Єв­ген ГОЛОВАХА,

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

до­ктор фі­ло­соф­ських на­ук, за­сту­пник ди­ре­кто­ра нсти­ту­ту со­ціо­ло­гії НАН Укра­ї­ни:

— Оскіль­ки я чу­до­во знав ме­ді­а­спіль­но­ту на­при­кін­ці 1980-х ро­ків — по­ча­тку 1990-х, то я спо­сте­рі­гав за пе­ре­тво­ре­н­ням ра­дян­ської під­цен­зур­ної си­сте­ми жур­на­лі­сти­ки на жур­на­лі­сти­ку, де бу­ли пер­ші спро­би віль­но­го ви­слов­ле­н­ня ду­мок під час актив­ної «пе­ре­бу­до­ви». Зви­чай­но, на по­ча­тку 1990-х віль­на дум­ка роз­кві­тла в ЗМІ. Це був осо­бли­вий пе­рі­од. Але що ці­ка­во, з пер­ши­ми ро­ка­ми ста­нов­ле­н­ня ко­мер­цій­них ЗМІ, на пре­ве­ли­кий жаль, я по­ба­чив, що най­біль­шим по­пи­том стали ко­ри­сту­ва­тись ли­ше ті ЗМІ, які спря­мо­ва­ні на скан­да­ли та до­сить не­га­тив­ні мо­мен­ти, які за­чі­па­ють най­гір­ші стру­ни люд­ської сві­до­мо­сті. До се­ре­ди­ни 1990-х я вже фа­кти­чно не ба­чив га­зет, які не за­хо­плю­ва­ли­ся б «жов­ти­зною». Хо­ча при цьо­му бу­ли жур­на­лі­сти, які ма­ли чу­до­вий до­свід, на­бу­тий під час «пе­ре­бу­до­ви», ко­ли був і пев­ний ро­ман­тизм, і про­фе­сій­ні під­хо­ди.

Га­зе­та «День» пі­шла на пев­ний ри­зик і з са­мо­го по­ча­тку обра­ла кон­це­пцію, за якою во­на при­вер­та­ла ува­гу чи­та­ча на­сам­пе­ред не сен­са­цій­ни­ми скан­даль­ни­ми но­ви­на­ми, а перш за все ґрун­тов­ни­ми, змі­стов­ни­ми й гли­бо­ки­ми ма­те­рі­а­ла­ми. І це — в що­ден­ній га­зе­ті, адже те­хні­чно що­дня ви­да­ва­ти га­зе­ту та­кої змі­стов­но­сті ду­же важ­ко. «День», до ре­чі, ви­хо­вав ду­же ба­га­то жур­на­лі­стів, які по­тім пра­цю­ва­ли в ін­ших ви­да­н­нях, і ко­ли во­ни до ме­не при­хо­ди­ли, то ду­же від­рі­зня­ли­ся від ін­ших. Від­чу­вав­ся під­хід «Дня» до пи­тань, до ба­че­н­ня про­блем. Це вже школа «Дня», або, як кажуть науковці, «незримий коледж». Бу­ло оче­ви­дно, що «День» здій­снив ве­ли­че­зний вплив на їхню подаль­шу ро­бо­ту. Біль­ше то­го, ба­га­то ви­дань, які та­кож на­ма­га­ли­ся на­слі­ду­ва­ти «День» що­до ці­єї стра­те­гії, на жаль, зре­штою зни­кли. Во­ни не до­тя­гну­ли до то­го рів­ня. На мою дум­ку, це до­во­дить, що ко­ли га­зе­та стра­те­гі­чно не ба­жає роз­ши­рю­ва­ти свою ау­ди­то­рію за ра­ху­нок «жов­ти­зни», скан­даль­но­сті і роз­ра­хо­вує на лю­дей роз­ви­ну­тих, ду­хов­но стій- ких, то у неї бу­де своя по­стій­на ау­ди­то­рія. Не­хай ця ау­ди­то­рія бу­де не над­то чи­слен­ною, але во­на бу­де своя, стій­ка і по­слі­дов­на. При цьо­му я не знаю та­кої газети, в якій на­стіль­ки си­сте­ма­ти­чно на­да­є­ться сло­во чи­та­чам. А це лю­ди, які ма­ють свою дум­ку і по­зи­цію.

Не мо­жна не зга­да­ти про ко­ло­саль­ну книж­ко­ву се­рію газети «День», яка є ло­гі­чним про­ду­ктом, на­ро­дже­ним у се­ре­до­ви­щі ви­да­н­ня. « День » осо­бли­ву ува­гу при­ді­ляє істо­рії Укра­ї­ни. На­ша істо­рія на­стіль­ки скла­дна, що лю­дям, не ро­зі­брав­шись у ви­то­ках, ще важ­че ро­зі­бра­ти­ся й у на­слід­ках. А «День» си­стем­но роз­кри­ває та­єм­ни­ці та су­пе­ре­чли­ві істо­ри­чні мо­мен­ти, які бу­ли під­да­ні ви­крив­лен­ню ба­га­тьма ім­пер­ськи­ми істо­ри­ка­ми до то­го. Ко­ли лю­ди­на отри­мує та­ку си­сте­ма­ти­чну ін­фор­ма­цію, то їй стає ба­га­то чо­го зро­зумі­лим і в сьо­го­ден­ні. І до то­го ж, «День» тор­ка­є­ться не тіль­ки істо­рії, а й по­лі­ти­ки, ми­сте­цтва, тоб­то всьо­го то­го, що сто­су­є­ться ду­хов­но­го жи­т­тя лю­ди­ни, її сві­до­мо­сті у все­бі­чних про­я­вах.

«ЦЕ ВЖЕ ШКОЛА «ДНЯ», АБО, ЯК КАЖУТЬ НАУКОВЦІ, «НЕЗРИМИЙ КОЛЕДЖ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.