Трамп зав­дає уда­ру у від­по­відь

«02-08.09.2016»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­дрій ПЛАХОНІН

Якщо ви за­бу­ли, в пер­шо­му ще низь­ко­бю­дже­тно­му філь­мі ге­рої на­шої істо­рії, уро­джен­ці за­бу­то­го бо­гом і гол­лі­вуд­ськи­ми про­дю­се­ра­ми за­гу­бле­но­го в га­ла­кти­чних пі­сках Та­ту­ї­на (одна­че, див­но ри му єть ся з Укра ї ною), які до то­го хі­ба що тро­ли­ли по дрі­бни­цях пі ща них роз бій ни ків сво­єї рі­дної пла­не­ти, не­спо­ді­ва­но для всі­єї Га­ла­кти­ки при­му­дри ли ся пі ді рва ти за оке ансь ку Зір­ку смер­ті. Не те щоб кан­ди­дат в Ім­пе ра то ри- сі­тх був цим по­вер­же­ний, але рей­тин­ги йо­го впа ли да лі ні ку ди. По ки йо го кон ку рен т ка прин це са Гі лла рі оформ­ля­ла на AliExpress за­мов­ле­н­ня на трон під ко­лір пла­т­тя, дже­даї Ор­де­ну свя­то­го Пу­лі­тце­ра зі сто­ли­чної пла­не­ти Кор­ру­сант при­див­ля­ли­ся до на­ших ли­ца­рів на пре­дмет на­яв­но­сті у них Си ли ( а мі діх ло рі а ни та ка шту­ка, їх у гур­то­жи­тку жур­фа­ку Мо­ги­лян­ки не під­че­пиш) і на­віть при­свя­ти­ли їм кіль­ка га­зе­тних ста­тей. Са­ме у цей мо­мент сла­ви, ко­ли ло­гі­ка хе­пі-ен­ду «і ста­ли во­ни жи­ти дов­го й ща­сли­во», зда­ва­ло­ся б, ви­клю­ча­ла будь-яке про­дов­жен ня, і по­чи­на­є­ться сі­квел, сю­же­ту яко­го при­свя­че­на на­ша роз­по­відь.

■ Ге рої на шо го філь му — кла сич ні бла го род ні роз бій ни - ки при год ниць ких блок бас те - рів. Щось з ни­ми, зві­сно, не зов­сім чи­сто, але ж головне, що во­ни по наш бік фрон­ту бо­роть­би зі Злом. Ро­бін Гуд, він там, зві­сно, ко гось гра бу вав, але ж го - лов не, ко му він не про пи те з Ма лю ком Джо ном і Ту ком на - гра­бо­ва­не роз­да­вав. Хан Со­ло з Лен­до Кал­ріс­сі­а­ном, во­ни, зві­сно, пі ра ти і кон т ра бан дис ти, але « Ти ся чо літ ньо­го Со ко ла » во­ни ви­гра­ли в блек-джек, а на Хмар не міс то Лен до гро ші, хрест на пу­зі, по­зи­чи­ла під че­сне сло­во При­ту­ла. Хтось, зві­сно, ба­чив Ха­на в ком­па­нії ві­до­мо­го на віть у Ма гел ла но вій хма рі гла­ви ма­фі­о­зно­го кла­ну Джаб­би Олі­гар­хат­ти, за­те як слав­но во­ни вдвох з Лен до ути ра ють ніс ім­пер­ським штур­мо­ви­кам!

