Iз чим я при­їхав до Ки­є­ва

Ра­зом ми мо­же­мо зро­би­ти ще біль­ше для Поль­щі, Укра­ї­ни та Єв­ро­пи

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

Із пер­спе­кти­ви 25 ро­ків мо­жна по­ба­чи­ти рі­зні ета­пи роз­ви­тку поль­сько-укра­їн­ських від­но­син. Не­за­ле­жно від то­го, чи мен­шою мі­рою чи більш то­чно ми ви­зна­ча­ли на­ші ці­лі та чи пов­ні­стю їх до­ся­га­ли, Вар­ша­ва і Ки­їв по­слі­дов­но роз­бу­до­ву­ва­ли стру­кту­ри дво­сто­рон­ніх зв’яз­ків, з ко­жним ро­ком ство­рю­ю­чи все мі­цні­ший фун­да­мент для ста­біль­но­го пар­тнер­ства. В обох кра­ї­нах змі­ню­ва­ли­ся пре­зи­ден­ти й уря­ди. За­зна­ва­ла змін кон­це­пція змі­цне­н­ня поль­сько-укра­їн­сько­го до­бро­су­сід­ства, але ли­шав­ся не­змін­ним її твер­дий стри­жень: для обох на­ших дер­жав ва­жли­во, щоб су­сід був не­за­ле­жною і віль­ною дер­жа­вою. Адже са­ме Поль­ща пер­шою у сві­ті ви­зна­ла не­за­ле­жність Укра­ї­ни.

■ Ми пам’ята­є­мо, що Укра­ї­на бу­ла ра­зом із Поль­щею в мо­мен­тах, які бу­ли клю­чо­ви­ми в істо­рії на­шої дер­жа­ви. Ми від­чу­ва­ли силь­ну під­трим­ку Ки­є­ва як під час всту­пу до НАТО, так і в хо­ді ро­бо­ти з при­єд­на­н­ня до ЄС. Мо­жна на­віть ска­за­ти, що Ки­їв ще ра­ні­ше актив­но під­три­му­вав Вар­ша­ву у тих спра­вах, в яких ми за­раз до­по­ма­га­є­мо Укра­ї­ні — у на­бли­жен­ні до ін­сти­ту­тів за­хі­дно­го сві­ту.

■ Ми із за­до­во­ле­н­ням ди­ви­мо­ся на до­бу­ток про­це­су ство­ре­н­ня на­дій­но­го пра­во­во­го фун­да­мен­ту на­ших до­бро­су­сід­ських сто­сун­ків та ро­зу­мі­є­мо ви­про­бу­ва­н­ня, які сьо­го­дні сто­ять пе­ред Поль­щею і Укра­ї­ною. Пі­сля ухва­ле­н­ня укра­їн­ським пар­ла­мен­том 24 сер­пня 1991 ро­ку Акту, який про­го­ло­шу­вав не­за­ле­жність Укра­ї­ни, ми при­сту­пи­ли до актив­но­го ство­ре­н­ня юри­ди­чної ба­зи для спів­пра­ці. Вже у 1991 ро­ці ми під­пи­са­ли Кон­суль­ську кон­вен­цію та Уго­ду про тор­гів­лю і еко­но­мі­чне спів­ро­бі­тни­цтво. Тро­хи пі­зні­ше, 18 трав­ня 1992 р., у Вар­ша­ві бу­ло під­пи­са­но До­го­вір про до­бро­су­сід­ство, дру­жні сто­сун­ки і спів­ро­бі­тни­цтво. Він і до сьо­го­дні є ба­зи­сом на­ших вза­є­мин. Від­то­ді бу­ло укла­де­но низ­ку угод, які від­кри­ва­ють ши­ро­кий го­ри­зонт для до­бро­су­сід­ських кон­та­ктів. Упро­довж остан­ніх ро­ків ми спіль­но досягли по­ро­зу­мі­н­ня в обла­сті мо­ло­ді­жно­го обмі­ну, на­да­н­ня фі­нан­со­во-кре­ди­тної допомоги, у сфе­рі обо­рон­но­го та вій­сько­во-те­хні­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва. Ми зав­жди надавали ве­ли­ко­го зна­че­н­ня пи­тан­ню по­лег­ше­н­ня кон­та­ктів між на­ши­ми су­спіль­ства­ми, на ко­ристь чо­го, між ін­шим, сім ро­ків то­му по­ча­ла пра­цю­ва­ти Уго­да про ма­лий при­кор­дон­ний рух.

