Про де­цен­тра­лі­за­цію й мі­сце­ві іні­ці­а­ти­ви

Го­ло­ва Іва­ни­чів­ської ра­йон­ної ра­ди Ан­дрій БАДЗЮНЬ: «Якщо по­ля­ки у кіль­ка ета­пів роз­ва­лю­ва­ли свій со­ці­а­лі­сти­чний ре­жим, то укра­їн­ці, на жаль, сфор­му­ва­ли успі­шну олі­гар­хі­чно-кла­но­ву еко­но­мі­ку»

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

Не­ве­ли­ке — тро­хи біль­ше 7 ти­сяч на­се­ле­н­ня — мі­сте­чко Іва­ни­чі, від яко­го до Лу­цька 89 кі­ло­ме­трів, є цен­тром одно­ймен­но­го ра­йо­ну. Го­ло­ва ра­йон­ної ра­ди « сво­бо­ді­вець » Ан­дрій БАДЗЮНЬ, без сум­ні­ву, є по­лі­ти­ком, але при цьо­му, ви­да­є­ться, не ста­вить су­то по­лі­ти­чні ін­те­ре­си ви­ще гро­мад­ських або про­сто уміє зна­хо­ди­ти між ни­ми па­ри­тет.

З Ан­дрі­єм Ана­то­лі­йо­ви­чем ме­не до­ля, як ка­жуть, зве­ла у пе­чаль­ні для Во­ли­ні дні трав­ня 2014 ро­ку: під Вол­но­ва­хою бу­ло роз­стрі­ля­но блок­пост 51-ї бри га ди, кот ра ба зу ва ла ся у су­сі­дньо­му з Іва­ни­ча­ми Во­ло­ди ми рі- Во линсь ко му. Се ред за­ги­блих був і ме­шка­нець Іва­ни чівсь ко го рай о ну... Са ме Бад зюнь, то ді го ло ва Іва ни - чівсь кої рай держ ад мі ніс т ра - ції, ор га ні зо ву вав і цей пер - ший похо­рон сол­да­та, а по­тім і всі на­сту­пні, во­зив на пе­ре­до­ву до по мо гу ук ра їнсь кій ар - мії, фі нан су вав ра зом з од но - дум ця ми вста нов лен ня в Іва - ни­чах сте­ли пам’яті за­ги­блих зем­ля­ків у не­ого­ло­ше­ній вій­ні на схо ді... Та ба га то чо го він ро­бив, во­дно­час ке­ру­ю­чи і бу­ден ним жит тям рай о ну. Про те, що мо­же зро­би­ти одна осо­би­стість у ни­ні­шніх укра­їн­ських умо вах в окре мо взя то му рай о ні, на ко го спи ра єть ся у сво їй ро бо ті, з ким все ж не зна хо дить спіль ної мо ви — на ша роз мо ва з Ан­дрі єм Бад - зю­нем.

— За ра­дян­ських ча­сів Іва­ни­чів­ський ра­йон був по­ту­жним аграр­ним ре­гіо­ном із кол­го­спа­ми- міль­йо­не­ра­ми і лю­дьми- ге­ро­я­ми пра­ці. Що ма­є­мо ни­ні від дав­ньої сла­ви? Як де­пу­та­ти, ра­йон­на ра­да мо­жуть ни­ні впли­ва­ти на роз­ви­ток ре­гіо­ну? Що вда­ло­ся вам зро­би­ти?

— Сьо­го­дні на те­ри­то­рії ра­йо­ну фун­кціо­нує 12 сіль­сько­го­спо­дар­ських агро­фор­му­вань, які обро­бля­ють зем­лю, ви­го­тов­ля­ють які­сну про­ду­кцію. Осо­бли­вої ува­ги за­слу­го­вує ТзОВ « Ста­рий По­рицьк » , яке одним із пер­ших на За­хі­дній Укра ї ні роз по ча ло ви роб - ни­цтво ор­га­ні­чної про­ду­кції і вже шість ро­ків ви­ро­щує пше­ни­цю, ку­ку­ру­дзу, сою, гре­чку. А та­кож утри­мує 240 го­лів мо­лоч них ко рів основ но го ста да із су час ни ми ме то да ми ви ро - щу­ва­н­ня ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би та ви­ро­бни­цт ва мо­ло­ка, ро­бо­тою но­ві­тньо­го до­ї­ль­но­го за­лу та сис те мою управ лін ня ста дом. Не що дав но тут від бу - ло­ся і від­кри­т­тя ор­га­ні­чної си­ро вар ні ТОВ « Ста рий По - рицьк » , яка, без сум ні ву, в май бут ньо му ста не од ним із брен­дів Во­ли­ні, при­кла­дом то­го, як са­ме мі­сце­вий ви­ро­бник роз­ви­ває ви­ро­бни­цтво.

