Близь­ко до кра­ху і без опти­мі­зму

Ді­а­гноз, який ста­вить со­бі бі­знес: го­стра фі­нан­со­ва не­до­ста­тнісь

Den (Ukrainian) - - Економіка - Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон; Ва­силь ІЛЬНИЦЬКИЙ, Ужго­род; На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Ситуація для ма­ло­го бі­зне­су в Укра­ї­ні геть скру­тна. Та­ко­го не­ве­се­ло­го ви­снов­ку ді­йшов «День» у стат­ті під ана­ло­гі­чною на­звою ( № 154 від 31 сер­пня). Однак ми по­ду­ма­ли, що та­ке уза­галь­не­н­ня, зро­бле­не в основному ви­хо­дя­чи з си­ту­а­ції хайу ве­ли­ких, але ли­ше двох мі­стах, мо­же ли­ше час­тко­во від­по­від­а­ти то­му, що ро­би­ться у на­шій со­ро­ка­міль­йон­ній дер­жа­ві. Чи не роз­по­від­а­є­мо ми про якісь ви­ня­тки, не ха­ра­ктер­ні для кра­ї­ни в ці­ло­му?

Тож «День» по­про­сив сво­їх ко­ре­спон­ден­тів зро­би­ти опи­ту­ва­н­ня у ре­гіо­нах кра­ї­ни, щоб по­да­ти чи­та­че­ві більш пев­ну кар­ти­ну бі­зне­со­во­го жи­т­тя в умо­вах, ко­ли пе­ре­вір­ки вза­га­лі за­бо­ро­не­ні, а про­те лу­на­ють не­по­оди­но­кі вза­єм­ні зви­ну­ва­че­н­ня як від кон­тро­лю­ю­чих ор­га­нів про­ти під­при­єм­ців, так і нав­па­ки.

Втім, під­при­єм­ни­цький клі­мат ви­зна­ча­є­ться не ли­ше сто­сун­ка­ми на­зва­них сто­рін. Дер­жа­ва в ці­ло­му ни­ні вкрай за­ці­кав­ле­на в то­му, щоб ство­ри­ти для бі­зне­су най­кра­щі умо­ви роботи і отри­му­ва­ти від­да­чу у ви­гля­ді по­да­тків. На­скіль­ки від­по­від­ні де­кла­ра­ції від­по­від­а­ють дій­сно­сті? Чи­тай­те про це у ма­те­рі­а­лах на­ших ко­ре­спон­ден­тів.

ХЕРСОН «СКЛА­ДНО ГО­ВО­РИ­ТИ ПРО МОЖЛИВIСТЬ РОЗШИРЕННЯ БIЗНЕСУ» Ми­хай­ло ЛИНЕЦЬКИЙ, під­при­є­мець, де­пу­тат Хер­сон­ської мі­ської ра­ди:

— Якщо бра­ти остан­ні пів­ро ку, то в роз дріб ній тор гів лі є не ве ли кі по зи тив ні зру шен - ня. Але в мо є му ви пад ку — тор гів ля ди тя чи ми то ва ра - ми — це се­зон­не по­кра­ща­н­ня. Ве­сна-лі­то — се­зон, ко­ли ба­тьки біль ше гу ля ють із діть ми на сві­жо­му по­ві­трі й по­тре­бу­ють ве­ло­си­пе­дів, ко­ля­сок, са­мо­ка­тів, но­во­го одя­гу і так да - лі. Важ ко го во ри ти за си ту а - цію що­до всіх, хто за­йма­є­ться роз­дрі­бною тор­гів­лею, але, по­рів­ня­но з осін­ню та зи­мою ми­ну ло го ро ку, си ту а ція бу ла знач но гір шою. Що мі ся ця про­да­жі па­да­ли на 5—10%.

Із точ ки зо ру сто сун ків із кон­тро­лю­ю­чи­ми ор­га­на­ми, то мо­ра­то­рій на про­ве­де­н­ня пе­ре­ві рок до сі діє. Справ ді, ми не від­чу­ва­є­мо жо­дно го ти­ску, як це бу ло, на прик лад, 2012 ро - ку, ко­ли я був го­ло­вою ви­бор­чо­го шта­бу опо­зи­цій­ної пар­тії, і на на ступ ний день пі сля ви - бо­рів у ме­не бу­ла ком­пле­ксна пе ре вір ка. В ко лі під при єм - ців, з яки ми я спіл ку ю ся, та - кож го во рять про від сут ність «на­їздів».

