Осінь як но­вий старт

Жи­те­лі Тер­но­піль­щи­ни — про но­ві книж­ки, пі­сні і... Wi-Fi

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Осінь ще по-лі­тньо­му ті­шить те­плом, але вже на­га­дує про се­бе хо­ло­дни­ми ран­ка­ми. Як зав­жди, во­се­ни в Тер­но­по­лі від­бу­ва­є­ться Все­укра­їн­ський фе­сти­валь «Тер­но­піль­ські те­а­траль­ні ве­чо­ри. Де­бют». Цьо­го ро­ку вже вчо­тир­над­ця­те. 17 ве­ре­сня йо­го від­кри­ває ко­ле­ктив Тер­но­піль­сько­го ака­де­мі­чно­го обла­сно­го укра­їн­сько­го дра­ма­ти­чно­го те­а­тру ім. Т. Шев­чен­ка прем’єрою тра­гі­ко­ме­дії П. Ар’є «Сла­ва ге­ро­ям» у по­ста­нов­ці ре­жи­се­ра, за­слу­же­но­го ді­я­ча ми­стецтв Укра­ї­ни В’яче­сла­ва Жи­ли. Ве­ли­ке дій­ство зі­бра­ло тер­но­по­лян у че­твер на Те­а­траль­но­му май­да­ні, де в рам­ках відзначення Дня ря­ту­валь­ни­ка від­бу­ла­ся акція «За­по­біг­ти. Вря­ту­ва­ти. До­по­мог­ти». Бу­ли пред­став­ле­ні кра­щі зраз­ки по­же­жно-ря­ту­валь­ної те­хні­ки, охо­чі спіл­ку­ва­ли­ся з лю­дьми, які зав­жди го­то­ві при­йти на до­по­мо­гу, та на­віть спро­бу­ва­ли се­бе в ро­лі ря­ту­валь­ни­ка.

Сер­гій СИНЮК, пи­сьмен­ник, кра­є­зна­вець, член На­ціо­наль­ної спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Укра­ї­ни, м. Шумськ:

— Цьо­го ти­жня дві епо­халь­ні по­дії в мо­є­му жит­ті, від яких ду­ша ра­діє і сер­це спів­ає. Пе­ре­дав у ви­дав­ни­цтво книж­ку, над ко­трою пра­цю­вав три ро­ки. Важ­кість по­ля­га­ла в то­му, що во­на не ху­до­жня. Це, мо­жна ска­за­ти, сіль­сько­го­спо­дар­ська пу­блі­ци­сти­ка. От, на­ре­шті, я ту книж­ку від­дав і зі­тхнув з по­лег­ше­н­ням. Прав­да, за­раз від­чу­ваю пев­ні озна­ки «пі­сля­по­ло­го­во­го ав­тор­сько­го то­кси­ко­зу», але це вже не стра­шно. А оскіль­ки кон­ве­єр вже за­пу­ще­ний, то їду на книж­ко­вий фо­рум до Льво­ва, де пред­став­ля­ти­му дві книж­ки, які бу­кваль­но не­що­дав­но ви­йшли, — ще «те­плі». Це збір­ка кра­є­знав­чих по­ві­стей, які на­зи­ва­ю­ться «То­чки до­ти­ку», дру­га книж­ка — пер­ша спро­ба та­кої по­пу­ля­ри­за­цій­ної істо­рії на­шої во­лин­ської кни­жної куль­ту­ри. Во­на так і на­зи­ва­є­ться «Ти­ся­чо­лі­т­тя во­лин­ської кни­жно­сті» і про­сте­жує най­ці­ка­ві­ші яви­ща лі­те­ра­тур­но­го про­це­су, книж­ко­вої і бі­бліо­те­чної спра­ви на Во­ли­ні з ХІ по ХХ сто­літь. Є одна та­ка на­пру­же­ність, але при­єм­на ро­бо­ча на­пру­же­ність — це під­го­тов­ка до за­хо­ду, яко­го ще не бу­ло на Тер­но­піл­лі, зокре­ма, і в Укра­ї­ні вза­га­лі — За­хі­дно­укра­їн­ський фо­рум твор­ців і ша­ну­валь­ни­ків ту­ри­сти­чної та кра­є­знав­чої книж­ки «Кни­жний го­сти­нець», що має від­бу­ти­ся 27 ве­ре­сня у Все­сві­тній день ту­ри­зму в Кре­ме­не­цькій цен­траль­ній бі­бліо­те­ці ім. Ю. Сло­ва­цько­го і те­ри­то­рі­ях, при­ле­глих до неї. На це свя­то вже по­го­ди­ли­ся при­їха­ти про­від­ні пи­сьмен­ни­ки з ве­ли­кої Во­ли­ні і ве­ли­кої Га­ли­чи­ни. Се­ред них — Во­ло­ди­мир Лис, На­дія Гу­ме­нюк, Юлія Бун­дю­чна, Пе­тро Кра­люк та ще де­кіль­ка імен со­лі­дних і по­ту­жних. Оскіль­ки Кре­ме­неч­чи­на на­дзви­чай­но при­ва­бли­ва в ту­ри­сти­чно­му пла­ні, то ясна річ, що са­ме там дав­но тре­ба бу­ло за­по­ча­тку­ва­ти та­кий за­хід. На ща­стя, у спів­пра­ці з ке­рів­ни­цтвом від­ді­лу об­слу­го­ву­ва­н­ня бі­бліо­те­ки ім. Ю. Сло­ва­цько­го та­кий за­хід при­ду­ма­ли, і те­пер йо­го про­во­ди­мо.

