«Чор­ні ко­па­чі гра­бу­ють нас»

Чи знає мер Ки­є­ва Ві­та­лій Кли­чко, що за йо­го під­трим­ки у столиці хо­чуть про­ве­сти офі­цій­ний зліт не­ле­галь­них ар­хе­о­ло­гів?

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Не­за­ба­ром, 24—25 ве­ре­сня, на території Дар­ни­цько­го лі­сни­цтва пла­ну­ють I Все­укра­їн­ський фе­сти­валь при­ла­до­во­го по­шу­ку «Кам­рад Fest-2016» (ці­ка­во, що ще кіль­ка днів то­му, ко­ли го­ту­вав­ся цей ма­те­рі­ал, по­дія на­зи­ва­лась I Все­укра­їн­ський фе­сти­валь-зліт шу­ка­чів скар­бів). На по­ча­тку ве­ре­сня ор­га­ні­за­то­ри за­зна­ча­ли на сай­ті fest.kamrad.com.ua, що уча­сни­ки на­вча­ться зна­хо­ди­ти свої пер­ші мо­не­ти, змо­жуть оці­ни­ти їх у про­фе­сіо­на­лів-ан­ти­ква­рів, ві­зьмуть участь у рі­зних кон­кур­сах, зокре­ма на най­кра­щий те­хні­чно пе­ре­о­сна­ще­ний ме­та­ло­шу­кач (!), а за ста­ра­н­ня та участь у заходах хтось отри­має в по­да­ру­нок ме­та­ло­шу­кач вар­ті­стю сім ти­сяч гри­вень.

На пер­ший по­гляд, ре­кла­му­є­ться мо­жли­вість здій­сни­ти свою дав­ню ди­тя­чу мрію: зна­йти за­хо­ва­ну у зем­лі скри­ню з мо­не­та­ми чи ін­ши­ми ар­те­фа­кта­ми. На­справ­ді це — офі­цій­на, не­при­хо­ва­на зу­стріч так зва­них чор­них ар­хе­о­ло­гів, вва­жа­ють в Ін­сти­ту­ті ар­хе­о­ло­гії На­ціо­наль­ної ака­де­мії на­ук Укра­ї­ни. На­у­ков­ці обу­ре­ні, що фе­сти­валь від­бу­де­ться за під­трим­ки Ки­їв­ської мі­ської держ­адмі­ні­стра­ції. На сай­ті за­хо­ду кіль­ка ра­зів акцен­ту­ють, що йо­го під­три­мує осо­би­сто сто­ли­чний мер Ві­та­лій Кли­чко. Втім, у прес-слу­жбі мі­сько­го го­ло­ви «Дню» за­зна­чи­ли, що про цей за­хід їм ні­чо­го не­ві­до­мо, у пла­нах Ві­та­лія Кли­чка не пе­ред­ба­че­на участь у ньо­му. А да­лі пе­ре­адре­су­ва­ли на­ше звер­не­н­ня до ко­му­наль­но­го об’єд­на­н­ня «Ки­їв­зе­лен­буд» та Дар­ни­цької рай­держ­адмі­ні­стра­ції. Так са­мо на­ма­га­лась з’ясу­ва­ти істи­ну че­рез офі­цій­ні за­пи­ти стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту ар­хе­о­ло­гії НАН Укра­ї­ни Еве­лі­на КРАВ­ЧЕН­КО, при­вер­та­ю­чи ува­гу су­спіль­ства до про­бле­ми чор­ної ар­хе­о­ло­гії за­га­лом. Ми обго­во­ри­ли про­бле­му з на­у­ков­цем.

«ШИРОКА ГРО­МАД­СЬКІСТЬ НЕ РОЗУМІЄ СУ­ТІ ПРО­БЛЕ­МИ»

— Не­при­пу­сти­мо, щоб за під­трим­ки ме­ра Ки­є­ва від­бу­вав­ся з’їзд чор­них ко­па­чів. Во­ни по­зи­ціо­ну­ють се­бе як гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, які за­йма­ю­ться спор­тив­ним по­шу­ком. А на­справ­ді ви­їжджа­ють на мі­сця для роз­ко­пок, ко­ри­сту­ю­чись про­га­ли­на­ми в укра­їн­сько­му за­ко­но­дав­стві. У нас пам’ яткою вва­жа­є­ться тіль­ки мі­сце, вне­се­не у від­по­від­ний ре­єстр. Якщо по­лі­ція при­їжджає аре­што­ву­ва­ти таких ко­па­чів, во­ни по­ясню­ють, що про­сто тре­ну­ю­ться. При цьо­му з верх­ньо­го ша­ру пам’ яток ви­тя­га­ю­ться усі ме­та­ле­ві ар­те­фа­кти. Тоб­то по всій Укра­ї­ні дав­но існує та­кий рух, що ке­ру­є­ться, су­дя­чи з усьо­го, впли­во­ви­ми лю­дьми.

