На по­ро­зі «Iн­ду­стрії 4.0»: не бій­те­ся екс­пе­ри­мен­тів

Вже тре­тій рі­ку Хар­ко­ві діє на­у­ко­во­де-мон­стра­цій­ний, осві­тній« Л анд а у-центр»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Оле­на ЗЕЛЕНІНА, Хар­ків, фото ав­то­ра

Зви­чай­ний бу­дній день, але ле­две пе­ре­сту­пив­ши по­ріг «Лан­дау-цен­тру», чую стук... де­рев’яних кон­стру­кцій. Дві сім’ї, ба­тьки й кіль­ка ді­тей за­хо­пле­но розв’язу­ють гео­ме­три­чні го­ло­во­лом­ки, та так, що не по­мі­ча­ють ні­ко­го дов­ко­ла.

Стіл ігра­шок-го­ло­во­ло­мок став най­по­зи­тив­ні­шим мі­ні- май­дан­чи­ком в « Лан­дау- цен­трі » , зав­дя­ки ва­рі­а­тив­но­сті розв’ яза­н­ня зав­дань. До­ро­слі лю­ди по­де­ко­ли дов­го й тер­пля­че шу­ка­ють єди­ний і пра­виль­ний ва­рі­ант скла­да­н­ня фі­гу­ри, на від­мі­ну від ді­тей, які ін­ту­ї­тив­но розв’ язу­ють ло­гі­чну за­да­чу, не ви­тра­ча­ю­чи жо­дної зай­вої се­кун­ди. Адже їм тре­ба тут ще стіль­ки ці­ка­во­го ді­зна­ти­ся і зро­би­ти!

ЯК НАУКА ПЕРЕСТАЄ БУ­ТИ «НУДНОЮ»

Ось уже тре­тій рік у Хар­ко­ві ко­жен ба­жа­ю­чий мо­же не про­сто по­зна­йо­ми­ти­ся зі сві­то­ви­ми на­у­ко­ви­ми до­ся­гне­н­ня­ми, а й при­лу­чи­ти­ся до та­їнств на­у­ки, взяв­ши осо­би­сту участь у ці­ка­вих екс­пе­ри­мен­тах.

За іні­ці­а­ти­вою Асо­ці­а­ції ви­пу­скни­ків, ви­кла­да­чів і дру­зів Хар­ків­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні В. Н. Ка­ра­зі­на в Пів­ні­чно­му кор­пу­сі одно­го з най­ста­рі­ших ви­шів Укра­ї­ни діє на­у­ко­во- де­мон­стра­цій­ний, осві­тній «Лан­дау-центр».

Як роз­по­від­ає йо­го ди­ре­ктор Ві­кто­рія Кру­гло­ва, ме­та но­во­го ви­став­ко­во­го май­дан­чи­ка для всіх, хто ба­жає про­ве­сти своє до­зві­л­ля не ли­ше в при­єм­них, а й ко­ри­сних для ро­зу­му роз­ва­гах, — сти­му­лю­ва­ти від­ро­дже­н­ня су­спіль­но­го ін­те­ре­су до на­у­ки (пе­ре­д­усім — у ді­тей і юна­цтва) і ство­ри­ти уні­каль­ний для на­шої кра­ї­ни за­галь­но­до­сту­пний уні­вер­си­тет­ський центр ін­те­ле­кту­аль­но­го до­зві­л­ля для мі­стян і го­стей Хар­ко­ва.

Під час ство­ре­н­ня цьо­го май­дан­чи­ка Ка­ра­зін­ський уні­вер­си­тет спи­рав­ся на най­кра­щий сві­то­вий до­свід: му­зей на­у­ки « Ек­спло­ра­то­рі­ум » ( Сан- Фран­ци­ско, США); Центр на­у­ки « Ко­пер­ник » (Вар­ша­ва, Поль­ща); Му­зей на­у­ки (Бо­стон, США); му­зей по­пу­ляр­ної на­у­ки й те­хні­ки « Ек­спе­ри­мен­та­ні­ум » ( Ки­їв); Центр на­у­ки й те­хно­ло­гій « НЕМО » ( Ам­стер­дам, Гол­лан­дія).

«Тор­кай­ся до екс­по­на­тів, екс­пе­ри­мен­туй, про­водь до­слі­ди!» — у «Лан­дау-цен­трі» все мо­жли­во. Са­ме зав­дя­ки цьо­му наука при­пи­няє бу­ти нудною й до неї з’яв­ля­є­ться ін­те­рес се­ред мо­ло­ді, яку, зда­ва­ло­ся б, уже не­мо­жли­во від­тя­гну­ти від га­дже­тів і комп’юте­рів.