Є не­га­тив­на тен­ден­ція що­до тор­гів­лі на рин­ках. Кіль­ка мо їх знай о мих при пи ни ли свою ді яль ність че рез ви со кі став­ки орен­ди за мі­сце й за­га­лом не­ви­гі­дні умо­ви. Во­ни шу­ка­ють се­бе в ін­ших сфе­рах ді­яль­но­сті. Хтось став мо­ря­ком, ін ші зай ма ють ся тор гів лею ово чів і фрук тів, хтось пі шов на так зва ні сти хій ні рин ки, де мен­ше на­ван­та­же­н­ня що­до орен­ди. У той же час, знаю це по де пу та­тсь кій ро бо ті, бюд - жет мі­ста отри­мує, як на ме­не, знач но мен ше від міс це вих рин ків, ніж там зби ра ють з лю­дей.

Що­до ці­но­вої по­лі­ти­ки, то лю­ди по­сту­по­во зви­кли до то­го, що все по­до­рож­ча­ло, а курс до ла ра три ма єть ся на рів ні 25 гри­вень. Уже не­має нер­во­вої ре ак ції на цін ник. Я б на - звав це при­мар­ною ста­біль­ні­стю, адже щой­но по­чи­на­ю­ться ко­ли­ва­н­ня кур­су, лю­ди йдуть куп ля ти щось на пе ред. На - при­клад, че­ка­ють на не­мов­ля в жов т ні, а за то ва ром при хо - дять у сер­пні.

Ще від­зна­чу ва­жли­вий мо­мент — від сут ність кре ди ту - ва­н­ня. Ду­же ве­ли­кі від­со­тки й за га лом умо ви не ви гід ні для бі­зне­су. Тоб­то до­во­ди­ться роз­ра хо ву ва ти тіль ки на влас ні си ли, влас ний при бу ток, і скла­дно го­во­ри­ти про мо­жли­вість роз ши рен ня біз не су. Я осо­би­сто ко­ри­сту­вав­ся про­гра­мою кре­ди­ту­ва­н­ня Єв­ро­пей­сько го бан ку ре кон ст рук ції і роз­ви­тку, але цьо­го ро­ку при­пи­нив. Га­даю, вла­да має звер - ну ти на це ува гу й до по мог ти ма ло му та се ред ньо му біз - не­су в от ри ман ні ви гід них кре­ди­тів.

«ГО­СТРА ФIНАНСОВА НЕДОСТАТНIСТЬ» Іван БУШКО, вла­сник під­при­єм­ства «Пер­люкс-Укра­ї­на», яке за­йма­є­ться екс­порт­но-ім­порт­ни­ми опе­ра­ці­я­ми то­ва­ра­ми по­бу­то­вої хі­мії та про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня, За­кар­па­т­тя:

— Як на ме­не — ле­галь­ний малий і се­ре­дній бі­знес в усій кра ї ні по чу ва єть ся од на ко во важ ко, а на яв на ре гі о наль на спе­ци­фі­ка є не над­то зна­чною. Го­во­ря­чи лі­кар­ською тер­мі­но­ло гі­єю, ма лий і се ред ній біз - нес в Укра­ї­ні по­валь­но «хво­ріє на го­стру фі­нан­со­ву не­до­ста­тність», яка по­сту­по­во при­зво­дить до па­ра­лі­чу всьо­го еко­но­мі­чно­го ор­га­ні­зму.

При­чин для та­ко­го пла­чев­но­го ста­ну є над­то ба­га­то. Це — ко­ру­пція на всіх ща­блях вла­ди, на­да­н­ня пре­фе­рен­цій пев­ній ка­те­го­рії ви­ро­бни­ків, мо­но­по­лі­за­ція рин­ків, ви­го­тов­ле­н­ня та про­даж кон­тра­фа­ктної про­ду­кції та під­ро­бок і де­ся­тки ін­ших. Та все ж най­го­лов­ні­ши­ми фа­кто­ра­ми, які сьо­го­дні істо­тно впли­ва­ють на згор­та­н­ня ма­ло­го і се­ре­дньо­го бі­зне­су, є від­су­тність обі­го­вих ко­штів для йо­го роз­ви­тку.

