Ти ба­чив свою кра­ї­ну?

Во­лон­те­ри за­пу­сти­ли про­ект вну­трі­шньо­го мо­ло­ді­жно­го обмі­ну й по­ді­ли­ли­ся вра­же­н­ня­ми від по­їзд­ки до пі­сля­во­єн­но­го Слов’ян­ська

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ана­ста­сія РУДЕНКО, «День»

«ТВОЯ КРА­Ї­НА» Є РУ­ХОМ, ЯКИЙ СТВОРЮЮТЬ ЙО­ГО УЧА­СНИ­КИ» «НЕХАЙ РОЗБИВАТИ СТЕ­РЕ­О­ТИ­ПИ СТА­НЕ ТРАДИЦІЄЮ»

Ксе­нія ОМЕЛЬЧЕНКО,

ко­ор­ди­на­тор «Тво­єї Кра­ї­ни» у Слов’ян­ську До­не­цької обла­сті: «МІСТО НА­РО­ДНОЇ КУЛЬ­ТУ­РИ І ПРИРОДНОЇ КРАСИ»

Сво­ї­ми вра­же­н­ня­ми ді­ля­ться уча­сни­ки де­ле­га­ції з Ки­є­ва до Слов’ян­ська.

Фе­но­мен « ре­гіо­на­лі­за­ції » і пов’яза­на з ним упе­ре­дже­ність — як на­слі­док три­ва­лої по­лі­ти­ки нав’язу­ва­н­ня не­га­тив­них сте­ре­о­ти­пів і від­су­тно­сті осо­би­стих пра­ктик бо­роть­би з ни­ми — є не­аби­якою про­бле­мою укра­їн­сько­го су­спіль­ства. Мо­жна за­до­воль­ня­ти­ся об’єд­нав­чою ри­то­ри­кою з бі­гбор­дів і за­ли­ша­ти­ся зі сво­ї­ми мен­таль­ни­ми бар’єра­ми, а мо­жна по­до­ро­жу­ва­ти і ор­га­ні­зо­ву­ва­ти по­їзд­ки кра­ї­ною. Про­гра­ми мо­жуть бу­ти рі­зни­ми — про­фе­сій­ни­ми, ми­сте­цько-про­сві­тни­цьки­ми. Зокре­ма, «День» про­во­дить що­рі­чну Лі­тню шко­лу жур­на­лі­сти­ки «Дня» для кра­щих сту­ден­тів з усі­єї Укра­ї­ни і їздить зі сво­єю фо­то­ви­став­кою мі­ста­ми, за­кли­ка­ю­чи за­ми­сли­ти­ся над клю­чо­ви­ми по­ді­я­ми з жи­т­тя кра­ї­ни.

А сту­ден­ти-во­лон­те­ри ор­га­ні­зу­ва­ли про­ект « Твоя Кра­ї­на » , в рам­ках яко­го мо­ло­ді лю­ди при­їжджа­ють на три-чо­ти­ри дні до не­зна­йо­мо­го мі­ста і зав­дя­ки сво­їм одно­лі­ткам зна­йом­ля­ться з ним. Не­що­дав­но Слов’янськ упер­ше став уча­сни­ком цьо­го про­е­кту. «День» ді­знав­ся, чим ди­ву­ва­ло місто і які пла­ни в ор­га­ні­за­то­рів іні­ці­а­ти­ви.

Єв­ген ДЕМЧЕНКО,

іні­ці­а­тор ру­ху «Твоя Кра­ї­на»:

— Ми го­во­ри­мо пе­ред­усім про мі­сію ру­ху, яку мо­жна пред­ста­ви­ти ло­зун­гом не «Схід і За­хід ра­зом», а «Ти що, ще не ба­чив сво­єї кра­ї­ни?» і ко­ро­тким хе­ште­гом #25обла­стей­до­25ро­ків: ко­жен укра­ї­нець до 25 ро­ків має по­бу­ва­ти в усіх обла­стях Укра­ї­ни. Для чо­го? Ми ор­га­ні­зо­ву­є­мо ві­зи­ти не з ту­ри­сти­чною ме­тою, а за­для кіль­кох ре­чей. По­пер­ше, фор­му­ва­н­ня «все­укра­їн­ських укра­їн­ців». Укра­ї­на — над­зви­чай­но рі­зно­ма­ні­тна кра­ї­на, і це ве­ли­че­зний ре­сурс для роз­ви­тку, хоч у ма­со­вій сві­до­мо­сті це ча­сто по­зи­ціо­ну­є­ться як про­бле­ма. Ми вва­жа­є­мо, що у нас не­до­ста­тньо лю­дей, які бу­ли б не про­сто па­трі­о­та­ми сво­го ре­гіо­ну — Сло­бо­жан­щи­ни, Га­ли­чи­ни, Дон­ба­су чи По­ліс­ся, а й ро­зумі­ли осо­бли­во­сті та сильні сто­ро­ни ко­жної з обла­стей і мо­гли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти це для за­галь­но­го бла­га усіх укра­їн­ців.