Адже тут за­ді­я­ні ори­гі­наль­ні при­ла­ди, ство­ре­ні ав­то­ра­ми-ви­на­хі­дни­ка­ми, справ­жні­ми по­дви­жни­ка­ми й не­бай­ду­жи­ми до на­у­ки лю­дьми.

Ось фе­но­мен еле­ктри­ки. Ми до ньо­го ста­ви­мо­ся як до чо­гось бу­ден­но­го, то­му що бу­ла зав­жди. А да­вай­те й ви ста­не­те ге­не­ра­то­ром еле­ктри­чної енер­гії, звер­та­ю­ться тут до юних від­ві­ду­ва­чів і їхніх ба­тьків, сі­дай­те на... ве­ло­си­пед і кру­тіть пе­да­лі! На спе­ці­аль­но­му стен­ді у вас на очах спа­ла­хне ма­лень­ке еле­ктри­чне « со­не­чко » . Йо­го за­па­ли­ти мо­же на­віть ма­ля.

До ре­чі, де­я­кі ба­тьки зро­би­ли та­кий тур­бо-ве­ло­тре­на­жер у се­бе вдо­ма. Ма­ма кру­тить пе­да­лі й одно­ча­сно за­ря­джає... те­ле­фон.

А ось не менш ці­ка­вий екс­по­нат, тут три «до­ріж­ки-гір­ки» з рі­зних ма­те­рі­а­лів: шту­чної тра­ви, тка­ни­ни й де­ре­ва. Зав­дя­ки цьо­му мо­жна ви­вча­ти си­лу тер­тя, спо­сте­рі­га­ю­чи за тим, по якій по­верх­ні швид­ше ков­зає ме­та­ле­вий диск, а ще — озна­йо­ми­ти­ся з аза­ми ма­те­рі­а­ло­знав­ства.

— Пам’ ята­є­те про­за­ї­чну фра­зу — «наука дов­ко­ла нас»? — за­пи­тує ме­не Ві­кто­рія. — Але чи часто ми по­мі­ча­є­мо її пло­ди? Ми пра­гне­мо роз­кри­ти лю­дям очі на те, що все, що ото­чує нас, — це ре­зуль­тат дум­ки й пра­ці люд­сько­го ге­нія. І якщо го­во­ри­ти про ком­пе­тен­тні­сний під­хід, який за­раз впро­ва­джує в шкіль­не на­вча­н­ня Мі­ні­стер­ство осві­ти та на­у­ки, то екс­по­зи­ції « Лан­дау- цен­тру » якраз і вчать ді­тей то­го, що по­тім во­ни мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти і в по­бу­ті, і в на­у­ко­вій твор­чо­сті.

ІНВЕСТИЦІЇ В ЛЮ­ДИ­НУ

Як за­зна­чає го­ло­ва Пів­ні­чно­Схі­дно­го на­у­ко­во­го цен­тру Національної ака­де­мії на­ук Укра­ї­ни, ака­де­мік Володимир Се­ми­но­жен­ко, ще 20 ро­ків то­му основ­ні інвестиції у сві­то­вій на­у­ці пря­му­ва­ли на при­дба­н­ня но­во­го уста­тку­ва­н­ня і те­хно­ло­гій, 10 ро­ків то­му — гро­ші вже вкла­да­ли­ся в но­ві ідеї або кон­це­пції, а сьо­го­дні де­да­лі ча­сті­ше но­ві інвестиції вкла­да­ю­ться в люд­ський ка­пі­тал, який і ство­рює кон­це­пції та ідеї, а по­тім і уста­тку­ва­н­ня й те­хно­ло­гії, за­без­пе­чу­ю­чи ін­но­ва­цій­ний розвиток дер­жа­ви.

За про­гно­за­ми 46- ї що­рі­чної се­сії Все­сві­тньо­го еко­но­мі­чно­го фо­ру­му в Да­во­сі, у сві­ті вже на­стає че­твер­та ін­ду­стрі­аль­на ( про­ми­сло­ва) ре­во­лю­ція, ві­до­мі­ша як « Ін­ду­стрія 4.0 » . За про­гно­за­ми, до 2020 ро­ку мо­жуть ста­ти по­пу­ляр­ни­ми й за­тре­бу­ва­ни­ми про­фе­сії про­е­кту­валь­ни­ка ней­ро­ін­тер­фей­сів з управ­лі­н­ня ро­бо­та­ми, про­е­кту­валь­ни­ка ди­тя­чої ро­бо­то­те­хні­ки, ін­же­не­ра­ком­по­зи­тни­ка, опе­ра­то­ра ба­га­то­фун­кцо­наль­них ро­бо­то­те­хні­чних ком­пле­ксів.