Якщо ди­ви­тись у корінь про­бле­ми, від­крий­те сайт Вер­хов­ної Ра­ди — 2013 ро­ку був ро­бо­чий стіл що­до спро­би ле­га­лі­зу­ва­ти, тоб­то уза­ко­ни­ти ме­та­ло­де­те­ктор­ний по­шук ар­хе­о­ло­гі­чних пре­дме­тів, ви­да­ва­ти на це лі­цен­зії. Це про­ект За­ко­ну «Про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до про­ти­дії не­ле­галь­ним роз­ко­пкам та обме­же­н­ня ци­віль­но­го обі­гу ар­хе­о­ло­гі­чних пре­дме­тів». Та­кий за­кон нам по­трі­бен, але до йо­го су­ті й ме­ха­ні­змів є ба­га­то за­ува­жень, він ли­шає про­га­ли­ни, які якраз до­зво­ля­ти- муть фор­му­ва­ти при­ва­тні ко­ле­кції з лі­цен­зо­ва­но­го ме­та­ло­по­шу­ку, ро­бля­чи цей не­ле­галь­ний бі­знес ціл­ком ле­галь­ним. Це з за­ко­но­про­е­кту має бу­ти усу­не­но. Широка гро­мад­ськість вза­га­лі не розуміє су­ті про­бле­ми, ця те­ма у нас не осо­бли­во по­ши­ре­на. Слід ро­зу­мі­ти, що ми все це ма­є­мо обе­рі­га­ти, а чор­ні ко­па­чі нас гра­бу­ють, про­во­дять свої кон­фе­рен­ції та зльо­ти у ба­га­тьох мі­стах, на що не ду­же ре­а­гу­ють пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни, хо­ча ни­ми ма­ла б за­йма­тись Слу­жба без­пе­ки Укра­ї­ни.

«КО­ПА­ЧІ ВИПУСТИЛИ ПОСІБНИК, ЯК ОБХОДИТИ ЗА­КОН»

— За ва­ши­ми сло­ва­ми, ці стру­кту­ри про­во­дять пе­рі­о­ди­чно вла­сні зльо­ти, тоб­то свою ді­яль­ність не при­хо­ву­ють. Чо­му?

— Во­ни по­зи­ціо­ну­ють се­бе, зро­зумі­ло, не як гра­бі­жни­ки, а як спортс­ме­ни або кра­є­знав­ці. Бо охо­ро­на пам’ятки ар­хе­о­ло­гії по­чи­на­є­ться з її взя­т­тя на облік і вве­де­н­ня у ре­єстр пам’яток на­ціо­наль­но­го або мі­сце­во­го зна­че­н­ня. Крім то­го, на пам’ятках ма­ють бу­ти охо­рон­ні зна­ки, які ма­ло де за­раз збе­ре­гли­ся. Так про­пи­са­но в за­ко­ні. Якщо цьо­го не­має, зна­чить пам’ятки юри­ди­чно не існує, тоб­то при­тяг­ти до від­по­від­аль­но­сті лю­ди­ну, яка хо­дить по дав­ньо­му по­се­лен­ню чи мо­гиль­ни­ку, ду­же скла­дно. Для цьо­го тре­ба при свід­ках за­три­ма­ти та­ку лю­ди­ну із за­со­ба­ми для про­ве­де­н­ня по­шу­ку, тоб­то ме­та­ло­де­те­кто­ром і/або ло­па­тою, із уже ви­тя­гне­ни­ми з зем­лі ар­хе­о­ло­гі­чни­ми ре­ча­ми, там же скла­сти акт за уча­сті ар­хе­о­ло­гів і чи­нов­ни­ків із пам’ятко­охо­рон­ної сфе­ри то­що. Якщо гра­бі­жни­ка за­три­ма­но по­за ме­жа­ми пам’ятки, ма­кси­мум, що він отри­мує — це кон­фі­ска­цію ме­та­ло­де­те­кто­ра і штраф. Ко­па­чі на­віть посібник випустили, як обходити за­кон.

«ЛИ­ШЕ ДВІЧІ СПРА­ВУ ЧОР­НИХ АР­ХЕ­О­ЛО­ГІВ ДОВОДИЛИ ДО СУ­ДУ»

— Які за­ко­ни ре­гу­лю­ють це питання і що слід бу­ло б у них змі­ни­ти чи вдо­ско­на­ли­ти, щоб за­кри­ти шпа­ри­ну для чор­ної ар­хе­о­ло­гії?

