Гро­теск без ілю­зій і мо­ра­лі

15 ве­ре­сня у ки­їв­сько­му клу­бі Atlas вдру­ге пред­став­лять ви­ста­ву «Ку­па­тись чи не ку­па­тись» за текс­та­ми Ле­ся По­дерв’ян­сько­го

Den (Ukrainian) - - Культура - Дми­тро ДРОЗДОВСЬКИЙ

Ге рої ви ста ви те ат ру «К.Р.О.Т.» спіл­ку­ю­ться лай кою, най жор ст кі - шою і най бру таль ні - шою. Во­ни ми­слять ін­стин­ктив но. Час то це « ак цен туй о - ва ні осо бис тос ті » , як ска зав би Карл Ле­он­гард. Він, до ре­чі, ви вчав ак цен туй о ва ні ти - пи на осно ві лі те ра тур но го ма­те­рі­а­лу, ана­лі­зу­ю­чи обра­зи Гам­ле­та та ін­ших як вті­ле­н­ня емо цій но гі пер тро фо ва них, але то му й па то ло гі зо ва них людсь ких ха рак те рів. У ви - ста ві по ка за но ук ра їнсь ких акцен­ту­йо­ва­них пер­со­на­жів, для яких у прин­ци­пі не існує та ких ка те го рій, які прой ш - ли осмис лен ня в єв ро пейсь - кій куль ту рі остан ніх двох ти сяч ро ків: ети ка, мо раль - ність, пре­кра­сне, гу­ма­нізм... Ці сло­ва для них сфаль­шо­ва - ні та по­збав­ле­ні су­ті. Для ге­ро­їв ви­ста­ви ці сло­ва — шир­ма, за якою при хо ва но під - лість і ни­цість.

Пер со на жі Ле ся По де - рв’ я нсь ко го ви рос та ють, не - мов па ра зи ти, на сві то во му ґрун­ті (шек­спі­рів­сько­му, на­прик лад), бо в їх ній осно ві тек с ти, в яких на яв ні праг - нен ня різ них мит ців ство ри - ти образ лю­ди­ни, в якій пе­ре­ма­гає люд­ське, а не тва­рин­не. Від ча­сів Ари­сто­те­ля і до Сарт ра мис тец т во, при най м ні мейн ст рим не, яке на бу ва ло ма­со­во­го роз­го­ло­су, пра­гну­ло зве­ли­чи­ти люд­ське, по­ка­зу­ю­чи усю склад ність лю ди ни. Що прав да, бу ли по оди но кі спро­би по­смі­я­ти­ся з люд­ської су­тно­сті, як у Ра­бле чи Чо­се­ра, Вайл­да чи Же­не, Бо­дле­ра чи Жа рі. Раб ле по ка зує, яким жа­хли­вим мо­же бу­ти ті­ло, зокре­ма у то­го, хто оспі­ва­ний сво їм по че том і має по - важ ний ста тус. Та кі « ди вер - сії» бу­ли спря­мо­ва­ні на еман­си­па­цію лю­ди­ни, на по­каз то­го, що усі рів­ні. Лю­ди­на — іс- то та, яка до пев но го ча су на - би рає ро зу му, а по тім із пев - но го ча су ак тив но йо го втра - чає, зреш тою, пе ре тво рю ю - чись на харч для хро ба ків. Шек­спір по ка зує ко лі зію люд­сько­го існу­ва­н­ня, не ста - ю чи на бік екс цен т рич но го бла­зню­ва­н­ня чи кар­на­ва­лі­за­ції: по­ряд із плеб­сом, який обго­во­рює, зви­ну­ва­чує, на­рі­кає, про­кли­нає, дра­ма­тург де­монст рує лю ди ну, здат ну за мис - ли­ти­ся над за­пи­та­н­ням «Бу­ти чи не бу ти? » . Шек с пір по ка - зує жит тя як те атр, у яко му гра — он­то­ло­гі­чний прин­цип і чин­ник сві­то­устрою.

