Про го­лов­ні роз­слі­ду­ва­н­ня кра­ї­ни: НО­ВИЙ ФОР­МАТ

Ігор ТУРКЕВИЧ: «Жур­на­ліст або під­три­мує Укра­ї­ну, або ви­сту­пає про­ти неї — які ще мо­жуть бу­ти по­зи­ції?»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

Ули­пні ми­ну­ло­го ро­ку ге­не­раль­ним ди­ре­кто­ром ме­діа-хол­дин­гу ZIK став Ігор Туркевич. Очо­лив­ши ZIK, він взяв курс на роз­ши­ре­н­ня мов­ле­н­ня і збіль­ше­н­ня ау­ди­то­рії, сут­тє­во до­пов­нив лі­ній­ку про­грам. А ще — за­про­сив до спів­пра­ці ві­до­мих ме­не­дже­рів, ве­ду­чих та жур­на­лі­стів, зокре­ма мі­ся­цьто­му де­пар­та­мент ін­фор­ма­цій­но­го мов­ле­н­ня та ін­фор­ма­цій­но-ана­лі­ти­чних про­грам ка­на­лу очо­ли­ла Лю­дми­ла До­бро­воль­ська. Са­ме за Тур­ке­ви­ча ZIK по­чав сер­йо­зно по­зи­ціо­ну­ва­ти се­бе не як ре­гіо­наль­ний чи за­хі­дно­укра­їн­ський, а пов­но­цін­ний на­ціо­наль­ний те­ле­ка­нал. З ці­єю ме­тою у сер­пні ка­нал пе­ре­їхав до сто­ли­чно­го Між­на­ро­дно­го цен­тру куль­ту­ри і ми­стецтв «Жов­тне­вий па­лац», де з’яви­ло­ся ві­дра­зу три но­ві сту­дії.

Однак, очо­лив­ши ка­нал, Ігор Туркевич за­ли­ша­є­ться до­во­лі не пу­блі­чною лю­ди­ною — він рід­ко дає ін­терв’ю, не бе­ре уча­сті в ме­ді­а­дис­ку­сі­ях. Не то­му, що немає що ска­за­ти. «Моя по­зи­ція, як і ре­да­кцій­ної ра­ди ка­на­лу, — в на­ших ефі­рах», — від­по­від­ає ме­ді­а­ме­не­джер.

«День» зу­стрів­ся з Іго­рем Тур­ке­ви­чем для ін­терв’ю 1 ве­ре­сня — у сим­во­лі­чний де­ньна­ро­дже­н­ня ка­на­лу ZIK. Чо­го вда­ло­ся до­ся­гну­ти за шість ро­ків — з цьо­го по­чи­на­є­мо роз­мо­ву.

— Не­що­дав­но ки­їв­ська сту­дія телеканала ZIK пе­ре­їха­ла до но­во­го офі­су в Між­на­ро­дно­му цен­трі куль­ту­ри і ми­стецтв «Жов­тне­вий па­лац». На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, у но­во­му офі­сі пла­ну­ють від­кри­ти три сту­дії ка­на­лу. З чим це пов’язано? Ка­нал пе­ре­роз­по­ді­ляє по­зи­ції зі Льво­ва на Ки­їв?