Зав­дя­ки де пу та­тсь ко му кор­пу­су, на ви­ко­на­н­ня Ком­пле­ксної про­гра­ми роз­ви­тку агро про мис ло во го ком­пле­ксу Іва ни чівсь ко го ра­йо­ну на 2015—2018 ро­ки, пе­ред­ба­че­но час­тко­ве зде­шев­ле­н­ня вар­то­сті штуч но го осі ме нін ня ко рів та те лиць в ОСГ, на сьо год ні спла­че­но 36,2 тис. грн та сфор­мо ва но ре єс т ри на спла ту 12 тис. грн. Де­пу­та­ти зро­зу­мі- ли, що че­рез свої пов­но­ва­же­н­ня во­ни мо­жуть впли­ва­ти на си­ту­а­цію на мі­сцях. Жи­ве спіл­ку­ва­н­ня з ви­бор­ця­ми, ви­вчен ня і ро зу мін ня проб лем, що є у ко­жно­му на­се­ле­но­му пун к ті, — то й є пер с пек тив - ний план кож но го де пу та та і де­пу­тат­сько­го кор­пу­су в ці­ло­му. Бо на сьо­го­дні ме­шкан­ці з сіль­ської мі­сце­во­сті біль­ше ро­зу­мі­ють, якою має бу­ти якість жи­т­тя. То­му нам вда­ло­ся за­лу­чи­ти ко­шти не тіль­ки з ра­йон­но­го бю­дже­ту, ай з обла­сно­го. На­при­клад, на пе­ре­кри­т­тя да­хів шкіл, за­мі­ну ві­кон на енер­го збе рі га ю чі, ре монт при мі - щень у се­лах Ста­ро­сі­л­ля та За­став­не під до­шкіль­ні на­вчаль­ні за­кла­ди, а основ­не і бо­лю­че пи­та­н­ня — це ре­монт до­ріг.

— Ви — актив­ний у со­цме­ре жах, і на віть сто рон ня лю - ди на мо же за вдя ки « Фей с бу - ку» ді­зна­ти­ся, як час то ви бу­ва­є­те се­ред лю­дей. У жи­те­лів зав­жди є пи­та­н­ня до вла­ди, а тим біль­ше мі­сце­вої. Ви не бої те ся спіл ку ван ня? Як це до - по­ма­гає в ро­бо­ті?

— Я зав­жди від­кри­тий для лю дей. І не сек рет, що крім офі цій но го що по не діл ко во го дня за най­мен­шої мо­жли­во­сті що ден но прий маю гро ма дян, які звер та ють ся з різ ни ми проб ле ма ми. Зав ж ди на го ло - шую: две­рі у мій ро­бо­чий ка­бі­нет від­кри­ті для всіх. А в ро­бо­ті це, зві­сно, до­по­ма­гає — так ти ближ­чий до лю­дей, до сво­їх ви бор ців. Я не обі цяв « зо ло - тих гір » , то му і не бо ю ся зу - стрі­чей з лю­дьми. Єди­не, що я обі цяв, — це зав ж ди бу ти на бо­ці про­сто­го лю­ду, на за­хи­сті їх ніх ін те ре сів. І для цьо го я зав­жди зна­йду час та си­ли.

— В Іва­ни­чів­сько­му­ра­йо­ні тра­ди­цій­ни­ми є Дні до­бро­су­сід­ства з су­сі­дньою Ре­спу­блі­кою Поль­щею, з якою ваш ра­йон має спіль­ний дер­жав­ний кор­дон. Що ці Дні да­ють ра­йо­ну?