По-дру­ге, ство­ре­н­ня зв’яз­ків між лю­дьми. Не­що­дав­но я ви­сту­пав на кон­фе­рен­ції TEDx в уні­вер­си­те­ті «Львів­ська по­лі­те­хні­ка», де роз­по­від­ав про кампанію «Твоя Кра­ї­на». Я про­вів не­ве­ли­чкий екс­пе­ри­мент — по­про­сив слу­ха­чів (а їх бу­ло близь­ко 300) під­ня­ти ру­ку, якщо во­ни ма­ють дру­зів у Вар­ша­ві чи Кра­ко­ві. Близь­ко по­ло­ви­ни від­по­від­а­ли цьо­му кри­те­рію. По­тім я по­про­сив під­ня­ти ру­ки тих, хто має дру­зів у Чер­ка­сах чи Ми­ко­ла­є­ві. Та­ких лю­дей бу­ло більш ніж вдві­чі мен­ше. Об’єктив­но так скла­ло­ся, що ме­шкан­ці схі­дних обла­стей ма­ють ба­га­то зв’яз­ків із ме­шкан­ця­ми Ро­сії та кра­їн СНД, ме­шкан­ці за­хі­дних обла­стей тя­жі­ють до Поль­щі та ін­ших кра­їн Єв­ро­пи, а от кіль­кість зв’яз­ків все­ре­ди­ні кра­ї­ни по­рів­ня­но ма­ла. Гру­пи уча­сни­ків ві­зи­тів у рам­ках на­шо­го про­е­кту фор­му­ю­ться так, щоб ко­жен міг одра­зу по­зна­йо­ми­ти­ся й по­спіл­ку­ва­ти­ся з лю­дьми з усі­єї Укра­ї­ни.

По-тре­тє, кра­є­знав­чо-про­сві­тни­цька ме­та. 36% укра­їн­ців вза­га­лі не бу­ли за ме­жа­ми сво­їх обла­стей. Це до­зво­ляє фор­му­ва­ти у них че­рез ме­діа «де­мо­ні­зо­ва­ний» образ ін­ших ре­гіо­нів для вті­ле­н­ня по­лі­ти­чно­го прин­ци­пу «роз­ді­ляй та вла­да­рюй».

Під час ві­зи­тів уча­сни­ки зна­йом­ля­ться з ді­яль­ні­стю рі­зно­ма­ні­тних гро­мад­ських іні­ці­а­тив, зу­стрі­ча­ю­ться з під­при­єм­ця­ми, чи­нов­ни­ка­ми, ми­тця­ми. Пі­сля ві­зи­тів ба­га­то уча­сни­ків ста­ють ор­га­ні­за­то­ра­ми ві­зи­тів «Тво­єї Кра­ї­ни» у сво­є­му мі­сті чи се­лі, ор­га­ні­зо­ву­ють ін­ші су­спіль­но ко­ри­сні про­е­кти.

За­га­лом ідея ро­би­ти та­кий мо­ло­ді­жний обмін зов­сім не но­ва й зна­хо­ди­ла се­бе у рі­зних про­е­ктах («Рі­здво ра­зом», «Зі схо­ду на за­хід» то­що), не ка­жу­чи вже про єв­ро­пей­ський фор­мат обмі­нів Youth in Action (те­пер Erasmus+). По­рів­ня­но з ін­ши­ми укра­їн­ськи­ми про­е­кта­ми у на­шо­го є дві клю­чо­ві від­мін­но­сті: ми во­зи­мо лю­дей по всій кра­ї­ні, а не ли­ше в яко­мусь одно­му на­прям­ку, щоб по­ка­за­ти на­шу кра­ї­ну в усьо­му її роз­ма­їт­ті — з се­ре­дньо­ві­чни­ми ву­ли­чка­ми та ар­хі­те­кту­рою ра­дян­ської до­би, з зам­ка­ми та ін­да­стрі­а­лом, з при­ро­дни­ми осо­бли­во­стя­ми та най­рі­зно­ма­ні­тні­ши­ми лю­дьми. Ві­зи­ти від­бу­ва­ю­ться не ли­ше до обла­сних цен­трів, а й до не­ве­ли­ких мі­сте­чок, на­при­клад Тро­стян­ця, Бур­шти­на, Сня­ти­на. Крім то­го, ми ра­ди­мо усім ор­га­ні­за­то­рам один день з ві­зи­ту ро­би­ти ви­їзним і по­ка­зу­ва­ти уча­сни­кам якісь ці­ка­ві мі­сця по­за мі­стом.