— Є ве­ли­ке ба­жа­н­ня до­но­си­ти на­ші цін­но­сті до шир­шої ау­ди­то­рії — за­галь­но­на­ціо­наль­ної. Са­ме то­му два ро­ки то­му ZIK пе­ре­їхав до Ки­є­ва, де і від­кри­ли столичний не­ве­ли­кий ви­ро­бни­чий ком­плекс. Зі збіль­ше­н­ням про­е­ктів на те­ле­ка­на­лі — зро­стає ау­ди­то­рія. Про­те ва­жли­вим прі­о­ри­те­том роз­ви­тку ка­на­лу є йо­го мі­сце­роз­та­шу­ва­н­ня. Оскіль­ки ми ка­нал жур­на­ліст­ських роз­слі­ду­вань і пра­гне­мо бу­ти пер­ши­ми в епі­цен­трі по­дій, ма­ти до­ступ до пер­шо­дже­рел ін­фор­ма­ції та го­лов­них «ге­ро­їв» на­ших роз­слі­ду­вань— ми шу­ка­ли мі­сце­роз­та­шу­ва­н­ня но­во­го ки­їв­сько­го сту­дій­но­го ком­пле­ксу ZIK фактично бі­ля уря­до­во­го квар­та­лу. І до­мо­ви­ли­ся про орен­ду в Жов­тне­во­му па­ла­ці. 24 сер­пня з но­вої сту­дії в те­сто­во­му ре­жи­мі вже ви­хо­дя­тьв ефір но­ви­ни «Пер­ші про головне». Про­тя­гом ве­ре­сня та жов­тня те­ле­ка­нал ZIK пред­ста­ви­тькіль ка но­вих мас­шта­бних про­е­ктів ви­ро­бле­них по­ту­жно­стя­ми но­во­го сту­дій­но­го ком­пле­ксу в Жов­тне­во­му па­ла­ці. За­раз ви­ро­бни­цтво актив­но по­єд­ну­є­ться з на­вча­н­ням пер­со­на­лу. Ро­би­мо став­ку на ви­ро­бни­цтво но­вих те­ле­ві­зій­них фор­ма­тів із за­сто­су­ва­н­ням най­кра­щих но­ві­тніх те­хно­ло­гій і за­лу­че­н­ням кре­а­тив­них ква­лі­фі­ко­ва­них пра­ців­ни­ків.

— Яке май­бу­тнє у львів­ської ре­да­кції ZIKу?

— За­ли­ша­ти­ме­ться кор­пун­ктом За­хі­дної Укра­ї­ни. Пі­сля від­кри­т­тя но­вої ки­їв­ської сту­дії ми по­зи­ціо­ну­є­мо се­бе як за­галь­но­укра­їн­ський ка­нал. Два ро­ки бо­ро­ли­ся за те, щоб отри­ма­ти за­галь­но­укра­їн­ську ци­фро­ву лі­цен­зію. На сьо­го­дні вже є до­мов­ле­ні­стьз одним із те­ле­ка­на­лів. І з жов­тня ми бу­де­мо мо­ви­ти на всю кра­ї­ну.

— На по­ча­тку ве­ре­сня ка­нал від­зна­чив шо­сту рі­чни­цю сво­го існу­ва­н­ня. На ва­шу дум­ку, що най­біль­ше вда­ло­ся до­ся­гну­ти за цей час?

— Наш вне­сок у розвиток гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства — це головне до­ся­гне­н­ня. До нас звер­та­ю­ться ти­ся­чі лю­дей, щоб ми по­с­при­я­ли у ви­рі­шен­ні тих чи ін­ших про­блем. Те­ле­ка­нал ZIK — це не­за­ле­жний ме­ді­а­ін­стру­мент ти­ску на ко­ру­пціо­не­рів і вла­ду, яка са­бо­тує. Нас зна­ю­тьі нам до­ві­ря­ють. На­род пра­гне які­сних змін, хо­че змі­ню­ва­ти­ся сам і ви­ма­гає від­по­від­них змін від вла­ди. Укра­їн­ці вто­ми­ли­ся від «до­го­вор­ня­ків» і пра­гну­тьци­ві­лі­зо­ва­них пра­вил гри. Ко­ли во­ни ба­ча­тьу на­ших роз­слі­ду­ва­н­нях, як ін­ші бо­рю­ться з ха­бар­ни­цтвом, то­таль­ною ко­ру­пці­єю то­що, во­ни са­мі йду­тьцим шля­хом. Най­біль­ший вне­сок ка­на­лу — допомога в роз­ви­тку гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства і під­трим­ка цін­но­стей Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті. До пев­ної мі­ри ми ви­сту­па­є­мо ін­стру­мен­том кон­тро­лю з бо­ку гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства за ді­я­ми вла­ди. Ми зро­би­ли по­над три ти­ся­чі ін­фор­ма­цій­них за­пи­тів із клю­чо­вих про­блем у на­шій дер­жа­ві. Спра­ви не ру­ха­ю­ться. Але ми не зу­пи­ни­мо­ся. І в цьо­му нам до­по­ма­га­ють жур­на­лі­сти-роз­слі­ду­ва­чі.