— Єв­ро­пей­ські Дні до­бро­су­сід­ства спри­я­ють акти­ві­за­ції між­на­ро­дних від­но­син на при­кор­дон­них те­ри­то­рі­ях. Та­кож во­ни да­ють по­штовх роз­ви­тку транскор­дон­ної спів­пра­ці. Тим са­мим ми на­ма­га­є­мо­ся до­ве­сти, що та­ки по­трі­бно ство­рю­ва­ти до­да­тко­ві пе­ре­хо­ди на за­хі­дно­укра­їн­ських кор­до­нах. Є мо­жли­вість на­ла­го­ди­ти бі­зне­со­ві, куль­тур­ні, на­у­ко­ві кон­та­кти. Між укра­їн­ським се­лом Кре­чів на­шо­го ра­йо­ну та се­лом Кри­лів у Поль­щі Гру­бе­шів­сько­го по­ві­ту, кор­дон між яки­ми по­зна­чає сму­га­стий стов­пчик ч. 835, цьо­го­річ уво­сьме при­йшов фе­сти­валь. Що­прав­да, пе­ре­хо­ду тут до­сі не­має, бо на­го­ло­шу­ють, що для йо­го спо­ру­дже­н­ня по­трі­бно уче­тве­ро біль­ше ко­штів, аніж, ска­жі­мо, у су­сі­дній Львів­щи­ні, де не по­трі­бно бу­ду­ва­ти рі­чко­вий міст. Я вва­жаю, що все ж та­ки і міст, і пе­ре­хід у Кре­чо­ві по­трі­бні. До Дру­гої сві­то­вої са­ме в цьо­му мі­сці існу­вав міст, ко­трий об’ єд­ну­вав жи­те­лів сіл Кре­чів та Кри­лів. З йо­го руй­на­ці­є­ю­ті­сні зв’яз­ки бу­ли втра­че­ні. Ни­ні, щоб ді­ста­ти­ся про­ти­ле­жно­го бе­ре­га рі­чки, не­об­хі­дно по­до­ла­ти ве­ли­кий шлях. Це аб­со­лю­тно не спри­яє спів­пра­ці на­віть у ту­ри­сти­чній га­лу­зі обох кра­їн. Від­кри­т­тя пе­ре­хо­ду Кри­лів — Кре­чів ви­рі­ши­ло б цю про­бле­му, як і про­бле­му збіль­ше­н­ня кіль­ко­сті місць для пе­ре­ти­ну кор­до­ну. Адже цей ку­то­чок на­шо­го ре­гіо­ну, з по­гля­ду ло­каль­но­го ту­ри­зму, є ду­же при­ва­бли­вим.

Це та­кож спри­я­ло б роз­ви­тко­ві при­ле­глих те­ри­то­рій, їх ін­фра­стру­кту­ри і, зно­ву ж та­ки, основ­но­му — від­кри­т­тю­до­да­тко­вих ро­бо­чих місць. І по­ки уряд за­йма­є­ться ве­ли­ко­ю­по­лі­ти­кою , яка не зав­жди спри­яє обо­піль­ним ін­те­ре­сам, про­сті укра­їн­ці й по­ля­ки шу­ка­ють по­ро­зу­мі­н­ня, вча­ться дру­жи­ти, ра­зом їдять мо­ро­зи­во, де­гу­сту­ють пи­во і на­ціо­наль­ну ку­хню, зокре­ма на­шу при­бу­жан­ську, слу­ха­ють пі­сні двох на­ро­дів, на­со­ло­джу­ю­ться ми­сте­цтвом тан­цю­валь­них ко­ле­кти­вів, ве­дуть тор­гів­лю­ви­ро­ба­ми на­ро­дних ре­ме­сел.

— Чи зна­є­те про до­свід су­сі­дньої Поль­щі з де­цен­тра­лі­за­ції та як ста­ви­те­ся до її про­ве­де­н­ня в Укра­ї­ні?

— Не один раз бу­вав у гмі­ні Мір­че Гру­бе­шів­сько­го по­ві­ту, адже са­ме з ці­є­ю­гмі­ною ми укла­ли уго­ду про спів­пра­цю. Між на­ми існу­ють сер­йо­зні від­мін­но­сті: в Поль­щі ре­фор­мі пе­ре­ду­ва­ли кіль­ка­ета­пні пе­рі­о­ди ре­фор­му­ва­н­ня. Поль­ща не по­тре­бу­ва­ла укру­пне­н­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, не прин­ци­по­вим був і роз­мір по­ві­тів, а го­лов­ним бу­ло за­без­пе­че­н­ня пов­но­ва­жень та ре­сур­сів, а не чи­сель­ність і пло­ща. Укру­пне­н­ня по­трі­бне бу­ло вже на рів­ні воє­водств. Я вва­жаю, що ко­жна країна має йти сво­їм шля­хом. Поль­ська ж ре­фор­ма бу­ла успі­шно­ю­то­му, що її до­бре під­го­ту­ва­ли, — швид­ко і ком­пле­ксно. То­му поль­ський до­свід ці­лі­сно не мо­же бу­ти пе­ре­не­се­ний в Україну. Го­лов­ні пе­ре­шко­ди — ін­ший адмі­ні­стра­тив­ний по­діл, не­ста­біль­на со­ці­аль­но- еко­но­мі­чна та по­лі­ти­чна ситуація, не­пі­дго­тов­ле­на за­ко­но­дав­ча ба­за, від­су­тність ква­лі­фі­ко­ва­них ка­дрів, ко­ру­пція та ін. Якщо по­ля­ки у кіль­ка ета­пів роз­ва­лю­ва­ли свій со­ці­а­лі­сти­чний ре­жим, то укра­їн­ці, на жаль, сфор­му­ва­ли успі­шну олі­гар­хі­чно- кла­но­ву еко­но­мі­ку. То­му я вва­жаю, що вар­то все-та­ки це ще раз до­бре пе­ре­гля­ну­ти і не ли­ше го­во­ри­ти про свої ба­жа­н­ня та по­спі­хом ство­рю­ва­ти «ре­фор­му», а спер­шу хо­ча б на крок на­бли­зи­ти­ся до поль­ської мо­де­лі, яка до­зво­ли­ла кра­ї­ні ста­ти втри­чі ба­га­тшою, ніж до то­го.