Ле­ся ГОРЛИЦЬКА, спів­а­чка, ком­по­зи­тор, ди­ри­гент, вчи­тель му­зи­чно­го ми­сте­цтва ЗОШ І-ІІІ сту­пе­нів №2, м. Бу­чач:

— Якщо го­во­ри­ти про при­єм­не в мо­є­му осо­би­сто­му жит­ті, то це дов­го­о­чі­ку­ва­на прем’єра клі­пу на сло­ва па­ні Ва­лен­ти­ни Гу­ме­нюк з Іспа­нії «Будь на­вік бла­го­сло­вен­на» на мою му­зи­ку і моє ви­ко­на­н­ня. Пі­сня при­свя­че­на 25-й рі­чни­ці Не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни. Хо­ча із за­пі­зне­н­ням, але при­єм­но, що во­на все-та­ки ви­йшла цьо­го ти­жня у світ. Іще одні­єю при­єм­ною по­ді­єю цьо­го ти­жня для ме­не є те, що я на­пи­са­ла пі­сню «Укра- їн­ський рід» на сло­ва Бо­г­да­на Мель­ни­чу­ка. Моя до­не­чка в оди­над­ця­то­му кла­сі, і вже при­єм­ні кло­по­ти, пов’яза­ні з ви­пу­скним. Десь да­ле­ко там ба­чиш цей ви­пу­скний, і ось та­ка пі­сня, що при­свя­че­на ма­те­рі як бла­го­сло­ве­н­ня для сво­єї донь­ки. Це та­кі при­єм­ні по­дії, які від­бу­ли­ся в мо­є­му твор­чо­му жит­ті. За­раз ра­ді­сно від то­го, що дій­сно ро­бо­та вда­ла­ся. По­зи­тив­ні емо­ції пе­ре­пов­ню­ють, і про по­га­не не хо­че­ться ду­ма­ти. По­при те, що на схо­ді Укра­ї­ни три­ває вій­на, хо­че­ться ба­чи­ти, що­би жи­те­лі на­шої обла­сті і Укра­ї­ни бу­ли ща­сли­ви­ми, що­би в сер­цях па­ну­ва­ла ра­дість, а якщо ра­дість з Бо­гом, то бу­де і бла­го­сло­вен­не жи­т­тя. Між ін­шим, в пла­нах вже за­пис на­сту­пної пі­сні «Я по­чи­наю ра­нок із мо­ли­тви». Ме­ло­дія вже на­пи­са­на. Теж на сло­ва Бо­г­да­на Мель­ни­чу­ка і, мо­жли­во, десь вже на цьо­му ти­жні бу­ду го­во­ри­ти з аран­жу­валь­ни­ком, що­би ми по­чи­на­ли пра­цю­ва­ти над ці­єю пі­снею. Отож хо­чу ска­за­ти: якщо ми бу­де­мо всі по­чи­на­ти ра­нок із мо­ли­тви, з Бо­жим Ім’ям, то то­ді при­йде і мир до на­шої кра­ї­ни. А за­раз, ма­буть, Укра­ї­на ці­єю вій­ною на схо­ді про­хо­дить якесь очи­ще­н­ня від то­го, що бу­ло на­ко­пи­че­н­ня за ми­ну­лі ро­ки пра­гне­н­ня до яко­гось ба­гат­ства, до ма­те­рі­а­лі­зо­ва­но­го сві­ту, яке пе­ре­ва­жа­ло в на­ших лю­дей. Му­си­мо прой­ти че­рез це очи­ще­н­ня, і Го­сподь дасть бла­го­сло­ве­н­ня для на­шої зем­лі, те, про що ми мрі­я­ли, на­ді­я­ли­ся де­кіль­ка ро­ків то­му, ко­ли був Май­дан. То­му я ба­жаю всім ві­ри в на­ше кра­ще май­бу­тнє, що­би ми на­справ­ді бу­ли ща­сли­ві і жи­ли в ра­до­сті в на­шій кра­ї­ні. Про­цві­та­н­ня на­шо­му мі­сту, обла­сті, Укра­ї­ні і Бо­жо­го бла­го­сло­ве­н­ня всім.