— Ві­до­мо, що з ка­на­лом пе­ре­став спів­пра­цю­ва­ти ві­до­мий жур­на­лі­строз­слі­ду­вач Де­нис Бі­гус. По­я­сніть, будь ла­ска, чо­му зни­кли «На­ші гро­ші»? І чи пла­ну­є­те за­пу­ска­ти но­ві про­е­кти з жур­на­ліст­ських роз­слі­ду­вань, адже ZIK і на­да­лі по­зи­ціо­нує се­бе як один із го­лов­них ка­на­лів із роз­слі­ду­вань?

— З Бі­гу­сом ми пра­цю­ва­ли три ро­ки. З ним бу­ла по­пе­ре­дня до­мов­ле­ність, що ні­хто не бу­де втру­ча­ти­ся в ре­да­кцій­ну по­лі­ти­ку йо­го проекту і не змі­ню­ва­ти­ме вза­єм­них до­мов­ле­нос- тей. Ска­жу від­вер­то, за три ро­ки спів­пра­ці умо­ви змі­ню­вав ли­ше він. По­при те, що ка­нал ні­ко­ли на ньо­го не ти­снув, Де­нис все одно хо­тів бу­ти ма­кси­маль­но ав­то­ном­ним. Ми пі­шли на це. По­го­ди­ли­ся спів­пра­цю­ва­ти з ним че­рез спе­ці­аль­но за­ре­є­стро­ва­ну гро­мад­ську ор­га­ні­за­цію — ТОМ 14. У який­сьмо­мент зро­зумі­ли, що для ньо­го гро­мад­ська ді­яль­ність ва­жли­ві­ша, ніж про­фе­сій­на жур­на­лі­сти­ка. Ми ма­є­мо до­свід із Дми­тром До­бро­до­мо­вим, ко­ли в ре­зуль­та­ті з то­пме­не­дже­ра ка­на­лу отри­ма­ли на­ро­дно­го де­пу­та­та, який ви­ко­ри­став ре­сурс і бренд ка­на­лу у сво­їх ці­лях. Ка­нал фактично бу­ло пе­ре­тво­ре­но ним на пе­ред­ви­бор­чий штаб кон­кре­тної по­лі­ти­чної си­ли.

За­га­лом із Де­ни­сом Бі­гу­сом ро­зі­йшли­ся ци­ві­лі­зо­ва­но, по- люд­ськи. Якщо у нас ви­ни­кну­ть­спіль ні ідеї но­вих про­е­ктів-роз­слі­ду­вань, що пі­ду­тьна ко­ри­стьдер­жа­ві, — ми го­то­ві по­вер­ну­ти­ся до спів­пра­ці.

Ми й на­да­лі бу­де­мо ро­би­ти акцент на роз­слі­ду­ва­н­нях (наш сло­ган — го­лов­ні роз­слі­ду­ва­н­ня кра­ї­ни). За­пу­ска­є­мо про­е­кти, які спе­ці­а­лі­зу­ю­ться на кон­кре­тних те­мах: вій­сько­вій — «Стеж­ка­ми вій­ни», бу­ді­вель­ній — «Жи­тло­блуд», фі­нан­со­вій — «По той бік», «Зло­дії в за­ко­ні»... Жур­на­лі­сти глиб­ше бу­ду­тьза­ну­рю­ва­ти­ся в те­ма­ти­чну спе­ци­фі­ку, отри­му­ва­ти­муть біль­ше екс­клю­зив­ної ін­фор­ма­ції. Це дає мо­жли­ві­стьза­лу­ча­ти шир­ше ко­ло екс­пер­тів на ту чи ін­шу те­му й під­си­лю­ва­ти жур­на­ліст­ські роз­слі­ду­ва­н­ня обго­во­ре­н­ням про­блем в ін­фор­ма­цій­но-ана­лі­ти­чно­му жан­рі.

