Но­ва «Сво­бо­да сло­ва»...

Най­стра­шні­ша і най­згу­бні­ша для Укра­ї­ни та­кти­ка — це та­кти­ка «до­го­вор­ня­ка» з во­ро­гом і йо­го аген­ту­рою

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Iгор ЛОСЄВ

Ба­га­то­рі­чний ве­ду­чий ці­єї про­гра­ми на те­ле­ка­на­лі ICTV Ан­дрій Ку­ли­ков, як і обі­цяв, по­ки­нув ка­нал. За­мі­стьнь ого в ро­лі ве­ду­чо­го ви­сту­пив Ва­дим Карп’як. І ви­сту­пив ціл­ком вда­ло, при­найм­ні без сно­бі­зму й твор­чої вто­ми па­на Ку­ли­ко­ва.

Пер­шою отри­ма­ла сло­во ві­це-спі­кер ВР Іри­на Ге­ра­щен­ко. Ви­сту­па­ла па­фо­сно й емо­цій­но. Роз­по­від­а­ла, як вла­да укрі­плює ар­мію на тлі мо­жли­во­го ро­сій­сько­го на­сту­пу. Але во­лон­те­ри не оці­ни­ли її ри­то­ри­чних зу­силь, швид­ко по­ста­вив­ши на мі­сце й на­га­дав­ши, що офі­цій­но ми в умо­вах вій­ни ви­тра­ча­є­мо на ар­мію 5% ВВП, а ре­аль­но — менш як 3%. Тож як ми зби­ра­є­мо­ся про­ти­сто­я­ти агре­сії? За­яви на­чаль­ства про вдо­ско­на­ле­н­ня обо­ро­ни істо­тно від­рі­зня­ю­ться від дій­сно­го ста­ну справ. Фактично два ро­ки втра­че­но на по­лі­ти­чні ін­три­ги, на пі­ар і са­мо­ви­хва­ля­н­ня, на усі­ля­ку ме­ту­шню.

Її за­пи­та­ли, чо­му не по­ка­ра­ний ні­хто з ви­ну­ва­тців Іло­вай­ської тра­ге­дії? І по­чу­ли ди­тя­чий ле­пет. Від­по­віді во­на не да­ла. А це озна­чає, що на нас че­ка­ю­тьно­ві про­ва­ли і тра­ге­дії. Якщо не ро­би­ти ви­снов­ків з по­ми­лок, во­ни ста­ю­тьхро­ні­чни­ми. Осо­бли­во роз­чу­лю­ють за­яви, що в усьо­му ви­нен Путін. Са­мо со­бою. Але чо­му ми не да­ли Пу­ти­ну гі­дну від­січ, хто в цьо­му ви­нен?

РЕГІОНАЛЬНІ СТЕРЕОТИПИ

За­сту­пник мі­ні­стра у спра­вах оку­по­ва­них те­ри­то­рій і вну­трі­шніх пе­ре­мі­ще­них осіб Ге­ор­гій Ту­ка заявив, що, всу­пе­реч чу­ткам і плі­ткам, 93% ук ра­їн ців по зи­тив­но або ней траль­но став­ля­ться до пе­ре­се­лен­ців зі схо­ду й пів­дня кра­ї­ни. На йо­го дум­ку, усі 25 ро­ків не­за­ле­жно­сті слід бу­ло руй­ну­ва­ти регіональні стереотипи. Але держава не ро­би­ла ні­чо­го. Швид­ше нав­па­ки, спе­ку­ля­ція на між­ре­гіо­наль­них про­ти­річ­чях бу­ла ва­жли­вим еле­мен­том еле­кто­раль­них те­хно­ло­гій, що осо­бли­во яскра­во ви­яв­ля­ло­ся в пе­рі­од прав­лі­н­ня Ле­о­ні­да Ку­чми. Укра­їн­цям шту­чно нав’яза­ли мо­дель ви­бор­чо­го про­ти­сто­я­н­ня між за­хо­дом і схо­дом. Ма­ні­пу­лю­ю­чи стра­ха­ми й упе­ре­дже­ні­стю, мі­фа­ми й ви­гад­ка­ми, не­у­цтвом і де­з­ін­фор­ма­ці­єю, кла­но­во­о­лі­гар­хі­чна вла­да в Ки­є­ві по­чу­ва­ла­ся ціл­ком за­ти­шно. Але це під­то­чу­ва­ло й руй­ну­ва­ло кра­ї­ну зсе­ре­ди­ни.

Ві­до­ма гро­мад­ська ді­я­чка Оль­га Ай­ва­зов­ська про­спі­ва­ла гімн де­мо­кра­тії й ду­же роз­ра­хо­ву­ва­ла на де­мо­кра­тію в Ро­сії.

Ну, поки там бу­де де­мо­кра­тія, нас усіх за­же­нуть у чер­го­вий ГУЛАГ. В умо­вах вій­ни, всу­пе­реч за­кли­кам пре­кра­сно­ду­шних лі­бе­ра­лів, де­мо­кра­тія не ми­ну че об ме­жу ється, або кра їна за - знає по­раз­ки, якщо збе­рі­гає де­мо­кра­ти­чні нор­ми за будь-яку ці­ну й всу­пе­реч усьо­му.

