Су­ча­сна про­за про «зо­ло­тий вік» у се­лі

Сер­гій Осо­ка пред­ста­вив книж­ку іди­лі­чни­хй де­пре­сив­ни­хі­сто­рій

Den (Ukrainian) - - Українці — Читайте! -

З- по­між про­зо­вих укра­їн­ських но­ви­нок се­зо­ну лі­то­о­сінь вар­то звер­ну­ти ува­гу на книж­ку з ро­ман­ти­чною на­звою «Ні­чні ку­па­н­ня в сер­пні». На­пи­сав її пол­тав­ський ав­тор Сер­гій Осо­ка, ра­ні­ше зна­ний як один із ці­ка­вих су­ча­сних по­е­тів, а ось те­пер уже й про­за­їк.

■ «Ні­чні ку­па­н­ня в сер­пні» — збір­ка опо­відань і но­вел. Від­мін­ні сю­же­та­ми та сти­лем, во­ни об’єд­на­ні го­лов­ним ге­ро­єм-опо­від­а­чем і спіль­ним на­стро­єм. Це спо­га­ди мо­ло­до­го чо­ло­ві­ка про дні й мі­ся­ці ди­тин­ства та юно­сті, про­ве­де­ні в рі­дних у се­лі на Пол­тав­щи­ні. З від­по­від­ною ам­плі­ту­дою від па­сто­раль­но-іди­лі­чних до де­пре­сив­них емо­цій. З ти­по­ви­ми й ду­же до­бре впі­зна­ва­ни­ми для біль­шо­сті чи­та­чів істо­рі­я­ми. Тут ви зу­стрі­не­те ри­бо­лов­лю з її осо­бли­вою суб­куль­ту­рою, на­ро­дні обря­ди, «зо­ло­тий вік» ди­тя­чих ро­ків при ба­бу­сі, пер­ші амур­ні при­го­ди го­лов­но­го ге­роя, а та­кож при­го­ди ал­ко­голь­ні, по­до­ро­жі й про­гу­лян­ки, при­ро­ду й ба­га­то ін­шо­го. Але, зви­чай­но, й тиск за­мкну­то­го жи­т­тя в сіль­ській гро­ма­ді, ущер­бний кон­се­рва­тизм, гли­бо­кий со­ці­аль­ний за­не­пад се­ла, ро­дин­ні кон­флі­кти, тра­гі­чні фі­на­ли ти­хих і гу­чних при­стра­стей (як-от стри­ма­ні за­ли­ця­н­ня з му­зи­ку­ва­н­ням у са­ду, які за­кін­чи­лись убив­ством че­рез рев­но­щі).

■ Іна­кше ка­жу­чи, пе­ред на­ми — об’єм­на кар­ти­на жи­т­тя в се­лі пост­ра­дян­ської Укра­ї­ни (пе­ре­ва­жно дев’яно­сті та дво­ти­ся­чні ро­ки). Жи­т­тя в чо­мусь бу­ко­лі­чно­го, в чо­мусь не­стер­пно­го. Сер­гій Осо­ка чі­тко до­ба­чає як пе­ре­ва­ги опи­су­ва­но­го ним про­сто­ру, так і не­до­лі­ки. Але в обох ви­пад­ках пи­ше про них ду­же емо­цій­но, ба на­віть сен­ти­мен­таль­но (де-не-де і не без на­дмір­но­стей). Тоб­то, бе­ру­чись до книж­ки, тре­ба бу­ти го­то­ви­ми і до сві­тлих епі­зо­дів, і до вель­ми бо­лю­чих мо­мен­тів.