У ви ста ві за тек с та ми Л. По дерв’ янсь ко го склад - ність за пи тан ня зве де но до рів ня « ку па тись чи не ку па - тись». Істо­ри­чно фе­но­мен та­кої «лі­те­ра­ту­ри» при­па­дає на час «роз­ри­ву» в Укра­ї­ні, яка пе­ре­жи­ла ко­лапс СРСР. Це пе­рі­од, у яко­му со­ці­аль­ні ка­та­клі­зми, по­ста­н­ня укра­їн­ської дер­жа­ви при­па­да­ють на еко но міч ну кри зу ( гі пер ін ф - ля­цію), що зу­мов­лює і « людсь ке па дін ня » . Епо ха дев’яно­стих — пре­дмет окре­мої роз­мо­ви, вра­хо­ву­ю­чи тих куль­тур­них ге­ро­їв, яких во­на по­ро­ди­ла. Але ця епо­ха бу­ла своє рід ним лак му сом то го, що сім­де­сят ро­ків пе­ре­жи­ва­ли ра­дян­ські лю­ди. Ви­хо­ва­ні на куль­ту­рі мо­раль­но­сті, во­ни ра­птом ста­ли свід­ка­ми ха­о­су: то тут, то там у ще вчо­ра ате­їсти­чно­му су­спіль­стві ви­ни­кли рі­зні се­кти, учо­ра­шні ін­те­лі­ген­ти про­да­ва­ли книж­ки, но­ві «куль­тур­ні ге­рої» — бан­ди­ти... У цей пе­рі­од в укра­їн­ській куль­ту­рі з’яв­ля­ю­ться текс­ти, в яких у гі­пер­тро­фо­ва­но стьо­бний спо­сіб по­ка­за­но «ве­ли­ких пер­со­на­жів» — від Ко­ро ля Лі ра, Гам ле та — і до Пав­лі­ка Мо­ро­зо­ва. Но­ві-ста­рі ге рої Ле ся По дерв’ янсь ко го вті лю ва ли но ві со ці аль ні мі - фи, в яких лю­ди­на по­ста­ва­ла тва ри ною. У не сфор­мо ва но - му, до пев­ної мі­ри ін­фан­тиль­но му сус піль ст ві « по пу ляр - но» го­во­ри­ти про про­бле­ми на рів­ні «ста­те­вих ор­га­нів».

Ви­ста­ва «Ку­па­тись чи не ку­па­тись» — це ре­аль­ність, у якій лю­ди­на — шмат м’яса: во­на не має ні­чо­го, що ви­ви­щу­ва­ло б її над тва­ри­ною. У ви­ста­ві ство­ре­но світ кар­на­ва­лу і гро­те­ску, в яко­му про­гля­дає лю­ди­на, яка ви­йшла з одно­го ста­ну, але не сфор­му­ва­ла се­бе в ін­шо­му. То­му і пі­шла да­лі шля­хом за­бав­ля­н­ня з вла­сни­ми ком­пле­кса­ми, стра­ха­ми, па­то­ло­гі­я­ми, які на­бу­ли екс­гі­бі­ціо­ніст­ської фор­ми. В прин­ци­пі у ви­ста­ві «Ку­па­тись чи не ку­па­тись» не пе­ре­йде но ме жі пор­но гра фіч нос ті. Але пе­ре­йде­но ме­жу «су­спіль­ної мо­ра­лі» в її ма­со­во пе­ре - трав­лю­ва­них фор­мах, які по­хо­дять від іще ан­ти­чно-се­ре­дньо­ві­чно-ре­не­сан­сно-про­сві­тни­цько...-мо­дер­ніст­ських уяв­лень про люд­ську су­тність.

« Ку па тись чи не ку па - тись » — при клад бу фо на ди, гро тес ку й кар на ва лу, де « ниж чий світ » еман си по ва - ний від пра­вил і при­стой­но­сті. Але ж кар на вал три ває кіль­ка днів. А з яким облич - чям лю­ди­на по­вер­та­ти­ме­ться до жи­т­тя пі­сля пе­ре­вті­ле­н­ня? Це вже за­пи­та­н­ня, на яке ма­ють від­по­ві­сти гля­да­чі.

ФОТО АЛЕКСИ ЗАКЛЕЦЬКОГО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.