Пі­сля стрім­кої де­валь­ва­ції грив­ні та зро­ста­н­ня цін пра­ктич но на все, при фак тич ній кон­сер­ва­ції до­хо­дів, ку­пі­вель­на спро мож ність на се лен ня змен ши ла ся в ра зи, що над - зви­чай­но не­га­тив­но від­обра­зи­ло­ся на отри­ман­ні при­бу­тків, які є основ­ною скла­до­вою для роз вит ку біз не су. Си ту а ція ді­йшла до то­го, що окре­мі під - при­єм­ці не мо­жуть на­віть під­три му ва ти опе ра цій ну ді яль - ність, по кри ва ти на яв ні ви - роб ни чі ви тра ти. Дру га скла - до­ва — від­су­тність до­сту­пно­го для аб со лют ної біль шос ті ма­ло го і се ред ньо го біз не су бан ківсь ко го фі нан со во го ре­сур­су.

Пев ні спо ді ван ня для по - пов нен ня влас них обі го вих ко­штів ві­тчи­зня­ні під­при­єм­ці пов’язу­ва­ли з мо­жли­ві­стю ви­хо­ду на єв­ро­пей­ські рин­ки, де ку пі вель на спро мож ність на - се­ле­н­ня є ку­ди ви­щою. Однак і тут на нас ча ту ва ли пас т ки у ви­гля­ді квот на вве­зе­н­ня окре­мих ви­дів про­ду­кції. На­при­клад, свою екс пор т ну кво ту на вве­зе­н­ня до кра­їн ЄС кон­цент- ра­ту ви­но­гра­дно­го і яблу­чно­го со ків Укра ї на ви ко рис та ла впро­довж не­пов­них двох мі­ся­ців — ще в се­ре­ди­ні лю­то­го, а по над к во то вий екс порт ви ма­гає від ук ра їнсь ких під при - ємств спла­ти вві­зно­го ми­та.

Що­до ре­гіо­наль­них осо­бли­вос тей... Остан нім ча сом за - кар­па­тцям, че­рез на­ше гео­гра­фіч не роз та шу ван ня та ре гу - ляр­ні скан­да­ли на ми­тни­цях, при кле ї ли яр лик кон т ра бан - ди­стів. Хо­ча, як ба­чи­мо з кри­мі­наль­ної хро­ні­ки у ЗМІ, конт ра бан ду ли ше ви яв ля ють на кор­до­ні, а вла­сни­ка­ми кон­тра­фак т ної про дук ції зде біль шо­го є «вну­трі­шні» обла­сті Украї ни. Однак близь кість кор до - ну, сут­тє­ва рі­зни­ця в ці­нах на біль шість то ва рів, особ ли во під­акци­зних, із су­сі­дні­ми кра­ї­на­ми та від­су­тність вдо­ма ро­бо чих місць спо ну кає знач ну час ти ну пра цез дат но го на се - лен ня зай ма ти ся « чов ни ко - вою » кон т ра бан дою. Але ці «при­хо­ва­ні ін­ве­сти­ції» май­же не спря мо ву ють ся в еко но - мі­ку. За ви тор гу ва ні на кон т - ра­бан­ді гро­ші за­кар­па­тці зво­дять со бі бу дин ки, ку пу ють до ро гі ав то, зво дять при мі - щен ня для зда чі в орен ду та ви рі шу ють ін ші май но ві пи - та­н­ня. Чи не єди­на га­лузь еко­но мі ки, де « пра цю ють » та кі гро ші, це рес то ран но- го тель - ний бі­знес і сфе­ра роз­ваг. У ви­роб ни чі про це си та кі гро ші прак тич но не йдуть з од ні­єї при чи ни — їх ні влас ни ки не ма ють для цьо го від по від них знань і прак тич ної під го - тов­ки.

«МАЛИЙ I СЕРЕДНIЙ БIЗНЕС НА СЬОГОДНI В СТАНI КРА­ХУ»

Так вва жає ко вель сь кий під­при­є­мець Ігор ПІНІС, яко- го ко­ле­ги по бі­зне­су обрали го­ло­вою гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції під при єм ців і пра ців ни ків при ват но го сек то ру Ко ве ля. Він про­йшов три Май­да­ни, до­по­ма­гає укра­їн­ським вій­сько­вим і вва жає, що й ни ніш ня вла­да бо­ї­ться са­мо­стій­них і са - мо­до­ста­тніх лю­дей. Йо­го оби­ра ли ке рів ни ком об’ єд нан ня « Во лон те ри Во ли ні » . Це — об’єд­на­н­ня трьох де­ся­тків во­лон­тер­ських груп, двох со­тень лю­дей, які ре­аль­но за­йма­ли­ся та за­йма­ю­ться кон­кре­тною до­по мо гою ук ра їнсь кій ар мії, пе­ре­се­лен­цям із зо­ни не­ого­ло­ше­ної вій­ни, ро­ди­нам уча­сни­ків бо­йо­вих дій на схо­ді Украї ни. Ігор Пі ніс та йо го со рат - ни­ки сто­я­ли бі­ля дже­рел ство­ре­н­ня Ко­вель­сько­го цен­тру до­по­мо­ги 51-й бри­га­ді. Зав­дя­ки їхній під­трим­ці в Ко­ве­лі ви­да­ли най­біль­ше на Во­ли­ні зем­лі для уча­сни­ків АТО.