Ан­дрій ЛЕВЧУК, ди­ре­ктор Кра­є­знав­чо­го му­зею, м. Кре­ме­нець:

— Перш за все, як ди­ре­кто­ру му­зею, ме­ні при­єм­но, що в нас бу­де Wi-Fi. Ми апро­бо­ву­є­мо обла­дна­н­ня, що на­дасть си­гнал по всій території на­шо­го за­кла­ду, а він в нас ве­ли­кий — ти­ся­ча ква­дра­тних ме­трів, тов­сті сті­ни, але хо­че­мо по­ста­ви­ти ро­у­тер, що­би у віль­но­му до­сту­пі був ін­тер­нет. Та­ку по­слу­гу без­ко­штов­но на­да­ва­ти­ме­мо від­ві­ду­ва­чам на­шо­го му­зею. До­бре те, що ми вже го­то­ві до зи­ми. Мі­ська ра­да ви­ді­ли­ла ко­шти, і ми змо­гли по­мі­ня­ти ко­тел, бо в нас бу­ла проблема з опа­ле­н­ням. І ще гар­на но­ви­на: не­дав­но за­те­ле­фо­ну­ва­ли із су­сі­дньо­го се­ла Пі­длі­сці, що ме­жує з Кре­мен­цем, і по­ві­до­ми­ли про те, що ре­лі­гій­на гро­ма­да ви­рі­ши­ла пе­ре­да­ти нам фі­гу­ру Свя­то­го Ми­ко­лая, ко­тра да­ту­є­ться кін­цем ХІХ сто­лі­т­тя. Ми її від­ре­став­ру­є­мо і ви­ста­ви­мо у за­лі му­зею. Це ще та­кий плюс, що лю­ди по­чи­на­ють з му­зе­єм на­шим пра­цю­ва­ти, пе­ре­да­ю­чи екс­по­на­ти, і це для ме­не як ди­ре­кто­ра ду­же зна­ко­во. Ті­ши­мо­ся, що обла­сна ра­да ви­ді­ли­ла нам 218 ти­сяч гри­вень на ре­монт фа­са­ду, але по­га­но, що му­си­мо че­ка­ти, про­хо­дя­чи усю про­це­ду­ру, що­би взя­ти ко­шти. А це — зво­лі­ка­н­ня, то­ді як ми мо­гли би вже щось ро­би­ти.

Пі­дго­ту­ва­ла Ла­ри­са ОСАДЧУК Тер­но­піль

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.