■ Із 1994 ро­ку Поль­ща рі­шу­че під­три­мує Укра­ї­ну у вза­є­ми­нах з Єв­ро­пей­ським Со­ю­зом. Кон­та­кти на­шо­го схі­дно­го су­сі­да з Єв­ро­со­ю­зом роз­ви­ва­ли­ся спо­ча­тку на осно­ві по­ло­жень По­ро­зу­мі­н­ня про пар­тнер­ство і спів­пра­цю, a зго­дом — че­рез ім­пле­мен­та­цію Єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки су­сід­ства та ре­а­лі­за­ції іні­ці­а­ти­ви Схі­дно­го пар­тнер­ства. Від­чу­тним ре­зуль­та­том рі­шу­чо­сті Ки­є­ва у пи­та­н­нях змі­цне­н­ня зв’яз­ків з об’єд­на­ною Єв­ро­пою ста­ло під­пи­са­н­ня у 2014 ро­ці Уго­ди про асо­ці­а­цію з ЄС, чо­му Вар­ша­ва актив­но спри­я­ла.

■ На­шим спіль­ним до­ся­гне­н­ням є та­кож ін­сти­ту­ти для діа­ло­гу, які від­дав­на пра­цю­ють як на най­ви­що­му, пре­зи­дент­сько­му рів­ні, на між­уря­до­во­му і між­ві­дом­чо­му, так і в між­ре­гіо­наль­ній пло­щи­ні та на мі­сце­во­му і гро­мад­сько­му рів­нях. Ва­жли­вою скла­до­вою на­шої спів­пра­ці є кон­та­кти між пар­ла­мен­та­ми Поль­щі й Укра­ї­ни, які від­бу­ва­ю­ться у фор­ма­ті Між­пар­ла­мент­ської асам­блеї та дво­сто­рон­ніх груп

спів­пра­ці. Зга­да­ні уста­но­ви на­да­ють під­трим­ку вла­ді Укра­ї­ни у про­це­сі здій­сне­н­ня си­стем­них ре­форм та слу­жать ре­а­лі­за­ції поль­ської допомоги за­для роз­ви­тку.

■ У Поль­щі та в Укра­ї­ні ми по-рі­зно­му оці­ню­є­мо по­дії, на­слід­ки яких бу­ли тра­гі­чни­ми для обох на­ших на­ро­дів. Хо­ча ці оцін­ки й ви­кли­ка­ють ба­га­то емо­цій, про­те ми спіль­но на­ма­га­є­мо­ся від­по­ві­сти на важ­кі за­пи­та­н­ня, що бу­ло при­чи­ною зло­чи­нів, за­пла­но­ва­них і здій­сню­ва­них із над­зви­чай­ною жор­сто­кі­стю лю­дьми, які бу­ли на­ши­ми су­сі­да­ми, з яки­ми ми не ве­ли жо­дної гро­ма­дян­ської вій­ни. Пред­став­ля­ю­чи по­зи­цію поль­ської сто­ро­ни, ми не­у­хиль­но під­кре­слю­є­мо, що, ба­жа­ю­чи ді­йти по­ро­зу­мі­н­ня від­но­сно істо­ри­чних по­дій, ми по­вин­ні спи­ра­ти­ся ви­клю­чно на за­до­ку­мен­то­ва­ні фа­кти. Са­ме то­му в ді­а­ло­зі з укра­їн­ськи­ми пар­тне- ра­ми ми чі­тко на­го­ло­шу­є­мо, що не мо­же­мо спри­йма­ти на­ма­га­н­ня тлу­ма­чи­ти ці фа­кти прин­ци­пом си­ме­три­чної від­по­віді. В рам­ках скла­дно­го про­це­су поль­сько-укра­їн­сько­го при­ми­ре­н­ня при­йма­ли­ся спіль­ні звер­не­н­ня та за­яви пре­зи­ден­тів і пар­ла­мен­тів, з’яв­ля­ли­ся від­кри­ті ли­сти ду­хов­них іє­рар­хів і ін­те­ле­кту­а­лів. Ухва­лю­ва­ли­ся зокре­ма одно­сто­рон­ні акти, які ви­кли­ка­ли зво­ро­тну ре­а­кцію. Ко­ро­тко­ча­сні емо­ції ве­ли до то­го, що ми ча­сто за­бу­ва­ли про ва­жли­ві сло­ва, які го­во­ри­ли, ра­зом схи­ля­ю­чись над мо­ги­ла­ми поль­ських і укра­їн­ських жертв Во­лин­сько­го зло­чи­ну. По­при це, ми ні­ко­ли не при­пи­ня­ли наш істо­ри­чний діа­лог, вба­ча­ю­чи у ньо­му ва­жли­вий фа­ктор по­бу­до­ви кра­що­го май­бу­тньо­го для на­ших дер­жав і на­ро­дів. Ми по­слі­дов­но змі­цню­ва­ли Поль­щу й Укра­ї­ну пе­ред не­без­пе­кою втру­ча­н­ня в на-