« До По дат ко во го май да ну я пі­ді­йшов уже з до­сві­дом бо­роть би за пра ва під при єм ців. То ді на Во ли ні ство ри ли стру­кту­ру, яка ма­ла ви­ко­на­ти ре кон ст рук цію кіль кох по - ту­жних рин­ків. Во­на ви­гра­ла тен дер, не ма ю чи від по від ної про­ми­сло­вої ба­зи, і со­бі в суб­під ряд ни ки взя ла дві фір ми, які їй у тен­де­рі про­гра­ли. Тоб­то са­ме во­ни й ма­ли ви­ко­ну­ва­ти ро бо ту... То ді на ко вель сь - ко­му рин­ку, в ра­йо­ні так зва­но го Брес­тсь ко го па са жу, вста­нов­лю­ва­ли ма­лень­кі ма­га­зин чи ки, мав свою « точ ку » і я. Нас по ста ви ли пе ред фак - том: ви — віль­ні, ми зна­йде мо ко­му пе­ре­про­да­ти ва­ші тор­го­ві міс ця, — роз по ві дає Пі ніс. Ка же, ко ли очо лив про тест під­при­єм­ців, йо­му про­по­ну­ва­ли до сить хо ро шу су му « від - ступ но го » . « На то мість ми ор - га ні зу ва ли лю дей, бу ли ак ції про тес ту... І ми пер ши ми в Укра ї ні від сто я ли свої ро бо чі міс ця, ма лень кий біз нес, і не ли ше свій. Під при єм ці — це са­мо­до­ста­тні лю­ди, які ні­чо­го не ви ма га ють від дер жа ви, а тіль­ки да­ють їй. Їх бо­я­ться, бо во­ни бу­ли осно­вою і «по­ма­ран­че­во­го» Май­да­ну, і По­да­тко­во­го май да ну, і Ре во лю ції Гід - нос ті. Во лон терсь кий рух на 90 від­со­тків три­ма­є­ться на ма­ло му біз не сі. Це під при єм ці одя­гну­ли й на­го­ду­ва­ли ар­мію, во ни мог ли до зво ли ти со бі влас ним кош том по їха ти на Май­да­ни, во­ни са­мі пе­ре­жи­ли всі важ кі для дер жа ви ча си. Ни ні ж у на шо му ре гі о ні ( та, ма буть, не тіль ки в на шо му) ма лий і се ред ній біз нес пе ре - жи­ває стан кра­ху. Зна­чно впа­ла ку пі вель на спро мож ність на се лен ня, то го про шар ку, ко­трий і був основ­ним спо­жи - ва­чем на­шо­го бі­зне­су. Ра­ні­ше ми не по тре бу ва ли до по мо ги дер­жа­ви, основ­на дум­ка бу­ла: « Аби бо дай не за ва жа ли! » . Про­те по­да­тко­вий тя­гар, який на­кла­да­ли уря­ди як Аза­ро­ва, так і Яце­ню­ка, про­сто зни­щує під при єм ців. Я спіл ку ю ся з ба гать ма людь ми, які знай ш - ли свою ні шу в ма ло му чи се - ре­дньо­му бі­зне­сі, які го­ду­ють свої ро ди ни, да ють ро бо ту ін - шим лю дям. Го лов не, що за - раз ці лю­ди не ма­ють опти­мі­зму, не ма­ють аб­со­лю­тно ніякої впев не нос ті у май бут ньо му сво­го бі­зне­су. А от­же, во­ни не зна­ють, як ви­жи­ва­ти­муть зав­тра. Основ­не, що чую за­раз від ко­лег, — про­три­ма­ти­ся ще мі­сяць, ще два...»

ЗА­КАР­ПА­Т­ТЯ

ВОЛИНЬ

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.