— Для ви­ко­ри­ста­н­ня ме­та­ло­де­те­кто­ра під час роз­ко­пок ми обов’яз­ко­во отри­му­є­мо до­звіл Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри, для яко­го за­зна­ча­є­мо мар­ку та но­мер при­ла­ду. Будь-яка ро­бо­та на ар­хе­о­ло­гі­чній пам’ятці чи будь-яко­му мі­сці з ме­тою ар­хе­о­ло­гі­чних роз­ві­док або роз­ко­пок має су­про­во­джу­ва­ти­ся від­кри­тим ли­стом від Ін­сти­ту­ту ар­хе­о­ло­гії НАНУ і до­зво­лом від Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри Укра­ї­ни. По-дру­ге, є За­кон «Про охо­ро­ну куль­тур­ної спад­щи­ни», який ре­гла­мен­тує ро­бо­ту на істо­ри­чних пам’ятках, та За­кон «Про охо­ро­ну ар­хе­о­ло­гі­чної спад­щи­ни», який ре­гу­лює ро­бо­ту без­по­се­ре­дньо на ар­хе­о­ло­гі­чних пам’ятках. Але чор­ні ко­па­чі об­хо­дять ці за­ко­ни, оскіль­ки не­має ре­є­стрів пам’яток, бо Мін­культ їх не за­твер­див. У нас існує ли­ше ре­єстр пам’яток на­ціо­наль­но­го зна­че­н­ня, до яко­го вхо­дить ма­кси­мум пів­то­ри ти­ся­чі об’єктів. Пам’ятки обла­сно­го зна­че­н­ня вза­га­лі існу­ють без пе­ча­ток, во­ни ви­кла­де­ні на сай­тах обла­сних адмі­ні­стра­цій, але фа­кти­чно не за­твер­дже­ні. А щоб зви­ну­ва­ти­ти ко­гось у по­гра­бу­ван­ні пам’ятки, лю­ди­ну тре­ба «взя­ти» на мі­сці роз­ко­пок. На всю Укра­ї­ну бу­ло ли­ше два ви­пад­ки, ко­ли та­кі спра­ви пе­ре­да­ли до су­ду.

— Які бу­ли ви­не­се­ні ви­ро­ки з цих справ?

— По­ка­зо­вий про­цес був у 2007 році по Ба­хчи­са­рай­сько­му ра­йо­ну, я то­ді під­пи­су­ва­ла акт, що по­шко­дже­но вла­сне пам’ ятку. При­чо­му, мої ко­ле­ги з Ба­хчи­са­рай­сько­го за­по­від­ни­ка по­го­ди­лись під­пи­са­ти до­ку­мен­ти тіль­ки пі­сля мо­го під­пи­су — бо­я­ли­ся пом­сти. Гра­бу­вав­ся пі­зньо­скіф­ський не­кро­поль, при­чо­му гра­бу­вав­ся дав­но. На мо­мент на­шо­го при­їзду бу­ло за­фі­ксо­ва­но близь­ко двад­ця­ти по­гра­бо­ва­них мо­гил у по­пе­ре­дні ро­ки і близь­ко со­ро­ка десь ти­жне­вої дав­ни­ни. Гра­бі­жни­ків бу­ло двоє, ви­їзд опе­ра­тив­ної гру­пи відбувся пі­сля дзвін­ка мі­сце­вих ме­шкан­ців, бо зло­чин­ці пра­цю­ва­ли вдень. З цьо­го зро­би­ли шоу, спра­ву до­ве­ли до су­ду, але вра­хо­ву­ю­чи, що суд відбувся че­рез пів­то­ра ро­ку пі­сля за­три­ма­н­ня, їх че­рез кіль­ка мі­ся­ців від­пу­сти­ли з-під вар­ти як таких, що від­бу­ли строк під час до­су­до­во­го слід­ства, а за­су­ди­ли їх на два ро­ки. За­мов­ни­ки цих ро­біт ні­де не фі­гу­ру­ва­ли, хо­ча зро­зумі­ло, що ко­па­ли не для се­бе, а для ко­гось. За­га­лом за це пе­ред­ба­че­на кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність, ув’ язне­н­ня від двох до п’ яти ро­ків, за­ле­жить від шко­ди, на­не­се­ній пам’ятці.