ші вза­є­ми­ни тих сил, ко­трі за­ці­кав­ле­ні у їхньо­му руй­ну­ван­ні та по­сла­блен­ні до­бро­су­сід­ських уз між по­ля­ка­ми і укра­їн­ця­ми.

■ По­ля­ки пре­кра­сно зна­ють, на­скіль­ки ва­жли­вою є по­бу­до­ва й тур­бо­та про на­ціо­наль­ну то­то­жність. Ми зна­є­мо, що тіль­ки прав­да мо­же бу­ти її на­дій­ною за­по­ру­кою, і то­му, як влу­чно ви­сло­вив­ся по­кій­ний пре­зи­дент Ре­спу­блі­ки Поль­ща Лєх Ка­чинь­ський: «Ми по­вин­ні го­во­ри­ти про бо­лю­че, важ­ке ми­ну­ле від­кри­то, крок за кро­ком, ви­ро­бля­ю­чи одну, спра­ве­дли­ву оцін­ку для усіх во­єн­них тра­ге­дій — і тих поль­ських, і тих укра­їн­ських. Усі тра­гі­чні по­дії не­об­хі­дно ста­ран­но з’ясу­ва­ти в ді­а­ло­зі по­лі­ти­ків, істо­ри­ків і зви­чай­них лю­дей, оскіль­ки мі­цне і три­ва­ле при­ми­ре­н­ня мо­жна здо­бу­ти тіль­ки на осно­ві прав­ди. Ми не мо­же­мо змі­ни­ти ми­ну­ло­го, але ми мо­же­мо зро­би­ти так, щоб во­но не ви­рі­шу­ва­ло до­лі май­бу­тньо­го. На­ші На­ро­ди по­ка­зу­ють усьо­му сві­то­ві, що не­має в істо­рії та­ко­го зла, яко­го не мо­жна бу­ло би по­бо­ро­ти».

■ У на­ших сто­сун­ках бу­ло та­кож ба­га­то по­дій, які в обох на­ших на­ро­дах про­бу­джу­ють гор­дість і за­до­во­ле­н­ня. Пліч-о-пліч ми бо­ро­ли­ся під час на­ціо­наль­но­ви­зволь­них зма­гань, ра­зом ге­ро­ї­чно стри­му­ва­ли біль­шо­ви­цькі за­го­ни, спіль­но чи­ни­ли опір ко­му­ні­сти­чній іде­о­ло­гії, яка нав’язу­ва­ла­ся на­шим на­ро­дам. Но­ві­тня істо­рія та­кож на­пов­не­на по­зи­тив­ни­ми при­кла­да­ми спів­ро­бі­тни­цтва. До­сить зга­да­ти про вза­є­мо­дію у пи­та­н­нях охо­ро­ни пам’ятних місць та куль­тур­ної спад­щи­ни, спів­пра­цю під час ор­га­ні­за­ції чем­піо­на­ту Єв­ро-2012, або поль­ське за­ан­га­жу­ва­н­ня у спри­ян­ні укра­їн­ським ре­фор­мам.