■ Звер­не­н­ня «лі­те­ра­тур­ної ува­ги» до се­ла у ХХІ сто­літ­ті — це ці­ка­во. Адже сіль­ська ча­сти­на жи­т­тя сьо­го­дні­шньої Укра­ї­ни часто за­ли­ша­є­ться в ті­ні або від­да­є­ться на від­куп ма­ло­ін­фор­ма­тив­ним сте­ре­о­ти­пам. Тим ва­жли­ві­ше, ко­ли пи­сьмен­ни­ки бе­ру­ться пе­ре­да­ти дух, сло­ва і ре­а­лії. Вар­то від­зна­чи­ти й ува­гу ав­то­ра «Ні­чних ку­пань у сер­пні» до су­то куль­ту­ро­ло­гі­чних пи­тань. Осо­ка зо­бра­жує кон­це­пту­аль­но яскра­вий мо­мент, ко­ли по­ла­ма­ні, мо­ди­фі­ко­ва­ні й де­фор­мо­ва­ні у ХХ сто­літ­ті еле­мен­ти тра­ди­цій­ної укра­їн­ської народної куль­ту­ри всту­па­ють у кон­такт з тен­ден­ці­я­ми су­ча­сни­ми, «по­стмо­дер­ни­ми». І схо­же, пи­сьмен­ник зов­сім не вва­жає, бу­цім­то та­кий кон­такт є смер­тель­ним для ар­ха­ї­ки. Рад­ше йде­ться про но­вий син­тез. І про те, як «по­ко­лі­н­ня ді­тей», що бу­ло в кра­що­му ви­пад­ку бай­ду­жим до сіль­ських ар­те­фа­ктів, змі­ню­є­ться «по­ко­лі­н­ням ону­ків», у яких куль­тур­ні пра­кти­ки се­ла зно­ву по­чи­на­ють ви­кли­ка­ти ін­те­рес.

■ Усе це, до ре­чі, — те­ми, плі­дні не ли­ше для ху­до­жньої лі­те­ра­ту­ри. Во­ни по­тре­бу­ють і куль­ту­ро­ло­гі­чних, істо­ри­чних, со­ціо­ло­гі­чних до­слі­джень, осми­слень, уза­галь­нень. Та й лін­гві­сти­чних чи со­ціо­лін­гві­сти­чних теж — як, на­при­клад, сьо­го­дні по­чу­ва­є­ться зна­ме­ни­тий «пол­тав­ський ді­а­лект»? Де­ко­трі йо­го еле­мен­ти до­сить ря­сно при­су­тні в про­зі Осо­ки, на­га­ду­ю­чи про, м’яко ка­жу­чи, не­пов­но­цін­ність «за­хі­дно-схі­дно­го» ви­мі­ру мов­них (а та­кож і куль­тур­них, і по­лі­ти­чних) дис­ку­сій, ко­ли в них не вра­хо­ву­є­ться клю­чо­ва, чіль­на роль Цен­траль­ної Укра­ї­ни.

■ Сер­гію Осо­ці не зов­сім очі­ку­ва­но вда­ло­ся по­єд­на­ти у сво­їй книж­ці рі­зно­спря­мо­ва­ні тен­ден­ції су­ча­сної про­зи. Ска­жі­мо, одні опо­віда­н­ня чи но­ве­ли «Ні­чних ку­пань у сер­пні» на­ле­жать до то­го вель­ми по­ши­ре­но­го сьо­го­дні сти­лі­сти­чно­го ти­пу, в яко­му емо­цій­на на­пру­га сен­ти­мен­таль­но­го чи при­го­дни­цько­го ха­ра­кте­ру по­єд­ну­є­ться з ду­же чі­тко і про­сто ви­пи­са­ним сю­же­том, із ре­а­лі­сти­чни­ми ефе­ктни­ми діа­ло­га­ми. Ін­ші ж за­ну­ре­ні в за­гад­ко­ву атмо­сфе­ру змі­ще­них сен­сів, фо­не­ти­чних і ри­тмі­чних ор­на­мен­тів, згу­ще­ної обра­зно­сті, яка озна­чає тут біль­ше за сам сю­жет, те­му та ге­ро­їв. Та­ка сти­льо­ва роз­ма­ї­тість свід­чить ли­ше на ко­ристь пи­сьмен­ни­ка. Во­на не тіль­ки по­тен­цій­но зда­тна роз­ши­ри­ти ко­ло вдя­чних чи­та­чів, а й не­дво­зна­чно на­тя­кає на мо­жли­вість подаль­шо­го ці­ка­во­го і яскра­во­го роз­ви­тку твор­чо­сті Сер­гія Осо­ки.

Олег КОЦАРЕВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.