■ Ви знай те, Га лак ти ка зо - ря­них во­єн до­сить див­не мі­сце. Тут або Ста ра/ Но ва на скрізь про ни за на бю ро кра ті­єю та ко - руп ці­єю Рес пуб лі ка, зі всі ма її Джа- Джа Бін к са ми у Га - ла­кти­чній Ра­ді, з її про­гни­ли­ми Тор­гі­вель­ни­ми фе де ра ці я ми і Між га - лак тич ни ми бан ківсь - ки ми кла на ми, або Ім­пе рія, з її ти ра ном­пра­ви­те­лем, де під га­сла­ми по­ряд­ку гра­бу­ють всіх і вся, зок ре ма са - мих гра біж ни ків і ни ми на­гра­бо­ва­не, де твоє жи­т­тя кош тує мен ше зня тих з тво го тру па чо біт. Тут ли ца - рі-дже­даи, які від­сто­ю­ють до­бро, не ма ю чи пра ва лю би ти, б’ ють ся не на жит тя, а на смерть з тем­ни­ми си­кха­ми, що при­йшли до зла й не­на­ви­сті че - рез ко­ха­н­ня. Гля­дач тут зму­ше­ний оби ра ти між дво ма ни цос - тя­ми, й, зда­є­ться, до­бро тут по­ля­гає на­віть не у ви­бо­рі мен­шо­го зла, а в са­мій бо­роть­бі. То­му що, пе ре міг ши, доб ро од ра зу стає злом.

■ Хоч би скіль­ки пов­стан­ці пе­ре­ма­га­ли Ім­пе­рію, Но­ва Ре­спу­блі­ка не­ми­ну­че ста­не ко­пі­єю Ста рої. Ну, а як інак ше, як що бу­ду­ють її пі­ра­ти, ша­храї, конт ра бан дис ти і Джа- Джа Бінкс, що при лу чив ся до них. Ну а хто? Уре­шті-решт, що ро­зу­міє в еко­но­мі­ці й по­лі­ти­ці во­лон­те­рі­де а ліст Люк; чи по тяг не са ма ба га то ра зів об ве де на Пал па ті - ном до вко ла паль ця, Лея, що від­си­ді­ла свої кра­щі ро­ки? Та й як­би ти на­віть був ли­ца­рем у бі­лій зброї, без ком п ро міс ним у сво­їй бо­роть­бі, ра­но чи пі­зно ти обро­ста­єш ти­ту­ла­ми (а їм тре­ба якось від­по­від­а­ти, тут квар­ти­ра на По­зня­ках не пі­ді­йде), пе­ред до­щем у те­бе ни­ють шра­ми, і ти теж по чи на єш хо ті ти, щоб усе бу ло як у лю дей — виш ні для хру щів, за мок для вря то ва ної прин­це­си й при­стой­не стій­ло на ста рість для вір но го бой о во го ко ня. Адже це ли ше в каз ках прин­це­си до са­мо­го фі­на­лу тер­плять і не ги­дять, а бла­го­ро­дні роз бій ни ки без ко рис ли ві й не по­ру­шу­ють за­кон.

■ По встан ці, які пе ре мог - ли, за­йма­ють Кор­ру­сант, обжи­ва ють влад ні ка бі не ти. І вчо - ра­шні воль­ні стріл­ки не­спо­ді­ва­но для се­бе са­мі ста­ють здо­бич­чю. Не ду­ма­є­те ж ви, що Шер­вуд­ський ліс бу­де по­ро­жнім, якщо Ро­бін Гуд ста­не Нот­тін­гем­ським ше­ри­фом? Жи­т­тя, на від­мі­ну від каз­ки, від­мов­ля­є­ться ста­ви­ти кра­пку, за­ли­ша­ю­чи Ге­рою не­ба­га­тий ви­бір — для на­у­ки на­щад­кам ста­ти остан­ньою жер­твою ви­гра­ної ним вій­ни, пі­сля пе­ре­мо­ги від­пра­ви­ти­ся пі­зна­ва­ти дзен в мо­на­стир, поки ті, хто ви жив са мі від бу до ву ва ти муть уці лі лі ру ї ни, ну або день за днем об рос та ти лус кою й пе ре - тво­рю­ва­ти­ся на дра­ко­на. А там де дра­кон, обов’яз­ко­во з’яв­ля­ться но­ві Ге­рої. І то­ді во­ни за­пи­та­ють і з Лен­до, і з Ха­на. І це пра­виль­но, зві­сно, адже до­бро у цій Га лак ти ці, на га даю, по ля гає в без­ко­не­чній бо­роть­бі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.