■ Ство­ре­н­ня вза­єм­но пов’яза­ної стру­кту­ри стра­те­гі­чно­го пар­тнер­ства бу­ло мо­жли­ве тіль­ки зав­дя­ки роз­ви­ну­тим вза­є­ми­нам між на­ши­ми су­спіль­ства­ми. Ці, вла­сне, узи об­умов­лю­ва­ли та­ку актив­ну під­трим­ку по­ля­ків для укра­їн­ців під час По­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції і Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті. Ува­жно при­слу­ха­ю­чись до го­ло­су укра­їн­сько­го су­спіль­ства, Поль­ща зав­жди ви­слов­лю­ва­ла свою го­тов­ність по­ді­ли­ти­ся вла­сним до­сві­дом пе­ре­тво­рень, а пі­сля на­шо­го всту­пу до НАТО і ЄС, ра­зом із со­ю­зни­ка­ми і пар­тне­ра­ми, во­на про­дов­жує ве­сти актив­ну по­лі­ти­ку на під­трим­ку єв­ро­пей­ських устрем­лінь Укра­ї­ни. Ми зав­жди бу­ли на­ла­што­ва­ні на те, щоб укра­їн­ці жи­ли в дер­жа­ві де­мо­кра­ти­чній, ста­біль­ній і без­пе­чній.

■ То­му ми ні­ко­ли не по­го­ди­мо­ся з агре­сив­ни­ми ді­я­ми від­нос- но су­ве­рен­ної і не­за­ле­жної Укра­ї­ни. Ми рі­шу­че за­су­джу­є­мо ро­сій­ську по­лі­ти­ку еко­но­мі­чно­го і вій­сько­во­го ти­ску на на­шо­го су­сі­да. Понад два ро­ки без­прав­ної ане­ксії Кри­му та розв’яза­но­го Ро­сі­єю на Дон­ба­сі зброй­но­го кон­флі­кту по­ка­зу­ють, що си­ло­ве стри­му­ва­н­ня про­єв­ро­пей­сько­го ви­бо­ру укра­їн­ців не дає ні­яких ре­зуль­та­тів, а тіль­ки по­ру­шує пра­ва лю­ди­ни, не­се смерть і руй­ну­ва­н­ня. Поль­ща ви­знає, що вре­гу­лю­ва­н­ня зброй­но­го кон­флі­кту на Дон­ба­сі та пов­не від­нов­ле­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни по­вин­но від­бу­ва­ти­ся че­рез аб­со­лю­тне ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод і ви­ко­ри­ста­н­ня по­лі­ти­чних ме­ха­ні­змів.

■ Якщо хтось роз­ра­хо­вує на те, що в де­яких єв­ро­пей­ських сто­ли­цях за­па­нує вто­ма від укра­їн­ської те­ма­ти­ки, або ві­рить, що агре­сив­на по­лі­ти­ка до­ко­на­них фа­ктів та по­ру­ше­н­ня між­на­ро­дно­го пра­ва дасть ре­зуль­тат, то той ро­бить по­мил­ку. По­ді­бне мір­ку­ва­н­ня є пе­ред­умо­вою для збе­ре­же­н­ня сан­кцій що­до Ро­сії, яка, бу­ду­чи сто­ро­ною, що від­по­від­ає за роз­гор­та­н­ня кон­флі­кту, має в сво­є­му роз­по­ря­джен­ні та­кож мо­жли­во­сті для йо­го де­е­ска­ла­ції. Ми ж ста­ра­є­мо­ся ра­зом із на­ши­ми пар­тне­ра­ми спіль­но пе­ре­ко­на­ти Мо­скву в то­му, що про­цес змін в Укра­ї­ні, який ди­на­мі­чно роз­ви­ва­є­ться з 2014 ро­ку, не яв­ля­є­ться ви­клю­чно ре­зуль­та­том під­трим­ки, що на­да­є­ться Ки­є­ву з бо­ку ЄС і НАТО, це на­сам­пе­ред ре­зуль­тат сві­до­мо­го й віль­но­го ви­бо­ру укра­їн­ців.