— Не­що­дав­но на ка­на­лі стар­ту­вав ці­ка­вий спец­про­ект «Під гри­фом Ма­ті­ос». Він ві­дра­зу ви­кли­кав ре­зо­нанс. Те­ма проекту — на­дмі­ру ва­жли­ва та акту­аль­на. Без­умов­но, має бу­ти від­по­від­аль­ність за та­кі не­ймо­вір­ні втра­ти на вій­ні. Але, чи не зда­є­ться вам, що від­по­від­аль­ність має не­сти не один Ма­ті­ос? Як же го­лов­но­ко­ман­ду­вач, ке­рів­ни­цтво ЗСУ, ге­не­раль­ний про­ку­рор... Як мо­же­те від­по­ві­сти на за­ки­ди в бло­го­сфе­рі, мов­ляв, ZIK про­сто «мо­чить» вій­сько­во­го про­ку­ро­ра?

— Це мо­же зда­ти­ся, що ви­йшов окре­мий фільм-роз­слі­ду­ва­н­ня. Якщо про­сте­жи­ти, то спец­про­ект — скла­до­ва лан­ка ін­ших роз­слі­ду­ва­ньвійсь ко­вих зло­чи­нів. Ди­ві­ться, про­ста лю­ди- на ми­сли­тьтак: про­йшла ре­во­лю­ція, при­йшов но­вий про­ку­рор — всі зло­чин­ці бу­ду­тьси­ді­ти в тюр­мах. Один про­ку­рор при­хо­дить— пов­ний са­бо­таж. Ні­чо­го сер­йо­зно­го не зроблено. При­хо­ди­тьдру­гий про­ку­рор — те ж са­ме. При­хо­ди­тьтре­тій про­ку­рор — Шо­кін — усе су­спіль­ство на ди­бах, всі го­во­ря­ть­про не­ймо­вір­ну ко­ру­пцію. Ні­чо­го зроблено не бу­ло.

Взя­ли вій­сько­ву те­му, бо це за­раз бо­ли­тьсу­спіль ству. Ко­жно­го дня ги­ну­тьлю­ди. Це не кла­но­ві ін­те­ре­си, а до­лі лю­дей. І тут са­бо­таж у вій­сько­вий час — про­сто не­при­пу­сти­мий. Дня­ми бу­ла чер­го­ва рі­чни­ця тра­ге­дії під Іло­вай­ськом. Хтось по­ніс по­ка­ра­н­ня? Скіль­ки днів ро­сій­ська ар­мія то­ді зби­ра­ла під кор­до­ном вій­ська? Де роз­від­ка? Ро­сій­ські вій­ська пе­ре­йшли наш кор­дон... Да­лі — де роз­від­ка? Во­рог за­ми­кав кіль­це. Де роз­від­ка? Роз­від­ка бу­ла. До­по­від­а­ла в штаб. Хто то­ді за тра­ге­дію ви­нен? Що­най­мен­ше 30 лю­дей ма­ю­тьсі­сти в тюр­ми. Якщо цьо­го немає — то мо­ва йде про ко­ру­пцію на най­ви­що­му рів­ні. Це — ти­по­ва зра­да дер­жав­них ін­те­ре­сів. І ко­ли сьо­го­дні та­кий са­бо­тер, як Ма­ті­ос, роз­по­від­ає, що в усьо­му ви­нен Путін, — це смі­шно. Так, він агре­сор. Але лю­ди ги­ну­тьне ли­ше то­му. Ни­ні зві­ти вій­сько­во­го про­ку­ро­ра — це пі­ар-акції, а не ре­зуль­тат ре­аль­ної ро­бо­ти. То за­три­ма­ю­тья­ко­го­сьсол­да­та за ма­лий ха­бар чи ма­ро­де­рів у по­го­нах. Це що — рі­ве­ньвійсь ко­во­го про­ку­ро­ра? Ми й да­лі бу­де­мо ти­сну­ти. На всіх фрон­тах. До ре­чі, мо­жу про­а­нон­су­ва­ти на­сту­пну прем’єру: 14— 15 ве­ре­сня фільм « Не­про­ще­ні» — про на­ших пре­зи­ден­тів, які зра­джу­ва­ли дер­жав­ні ін­те­ре­си про­тя­гом 25 ро­ків і до­ве­ли кра­ї­ну до вій­ни та втра­ти те­ри­то­рії. Як зда­ва­ли дер­жав­ні під­при­єм­ства у при­ва­тні ру­ки? Як ство­ри­ли в кра­ї­ні олі­гар­хат? Все це — у стрі­чці.

