві­ту. І все-та­ки рід­ко на­ші існу­ю­чі ін­сти­ту­ти — пе­ред­усім Ор­га­ні­за­ція Об’єд­на­них На­цій — бу­ли слаб­ки­ми.

ООН не зруй­но­ва­на, але пе­ре­жи­ває тру­дно­щі, зокре­ма че­рез те, що все біль­ше кра­їн роз­гля­да­ю­тьїї як вві­чли­вий ди­пло­ма­ти­чний ви­верт і шу­ка­ю­тьшля­хів ви­рі­ше­н­ня основ­них гло­баль­них про­блем де­ін­де. Ми ба­чи­ли це що­до ши­ро­ко­го ко­ла пи­тань, по­чи­на­ю­чи від Си­рії до Іра­ну, Пів­ні­чної Ко­реї, тероризму, кі­бер­без­пе­ки, про­ха­чів при­тул­ку та бі­жен­ців, мі­гра­ції, Ебо­ли та но­вих криз у фі­нан­су­ван­ні гу­ма­ні­тар­ної до­по­мо­ги.

Хо­ча в ООН все ще є ба­га­то силь­них сто­рін, ця ор­га­ні­за­ція має та­кож чі­ткі стру­ктур­ні не­до­лі­ки. Ро­зрив між тим, що во­на хо­че зро­би­ти, і те, що во­на на­справ­ді ро­бить, зро­стає. Але світ по­тре­бує ООН, яка не тіль­ки роз­мір­ко­вує про по­лі­ти­ку, а й при­но­си­тьре­зуль та­ти в ре­аль­них умо­вах.

ООН ба­га­то зна­чить. Во­на є гли­бо­ко вко­рі­не­ною скла­до­вою по­ряд­ку пі­сля за­кін­че­н­ня Дру­гої сві­то­вої вій­ни. Якщо її зна­че­н­ня зни­жу­є­ться, якщо во­на по­віль­но стає «про­сто ін­шою не­уря­до­вою ор­га­ні­за­ці­єю», то кра­ї­ни змі­нять свої фун­да­мен­таль­ні уяв­ле­н­ня про те, як ма­ти спра­ву одна з одною в май­бу­тньо­му. Одно­сто­рон­ні­стьі «за­кон джун­глів» — від­мін­на ри­са те­пер уже да­ле­ко­го ми­ну­ло­го — мо­же по­вер­ну­ти­ся до між­на­ро­дних від­но­син.

ООН по­ка­за­ла, що во­на зда­тна від­нов­лю­ва­тись. Але те­пер во­на по­вин­на зро­би­ти це за не­об­хі­дно­сті, а не за­для зру­чно­сті. ООН має тер­мі­но­во пе­ре­гля­ну­ти свої фун­кції, стру­кту­ри і ме­ха­ні­зми фі­нан­су­ва­н­ня для ма­кси­мі­за­ції до­ся­гне­н­ня від­чу­тних ре­зуль­та­тів у всіх сфе­рах у ме­жах сво­єї ком­пе­тен­ції, по­чи­на­ю­чи від ми­ру і без­пе­ки в ін­те­ре­сах ста­ло­го роз­ви­тку, прав лю­ди­ни та гу­ма­ні­тар­ної вза­є­мо­дії.

Зокре­ма на­сту­пний Ге­не­раль­ний се­кре­тар ООН має роз­гля­ну­ти пи­та­н­ня що­до вжи­т­тя кіль­кох клю­чо­вих кро­ків. По­пер­ше, він (чи во­на) по­вин­ні про­ве­сти зу­стріч на ви­що­му рів­ні — про­дов­же­н­ня кон­фе­рен­ції в Са­нФран­ци­ско від 1945 ро­ку, ко­ли де­ле­га­ти узго­ди­ли Уста­нов­чий ста­тут ООН, в яко­му кра­ї­ни-чле­ни зно­ву ма­ю­тьпід­твер­ди­ти свою від­да­ні­сть­ба­га­то­сто­роннь ому під­хо­ду як одно­му з осно­во­по- ло­жних прин­ци­пів. Зу­стріч на ви­що­му рів­ні має бу­ти при­зна­че­на для то­го, щоб ви­ді­ли­ти най­ва­жли­ві­ші пе­ре­ва­ги спів­пра­ці й да­ти від­січ по­гля­дам, що вва­жа­ють­ба­га­то­сто­рон­ні­сть­про­сто важ­ким тя­га­рем.

Крім то­го, но­вий ген­сек по­ви­нен під­кре­сли­ти ро­льООН в бу­дів­ни­цтві мо­стів між ве­ли­ки­ми дер­жа­ва­ми, осо­бли­во в на­пру­же­ні ча­си, і роль­ве­ли­ких дер­жав у то­му, щоб ООН ді­я­ла в ін­те­ре­сах ши­ро­ко­го між­на­ро­дно­го спів­то­ва­ри­ства.