У прин­ци­пі, хоч як па­ра­до­ксаль­но це про­зву­чить, в Укра­ї­ни є уні­каль­ний шанс — зро­би­ти крок з дру­гої хви­лі ін­ду­стрі­а­лі­за­ції (у якій ми сум­но пе­ре­бу­ва­є­мо) одра­зу в че­твер­ту. За­мість то­го щоб впро­ва­джу­ва­ти те­хно­ло­гії й ви­ро­бни­чі мо­де­лі су­ча­сно­сті, які не­стрим­но пі­дуть у ми­ну­ле, стра­те­гі­чно мо­жна зі­гра­ти на ви­пе­ре­дже­н­ня й зу­стрі­ти но­ву ви­ро­бни­чу еру у все­озбро­єн­ні.

І ось тут, як ви­гля­дає, аб­со­лю­тно осо­бли­вою стає роль Хар­ко­ва як про­від­но­го ін­те­ле­кту­аль­но­го цен­тру Укра­ї­ни. У пер­шу чер­гу йо­го те­хні­чних ви­шів, що ви­пу­ска­ють фа­хів­ців з «ро­бо­то­те­хні­ки» й « ме­ха­тро­ні­ки » , а та­кож ака­де­мі­чних НДІ.

На про­від­них хар­ків­ських за­во­дах ав­то­ро­ві цих ряд­ків уже до­во­ди­ло­ся ба­чи­ти те­хно­ло­гі­чні лі­нії, ке­ро­ва­ні комп’ютер­ни­ми си­сте­ма­ми. Так, зві­сно, їх поки не так ба­га­то, але во­ни є.

Ін­ша річ, що до змін­них умов ви­ро­бни­цтва має бу­ти при­сто­со­ва­на й стру­кту­ра національної еко­но­мі­ки, а та­кож люд­ські ре­сур­си, що во­ло­ді­ють як на­у­ко­вим знан- ням і до­сві­дом, так і сту­пе­нем твор­чої сво­бо­ди.

На дум­ку за­сту­пни­ка мі­ні­стра осві­ти та на­у­ки Ма­кси­ма Стрі­хи, ре­зуль­тат ді­яль­но­сті « Лан­да­у­цен­тру » ста­не від­чу­тним уже ро­ків че­рез п’ять-де­сять, ко­ли в те­хні­чні й при­ро­дно-ма­те­ма­ти­чні на­у­ки при­йдуть під­го­тов­ле­ні­ші й твор­чі мо­ло­ді лю­ди.

У ЧО­МУ СВО­БО­ДА, БРАТЕ?

Ві­кто­рія Кру­гло­ва не втом­лю­є­ться по­вто­рю­ва­ти: уяв­ле­н­ня й сприйня­т­тя на­у­ки в «Лан­дау-цен­трі» осми­слю­є­ться не ша­блон­но, а з ве­ли­че­зною мі­рою сво­бо­ди. Адже тут ці­ну­є­ться ін­ди­ві­ду­аль­ність ко­жно­го від­ві­ду­ва­ча або ор­га­ні­за­то­ра ви­став­ки, їхня твор­ча участь у спра­ві про­сві­ти й ре­зуль­тат, який часто змі­нює уяв­ле­н­ня про на­у­ку.

На­при­клад, до цен­тру при­хо­ди­ли уча­сни­ки фі­наль­но­го ета­пу тур­ні­ру юних фі­зи­ків зі Льво­ва, Ки­є­ва, Рів­но­го, Сум, Хар­ко­ва, Іва­но- Фран­ків­ська й ін­ших міст Укра­ї­ни. Ді­ти, які ще не­дав­но ви­сту­па­ли з на­у­ко­ви­ми до­по­від­я­ми, опи­ни­ли­ся в аб­со­лю­тно ін­шо­му ви­мі­рі на­у­ко­вих знань, де наука пред­став­ле­на не в те­о­рії, а на пра­кти­ці, де ні­хто не під­ка­же рі­ше­н­ня, а то­бі тре­ба зна­йти своє вла­сне.