— Ви бу­ли іні­ці­а­то­ром про­ве­де­н­ня ура­йо­ні бла­го­дій­но­го де­пу­тат­сько­го за­хо­ду « Тра­ди­цій не за­бу­вай­мо, про ми­ло­сер­дя пам’ятай­мо». Де­пу­тат­ський, бо ві­до­мо, що до ньо­го за­лу­чи­ли де­пу­та­тів усіх рів­нів. То­ді зі­бра­ли по­над 37 ти­сяч гри­вень, які роз­по­ді­ли­ли між ро­ди­на­ми за­ги­блих в АТО, для до­по­мо­ги зем­ля­кам, які по­вер­ну­ли­ся з вій­ни... Ма­ло який ра­йон мо­же по­хва­ли­ти­ся по­ді­бним мас­шта­бним бла­го­дій­ним дій­ством, та й, вре­шті, у ва­шо­му­ра­йо­ні — осо­бли­ва ува­га до уча­сни­ків АТО та їхніх ро­дин. Чо­му­ви це ро­би­те?

— Так скла­ло­ся, що ко­ли хло­пців мо­бі­лі­зо­ву­ва­ли, я обі­ймав по­са­ду го­ло­ви Іва­ни­чів­ської РДА. Я з ко­жним із мо­бі­лі­зо­ва­них з на­шо­го ра­йо­ну мав те­ле­фон­ний зв’ язок май­же що­ден­но. Зу­стрі­чав­ся з ро­ди­на­ми — з ба­тька­ми, ма­те­ря­ми, дру­жи­на­ми. З са­мо­го по­ча­тку ор­га­ні­зо­ву­вав збір гу­ма­ні­тар­ної до­по­мо­ги на­шим во­ї­нам у так зва­ну зо­ну АТО ( не лю­блю цьо­го ви­зна­че­н­ня, бо ж не АТО це, а справ­жні­сінь­ка вій­на). І най­чор­ні­ша сто­рін­ка — це... ди­ви­ти­ся в очі ма­те­рям, дру­жи­нам, ді­ткам, ко­ли від бо­лю сти­ска­є­ться сер­це і не ви­ста­чає слів ска­за­ти: «Ваш син — Ге­рой » . .. Зно­ву ж та­ки, як го­ло­ва РДА я ор­га­ні­зо­ву­вав похо­ро­ни, сам осо­би­сто їздив за­би­ра­ти на­ших ге­ро­їв- зем­ля­ків... Та­кож моя ідея — спо­ру­дже­н­ня пам’ ятної сте­ли на­шим во­ї­нам- ге­ро­ям. То­му це для ме­не ду­же бо­лю­ча те­ма.

Ко­ли пі­шов із по­са­ди го­ло­ви РДА, все одно не втра­чав зв’ яз­ку з ро­ди­на­ми за­ги­блих. Пі­клу­ва­ти­ся про них — це мій свя­тий обов’ язок. Че­рез те і ви­зрі­ла ідея про­ве­сти та­ку бла­го­дій­ну акцію. Вдя­чний де­пу­та­там за ро­зу­мі­н­ня і під­трим­ку! Нам це на­прав­ду вда­ло­ся. За­раз ду­ма­є­мо про спо­ру­дже­н­ня пам’ ятни­ка Не­бе­сній Со­тні та во­ї­нам, які за­ги­ну­ли на схо­ді на­шої кра­ї­ни. По­ки що на це ви­ді­ли­ли з ра­йон­но­го бю­дже­ту 70 000 гри­вень.

На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.