Хор­ти­ця – над усе!

Ко­стян­тин Су­шко ви­дав уже­де ся­ту книж­ку про острів як уні­каль­ний «ма­те­рик»

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Пе­тро ЧЕГОРКА, го­лов­ний ре­да­ктор еко­ло­го-кра­є­знав­чо­го ча­со­пи­су «Свя­та спра­ва-ХХІ», м. Вер­хів­це­ве

м’я пи­сьмен­ни­ка Ко­стян­ти­на Су­шка до­бре ві­до­ме укра­їн­сько­му чи­та­че­ві пе­ре­д­усім че­рез йо­го не­зра­дли­ву си­нів­ську від­да­ність Хор­ти­ці. По­над со­рок ро­ків то­му в пре­сі з’яви­ли­ся пер­ші ма­те­рі­а­ли за­по­різь­ко­го га­зе­тя­ра (за­га­лом їх по­над 200), при­свя­че­ні до­лі цьо­го дні­пров­сько­го остро­ва (най­кру­пні­шо­го рі­чко­во­го остро­ва в Єв­ро­пі). З то­го ча­су ав­тор — без­за­сте­ре­жний лідер у ла­вах за­хи­сни­ків остро­ва — уні­каль­но­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща, яке нав­ди­во­ви­жу збе­ре­гло­ся в ме­жах по­ту­жно­го ін­ду­стрі­аль­но­го цен­тру. Для Су­шка Хор­ти­ця — не про­сто шма­ток зем­лі, ото­че­ний во­дою, а сво­го ро­ду ди­во­ви­жний ма­те­рик із не­по­втор­ною ау­рою, осе­ре­док укра­їн­ства, яко­му Бог на­дав єди­ний май­но­вий ста­тус — вла­сність укра­їн­сько­го на­ро­ду. В «по­ма­ран­че­ві» ча­си він 2,5 ро­ку очо­лю­вав На­ціо­наль­ний за­по­від­ник «Хор­ти­ця», вкла­да­ю­чи в йо­го розвиток ду­шу й сер­це (за що й попла­тив­ся по­са­дою і су­до­ви­ми спра­ва­ми, ви­смо­кта­ни­ми з паль­ця).

Но­ва книж­ка К. Су­шка «За­во­ро­же­ний острів» — де­ся­та в ци­клі своє­рі­дної Хор­ти­ці­а­ди. В пе­ре­дньо­му сло­ві ав­тор роз’яснює по­двій­ний зміст на­зви сво­го тво­ру: «за­во­ро­же­ний» — та­кий, що ча­рує, і «за­ча­кло­ва­ний» — під­да­ний злим ча­рам». А да­лі на ста сто­рін­ках ви­кла­дає те, що на­бо­лі­ло. Спер­шу об­ґрун­то­ва­но до­во­дить хи­бність офі­цій­ної на­у­ко­вої дум­ки про існу­ва­н­ня на Хор­ти­ці пер­шої За­по­розь­кої Сі­чі, зга­док про яку не зна­хо­ди­мо ні в лі­те­ра­тур­них, ні в до­ку­мен­таль­них дже­ре­лах (Ли­тов­ська ме­три­ка, Е. Ля­со­та, Г.Л. Бо­план, Са­мо­ви­дець, С. Ве­ли­чко), по­тім — вно­сить ясність що­до по­ста­ті кня­зя Дми­тра Ви­шне­ве­цько­го (в оцін­ках йо­го на­віть ша­нов­ний Д.І. Явор­ни­цький по­ми­ляв­ся — аж ні­який він не «ко­зак Бай­да»).

Де­кіль­ка де­ся­тків сто­рі­нок при­свя­че­ні дра­ма­ти­чній істо­рії на­ро­дже­н­ня, ствер­дже­н­ня та фун­кціо­ну­ва­н­ня на Хор­ти­ці На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка, осо­бли­вій ро­лі в цьо­му Миколи Пе­тро­ви­ча Ки­цен- ка. Бу­ду­чи ра­дян­ським фун­кціо­не­ром — за­сту­пни­ком го­ло­ви обл­ви­кон­ко­му з пи­тань куль­ту­ри, він мав гли­бо­ке від­чу­т­тя рі­дної зем­лі й на­по­ле­гли­во «про­штов­ху­вав» ідею за­по­віда­н­ня Хор­ти­ці пе­ре­д­усім як ко­ли­ски за­по­розь­ко­го ли­цар­ства. Це ві­ді­гра­ло по­зи­тив­ну роль в до­лі остро­ва, хо­ча на сьо­го­дні є ана­хро­ні­змом і галь­мує роз­бу­до­ву за­по­від­ни­ка (ни­ні ді­яль­ність ко­ле­кти­ву скон­цен­тро­ва­на го­лов­ним чи­ном на те­ри­то­рії Му­зею істо­рії за­по­розь­ко­го ко­за­цтва). В ро­ки сво­го ди­ре­ктор­ства ав­тор якраз і на­ма­гав­ся охо­пи­ти про­це­сом обла­шту­ва­н­ня всю те­ри­то­рію остро­ва як єди­ний са­краль­ний про­стір.

Най­біль­ше бо­лить ав­то­ру су­ча­сний стан Хор­ти­ці, тож і б’є він на спо­лох, вклю­ча­ю­чи в книж­ку фра­гмен­ти з від­кри­тих ли­стів і до Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Пе­тра По­ро­шен­ка, й до ни­ні­шньо­го очіль­ни­ка за­по­від­ни­ка Ма­кси­ма Оста­пен­ка.

На­при­кін­ці ав­тор ро­бить спро­бу да­ти від­по­відь на пи­та­н­ня: «Що за­ва­жає Хор­ти­ці ста­ти пов­но­цін­ним на­ціо­наль­ним за­по­від­ни­ком, і чи зні­ме­ться за­кля­т­тя із «за­вор­же­но­го» остро­ва?». Фі­наль­не ре­че­н­ня книж­ки — жит­тє­ве кре­до Ко­стян­ти­на Су­шка: «Хор­ти­ця — над усе!»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.