Так один зі львів­ських учнів одра­зу про­вів для сво­їх одно­лі­ток май­стер­клас на те­му «фі­гу­ри Ліс­са­жу» (до ре­чі, це й бу­ла те­ма йо­го до­по­віді на фі­зи­чно­му тур­ні­рі). Фі­гу­ри Ліс­са­жу ( на­зва­ні так на честь фран­цузь­ко­го вче­но­го, який уперше їх ви­вчив) — це за­мкну­ті тра­є­кто­рії, які про­кре­слю­ю­ться кра­пкою, що здій­снює одно­ча­сно два гар­мо­ній­ні ко­ли­ва­н­ня у двох вза­єм­но пер­пен­ди­ку­ляр­них на­прям­ках. Зву­чить скла­дно, не­зро­зумі­ло? Але пі­сля йо­го мі­ні-ле­кції ко­жен від­ві­ду­вач на­ма­лю­вав вла­сну фі­гу­ру Ліс­са­жу... пі­ском.

Ме­то­ди ін­те­р­актив­но­го на­вча­н­ня й ви­хо­ва­н­ня обго­во­рю­ю­ться в на­у­ко­вих ко­лах вель­ми актив­но.

— Ми з ді­тьми за­йма­ли­ся ар­хе­о­ло­гі­єю, — на­во­дить ще при­клад Ві­кто­рія Кру­гло­ва. — На­ші ко­ле­ги з уні­вер­си­тет­ської на­у­ко­во- до­слі­дної ла­бо­ра­то­рії ні­ме­цько- слов’ ян­ської ар­хе­о­ло­гі­чної екс­пе­ди­ції при­не­сли до «Лан­да­у­цен­тру » ящик зі всі­ля­ким че­реп’ям гли­ня­но­го по­су­ду, яко­му, між ін­шим, бу­ло пів­то­ри ти­ся­чі ро­ків. Це бу­ли сво­го ро­ду «від­хо­ди» ар­хе­о­ло­гі­чних роз­ко­пок. Ді­ти з цьо­го ящи­ка ви­би­ра­ли для се­бе най­більш кра­си­вий, із їхньої то­чки зо­ру, че­ре­пок, за до­по­мо­гою свер­дла під спо­сте­ре­же­н­ням спів­ро­бі­тни­ка цен­тру про­свер­длю­ва­ли ді­ро­чку, про­тя­гу­ва­ли в неї ни­то­чку з мі­шко­ви­ни й ви­хо­див ку­лон. І на­зи­ва­ли це « ку­лон успі­ху » , яко­му пів­то­ри ти­ся­чі ро­ків.

Чу­до­вий при­клад ін­те­р­актив­но­сті. До то­го ж дій­ство по­хо­дить фактично ні з «чо­го». Про­те скіль­ки емо­цій у мо­мент отри­ма­н­ня ре­зуль­та­ту! І який ви­хов­ний ефект: по­ша­на до істо­рії в ці­ло­му, до істо­рії сво­го на­ро­ду, а та­кож на­дія на успіх, який обов’яз­ко­во при­не­се ста­ро­дав­ній оско­лок тво­рі­н­ня рук люд­ських.

То­му вко­тре хо­че­ться під­кре­сли­ти: не бій­те­ся екс­пе­ри­мен­тів, є сенс уни­ка­ти ша­бло­нів і ру­ха­ти­ся впе­ред. Адже най­цін­ні­шим у на­шій ді­яль­но­сті є про­цес тво­ре­н­ня й твор­чо­сті, що є най­ви­щим про­я­вом сво­бо­ди.

ФОТО З САЙТА LANDAUCENTRE.ORG

«ТОР­КАЙ­СЯ ЕКС­ПО­НА­ТІВ, ЕКС­ПЕ­РИ­МЕН­ТУЙ, ПРО­ВОДЬ ДО­СЛІ­ДИ!» — ГАСЛО ЦЕН­ТРУ

ВІ­КТО­РІЯ КРУ­ГЛО­ВА (НА ФОТО) НЕ ВТОМ­ЛЮ­Є­ТЬСЯ ПО­ВТО­РЮ­ВА­ТИ: УЯВ­ЛЕ­Н­НЯ І СПРИЙНЯ­Т­ТЯ НА­У­КИ В «ЛАН­ДАУ-ЦЕН­ТРІ» ОСМИ­СЛЮ­Є­ТЬСЯ НЕ ША­БЛОН­НО, А З ВЕЛИЧЕЗНИМ СТУ­ПЕ­НЕМ СВО­БО­ДИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.