Пер­ші ві­зи­ти ма­ли від­бу­ти­ся до Лу­ган­ська та До­не­цька, але ми, на жаль, не всти­гли...

«Твоя Кра­ї­на» є ру­хом, який створюють йо­го уча­сни­ки. Ми не ма­є­мо жо­дно­го цен­тра­лі­зо­ва­но­го дже­ре­ла ре­сур­сів, і во­но нам не по­трі­бне. Про­ект по­бу­до­ва­ний на то­му, що всі охо­чі об’єд­ну­ють свої на­яв­ні ре­сур­си (жи­тло, час, ор­га­ні­за­цій­ні на­ви­чки), щоб ство­ри­ти пев­не су­спіль­не бла­го: до­ві­ру, усві­дом­лен- ня рі­зно­ма­ні­т­тя сво­єї кра­ї­ни, дру­жні зв’яз­ки між лю­дьми.

Рух «Твоя Кра­ї­на» — аб­со­лю­тно від­кри­тий для до­лу­че­н­ня рі­зно­ма­ні­тних ор­га­ні­за­цій чи окре­мих лю­дей, які хо­чуть по­ка­за­ти своє місто чи се­ло. Са­ме це до­зво­ляє нам ру­ха­ти­ся до ма­со­во­сті й що­ра­зу збіль­шу­ва­ти кіль­кість ві­зи­тів та уча­сни­ків. Для спро­ще­н­ня про­це­су до­лу­че­н­ня до про­е­кту ми під­го­ту­ва­ли ор­га­ні­за­цій­ний па­кет ма­те­рі­а­лів з ме­то­ди­чкою з ор­га­ні­за­ції ві­зи­тів (по­си­ла­н­ня — bit.ly/tvoja_krajina_orgpack) та ан­ке­ту- за­яв­ку для ор­га­ні­за­то­рів (bit.ly/tvoja_krajina_organketa).

Ни­ні гео­гра­фія про­е­кту на­лі­чує біль­ше 45 на­се­ле­них пун­ктів в усіх обла­стях Укра­ї­ни (за ви­клю­че­н­ням оку­по­ва­но­го Кри­му). Ві­зи­ти ор­га­ні­зо­ву­ють біль­ше 30 рі­зно­ма­ні­тних ор­га­ні­за­цій та не­фор­маль­них груп, за­га­лом кіль­кість ор­га­ні­за­то­рів ся­гає се­ми со­тень лю­дей по всій кра­ї­ні.

За­раз у роз­роб­ці сайт-пла­тфор­ма, який зна­чно спро­стить про­цес по­да­чі за­явок на ві­зи­ти та на­дасть зру­чні ін­стру­мен­ти для ор­га­ні­за­то­рів ві­зи­тів. Є ба­жа­н­ня спро­бу­ва­ти мас­шта­бу­ва­ти рух «Твоя Кра­ї­на» на гло­баль­ний рі­вень че­рез сай­тпла­тфор­му, ство­рив­ши своє­рі­дний «все­сві­тній гру­по­вий ор­га­ні­зо­ва­ний ка­у­чсер­фінг з про­гра­мою».

— Сам про­ект роз­по­чав­ся у 2014 ро­ці. Я ді­зна­лась про ньо­го ви­пад­ко­во (зав­дя­ки со­цме­ре­жам) і одра­зу, у трав­ні цьо­го ро­ку, по­тра­пи­ла на свій пер­ший ві­зит за ці­єю про­гра­мою до Жи­то­ми­ра. Бу­ла не­аби­як вра­же­на — гар­не місто і го­стин­ні лю­ди, що зро­би­ли ві­зит не­за­бу­тнім. Ця по­їзд­ка на­да­ла ме­ні нових сил не тіль­ки на за­вер­ше­н­ня на­вча­н­ня, а й на­ди­хну­ла на про­ве­де­н­ня ана­ло­гі­чно­го про­е­кту у мо­є­му рі­дно­му мі­сті — Слов’янськ за­слу­го­вує ува­ги і по­тре­бує та­ких про­е­ктів.