По-тре­тє, ген­сек му­си­тьви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ста­т­тю 99 Ста­ту­ту ООН. Це озна­чає: впро­ва­дже­н­ня но­вих іні­ці­а­тив із ви­рі­ше­н­ня ви­кли­ків гло­баль­но­го лі­дер­ства, на­ві­тья­кщо існу­ю­ча іні­ці­а­ти­ва мо­же за­зна­ти по­раз­ки; ство­ре­н­ня все­ося­жної до­ктри­ни за­по­бі­га­н­ня, яка під­кре­слює стій­ке дов­го­стро­ко­ве пла­ну­ва­н­ня по­лі­ти­ки, щоб ор­га­ні­за­ція мо­гла від­вер­ну­ти або при­найм­ні під­го­ту­ва­ти­ся до май­бу­тніх криз, а не про­сто ре­а­гу­ва­ти на си­ту­а­ції в мі­ру їхньо­го ви­ни­кне­н­ня.

Зокре­ма ця про­гра­ма має вклю­ча­ти­ся в бо­роть­бу з те­ро­ри­змом і на­силь­ни­цьким екс­тре­мі­змом; за змі­цне­н­ня кі­бер­без­пе­ки; обме­же­н­ня по­ши­ре­н­ня ав­то­ном­них смер­то­но­сних си­стем озбро­єнь; впро­ва­дже­н­ня норм між­на­ро­дно­го гу­ма­ні­тар­но­го пра­ва в кон­текс­ті вій­ни (аб­со­лю­тний прі­о­ри­тет); і роз­роб­ку ком­пле­ксно­го під­хо­ду до мо­жли­во­стей пла­не­ти і еко­ло­гі­чних на­слід­ків ді­яль­но­сті люд­ства, осо­бли­во в на­ших оке­а­нах.

Но­ве ке­рів­ни­цтво по­вин­но та­кож впро­ва­ди­ти ефе­ктив­ні про­це­си та ор­га­ні­за­цій­ні ме­ха­ні­зми для ре­а­лі­за­ції по­то­чних ве­ли­ких іні­ці­а­тив, зокре­ма ці­лі ста­ло­го роз­ви­тку ти­ся­чо­лі­т­тя (ЦСРТ). Не­зда­тні­стьдо­сяг­ти ЦСРТ, які мі­стять17 гло­баль­них ці­лей і 169 кон­кре­тних ці­лей, бу­ло б рів­но­зна­чно зви­ну­ва­чен­ню в сен­сі існу­ва­н­ня ООН.

Уни­кне­н­ня та­ко­го ре­зуль­та­ту по­тре­бу­ва­ти­ме но­во­го між­на­ро­дно­го­о­го до­го­во­ру між ООН, гло­баль­ни­ми і ре­гіо­наль­ни­ми бан­ка­ми роз­ви­тку, а та­кож при­ва­тни­ми фі­нан­со­ви­ми дже­ре­ла­ми для фі­нан­су­ва­н­ня зу­си­льЦСРТ. Те ж са­ме від­но­си­ться і до ре­а­лі­за­ції Па­ризь­кої клі­ма­ти­чної уго­ди 2015 ро­ку, яка мо­жли­ва за умо­ви ве­ли­ких ін­ве­сти­цій в га­лу­зі енер­го­збе­ре­же­н­ня та від­нов­лю­валь­них дже­рел енер­гії, щоб не допу­сти­ти зро­ста­н­ня гло­баль­ної тем­пе­ра­ту­ри на більш ніж 20 за Цель­сі­єм.

Рі­зно­ма­ні­тний по­ря­док ден­ний ООН — мир і без­пе­ка, ста­лий роз­ви­ток, пра­ва лю­ди­ни і гу­ма­нізм — по­вин­ні бу­ти кон­стру­ктив­но об’єд­на­ні в єди­ний стра­те­гі­чний кон­ти­ні­у­ум, а не за­ли­ша­ти­ся жорс­тки­ми, са­мо­до­ста­тньо­го ін­сти­ту­цій­ни­ми бун­ке­ра­ми. Мі­жди­сци­плі­нар­ні гру­пи «Ко­ман­да» ООН по­вин­ні роз­гор-

та­ти­ся­на мі­сцях, щоб зла­ма­ти ві­дом­чі бар’єри і ви­рі­шу­ва­ти від­по­від­ні про­бле­ми. Гру­пи пра­цю­ва­ти­муть під за­галь­ним ман­да­том усіх агентств ООН і очо­лю­ва­ти­му­ться­ди­ре­кто­ра­ми з опе­ра­цій ООН у ко­жній кра­ї­ні.

