Спі­ва­ки, ко­ро­лі, зло­дії

У Ки­є­ві роз­по­чи­на­є­ться фе­сти­валь ко­рей­сько­го кі­но

Den (Ukrainian) - - Культура - Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Ко­рей­ське кі­но — уні­каль­не яви­ще з двох при­чин. По-пер­ше, це при­клад то­го, як по­ту­жна кі­но­шко­ла бу­ла ви­бу­до­ва­на з ну­ля, про­сто від фун­да­мен­ту — зав­дя­ки еко­но­мі­чно­му про­цві­тан­нюі зва­же­ній дер­жав­ній по­лі­ти­ці. По- дру­ге, Ре­спу­блі­ка Ко­рея — одна з не­ба­га­тьох кра­їн у сві­ті, де лі­де­ра­ми про­ка­ту ду­же ча­сто ста­ють не гол­лі­вуд­ські, а са­ме на­ціо­наль­ні стрі­чки.

■ Укра­їн­ські гля­да­чі на вла­сні очі змо­жуть пе­ре­свід­чи­ти­ся в прав­ди­во­сті цьо­го фе­но­ме­ну: не­за­ба­ром у Ки­є­ві від­бу­де­ться фе­сти­валь ко­рей­сько­го кі­но.

Про­гра­ма рі­зно­ма­ні­тна і мі­стить всі основ­ні жан­ри. Так, ге­рой му­зи­чної ко­ме­дії « При­ро­дже­ний спів­ак » ( ре­жи­сер — Чи Джон­пхіль) все жи­т­тя мрі­яв ста­ти спів­а­ком, але мрії та ре­а­лії ча­сто ру­ха­ю­ться рі­зни­ми тра­є­кто­рі­я­ми. Тож не­ви­зна­ний та­лант із го­ло­во­ю­за­ну­ре­ний у зем­ну про­зу: вдень пра­цює в пе­ру­кар­ні дру­жи­ни, а вно­чі роз­во­зить за­хме­лі­лих бі­зне­сме­нів. При­во­дів до са­мо­по­ва­ги в ньо­го не­ба­га­то. І ось у йо­го мі­сто при­їжджає суд­дів­ська ко­ман­да спів­о­чо­го кон­кур­су. От то­ді й по­чи­на­є­ться справ­жнє ко­ме­дій­не бо­же­ві­л­ля, при­сма­че­не ко­рей­сько­ю­е­стра­до­юу всьо­му її су­пе­ре­чли­во­му бли­ску.

Зда­тність ко­рей­ських кі­не­ма­то­гра­фі­стів ви­ти­ска­ти сльо­зу з гля­да­ча мо­жна бу­де пе­ре­ві­ри­ти під час пе­ре­гля­ду ме­ло­дра­ми «Моя лю­бов, моя на­ре­че­на » ( Лім Чхан- сан). Ге­рої з си­ме­три­чни­ми іме­на­ми Мі Ен та Ен Мін вчи­ли­ся в одно­му ко­ле­джі, за­ко­ха­ли­ся й одру­жи­ли­ся. Зго­дом їх за­ко­ха­ність ми­нає, а за­ли­ша­є­ться що­ден­на ру­ти­на. Одно­го ра­зу Мі Ен зу­стрі­чає в ка­фе ко­ли­шньо­го ше­фа, а Ен Мін по­ду­мав, що це її ко­ли­шній хло­пець. І ко­ли Мі Ен їде до ба­тьків, він зва­блює ін­шу. Да­лі по­чи­на­є­ться те, що має по­ча­ти­ся в та­ких ви­пад­ках: сльо­зи, три­ку­тни­ки, з’ ясу­ва­н­ня сто­сун­ків — але не без гу­мо­ру.

■ Сто­від­со­тко­во ко­мі­чний фільм — « Як по­цу­пи­ти со­ба­ку » (Кім Сон Хо) — по­бу­до­ва­ний, втім, на не над­то ве­се­лій зав’ яз­ці: пі­сля бан­крут­ства ба­тька сім’я ма­лої Чи­зі втра­чає бу­ди­нок і опи­ня­є­ться на ву­ли­ці. Ситуація зда­є­ться без­ви­хі­дно­ю­до тих пір, до­ки одно­го ра­зу Чи- зі не на­тра­пляє на ого­ло­ше­н­ня про зни­кло­го со­ба­ку, де про­по­ну­є­ться ви­на­го­ро­да 500 до­ла­рів то­му, хто по­вер­не до­ма­шньо­го улю­блен­ця. Бі­зне­со­ві та­лан­ти дів­чин­ки яв­но пе­ре­ви­щу­ють ба­тько­ву ді­ло­ву хва­тку, тож кмі­тли­ва ди­ти­на, щоб ви­пра­ви­ти фі­нан­со­ве ста­но­ви­ще ро­ди­ни, по­чи­нає ви­кра­да­ти псів до­ро­гих по­рід, а по­тім по­вер­та­ти їх за ви­на­го­ро­ду. Низ­ка ку­ме­дних і зво­ру­шли­вих си­ту­а­цій три­має весь сю­жет на пла­ву.

Пов­ну про­ти­ле­жність ви­ще­на­зва­ним кар­ти­нам яв­ля­ють « Фа­таль­на зу­стріч » ( Чже-Гю­Лі) та «Йду до кін­ця» (Кім Сон-хун). Пер­ший фільм — це істо­ри­чна дра­ма, ко­тра опо­від­ає про жи­т­тя ко­ро­ля Чон­джо в епо­ху Чо­сон. Все, як у кі­не­ма­то­гра­фі­чній древ­но­сті: бо­роть­ба за вла­ду, змо­ва, вбив­ство. Ори­гі­наль­на на­зва « Йду до кін­ця » — « Важ­кий день » . Це на­пру­же­ний, на­си­че­ний ді­є­юі на­силь­ством три­лер про де­те­кти­ва від­ді­лу спе­ці­аль­них зло­чи­нів Ко Гон-су. По­вер­та­ю­чись із похо­ро­ну ма­те­рі, він по­тра­пляє в ава­рію, в ре­зуль­та­ті якої ги­не лю­ди­на. Ава­рія мо­же мит­тє­во по­ста­ви­ти хрест на кар’єрі, зруй­ну­ва­ти жи­т­тя. Щоб при­хо­ва­ти зло­чин, Ко Гон- су при­ймає рі­ше­н­ня, яке спри­чи­няє ка­та­стро­фі­чні, але за­хо­пли­ві для гля­да­чів на­слід­ки.

Фе­сти­валь ко­рей­сько­го кі­но три­ва­ти­ме з 10 по 12 ве­ре­сня в кі­но­те­а­трі «Ки­їв».

ФОТО З САЙТА AFISHA.UA

КАДР ІЗ ФІЛЬМУ «ЯК ПО­ЦУ­ПИ­ТИ СО­БА­КУ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.