За­раз екс-пре­зи­ден­ти ви­тра­ча­ю­тьміль йо­ни на свій пі­ар, на своє від­бі­лю­ва­н­ня. Роз­по­від­а­ють, які во­ни му­дрі, які пра­виль­ні рі­ше­н­ня при­йма­ли. Як без них ні­чо­го не обі­йде­ться сьо­го­дні. Чо­мусь Ку­чма від іме­ні Укра­ї­ни (у яко­му вза­га­лі ста­ту­сі?) ве­де пе­ре­мо­ви­ни в Мін­ську... з Ме­двед­чу­ком. Чи не ми про­ти Ку­чми ро­би­ли ре­во­лю­цію в 2004 ро­ці? Чи не нам Ющен­ко обі­цяв по­са­ди­ти зло­чин­ців у тюр­ми? Про все це су­спіль­ство не має за­бу­ва­ти. Ко­жна лю­ди­на, яка зба­га­ти­ла­ся не­за­кон­но з дер­жав­но­го бю­дже­ту, має сі­сти в тюр­му. Мо­жна ска­за­ти, що ми че­ка­є­мо нор­маль­ної вла­ди, яка ви­бу­до­ву­ва­ти­ме спів­пра­цю з лю­дьми мо­вою за­ко­ну і мо­ра­лі. А поки — ма­кси­маль­но ві­зу­а­лі­зу­є­мо пра­во­по­ру­ше­н­ня у кри­чу­щих те­мах — це бу­ду­тьдо­ка­зи в май­бу­тніх кри­мі­наль­них спра­вах.

— Ча­сти­на жур­на­лі­стів в укра­їн­ській ме­ді­а­сфе­рі актив­но про­дов­жує за­кли­ка­ти ко­лег та су­спіль­ство за­га­лом бо­ро­ти­ся з «мо­вою во­ро­жне­чі». Пе­ре­дов­сім — не на­зи­ва­ти озбро­є­них лю­дей у так зва­них ДНР/ЛНР те­ро­ри­ста­ми. На­то­мість укра­їн­ських вій­сько­вих, на дум­ку аде­птів бо­роть­би з «мо­вою не­на­ви­сті», у ЗМІ не мо­жна на­зи­ва­ти «ге­ро­я­ми», «за­хи­сни­ка­ми» чи «на­ши­ми во­ї­на­ми». На ва­шу дум­ку, чи по­ви­нен жур­на­ліст у сво­їй ро­бо­ті про­яв­ля­ти гро­ма­дян­ську по­зи­цію?

— Без­умов­но. Тут вза­га­лі немає ва­рі­ан­тів. Ти або зі сво­єю кра­ї­ною, або — про­ти неї. Ме­не ди­вує по­зи­ція ін­ша. Ми два ро­ки во­ю­є­мо, а ка­на­ли, які на­ле­жа­тьо­лі­гар­хам, ко­трі ма­ють від­вер­то про­ро­сій­ські по­гля­ди і за­йма­ю­ться бі­зне­сом із кра­ї­ною-агре­со­ром, — віль­но по­чу­ва­ю­ться і про­дов­жу­ю­тьпра­цю­ва­ти. Часто — всу­пе­реч ін­те­ре­сам кра­ї­ни. Все це тхне са­бо­та­жем. Про­сто зра­да — це факт, а са­бо­таж у нас — ні­би допу­сти­ма річ. Ро­сій­ські спец­слу­жби, схо­же, ма­ю­ть­вплив на на­ших чи­нов­ни­ків, і ті са­бо­ту­ю­тьро­бо­ту.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.