За час про­ве­де­н­ня про­е­кту у Слов’ян­ську уча­сни­ки озна­йо­ми­ли­ся з мі­стом та йо­го істо­рі­єю, про­гу­ля­лись го­лов­ни­ми ву­ли­ця­ми та ма­лень­ки­ми за­ти­шни­ми дво­ри­ка­ми. Ві­дві­да­ли опор­ну шко­лу №13, де по­спіл­ку­ва­лись про на­галь­ні про­бле­ми мі­ста, освіти та по­дії ча­су АТО у Слов’ян­ську. Та­кож ми ор­га­ні­зу­ва­ли по­їзд­ку до Свя­то­гір­ської лав­ри, крей­до­вих гір у Рай­го­род­ку, кра­є­знав­чо­го му­зею Слов’ян­ська, мо­туз­ко­во­го пар­ку «Стре­ко­за» і, зві­сно, да­ли від­чу­ти справ­жню кра­су Слов’ян­сько­го ку­рор­ту: не­зви­чно со­ло­них і те­плих озер та со­сно­во­го пар­ку. Го­сті мі­ста не мо­гли по­ві­ри­ти, що біль­ша ча­сти­на кра­ї­ни не знає про та­ке при­ро­дне ба­гат­ство.

У на­ших пла­нах про­ве­де­н­ня ін­ших за­їздів «Тво­єї Кра­ї­ни»: мо­жли­во, взим­ку та обов’яз­ко­во кіль­кох влі­тку 2017 ро­ку. Нехай розбивати сте­ре­о­ти­пи ста­не на­шою ма­лень­кою традицією.

Iван ЖУР:

— Про­ект «Твоя Кра­ї­на» дає мо­жли­вість ви­хо­ди­ти із зо­ни ком­фор­ту, від­кри­ва­ти для се­бе но­ві мі­сця, ді­зна­ва­ти­ся біль­ше про Україну та при цьо­му за­оща­джу­ва­ти гро­ші, адже за умо­ва­ми про­е­кту жи­тло на­да­є­ться без­ко­штов­но. Це пре­кра­сна на­го­да по­зна­йо­ми­ти­ся з актив­ни­ми мо­ло­ди­ми лю­дьми з усіх ре­гіо­нів та зна­йти нових дру­зів. Слов’янськ за­пам’ятав­ся як спо­кій­не й ма­льов­ни­че місто, що жи­ве мир­ним бу­ден­ним жи­т­тям. Зви­чай­но, в мі­сті за­ли­ши­лись від­го­ло­ски вій­ни у ви­гля­ді по­шко­дже­них бу­ді­вель чи де­що ве­ли­кої, по­рів­ня­но з ін­ши­ми мі­ста­ми, кіль­ко­сті вій­сько­вих у мі­сті, але за­га­лом три­во­ги не від­чу­ва­є­ться. Жов­то-бла­ки­тні стя­ги, па­трі­о­ти­чні ба­не­ри чи ви­мо­ще­на ви­ши­ван­кою пли­тка — це нор­ма. Хо­ча у на­звах ву­лиць, над­пи­сах на бу­дин­ках до­сі мо­жна зу­стрі­ти пе­ре­жи­тки ра­дян­сько­го ми­ну­ло­го.

Мар­та ДАНИЛЯК:

— Ме­ні скла­дно го­во­ри­ти про «Твою Кра­ї­ну», то­му що це зна­чно біль­ше, ніж про­ект вну­трі­шньо­го мо­ло­ді­жно­го обмі­ну. Це чу­до­ва змо­га ви­вчи­ти сло­ве­чка-ді­а­ле­кти, взя­ти участь у ку­ме­дних при­го­дах в не­зві­да­ній ра­ні­ше мі­сце­во­сті, отри­ма­ти «куль­тур­ний шок», ста­ти сво­їм се­ред мі­сце­вих ро­ве­сни­ків-акти­ві­стів. Я вва­жаю по­мил­кою ви­ру­ша­ти у да­ле­кі ман­дри, не по­бу­вав­ши у всіх ку­то­чках рі­дної кра­ї­ни. До про­е­кту я зна­ла про Слов’янськ ма­ло, чим і бу­ло ви­прав­да­не ве­ли­че­зне ба­жа­н­ня взя­ти участь у цьо­му.

Ор­га­ні­за­то­ри сво­ї­ми екс­кур­сі­я­ми пе­ре­ко­на­ли, що це ку­рор­тне місто жи­вої (й не­ви­прав­да­но де­ше­вої!) ке­ра­мі­ки, яку ми мо­же­мо зу­стрі­ти на рин­ках май­же всіх ре­гіо­нів Укра­ї­ни. Місто ку­пців, гон­чар­ства, озер, лі­ку­валь­них гря­зей, а не вій­ни... Місто на­ро­дної куль­ту­ри й природної краси, актив­ної мо­ло­ді та зав­жди за­ти­шної атмо­сфе­ри. По­трі­бно по­ши­рю­ва­ти пра­кти­ку ві­зи­тів до та­ких чу­до­вих міст та ін­фор­ма­цію про їхні пер­ли­ни.

ФОТО НА­ДА­НО КСЕНІЄЮ ОМЕЛЬЧЕНКО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.