П’ятий крок має по­ля­га­ти в пов­ній ін­те­гра­ції жі­нок, які ма­ють за­лу­ча­ти­ся­рів­ною мі­рою до обго­во­ре­н­ня­у­сіх пун­ктів по­ряд­ку ден­но­го ООН, а не тіль­ки окре­мих га­лу­зей, які сто­су­ю­ться « жі­но­чих » пи­тань. Не­спро­мо­жність зро­би­ти це й на­да­лі під­ри­ва­ти­ме мир, без­пе­ку, роз­ви­ток, пра­ва лю­ди­ни, і де­да­лі зга­са­ю­че гло­баль­не еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня. Згі­дно зі зві­том Ма­кКін­сі 2015 ро­ку, по­лі­пше­н­ня­ген­дер­ної рів­но­сті в усьо­му сві­ті мо­же до­да­ти у сві­то­вий ВВП $12 трлн до 2025 ро­ку.

Крім то­го, мо­лодь тре­ба актив­ні­ше за­лу­ча­ти до прийня­т­тя рі­шень в ООН — не про­сто як па­тер­на­ліст­ський ви­верт, а й та­ким чи­ном, щоб до­зво­ли­ти їм до­по­мог­ти сфор­му­ва­ти своє вла­сне май­бу­тнє. Ни­ні мо­лодь (осо­би у ві­ці до 25 ро­ків) ста­но­вить 42% на­се­ле­н­ня­сві­ту, й її кіль­кість зро­стає. Зокре­ма ми по­тре­бу­є­мо но­вої по­лі­ти­ки для­ви­рі­ше­н­ня про­блем без­ро­бі­т­тя­се­ред мо­ло­ді, вра­хо­ву­ю­чи, що на­яв­ні під­хо­ди за­зна­ють нев­да­чі.

У шир­шо­му сен­сі, куль­ту­ра ООН по­вин­на змі­ню­ва­ти­ся— мо­жли­во, з но­вою стру­кту­рою ви­на­го­ро­дже­н­ня— щоб від­да­ва­ти прі­о­ри­тет опе­ра­ці­ям на мі­сцях, а не в штаб-квар­ти­рі; ви­ко­ну­ва­ти ре­ко­мен­да­ції до­по­від­ей, а не про­сто пи­са­ти по­біль­ше зві­тів; ви­зна­ча­ти ре­зуль­та­ти на мі­сцях, а не про­сто під­ра­хо­ву­ва­ти кіль­кість кон­фе­рен­цій ООН, що від­бу­ва­ю­ться.

І, на­ре­шті, на­сту­пний ген­сек по­ви­нен ду­ма­ти пра­кти­чно, ро­зу­мі­ю­чи, що зда­тність ООН ді­я­ти ефе­ктив­но та гну­чко зав­жди на­штов­ху­ва­ти­ме­ться­на бю­дже­тні обме­же­н­ня. То­му не­має сен­су спо­ді­ва­ти­ся, що одно­го чу­до­во­го дня фі­скаль­ні не­бе­са ча­рів­ним чи­ном від­кри­ю­ться. Цьо­го не бу­де.

Ви­хо­дя­чи за рам­ки цих кон­кре­тних пун­ктів, ви­ма­льо­ву­ю­ться два основ­ні пи­та­н­ня­що­до май­бу­тньо­го ООН: 1) З огля­ду на де­фі­цит гло­баль­но­го управ­лі­н­ня XXI сто­лі­т­тя, чи мо­жуть до­рад­чі ор­га­ни ООН втру­ти­ти­сяі прийня­ти ве­ли­кі рі­ше­н­ня від­по­від­но до си­ту­а­ції? 2) Чи змо­же ін­сти­ту­цій­ний ме­ха­нізм са­мої ООН ефе­ктив­но ім­пле­мен­ту­ва­ти по­лі­ти­чні рі­ше­н­ня­пі­сля­ї­хньо­го ухва­ле­н­ня?

За на­яв­но­сті до­ста­тньої по­лі­ти­чної во­лі, силь­но­го ке­рів­ни­цтва і чі­ткої, спря­мо­ва­ної на до­ся­гне­н­ня­ме­ти про­гра­ми ре­форм, ООН, як і ра­ні­ше, мо­же ста­ти осно­вою ста­біль­но­го, спра­ве­дли­во­го і ста­ло­го сві­то­во­го по­ряд­ку. Аль­тер­на­ти­вою є яв­не за­бу­т­тя, ін­сти­ту­цій­ний за­не­пад і без­си­л­ля пе­ред ве­ли­ки­ми про­бле­ма­ми на­шо­го ча­су. Це озна­ча­ло б дляв­сіх нас все більш не­ста­біль­ний світ.

Про­ект Син­ди­кат

Пе­ре­клад Ми­ко­ли СІРУКА, «День»

Ке­він РАДД, екс-прем’єр-мі­ністр Ав­стра­лії, пре­зи­дент Ін­сти­ту­ту по­лі­ти­ки азій­сько­го су­спіль­ства, го­ло­ва Не­за­ле­жної ко­мі­сії з ба­га­то­сто­рон­но­сті. Він є ав­то­ром книж­ки «ООН 2030 — Пе­ре­бу­до­ва по­ряд­ку в не­спо­кій­но­му сві­ті».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.