■ Поль­сько-укра­їн­ські від­но­си­ни є ва­жли­вою скла­до­вою ар­хі­те­кту­ри єв­ро­пей­ської без­пе­ки. Під­твер­дже­н­ням цьо­го бу­ла участь Укра­ї­ни на най­ви­що­му рів­ні у Вар­шав­сько­му са­мі­ті НАТО. Поль­ща не­о­дмін­но за­ли­ша­є­ться на тих по­зи­ці­ях, що по­си­ле­н­ня обо­рон­но­го по­тен­ці­а­лу не є ді­єю, спря­мо­ва­ною про­ти будь­ко­го, тіль­ки — су­ве­рен­ним пра­вом ко­жної дер­жа­ви, осо­бли­во в си­ту­а­ції не про­во­ку­ва­н­ня зов­ні­шньої агре­сії і без­прав­но­го ане­ксу­ва­н­ня ча­сти­ни те­ри­то­рії. Ми пе­ре­ко­на­ні, що Укра­ї­на ефе­ктив­но ско­ри­ста­є­ться ре­зуль­та­та­ми остан­ньо­го са­мі­ту НАТО й та­ким чи­ном, ра­зом з ін­ши­ми рі­ше­н­ня­ми, прийня­ти­ми у ли­пні 2016 ро­ку у Вар­ша­ві, це спри­чи­нить ре­аль­не по­си­ле­н­ня без­пе­ки на на­шо­му кон­ти­нен­ті. То­му бу­де про­дов­же­но поль­сько-укра­їн­ське спів­ро­бі­тни­цтво в обо­рон­ній сфе­рі, при­чо­му як на бі­ла­те­раль­но­му рів­ні, так і в пло­щи­ні роз­ви­тку ко­о­пе­ра­ції Ки­є­ва з Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чним альян­сом та ре­а­лі­за­ції іні­ці­а­тив у ба­га­то­сто­рон­ньо­му фор­ма­ті, при­кла­дом чо­го є поль­сько-ли­тов­сько-укра­їн­ська бри­га­да.

■ Ми пре­кра­сно ба­чи­мо, яко­го про­гре­су до­ся­гла Укра­ї­на в пе­рі­од остан­ньої чвер­ті сто­лі­т­тя. Це був час не­про­стих рі­шень вла­ди та ве­ли­че­зних су­спіль­них очі­ку­вань, по­шу­ку пар­тне­ра­ми Укра­ї­ни най­кра­щих ме­ха­ні­змів для по­зи­тив­но­го впли­ву на про­це­си пе­ре­тво­рень, які від­бу­ва­ли­ся над Дні­пром. У цьо­му аспе­кті Поль­ща ви­яви­ла осо­бли­ве за­ан­га­жу­ва­н­ня і то­му впро­довж ба­га­тьох ро­ків ви­зна­є­ться укра­їн­ця­ми сво­їм адво­ка­том на між­на­ро­дній аре­ні. На­ша від­кри­тість до Укра­ї­ни вті­лю­ва­ла­ся у рі­зно­ма­ні­тних сфе­рах, про­те гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни най­біль­ше від­чу­ва­ють її гро­ма­дян­ський ви­мір.

■ Поль­ща ни­ні є кра­ї­ною, ку­ди при­їжджає най­біль­ше укра­їн­ців, щоб пра­цю­ва­ти і на­вча­тись. Біль­ше по­ло­ви­ни іно­зем­них сту­ден­тів у Поль­щі це са­ме мо­ло­ді укра­їн­ці. Їхня кіль­кість вже на­бли­жа­є­ться до 30 тис. осіб. Про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків Поль­ща є лі-

де­ром що­до кіль­ко­сті ви­да­них ме­шкан­цям Укра­ї­ни шен­ген­ських та на­ціо­наль­них віз. У цьо­му ро­ці ми очі­ку­є­мо, що по­до­ла­є­мо план­ку одно­го міль­йо­на ви­да­них віз. Ми ви­сту­па­є­мо за те, що­би без­ві­зо­вий ре­жим з Укра­ї­ною бу­ло за­про­ва­дже­но Єв­ро­со­ю­зом яко­мо­га швид­ше. Вва­жа­є­мо, що укра­їн­ці за­слу­го­ву­ють на ухва­ле­н­ня цьо­го істо­ри­чно­го рі­ше­н­ня, яке ста­не чер­го­вим ва­жли­вим кро­ком на ко­ристь акти­ві­за­ції між люд­ських кон­та­ктів в Єв­ро­пі та по­пу­ля­ри­за­ції спіль­них цін­но­стей.

Поль­сько-укра­їн­ський су­спіль­ний діа­лог про­яв­ля­є­ться в атмо­сфе­рі зу­стрі­чей між по­лі­ти­ка­ми та в еко­но­мі­чно­му спів­ро­бі­тни­цтві. Ва­жли­ву роль у цьо­му ді­а­ло­зі ві­ді­гра­ють мі­сце­ві ор­га­ни са­мов­ря­ду­ва­н­ня, які на­ла­го­ди­ли ши­ро­ку ме­ре­жу дво­сто­рон­ніх кон­та­ктів між мі­ста­ми й ре­гіо­на­ми. Свій вне­сок ро­блять не­уря­до­ві ор­га­ні­за­ції, пред­став­ни­ки на­у­ко­вих і куль­тур­них се­ре­до­вищ. Зав­дя­ки цьо­му по­ля­ки й укра­їн­ці не тіль­ки по­зи­тив­но спри­йма­ють один одно­го, ай є да­ле­ко не бай­ду­жи­ми спо­сте­рі­га­ча­ми за тим, що від­бу­ва­є­ться в на­ших дер­жа­вах.