«ЧЕ­РЕЗ КІЛЬ­КА РО­КІВ СИ­ТУ­А­ЦІЯ З АРХЕОЛОГІЄЮ БУ­ДЕ ТА­КА, ЯК ІЗ БУРШТИНОМ»

— Оскіль­ки чор­ні ар­хе­о­ло­ги пра­цю­ють під чи­ї­мось при­кри­т­тям, за­ко­ни ма­ють шпа­рин­ки. Як це питання ви­рі­шу­ють на дер­жав­но­му рів­ні?

— У нас во­но по­стій­но галь­му­є­ться. Той же за­кон про лі­цен­зу­ва­н­ня тре­ба сут­тє­во пе­ре­ро­би­ти та до­пов­ни­ти, але він по­хо­ва­ний під су­кном. І змі­ню­ва­ти йо­го най­ближ­чим ча­сом не пла­ну­є­ться. Хтось не за­ці­кав­ле­ний у то­му, щоб дер­жа­ва Укра­ї­на про­во­ди­ла вла­сні ар­хе­о­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня. У нас про­сті­ше бу­ти гра­бі­жни­ком, ніж ар­хе­о­ло­гом-на­у­ков­цем, про­сті­ше пра­цю­ва­ти чор­ним, ніж нор­маль­ним ар­хе­о­ло­гом, бо остан­ні сти­ка­ю­ться з ку­пою про­блем, а ті пра­цю­ють спо­кій­но під чи­ї­мось да­хом. Якщо за­раз цю си­ту­а­цію якось не озна­чи­ти, че­рез кіль­ка ро­ків, за­ле­жно від тем­пів ро­сту цьо­го «спор­тив­но­го» ру­ху, си­ту­а­ція з археологією бу­де та­ка, як із бурштином.

— Чи є за­раз, ко­ли, крім бю­ро­кра­ти­чних тру­дно­щів, на­кла­да­ю­ться фі­нан­со­ві, мо­жли­вість в ін­сти­ту­ту про­во­ди­ти свої ар­хе­о­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня?

— Ми мо­же­мо про­во­ди­ти ар­хе­о­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня ли­ше за за­лу­че­ні ко­шти, гро­шей вза­га­лі не­має, ледь на зар­пла­ту ви­ста­чає. Це проблема му­зе­їв та усіх, хто пра­цює у сфе­рі ар­хе­о­ло­гії. Са­ма по со­бі ар­хе­о­ло­гія — до­ро­га га­лузь, це ви­їзди, від­ря­дже­н­ня, зар­пла­та, те­хні­ка і так да­лі. А якщо по­чи­на­ти ко­па­ти, то це тре­ба ро­би­ти до­бре. Якщо пам’ятка ви­ма­гає му­зе­є­фі­ка­ції, це по­тре­бує ко­ло­саль­них гро­шей. На ки­їв­сько­му Подолі вже чи­ма­ло гро­шей вкла­ли, на Хер­со­нес ви­тра­ти­ли міль­йо­ни доларів на му­зе­є­фі­ка­цію та кон­сер­ва­цію — це вза­га­лі важко під­ра­ху­ва­ти. Тоб­то це до­ро­гі ро­бо­ти, і ко­жен ар­хе­о­лог спо­ча­тку ду­має, чи вар­то по­чи­на­ти до­слі­дже­н­ня, якщо не­має ко­штів, бо що по­тім ро­би­ти? На­то­мість чор­ні ко­па­чі ви­їжджа­ють із ме­та­ло­де­те­кто­ра­ми та про­да­ють зна­йде­ні ре­чі на ау­кціо­нах.

«ЗА ЗАКОНОМ УСІ ПРИ­ВА­ТНІ КО­ЛЕ­КЦІЇ Є НЕЛЕГАЛЬНИМИ»

— Зва­жа­ю­чи на та­кий пе­ре­кіс, яких зби­тків зав­да­но Укра­ї­ні від ро­бо­ти чор­них ар­хе­о­ло­гів?

— Пі­дра­ху­ва­н­ням зби­тків ні­хто вза­га­лі не за­йма­є­ться, бо тре­ба від­сте­жу­ва­ти ре­чі, які з’яв­ля­ю­ться на ар­хе­о­ло­гі­чних ін­тер­нет-ау­кціо­нах. Та­кож тре­ба при­бли­зно ро­зу­мі­ти, яких зби­тків зав­да­но пам’ ятці, а для цьо­го — зна­ти оці­но­чну вар­тість зем­лі істо­ри­ко- куль­тур­но­го при­зна­че­н­ня, чо­го в нас не ро­би­ло­ся вза­га­лі ні­ко­ли: та­кі ді­лян­ки у нас не ма­ють оцін­ки, і не­має на це гро­шей у бю­дже­ті. Від­по­від­но, все це ви­сить у по­ві­трі.