Ко­ли йде­ться про са­ме існу­ва­н­ня дер­жа­ви, ви­ко­ри­сто­ву­ють усі ме­то­ди для її по­ря­тун­ку, на­віть вель­ми да­ле­кі від де­мо­кра­ти­чних. США під час Дру­гої сві­то­вої за­гна­ли в та­бо­ри сво­їх гро­ма­дян япон­сько­го по­хо­дже­н­ня (то­ді Шта­ти во­ю­ва­ли про­ти їхньої істо­ри­чної ба­тьків­щи­ни — Япо­нії), про всяк ви­па­док, хто їх япон­ців знає. По­тім, що­прав­да, пі­сля пе­ре­мо­ги, їх ви­пу­сти­ли, ви­ба­чи­ли­ся й ви­пла­ти­ли ком­пен­са­ції. Ве­ли­ко­бри­та­нія по­са­ди­ла всіх тих, хто сим­па­ти­зу­вав на­ци­стам, хо­ча у ба­га­тьох про­сто бу­ла «ін­ша дум­ка». І це Ту­ман­ний Аль­біон з йо­го куль­том по­ша­ни до ін­шої дум­ки! Але чин­ник «сма­же­но­го пів­ня», який клює у хво­ре мі­сце, змі­нює ду­же ба­га­то чо­го. На­ших гран­то­вих де­мо­кра­тів ця пти­ця ще не клю­ну­ла. Ай­ва­зов­ська за­яви- ла, що де­мо­кра­ти­чні дер­жа­ви не во­ю­ють між со­бою. Те­за да­ле­ко не без­пе­ре­чна, тут ба­га­то чо­го за­ле­жить від са­мо­го ро­зу­мі­н­ня де­мо­кра­тії. На­при­клад, ціл­ком де­мо­кра­ти­чні США й до­сить де­мо­кра­ти­чна Іспа­нія 1898 ро­ку во­ю­ва­ли між со­бою за Ку­бу й Фі­ліп­пі­ни. Але тут за­пе­ре­чи­ти Оль­зі Ай­ва­зов­ській ви­рі­шив по­лі­то­лог Ру­слан Бор­тник, який про­го­ло­сив, що во­на не пра­ва, оскіль­ки, мов­ляв, де­мо­кра­ти­чна Ве­ли­ка Бри­та­нія й Ар­ген­ти­на во­ю­ва­ли за Фол­кленд­ські остро­ви, а де­мо­кра­ти­чні Гре­ція й Ту­реч­чи­на — за острів Кіпр. Бор­тни­ку не слід бу­ло цьо­го ка­за­ти. Він сів у «ка­лю­жу». На жаль, у сту­дії не зна­йшла­ся жо­дної лю­ди­ни, яка б по­ясни­ла йо­му всю гли­би­ну йо­го по­мил­ки. У зга­да­ний пе­рі­од вій­ни за остро­ви бі­ля бе­ре­гів Ар­ген­ти­ни (які там на­зи­ва­ють Маль­він­ськи­ми — Las islas Malvinas) у цій ла­ти­но­а­ме­ри­кан­ській кра­ї­ні при вла­ді бу­ла ти­по­ва для ці­єї ча­сти­ни сві­ту вій­сько­ва хун­та ге­не­ра­ла Галь­ті­є­рі. Про її ха­ра­ктер свід­чить і по­пу­ляр­ний у ге­не­ра­лів ме­тод роз­би­ра­н­ня з по­лі­ти­чни­ми опо­нен­та­ми — їх ски­да­ли з ар­мій­ських вер­то­льо­тів, ін­ко­ли у хви­лі Атлан­ти­чно­го оке­а­ну, а ін­ко­ли в уще­ли­ни гір­ської гря­ди Анд. Якщо по­лі­то­ло­го­ві Бор­тни­ку зав­го­дно вва­жа­ти по­ді­бний ре­жим де­мо­кра­ти­чним — во­ля йо­го. Галь­ті­є­рі тре­ба бу­ло за­ткну­ти рот ар­ген­тин­сько­му су­спіль­ству ма­лень­кою пе­ре­мо­жною вій­ною, мов­ляв, «Маль­ві­ни — на­ші!». То­му ар­ген­тин­ські сол­да­ти й ви­са­ди­ли­ся на остро­вах, що на­ле­жа­ли Бри­та­нії. У той час її уряд очо­лю­ва­ла Мар­га­рет Те­тчер. Де­мо­кра­ти­чній Бри­та­нії не ду­же хо­ті­ло­ся во­ю­ва­ти за Фол­клен­ди: по­хму­рі ске­ля­сті остро­ви (з дво­ма ти­ся­ча­ми шо­тланд­ців і ан­глій­ців і кіль­ко­ма ти­ся­ча­ми овець, що па­сли­ся там) на ін­шо­му кін­ці сві­ту. Бри­та­нія во­ю­ва­ла з прин­ци­пу, так, у них бу­ли прин­ци­пи, яких сьо­го­дні так бра­кує Єв­ро­пі. Ба­ро­не­са Те­тчер ні­як не мо­гла втя­ми­ти, на якій під­ста­ві ди­кта­тор іно­зем­ної дер­жа­ви ра­птом за­хо­плює чу­жу

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.