Прийня­то ка­за­ти, що світ на­ле­жить мо­ло­ді. Це так і є. Са­ме мо­ло­дим укра­їн­цям на­ле­жить май­бу­тнє їхньої кра­ї­ни. Від то­го по­ко­лі­н­ня, яке ви­йшло на Май­дан у 2004 ро­ці та на Єв­ро­май­дан — у 2013 ро­ці, а сьо­го­дні за­хи­щає укра­їн­ську зем­лю від агре­со­ра зі схо­ду, бу­де за­ле­жа­ти, яка Укра­ї­на бу­де на­шим су­сі­дом і пар­тне­ром у ХХІ сто­літ­ті.

Ми хо­че­мо, щоб Укра­ї­на бу­ла до­но­ром ста­біль­но­сті та без­пе­ки для ці­ло­го ре­гіо­ну. Поль­ща бу­де ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти будь-яку мо­жли­вість, щоб ве­сти актив­ну ді­яль­ність за­ра­ди за­без­пе­че­н­ня не­зво­ро­тно­сті про­єв­ро­пей­сько­го роз­ви­тку Укра­ї­ни. Однак пам’ятай­мо, що цей роз­ви­ток бу­де мо­жли­вим ли­ше за умо­ви пе­ре­тво­ре­н­ня Укра­ї­ни у де­цен­тра­лі­зо­ва­ну і віль­ну від ко­ру­пції дер­жа­ву, ефе­ктив­но ке­ро­ва­ну та вну­трі­шньо ста­біль­ну, з ефе­ктив­ною еко­но­мі­кою і ста­біль­ни­ми, спри­я­тли­ви­ми умо­ва­ми для під­ви­ще­н­ня до­бро­бу­ту гро­ма­дян, а та­кож актив­но спів­пра­цю­ю­чу з ЄС і НАТО. Поль­ща, як член стру­ктур за­хі­дно­го сві­ту, ви­сту­пає за по­лі­ти­ку «від­кри­тих две­рей», що є для ни­ні­шньої Укра­ї­ни ва­жли­вим ви­зна­чни­ком подаль­шо­го по­лі­ти­чно-еко­но­мі­чно­го і со­ці­аль­но­го роз­ви­тку.

Я при­їхав до Ки­є­ва, щоб про все це го­во­ри­ти з пред­став­ни­ка­ми вла­ди Укра­ї­ни і на мі­сці пе­ре­ко­на­ти­ся, яким чи­ном за­яви офі­цій­но­го Ки­є­ва вті­лю­ю­ться в ре­аль­не укра­їн­ське жи­т­тя і як укра­їн­ським су­спіль­ством спри­йма­ю­ться ті змі­ни, які ми під­три­му­є­мо. Тіль­ки від по­ля­ків і укра­їн­ців бу­де за­ле­жа­ти, на­скіль­ки ефе­ктив­но ми ви­ко­ри­ста­є­мо до­ро­бок 25 ро­ків на­ших вза­є­мин і чо­го ми до­ся­гне­мо до то­го ча­су, ко­ли спіль­но свя­тку­ва­ти­ме­мо чер­го­ві, ва­жли­ві для нас рі­чни­ці. Спіль­на де­кла­ра­ція пре­зи­ден­тів на­ших кра­їн, прийня­та 24 сер­пня 2016 ро­ку під час уро­чи­сто­го свя­тку­ва­н­ня у Ки­є­ві 25-річ­чя Не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни, у сво­є­му по­слан­ні за­дає на­пря­мок, у яко­му ми по­вин­ні по­слі­дов­но кро­ку­ва­ти з дум­кою про до­бре май­бу­тнє поль­сько-укра­їн­ських вза­є­мин та по­бу­до­ву силь­ної і без­пе­чної Єв­ро­пи.

Ві­тольд ВАЩИКОВСЬКІ, мі­ністр за­кор­дон­них справ Поль­щі, спе­ці­аль­но для «Дня»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.