— На що най­ча­сті­ше за­зі­ха­ють чор­ні ар­хе­о­ло­ги?

— Во­ни чу­до­во зна­ють, де які пам’ ятки зна­хо­дя­ться, во­ни всі опу­блі­ко­ва­ні. Є лю­ди, які си­дять у бі­бліо­те­ках, ін­ші да­ють юри­ди­чний су­про­від, ще ін­ші ку­пу­ють те­хні­ку, шу­ка­ють без­по­се­ре­дньо мі­сця, де є зна­хід­ки, та на мі­сці ве­дуть роз­ко­пки. Тоб­то все іде кон­ве­є­ром. Але це пі­на, те, що звер­ху, а в основ­но­му все ро­би­ться за­ра­ди збу­ту.

— Чи ба­га­то на­ших зна­хі­док по­тра­пляє за кор­дон?

— Усе практично ви­во­зять за кор­дон, бо в Укра­ї­ні це ко­штує не­ба­га­то. У нас ар­хе­о­ло­гі­чні ре­чі за законом не мо­жуть бу­ти у при­ва­тній вла­сно­сті, від­по­від­но всі та­кі ко­ле­кції є нелегальними. То­му ці­на на та­кі зна­хід­ки не­ви­со­ка, їх ви­гі­дні­ше про­да­ти за кор­до­ном. Пре­сти­жні ау­кціо­ни їх не ві­зьмуть, хо­ча по-рі­зно­му бу­ває. Якщо кра­ї­на під­пи­су­ва­ла Кон­вен­цію про по­вер­не­н­ня цін­но­стей, то зна­хід­ки з Укра­ї­ни во­на не ві­зьме, бо мо­же ста­ти­ся, що до­ве­де­ться ком­пен­су­ва­ти її вар­тість.

«В УКРА­Ї­НІ НЕ­МАЄ МЕ­ХА­НІ­ЗМУ ЗА­ХИ­СТУ СТАРОЖИТНОСТЕЙ»

— А вза­га­лі існує ме­ха­нізм пе­ре­вір­ки, чи за­кон­но здо­бу­та та чи ін­ша річ, що по­тра­пи­ла за кор­дон?

— Усе за­ле­жить від кра­ї­ни походження. Якщо дер­жа­ва має ме­ха­нізм за­хи­сту сво­їх старожитностей, то ду­же обе­ре­жно став­ля­ться до ре­чей звід­ти, тре­ба обов’яз­ко­во на­да­ти да­ні, звід­ки ді­ста­лась ця річ. У нас та­ко­го ме­ха­ні­зму фа­кти­чно не­має, на цьо­му хтось ро­бить гро­ші, бо зав­да­н­ня ау­кціо­ну — про­да­ва­ти, а не охо­ро­ня­ти куль­тур­ну спад­щи­ну.

— По­вер­та­ю­чись до фе­сти­ва­лю у Ки­є­ві, на ва­шу дум­ку, ви­ко­ри­ста­н­ня іме­ні Ві­та­лія Кли­чка — це ви­пад­ко­вість, не­зна­н­ня чи пі­ар?

— Ско­рі­ше за все, мер ді­зна­є­ться про це у сво­є­му по­ряд­ку ден­но­му. Мо­ти­ву ми не ро­зу­мі­є­мо. Ме­ра як ме­дій­ну пер­со­ну мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти для пі­а­ру. А для мі­ста це по­га­ний імідж. Офі­цій­на ре­а­кція Ін­сти­ту­ту ар­хе­о­ло­гії бу­де, але має бу­ти й ре­а­кція гро­мад­сько­сті, бо ми не вар­ва­ри і не ма­є­мо пра­ва так чи­ни­ти.

P. S. У від­по­відь на за­пит «Дня» сто­сов­но про­ве­де­н­ня 24— 25 ве­ре­сня у Дар­ни­цько­му лі­со­пар­ко­во­му го­спо­дар­стві I Все­укра­їн­сько­го зле­ту шу­ка­чів скар­бів ви­ко­ну­ю­ча обов’яз­ки го­ло­ви Де­снян­ської РДА Іри­на Алє­ксє­єн­ко по­ві­до­ми­ла: «До Де­снян­ської ра­йон­ної в мі­сті Ки­є­ві дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції не над­хо­ди­ла ін­фор­ма­ція що­до про­ве­де­н­ня ви­ще­за­зна­че­но­го за­хо­ду».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.